Структура і функції моралі.

Структуру моралі утворюють дві взаємопов’язані сфери – моральна свідомість і моральна практика (моральність).

Мораль передбачає свідомість, адже людина аналізує свої вчинки, замислюючись над поняттями добра і зла, проектує майбутні дії.

Моральна свідомість містить не лише почуття та уявлення, а також і поняття, що свідчить про наявність чуттєвого і раціонального начал моралі. Почуття формуються та розвиваються у процесі взаємодії соціальних індивідів завдяки вихованню і самовихованню. Зміст понять моральної свідомості змінюється з розвитком людства, світової (національної) культури. Поняття моральної свідомості формуються в процесі відображення та оцінки соціальних відносин, поведінки людей у суспільстві та індивідуальній свідомості. Вони необхідні для оцінки вчинків людини.

Складовими суспільної моральної свідомості вважають моральні вимоги та моральні цінності. Вона акумулює не лише моральну практику сучасників, а й досвід минулих поколінь. У процесі розвитку моральності у моральній свідомості формуються уявлення про моральні якості людини. Уявлення про суспільний моральний ідеал відбивають недосконалість реального життя та віру в довершене буття.

Моральна практика (моральність) – це моральна діяльність особистостей та моральні відносини. Моральна діяльність охоплює вчинки, які мають власну структуру, поєднують у собі зовнішні, матеріально-речові, і внутрішні, духовно-особистісні, компоненти.

Моральна дія – це вчинок, що включає в себе роботу свідомості – почуттєві, мисленнєві, вольові компоненти, проте не обмежується ними, адже передбачає свою об’єктивацію в реальній діяльності як певний результат. Моральні відносини – це один із видів суспільних відносин. Вони пронизують політичні, економічні, релігійні та інші відносини. У процесі моральних відносин виникають та реалізуються не стихійно, і цілеспрямовано та свідомо.

Моральні відносини можна класифікувати за основними сферами життєдіяльності людей: суспільно-політичною, науковою, економічною, професійною тощо. Моральні відносини відрізняються залежно від об’єкта ставлення: держави, праці, дітей, жінок, людей похилого віку тощо. Моральні відносини – це сукупність зв’ язків, у які вступають люди на основі суспільних вимог та власних переконань. Отже, моральна діяльність та моральні відносини – це об’єктивний, виражений у поведінці та соціальних зв’язках аспект моралі.

Функції моралі. Сутність, специфіка моралі, її роль у суспільстві визначаються її функціями. Серед найважливіших функцій моралі виокремлюють регулятивну, світоглядну (ціннісно-орієнтаційну), оцінювальну, пізнавальну, комунікативну, виховну.

Регулятивна функція моралі. Цю функцію здебільшого вважають головною, оскільки вона сприяє тому, що мораль виступає як особливий спосіб впливу на поведінку людей. Основний зміст моралі становлять норми, правила, приписи, а тому завдяки їм мораль виконує регулятивну роль. Мораль покликана стабілізувати ситуацію в суспільстві, регулювати поведінку як окремої людини у всіх сферах її життєдіяльності, так і різних соціальних суб’єктів.

Світоглядна (ціннісно-орієнтаційна) функція моралі. Мораль інтегрує людину у світ, надаючи її життєво необхідних орієнтирів. Вона допомагає вирішувати завдання суспільного життя, осмислювати процеси, що відбуваються у світі. Моральна свідомість орієнтує людину на вищі моральні цінності, а саме: поняття сенсу життя, щастя, справедливості, гідності тощо. Від моральної культури людини залежить її життєвий шлях, оскільки вона може стати на бік добра або зла.

Оцінювальна функція моралі реалізується через моральну оцінку, яка здійснюється завдяки таким поняттям моральної свідомості, як «добро», «зло», «честь», «гідність», «совість», «сором», «справедивість» тощо. У моральній свідомості дійсність осмислюється такою, якою вона повинна бути, реальнее, суще зіставляється з належним, ідеальним.

Пізнавальна функція моралі. Мораль допомагає людині пізнавати світ морального життя, як свої, осягати свій внутрішній світ та внутрішній світ інших людей. У моральному пізнанні важливу роль відіграють моральні почуття, інтуїція, віра. Мораль надає людині уявлення про норми поведінки, добро і зло, справедливість і відповідальність, честь і гідність тощо.

Виховна функція моралі. Мораль сприяє виробленю практичних навичок жити відповідно до вимог суспільства, формуванню моральних поглядів на сенс життя, розумінню людиною обов’язку та відповідальності перед іншими людьми та суспільством у цілому. Моральне виховання допомагає особистості у виборі власного життєвого шляху, який повинен бути пронизаний ідеалами істини, справедливості та краси.

Усі вище зазначені функції тісно пов’язані та взаємодоповнюють одна одну. Мораль сприяє гармонійним стосункам між людьми, об’єднує індивідуальні, групові та суспільні інтереси.