Контргайки ( ГОСТ 8961-75 )

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Приклад умовного позначення контргайки: Контргайка 20 ГОСТ8961-75.

Примітка. Розміри величин зовнішнього та внутрішнього діаметрів d_З, d_Внаведено в табл. 8.11.

Приклад умовного позначення муфти прямої довгої: Муфта 20 ГОСТ8955-75.

Приклад умовного позначення муфти перехідної: Муфта перехідна 20 ГОСТ8957-75.

Приклад умовного позначення кутника прямого: Кутник прямий 20 ГОСТ8946-75.

Приклад умовного позначення трійника прямого: Трійник прямий 20 ГОСТ8948-75.

Побудову з’єднання починають з викреслення труби, після чого креслять зображення з’єднувальних деталей по розмірам взятим з таблиць (8-12, 8-16). Трубу на кресленні показують недогвинченими у з’єднувальну деталь на 2-4 мм (1-2 нитки), тому різьба на трубі виходить за торець з’єднувальної частини деталі. На рис 8.32 наведено креслення з’єднання труб муфтою. Зовнішня різьба на трубі зображається так само як і на стержні болта суцільною контурною лінією по найбільшому діаметру і суцільною тонкою по внутрішньому діаметру різьби. Таке зображення різьби на трубі буде і у з’єднанні з іншими деталями.

Внутрішня різьба в з’єднувальних деталях залишається незмінною лише в місціх не зайнятих трубою. Найбільший діаметр зображують суцільною тонкою лінією, а найменший діаметр суцільною контурною. В розрізі перевага зображення різьби також залишається за трубою.

Як було відмічено раніше, до нероз’ємних відносяться такі з’єднання, які неможливо роз’єднати без пошкодження з’єднувальних деталей. Розглянемо такі види з’єднань, як з’єднання зваркою, пайкою, склеюванням.

Зварними з’єднаннями називають сукупність деталей, які з’єднані між собою за допомогою зварки. Зварним швом називають затвердівший після розплавлення метал, який з’єднує зварні деталі.

Найбільш поширеним видом зварки являється дугова електрозварка, яка здійснюється електричною дугою, виникаючою між електродом і зварюваними деталями.

Газова зварка проводиться полум’ям гарячого газу, який спалюється в потоці кисню.

При контактній зварці нагрів здійснюється теплом, яке виділяється при протіканні електричного струму великої сили через зварювані деталі у місці контакта між ними. Контактна зварка ділиться на стикову, точкову і роликову.

По виду зварного з’єднання (по взаємному розміщенню зварних деталей) розрізняють наступні з’єднань: стикові – С, кутові –У, таврові – Т, нахлесточні –Н.

Стикові з’єднання (рис. 8.33, а) - це з’єднання двох елементів, розміщених в одній площині або на одній поверхні.

Нахлесточні з’єднання (рис. 8.33б) – це з’єднання в яких елементи що зварюються між собою розміщені паралельно і перекривають один одного.

Кутові з’єднання (рис. 8.33в) – це з’єднання двох елементів, розміщених під прямим кутом і зварених в місці дотикання їх країв.

Таврові з’єднання (рис. 8.33г) – це з’єднання, в яких до бокової поверхні одного елемента дотикається під кутом і приварений інший елемент.

Частина зварного з’єднання, утвореного в місці з’єднання в результаті зварювання і яка має структурну, відмінну від структури основного металу виробу, називається зварним швом.

Зварні шви поділяються на типи по наступним ознакам: по тривалості, по зовнішній формі, по формі підготовки кромок, по характеру виконання шва.

По тривалості зварні шви можуть бути безперервними і переривчастими.

Безперервний – зварний шов без проміжків по довжині (рис. 8.34, а).

Переривчастий – це зварний шов з проміжками по довжині (рис. 8.34, б). Переривчасті шви можуть бути ланцюговими та шахматними.

Ланцюговий шов – це одно (рис. 8.34, в) або двосторонній переривчастий шов таврового з’єднання в якого проміжки розміщені по обидва боки стінки один проти одного (не зображений).

Шахматний шов – двохсторонній переривчастий шов таврового з’єднання, в якого проміжки на одній стороні стінки розміщенні навпроти зварених ділянок другої її сторони. (рис. 8.34, г).

По зовнішній формі зварні шви розділяють на підсиленні і ослаблені.Підсилення стикового шва характеризується підвищенням частини металу над поверхнею зварюваних деталей (g- висота підсилення). Рис. 8.35.

Ослаблення кутового шва характеризується відстанню m - між площиною, яка проходить через видимі лінії сплавлення шва з основним металом і поверхнею зварного шва, заміряного в місці найбільшої вгнутості кутового шва (див.рис. 8.36, а).

Для деяких швів кутових, таврових, а також нахлесточних з’єднань характерний розмір катета К (див.рис. 8.36, б, в).

Катет кутового шва – це найкоротша відстань від поверхні однієї із зварюємих частин до межі кутового шва та поверхні іншої зварюваної частини.

Форма підготовки кромок залежить від товщини зварюємих деталей, положення шва в просторі і інших даних. Кут розробки кромок – це кут a між скошеними кромками зварюваних частин (рис. 8.37).

Характер виконання шва залежить від товщини зварюваних деталей і технічних умов зварки. Шви бувають односторонніми (односторонній провар, Рис. 8.38, а) і двохсторонніми (провар з двох сторін, рис. 8.38, б).

В швах зварних з’єднань розрізняють лицьову і зворотну сторони шва. За лицьову сторону зварного шва приймають ту, з якої виконують зварку. (рис. 8.21).

Відповідно до ГОСТ 2.312-72 шви зварних з’єднань незалежно від способу зварки умовно зображують: видимий – суцільною основною лінією товщиною S (рис. 8.40а), невидимий – штриховою лінією товщиною s/2 (Рис. 8.40б).

Видимі одиночні зварні точки незалежно від способу їх зварки умовно зображують знаком «+», який виконують суцільними основними лініями (Рис. 8.41). Невидимі одиночні точки не показують.

Для вказування місця розташування шва зварного з’єднання використовують лінію – виноску з односторонньою стрілкою, яку викреслюють суцільною тонкою лінією товщиною s/3…s/2. Нахил лінії – виноски до лінії шва рекомендується виконувати під кутом 30-60⁰. До лінії – виноски приєднують горизонтальну точку такої – ж товщини, на якій дають повну характеристику зварки.

В таблиці 8.17 дані позначення основних типів швів ручної дугової зварки по ГОСТ 5264-80.

На рис. 8.43 представлений приклад шва таврового з’єднання - Т1 без скосу кромок, двохсторонній, виконаний автоматичною зваркою під флюсом по замкнутій лінії катет шва 5 мм.

На рис. 8.44 представлений приклад переривчастого нахлесточного - Н6 шва, виконаний контактною повною зваркою. Ширина шва 6мм., довжина провареного проміжку 50мм., крок 100мм.

Умовні зображення і позначення з’єднань, одержаних пайкою і склеюванням, передбачають ГОСТ 2.313-82.

Місце з’єднання елементів необхідно зображувати суцільною лінією товщиною 2S.

Для позначення паяного і клеєного з’єднань прийняті умовні значки, які наносять на лінії – виноски суцільною основною лінією: С- для пайки, K- для склеювання. Паяне з’єднання зображено на Рис. 8.45, клеєне – на рис. 8.46.

Шви, виконані по замкненій лінії, необхідно позначити колом діаметром від 3 до 5мм, викресленим тонкою лінією. (Рис. 8.46). На зображенні паяного з’єднання при необхідності слід вказувати розміри шва і позначення шорсткості поверхні.