Вимоги до особистості педагога в процесі реалізації технології колективного творчого виховання

Для того щоб ідеї технології колективного виховання впроваджувати в діяльність якого-небудь колективу, необхідно знайти в цьому колективі лідера, що може захопити і повести за собою дітей. Педагог повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену реф­лексію та емпатію, володіти достатніми вміннями у сфері організаторської та комунікативної діяльності. Спілку­вання з вихованцями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності та захопленості спільною творчою діяльністю, бути прикладом для дітей у дотриманні законів — заповідей колективу, серйозно ставитися до обрядів і символів, до самої форми життєдіяльності колективу. Учні повинні відчути, побачити спорідненість діяльності вихователів і учнів, зрозуміти, що для педагогів колективна організація творчої діяльності є не тільки технологією виховання, а й особистою життєвою позицією.

Розглянемо особливості діяльності педагогів на кожному етапі підготовки і проведення колективної творчої справи.

При проведенні колективного цілепокладання дорослі не диктують, не нав'язують своїх думок, а міркують разом з дітьми, відповідають на всі запитання. Тон розмови повинен бути доброзичливим, зацікавленим, товариським.

На етапі колективного планування успіх збору-старту ба­гато в чому залежить від особистості ведучого. Педагог зіставляє висунуті варіанти, ставить навідні, уточнювальні за­питання. Виз­начальну роль на цьому етапі відіграє взаємне переконання і дорослого, і самих дітей у необхідності запропонованої спра­ви.

Не менш важлива роль педагога і на етапі колективної підготовки справи, характер його впливу на вихованця і взаємодія з ним. Не можна допускати тиску на дитину. Педагог повинен уміти користуватися засобами, які збуджу­ють вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі в здійсненні загальної справи: захоплення добрим сюрпризом (виконання мікроколективом частини загальної справи по секре­ту від інших), допомога дружньою порадою (пропозиція декількох варіантів виконання — на вибір), захоплення " сек­ретним договором" (" Давай разом підготуємо це по секрету від усіх?! "), довіра відповідальним дорученням (" Тільки ти це можеш зробити"), звертання до вихованців по допомогу, з про­ханням навчити (" Покажи мені, будь ласка, як це краще зро­бити..."), товариська вимога від імені колективу (" Раз вирішили всі разом, то треба..."), товариське заохочення всіма формами схвалення, а також похвалою (розгорнутим схвален­ням) і винагородою морального характеру від імені колек­тиву.

На етапі проведення справи педагоги захоплюють вихо­ванців особистим прикладом бадьорого настрою, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху, перемоги у боротьбі з власними слабкостями.

На етапі колективного підбиття під­сумків педагог повинен проявити чуйність, дипломатичність у разі програшу, не дати образити учасників КТС. Зуміти об'єктивно оцінити ситуацію, логічно викласти низку поми­лок і дати адекватну оцінку роботи — ось основне завдання керівника на цьому етапі.

Педагогу необхідно виявити свої організаторські здібності та конструктивні вміння, далекоглядність для реалізації у най­ближчій післядії висунутих у ході аналізу КТС завдань.