Дев’ять правил написання креативного есе

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).

3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення).

4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру).

7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).

9. Викорстовувати асоціації, проводити паралелі, добирати аналогії.

Щурова Т. В. зазначає, що прийомів написання успішного есе існує дуже багато. Для прикладу наводить деякі з них.

По-перше, це робота з текстом. Пропонувати учням познайомитися з творами письменників-земляків. Прикладом може бути есе Олександра Галкіна (народився в с. Розсохувате Охтирського району). Учні виразно читають текст, з’ясовують, до якого виду „малої” прози він належить, визначають риси есе, аргументують свою думку.

У місячнім світлі грають сріблом химери старих яблунь. Десь високо в небі тужно пливе журавлина пісня.

Він приставляє до вуха долоню, прислухається. З глибини осіннього саду, мов з далекої юності, лине: „ Я навіки з тобою, мила! ”

- То зав’язь нового щастя... Життя продовжується.

Цікавим прикладом есе, написаним у формі „ сократівського діалогу” (або у формі „ запитання – відповідь”), є робота М. Бачмаги з м. Львова. Цей твір як зразок мовної будови есе – динамічного чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

- У мене до тебе є дивне запитання, але ти все ж спробуй на нього відповісти.

- Дійсно, дуже дивне запитання. Невже ти не бачиш перед собою мене – людину?

- Так, я бачу тебе, але чи впевнений, що ти насправді – людина?

- Я не маю сумніву в тому, що ми з тобою Homo sapiens, але чи не здається тобі,

що наші права утискаються, принижуючи нашу гідність?

- Впевнений, що коли тебе надто це образить, то і ти над цим задумаєшся.

- Сьогодні ще нічого, але пам’ятаєш той випадок, коли ми ввечері верталися додому після футболу?

- Таке забудеш. Нас трьох тоді зупинила міліція. І чого?

- Як це чого? Вони ж нам чітко сказали: „ Пацани, - гроші, або цілими ваші батьки вас не побачать”.

- Так, але якби ми були п’яні, або що. Шкода, що ми їм не віддали ті 10 гривень. Обійшлося б без синців і поламаних ребер.

- Так. До речі, ти знаєш, як там Він? Його вже виписали з лікарні? Тому я і питаю, чи ти відчуваєш себе людиною. В Конвенції про захист прав людини та основних свобод сказано, що „ Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню”. А Україна, до речі, ратифікувала цю Конвенцію. А те, як з нами поводилась міліція... принизило мою гідність.

- Мене теж це принизило. Але це таке. А ти пам’ятаєш справу Онопрієнка?

- Якщо я не помиляюся, то в тій же Конвенції сказано, що кожен вважається невинним у скоєнні правопорушення, поки не буде доведено протилежного. А наш Президент у інтерв’ю по телебаченню, а це говорить саме за себе. І якщо вже ми торкнулися загальнодержавних справ, то згадаймо вибори Президента України 2004 року.

- Ти хочеш сказати про те, як одна з найцікавіших рубрик нашої улюбленої газети не виходила на її шпальтах два тижні перед проведенням виборів тільки через те, що її автор писав про негативні сторони політики всіх кандидатів?

- Так, але не тільки. Діджея однієї місцевої радіостанції керівництво послало у відпустку через те, що він у прямому ефірі вказав на негативні сторони кандидата з найбільшими шансами на перемогу.

- А ще студентів академії змусили прийти на зустріч з цим кандидатом. Хто не прийшов, тому не зарахували заліків.

- І це в нас називається правом на свободу вираження поглядів. Тепер ти розумієш моє питання. І як ти тепер на нього відповіси?

- Я відповіді не зміню. Я – людина, ніхто не зможе цього заперечити.

- Так, але ти не заперечуєш, що твої права в нашій державі порушуються, і випадковостями ці порушення назвати важко. Це скоріше нагадує політику, спрямовану на приниження твоєї гідності.

- І цього я не заперечую. Але скажи мені, хто як не ми повинні відстоювати свої права і людську гідність?

- Невже ти захищаєш тих кондукторів, які, штрафуючи за безбілетний проїзд, обзивають порушника останніми словами; посадових осіб, які використовують службове становище для власних вигод, одним словом, людей, які так чи інакше утискають наші права?

- Я знаю. Ти хочеш сказати, що я мушу щодня виборювати право на свободу слова, гідне поводження та ще безліч прав, які мають надаватися мені беззастережно і за які я не повинен боротися?

- А ти, в свою чергу, хочеш, щоб всі твої права, гарантовані Конвенцією, автоматично почали виконуватися з дня ратифікування її Україною? А згадай, скільки років нашій державі? Точно, вісімнадцять. А чи мали якісь права і свободи наші з тобою батьки ще п’ятнадцять років тому? Так, майже ніяких. І як ти думаєш, чи звикли вони до того, що свою гідність можна захистити через суд? А саме це – найважливіше. Я зовсім не виправдовую правопорушення як з боку держави, так і з боку окремих осіб. Але ми не зможемо їх припинити самими словами, а от судовими позовами – інша річ. Ми з тобою говорили про той випадок з міліціонерами. Але ж ми не подали на них в суд, і вони залишилися непокараними і зможуть зробити таке ще і ще раз. Але якби ми оскаржили їхню поведінку, то вони, мабуть, не повторили такого, а їхній приклад застеріг би інших. І так у всьому. Ніхто за нас не зробить нашу державу правовою не на папері, а в реальному житті. Тільки наша ініціатива всіх разом – як громадян і кожного зокрема – як особистості, зможе змінити ситуацію.

- Звичайно, вони повинні бути покарані і будуть, якщо ми цього справді схочемо. Я відповів на твоє запитання?

- Так. Ми – люди і це – незаперечний факт. А от чи дозволимо ми порушувати наші права, покаже час і наша ініціатива.

По-друге, після аналізу авторського твору школярі можуть написати власне есе на одну із запропонованих учителем тем: „ Що таке шляхетність? ”, „Милосердя”, „ За чим сумує осінній дощ? ” або за темою з власного досвіду.

Олександра Глазова в статті „Переконати кожного... есе і методика мови” пропонує обговорити технологію підготовки школярів до написання есе. Автор, проаналізувавши зарубіжний і вітчизняний досвід роботи над есе у школах, виділяє такі етапи:

1 – й етап. Ознайомлення школярів із жанром есе й вимогами до його створення.

2 – й етап. Ознайомлення зі зразками жанру – і творами визначних майстрів пера (передовсім через міжпредметні зв’язки – на уроках літератури есе опрацьовують), і цікавими учнівськими роботами цього жанру.

3 – й етап. Ознайомлення з алгоритмом створення есе (можливо, в традиційній для сучасної школи формі пам’ятки). Практична апробація школярами такого алгоритму в малих групах або парах.

4 – й етап. Презентація групами (парами) есе.

5-й етап. Колективне обговорення прослуханих есе, визначення типових утруднень у їхньому створенні та шляхів попередження допущених помилок (змістових, мовленнєвих тощо).

6 – й етап. Індивідуальна робота учнів над створенням есе.

Олександра Глазова в своїй статті наводить такі зразки есе.