Системне зображення матеріального світу. Системний підхід і системний аналіз

Найважливішою з причин розвитку системних уявлень є сис­темність людської практичної діяльності та внутрішня системність людського мислення.

системність - це не тільки влас­тивість людської практики (що включає і зовнішню активну діяль­ність, і мислення, і навіть пасивне споглядання), але властивість всієї матерії. Системність нашого мислення витікає з системності світу. Сучасні наукові дані та сучасні системні уявлення дозволяють гово­рити про світ як про нескінченну ієрархічну систему систем, що зна­ходяться в розвитку і на різних стадіях розвитку, на різних рівнях системної ієрархії.

До викладених аргументів, які, виходять з розгляду взаємодії людини з природою, додалися природно-наукові аргументи об'єктивної системності приро­ди. Оскільки навколишній нас світ ніким не побудований, виникла не­обхідність пояснити процес самоорганізації матерії її внутрішніми вла­стивостями. Успішна спроба побудови такої теорії зроблена І. При-гожиним.

Системні не тільки людська практика і мислення, але і сама при­рода, весь Всесвіт. Системність є формою існування мате­рії. Відомі форми існування матерії - час, простір, рух, структурова­ність - є часткові прояви системності світу.

Об'єкти, які нас оточують, - це системи. Системи складаються з безлічі частин. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або неправильно фун­кціонувати, то і вся система функціонуватиме неправильно.

Біологічні організми це теж системи. їх життя залежить від пра­вильного функціонування взаємозалежних органів, які всі разом представляють єдине ціле.

Оскільки люди є компонентами організацій (соціальні компоне­нти), разом з технікою, вони називаються соціотехнічними системами. Точно так, як і в біологічному організмі, в організації частини її взаємозалежні. Природа - великий організатор системності. Поняття системності пов'язане з поняттям організованості, а організувати означає упоряд­кувати. Тому існує послідовність понять: СИСТЕМНІСТЬ - ОРГАНІЗОВАНІСТЬ - ВПОРЯДКОВАНІСТЬ.

Неорганізованість приводить до хаосу.

Системний похід — це спосіб мислення по відношенню до органі­зації й управління.

При вивченні економічних об'єктів системним підходом назива­ється комплексний всесторонніи розгляд виробничих підрозділів і економічних явищ як єдиного цілого з урахуванням всіх взаємо-зв 'язків об 'єктів, їх властивостей і накладених обмежень.

Системний підхід припускає вивчення об'єктів у різних аспектах: системно-історичний аспект системного підходу має на увазі розгляд процесу виникнення системи, її еволюції, розвитку, передбачення історичної перспективи;

системно-елементний аспект припускає вивчення складових ча­стин системи — її компонентів;

системно-структурний - вивчення внутрішньої організації сис­теми, способів взаємодії елементів і підсистем, її складових; системно-функціональний - вивчення функцій, що виконуються системою, ЇЇ підсистемами, елементами, їх зміст і взаємозв'язки, ділення на підфункції, роботи, операції;

системно-комунікаційний аспект - вивчення взаємозв'язків даної системи з іншими по горизонталі та вертикалі; системно-інтеграційний — вивчаються чинники збереження, вдос­коналення і розвитку системи;

системно-процедурний (системно-операційний, або процесуа­льний) - вивчаються процеси, які реалізуються в системі для збереження її цілісності, вдосконалення і розвитку. Всестороннє вивчення об'єктів і явищ, що представляються як складні динамічні системи, вимагає врахування всього комплексу взаємодій і взаємозалежностей, передбачення всіх прямих і непрямих, безпосередніх і віддалених наслідків їх дії. Це можливо тільки при су­купному використанні всіх напрямів системного підходу.

Системний підхід доцільний при дослідженні не тільки об'єктів, але і процесів: дій, операцій, робіт. Вельми плідним виявилося за­стосування його при аналізі економічних проблем і виробленні управлінських рішень. Системний підхід дозволив аналізувати склад-

ні проблеми як єдине ціле; розглядати багато альтернатив, враховува­ти невизначеність деяких варіантів рішень. Розвиток і узагальнення цьо­го підходу стосовно потреб процесу ухвалення рішень привели до ви­ділення самостійної наукової та прикладної дисципліни - системного аналізу.

У теорії системного аналізу під входами в систему розуміють іс­нуючу ситуацію, тобто сукупність обставин на початку вирішення проблеми, а під виходами - бажану ситуацію, тобто ті умови, які по­винні бути після вирішення проблеми. Системою є те, що заповнює проміжок між існуючим положенням і тим, до якого прагнемо. Отже, системою при системному аналізі вважається сукупність взаємо­зв'язаних дій, мета яких - вирішити проблему, тобто перетворити існую­чу ситуацію на бажану. Окремі дії - елементи системи, а часткові гру­пи взаємозв'язаних дій — підсистеми. Зв'язками можуть виступати технологічні залежності між роботами, тимчасове чергування дій і ін.