Політика економічного зростання.

Економічне зростання – одна з найважливіших проблем, які стоять перед країнами. За його динамікою оцінюють розвиток національних економік, життєвий рівень населення, вирішення проблеми обмеженості економічних ресурсів. Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни.

Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту - товарів і послуг. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку виробництва і збалансованості його структури.

Економічне зростання відбувається головним чином у двох напрямках: шляхом збільшення витрат факторів виробництва, таких, як капітал, робоча сила, енергія тощо, або шляхом збільшення продуктивності цих ресурсів унаслідок технічного прогресу. У першому випадку враховується стан виробничого потенціалу, а в другому – стан технології виробництва. Перше із зазначених джерел зростання спирається на виробничий потенціал національної економіки, тоді як друге – на вдосконалення самого процесу виробництва.

Вимірюється економічне зростання темпами зростання або приросту ВВП, національного доходу, ВНП:

де ВВП1 – валовий внутрішній продукт поточного року;

ВВП0 – валовий внутрішній продукт базового року.

Неокласична доктрина економічного зростання формується на базі двох джерел– теорії факторів виробництва і концепції виробничої функції, що враховує взаємодію двох факторів – праці й капіталу. Неокласична теорія економічного зростання виходить з припущення, що кожний фактор виробництва – праця, земля і капітал є самостійними творцями вартості, тому забезпечує відповідну частку виробленого національного продукт. До цих моделей належать і виробничі функції, які показують взаємозв’язок між обсягом національного продукту і чинниками зростання та їх функціональними залежностями.

Економічне зростання країни визначає ряд факторів. Найважливішими з них є чотири групи факторів: 1) фактори пропозиції; 2) фактори попиту; 3) фактори розподілу; 4) соціокультурні, інституційні та інші фактори.

В останні роки відзначається спад темпів Е3 на душу населення. Однак це усереднені дані, є деякі регіони, де ця тенденція відсутня.

Такі тенденції зумовлено певними факторами, а саме:

1) уповільненням Е3, пов'язаного з переорієнтацією капітальних витрат у сферу послуг, що сьогодні становить 50... 60 % ВНП; попит на матеріально-речові виробничі фактори, що були раніше рушійною силою, спав;

2) підвищенням цін на енергоресурси та моральним старінням енергоємного обладнання;

3) урахуванням державного регулювання, накладенням з екологічних причин заборон та обмежень на використання ефективного виробництва.

Однак тенденція до уповільнення не виключає тимчасових підйомів. У 1993-1995 рр. відбувся продуктивний підйом ділової активності в США та державах Східної Європи.

Можлива й інша класифікація економічного зростання - за величиною його темпів.

При цьому слід ураховувати дві характеристики: 1) якість продукції;

2) структуру приросту виробництва (співвідношення капітальних товарів і товарів для населення). За величиною розрізняють такі темпи Е3:

1. Нульові. На відносно короткий проміжок часу ЕЗ не загрожує шкідливими наслідками, тому що може здійснюватися шляхом зниження матеріаломісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці.

2. Негативні. Існували в Україні в 90-х роках ХХ століття, що було свідоцтвом кризових явищ в економіці держави. Спад темпів ЕЗ пояснюється:

а) високою питомою вагою виробництва засобів виробництва і озброєння, виготовлення яких зменшилось;

б) погіршенням показника фондовіддачі, тобто виготовленням продукції з одиниці виробничих фондів;

в) великою часткою продукції, яку використовували на військові потреби;

г) розпадом СРСР і розривом господарських зв'язків;

д) труднощами переходу до ринкової економіки.

3. Оптимальні. Базуються на макроекономічній рівновазі національної економіки і одночасно є найважливішою умовою її функціонування. Їм не слід бути дуже високими, бо це призводить до інфляції.