Казочка про волошку

На світанні, як тільки защебетали соловейки, біля черствого чорного Каменя проросла Волошка. «Якою мені бути?», -спитала вона.

«Чорною», -відповів Камінь. «Сірою, запиленою», -припавши до землі сказав Спориш. А Будяк набундючився і навіть не став говорити із маленькою квіточкою.

«Навіщо чорною?»-спитала Каменя Волошка.Той відповів: «Щоб тебе боялися».

«Навіщо сірою?»-поцікавилась маленька квітка у Спориша. У відповідь він прошепотів: «Щоб тебе не побачили-так легше прожити».

«Ставай колючою», -не витримав Будяк. Усіх колотимеш, ніхто тебе не чіпатиме.

Увесь день думала Волошка, якою ж бути. Перша пелюстка…

Друга… Шоста…

І небо торкнуло її своїм голубим крилом. Удень Волошка тримала на своїй долоньці маленьке небенятко.

Легенда

Легенда - це придумана оповідь про якусь подію, особу, явище, походження назв, тощо, що сприймається як достовірна. Легенди є міфічні, біблійні, історичні, топонімічні (пояснюють географічні назви).

Як написати легенду

Пам'ятка

1. Форма написання-прозова

2. Тематика легенд:

· Про походження народу, різних міст і сіл;

· Про важливі історичні події

· Улюблених історичних героїв

3. Події у легенді: реальні, достовірні

4. Зазвичай дійовими особами є персонажі, наділені великою силою, мужністю, незламністю, хоробрістю.

Лілії

Легенда

Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали татарські орди.Горіли села, голосили матері. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей татари рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон.

В одному селі росли й розцвітали вродою чорноокі, працьовиті красуні.Були вони ніжні, як білий цвіт лілій. Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не потрапити у неволю, втопилися в глибокій річці.На світанку на темній річковій воді з'явилися білі пуп'янки.

Зійшло сонце. Його проміння освітило згарище на місці села. А невідомі квіти розцвіли білим цвітом.Здавалось, то ніжні руки дівчат тягнуться до сонечка. Увечері, коли зайшло сонце, ніжні білі квіти сховалися від чорної ночі під воду.

З того часу прекрасні білі лілії просинаються з сонцем і засинають з його заходом.

Етюд

Зразок

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними. Верба, що схилилась над ставком, співала задумливу пісню. Прислухаючись до пісні верби, ми подумали, що прийде осінь і листячко з дерев осиплеться. Горобина співала тривожну пісню. Від цієї пісні до нас прилинула думка про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина, немов шукаючи захисту. Ось які пісні почули ми в лісі.

Нарис

Нарис - це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому змальовуються підмічені автором у житті дійсні факти, події і конкретні люди. На першому етапі творчого процесу, коли нарисовець збирає, систематизує, аналізує й узагальнює матеріал життя, він уподібнюється дослідникові. На наступному ж етапі нарисовець керується законами художнього освоєння дійсності. Від оповідання нарис відрізняється тим, що відтворює факти, які справді були в житті. У школах часто відбуваються зустрічі з передовиками виробництва, ветеранами праці і війни, організовуються туристські походи по рідному краю. Вчитель повинен використовувати такі зустрічі і походи як важливий матеріал для творчої роботи.