Зміст сугестивної технології

Основою сугестопедичного методу стала гіпотеза про неусвідомлювану психічну активність, яка, на думку Г. Лозанова, в безпосередньому зв'язку з усвідомлюваною ак­тивністю особистості є носієм не тільки найтемніших інтенсивних тенденцій, а й вторинно-автоматизованої діяльності, що зумовлює будь-яке навчання та будь-який розвиток людини.

Отже, неусвідомлювана психічна активність є важливим носієм видової та індивідуальної пам'яті. Сугестивні засоби — авторитет, інфантилізація, двоплановість, інтонація, ритм і концертна псевдопасивність — спрямовані на розкриття ре­зервних можливостей особистості, основу якої становить неусвідомлювана психічна активність. Застосування сугестив­них засобів у педагогічній практиці може бути спрямоване на три етапи педагогічного процесу: підготовчий етап, етап засвоєння навчального матеріалу, етап активного відтворення засвоєних знань.

Проблема працездатності останнім часом привертає дедалі більшу увагу дослідників. З кожним роком зростає практич­ний і теоретичний обсяг знань, набутих у цій галузі. Дослідження показали виражене підвищення працездатності і зниження втоми під впливом сугестивних засобів у процесі сугестопедичного навчання іноземної мови. Отже, розробка методів і способів сугестивного управління процесом працездатності — втоми є актуальним завданням сугестології та сугестопедії. Під час зниження рівня засвоєння навчального матеріалу має значення не тільки ступінь втомлюваності кож­ного окремого учня, а й інтенсивність нервових процесів, які визначаються енергетичними можливостями організму. Сугес­тивне управління працездатністю та енергетичними (психо-енергосугестивними) процесами є основним застосуванням су­гестії на етапі засвоєння навчального матеріалу. На підготов­чому етапі він засвоюється у формі техніки активного сугестивного самоврядування (аутосугестії та психосаморегуляції — ПСР), на двох наступних етапах він досліджується для активізації процесів засвоєння і репродукції.

У технології сугестопедії підготовчий етап — так само як етап сугестивно-психологічної підготовки, етап засвоєння на­вчального матеріалу, і активного відтворення засвоєних знань, та етап активізації, мають кожен своє самостійне зна­чення, тобто можна визначити найбільш можливі сфери за­стосування в педагогічній практиці.

1. Психологічні бар'єри засвоєння навчального матеріалу й активізації засвоєних знань. Формування позитивних наста­нов на навчання.

2. Процес працездатності — втоми, релаксації.

3. Енергетична активність мозку.

4. Психофізіологічні механізми насичення та активізації. Формування надпам'яті — гіпермнезії.

Усі зазначені процеси значно змінюють структуру і мето­дичні принципи традиційного педагогічного процесу, і це є особливістю технології сугестопедії як психопедагогічного на­пряму. Висока ефективність навчання поєднується з яскраво вираженими психотерапевтичними, психогігієнічним і психо­профілактичними ефектами, якими не володіє жоден з існую­чих педагогічних напрямів. Однією з умов інтенсифікації на­вчання іноземних мов є застосування розробленого методу релаксопедії. Практика підготовки викладачів релаксопедичного навчання показує, що опанування техніки психічної саморегуляції не викликає особливих труднощів, її може опану­вати кожен (як учитель, так і учень). Провідна роль учителя виявляється лише на початковій стадії, тобто тоді, коли учні під його керівництвом опановують прийоми AT (ауто­тренінгу). У міру оволодіння методикою і технікою ПСР (психічної саморегуляції) відбувається зниження ролі виклада­ча, підвищення ролі прийомів самонавіювання (аутосугестії) учнів (перехід від гетеросугестії до аутосугестії).

Навіювання переходить в цілеспрямоване активне само­навіювання. Тобто роль викладача поступово змінюється і зводиться до подачі навіювальних настанов. Учитель стає " диригентом", який керує медитативним тренінгом і проце­сом засвоєння знань своїми вихованцями.

Які методичні принципи релаксопедичного навчання як методу?

Сучасні дослідження сугестивної технології дають змогу розкрити основні сторони цього методу.

Релаксація — один з методів інтенсифікації навчального процесу, в якому стан релаксації слугує активізації резервних психічних можливостей, закладених в неусвідомлюваній сфері психіки учнів, і є основою для навіювального впливу з дидактичною і виховною метою. Основним в релаксопедичній системі є психічна саморегуляція, спрямована на досягнення в учнів релаксації (стан фізичного розслаблення та психічного спокою). Релаксація, викликана за допомогою спеціальних формул навіювання і при активному самонавіюванні самих учнів, дає змогу значно розширити межі й можливості людсь­кої пам'яті. Ефект надзапам'ятовування, якого досягли при цьому, сприяє міцному засвоєнню більшого обсягу навчальної інформації. Дослідження останніх років переконливо свідчать про зростання значення психічної саморегуляції в повсяк­денній та професійній діяльності людини. Важливу роль відіграють питання активізації психічної діяльності шляхом саморегулювання, самоврядування в процесі релаксопедично­го навчання. Основою ПСР (психічної саморегуляції) є самонавіювання (аутосугестія). У релаксопедичному навчанні активна роль належить учневі, який сам, шляхом вольових зусиль, забезпечує цілеспрямова­не формування певної психічної готовності до діяльності. У психологічних дослідженнях з аутогенного тренування (AT) (В. А. Алексєєв, Г. С. Беляєв, А. Д. Гісен, П. С. Ромен, А. М. Свядощ та інші) підкреслюється активний характер управління психічною діяльністю в процесі саморегуляції. Проте, незва­жаючи на це, в літературі трапляються висловлювання про ПСР (психічну саморегуляцію) як про пасивний метод. Як зазначалось, основою релак­сопедичного навчання є чотирьохелементна психічна саморе­гуляція (ПСР), яка має на меті виробити в учнів шляхом спеціально розроблених словесних навіювальних формулю­вань і пов'язаних з ними образних уявлень певний пси­хофізичний стан спокою і розслаблення.

Релаксація — стан, який характеризується деяким знижен­ням якості свідомості, викликається за допомогою навмисно­го вольового зусилля (концентрації) учнів, щоб впливати на сферу неусвідомлювального навіювання. Як правило, в релак­сопедичному сеансі учню належить активна роль в саморегулюванні та управлінні своїм психічним станом. Проте заняття проводяться при безпосередній участі викладача, який керує процесом саморегуляції. " Занурення" в релаксацію — ціле­спрямований вплив і активізація усвідомлювальних і неусвідомлювальних компонентів психічної діяльності учнів у процесі ПСР (психічної саморегуляції). Викладач підбирає формули навіювального впливу сто­совно контингенту учнів, їх віку, мети ПСР. Завдання вчите­ля — індивідуально і диференційовано підходити до учнів, правильно користуватися інтонаційним оформленням формул навіювання й інформацією, що подається, стимулювати робо­ту учнів. Учень налаштовується на сеанс ПСР, мобілізує свої психічні процеси в певному напрямі, волю, уявлення, емоції, пам'ять тощо. Учень повинен сидіти на стільці чи в кріслі з підголівником в нерухомій позі (" кучер на дрожках"), очі за­плющити, що створює враження " відчуженості", заглиблення в себе й активності внутрішніх психічних процесів, усвідомлювальних і неусвідомлювальних. Вирішальним фактором у про­цесі саморегуляції є самоспостереження, самоаналіз і самооцінка викликаних відчуттів — " пропустити через себе".

Тут вирішальне значення має активність усвідомлення осо­бистості, його концентрації та спрямованості. На різних стадіях саморегуляції змінюються функції свідомості, але на будь-якому етапі вона має превалювати, контролювати і ке­рувати. Так, на початку ПСР (психічної саморегуляції) на основі переконання і навіювання в учнів формується почуття усвідомленої потреби керувати власною психікою. У процесі самонавіювання певних відчуттів (спокою, розслаблення, тяжкості, тепла) учень шляхом самоаналізу дає оцінку викликаним станам. Для цього необхідна внутрішня самоорганізація і мобілізація психічних можливостей, певних інтелектуальних і емоційно-вольових зусиль.

На наступному етапі активність учня сконцентрована на підтримці певного рівня аутогенного занурення, який є опти­мальним для продуктивного засвоєння інформації.

Заключна частина психосаморегуляції спрямована на ак­тивне сприйняття і засвоєння навчальної інформації та фор­мування готовності до її відтворення в умовах комунікації. Заняття мають бути спрямовані на усвідомлення мети, її постановку і формування готовності до її досягнення. Сеанси ПСР починаються із ввідної бесіди, в якій у посильній формі описується методика, демонструється низка психологічних дослідів, спрямованих на переконання школярів чи студентів у широких можливостях занять ПСР, підкреслюються доцільність і висока ефективність релаксопедичного навчання. Також зазначаються деякі особливості техніки ПСР, розкри­ваються умови тренування, даються завдання тощо. Основне завдання початкового етапу — переконати в посильності й ефективності занять ПСР для кожного без винятку учня.

Щоб домогтися релаксації, учень має сконцентрувати свою увагу на формулах навіювання, які подає викладач. Тільки в такому разі можливе досягнення необхідної глибини аутогенного занурення. Концентрація уваги, таким чином, є однією з необхідних умов досягнення розслаблення і спокою в наступній реалізації внутрішніх установок. Важливе значен­ня має увага і при засвоєнні навчальної інформації в релак­сації. Увага, як відомо, характеризується обсягом і стійкістю, стимулює діяльність уяви. Далі уява розвивається більше, ніж в процесі опанування техніки ПСР, так і при регулярних за­няттях із застосуванням релаксації при розв'язанні дидактич­них і виховних завдань. Від здатності до уявлення, її яскра­вості залежить успішність введення релаксації, швидкість і глибина аутогенного занурення. Відомо, що яскравість уяв­лення залежить від віку й типу мисленнєвої діяльності учнів (" мисленнєвий тип" чи " художній тип" за І. П. Павловим).

Критика. Її елементи в релаксації повністю не зникають, критичність зберігається.

Емоції. Показують повну відсутність негативних проявів (страху, тривоги, напруження).

Пам'ять. Застосування ПСР слугує основою для засвоєння значного обсягу навчальної інформації. Ефект надзапам'ятовування досягається при впливі ПСР на усвідомлювальні та неусвідомлювальні процеси, їх синергічні взаємозв'язки. Активізація резервних можливостей пам'яті за допомогою ПСР сприяє успішному вирішенню низки навчальних і вихов­них завдань. При дотриманні принципів і методичних вимог досягається ефект 92—95 % програми, яка подається.

Мотивація. Позитивні зрушення на формування настанов поведінки і діяльності, розкриваються шляхи ефективного впливу на мотиваційні процеси і спрямування особистості. При цьому відбувається вплив на усвідомлювальні і неусвідо­млювальні компоненти мотивації.

Інтелектуальна діяльність. В осіб, які займалися саморегу­ляцією, статистично значно поліпшились деякі пси­хофізіологічні показники: поліпшився настрій, самопочуття, психогігієнічна і профілактична роль — це виявляється в підвищенні працездатності учнів, знятті втоми, активізації процесів відновлення, що дає можливість уникнути процесів перенапруження і повніше використовувати потенційні ре­зервні можливості організму.

Навіювання. Для релаксації і ПСР однією з основних умов є самонавіювання. Навіювання як гіпноз відоме давно. Розрізняють навіювання в стані спання, неспання, гіпнозу, а також вербальне, невербальне, пряме, непряме, контактне, безконтактне, дистанційне тощо. За фізіологічним механізмом впливу сугестія суттєво відрізняється від гіпнозу. При сугес­тивному впливі сон і амнезія відсутні, творчість реципієнта не імітується, а виявляється фактично, активізується діяль­ність підсвідомих процесів. Механізм впливу сугестії полягає в умінні сугестолога встановити контакт — відкрити " шлюз" із свідомості в підсвідомість для введення інформації і її реалізації на некритичному рівні.

Раніше існувала думка, що неможливо навіяти людині якусь думку чи занурити її в гіпнотичний сон, якщо вона цього не бажає. З точки зору А. В. Ігнатенка, ця концепція виникла через недостатнє знання сфери підсвідомого і відсут­ності професійно підготовлених спеціалістів у галузі сугестології та біоенергетики.

На нинішньому етапі еволюційного витка розвитку нашого суспільства працювати на вербальному (словесному) рівні дуже складно. Якпоказали дані експериментів, лише 17—30% людей піддаються вербальному навіюванню (за І. П. Павловим — рівень другої сигнальної системи). До кожного слова, сказаного сугесгологом, освічена інформована людина ставиться критично, подумки аналізуючи його. Наприклад, при перевірці навіюваності досліджуваному дають настанову: " Ви падаєте назад". А реципієнт думає: " З якої речі падатиму назад? " Починається уявна боротьба двох індивідуальностей. Якщо спеціаліст неавто­ритетний, то результат часто буває нульовим.

Досліджуючи цю проблему впродовж багатьох років, А. В. Ігнатенко дійшов висновку, що потрібні такі експрес-прийоми, які дозволять миттєво відкрити сугестивний " шлюз", не залишаючи піддослідному часу на роздуми. Такий прийом, що забезпечує вступ у контакт з сугесгологом у 96— 99% людей, було знайдено. Народився новий напрям у пси­хологічній світовій практиці, названий психоенергосугестією. Розробкою цього напряму А. В. Ігнатенко вперше займався спільно з кафедрою психології Миколаївського державного пе­дагогічного інституту з 1971 року. Його наукове тлумачення зафіксовано в матеріалах І Всесоюзної конференції з проблем енергоінформаційного обміну в природі — " Біоенерго-89".

Отже, що ж таке психоенергосугестологія? Це безсловесна форма впливу з використанням біополів на психіку, на кожну клітину як автономно мислячий механізм і на біоенергосистему людини.

Механізм впливу психоенергосугестії включає накопичен­ня великої кількості психоенергії в ділянці біоенергетичних центрів (чакр).

Існує велика кількість варіантів психоенергетичного впли­ву. Один з них — відкриття сугестивного шлюзу із свідомості в підсвідомість, коли свідомість ніби збоку спостерігає на не­критичному рівні за процесом навіювання як на словесному, так і на несловесному рівні. І якщо формула навіювання буде суперечити морально-естетичним установкам людини, автома­тично вмикаються " охоронні центри" і " шлюз" закривається. Тому психоенергетичний вплив — одна з найгуманніших і найкоректніших форм впливу, при якій відбувається розширення сфери свідомості, виникає стан творчого екстазу.

Психоенергосугестія, як складова частина сугестивної тех­нології, пропонує й таку форму впливу на підсвідому сферу. Вхід у підсвідомість і введення інформації на свідомий рівень відбувається ніби з середини.

При психоенергетичному впливі введення інформації про­ходить в більш глибокі структури мозку, відбувається більш чітка реалізація. Якщо при гіпнозі, наприклад, проходить вплив на свідомість, відбувається його гальмування, гальму­вання вольових проявів особистості й управління психікою здійснюються через рапорт (канал зв'язку з гіпнологом), то при психоенергосугестивному впливі картина зовсім інша. Тут відбувається, як показали дослідження, локальне гальму­вання чи активізація центрів підсвідомості, розкриваються загальмовані зв'язки підкірки і кори, виявляються зовсім неочікувані психологічні ефекти. І, що особливо важливо, свідомість і критичність особистості залишаються незагальмованими, розкритими для саморегуляції. Виникає психологічна співдружність.

Таким чином, завдання викладача полягає у стимулюванні цієї продуктивної співпраці (синергізма).

Психолого-педагогічні дослідження сугестивної технології, проведені в нашій країні і за кордоном, дають змогу судити про навіювання як якість, властиву будь-якій людині. Виділяють чотири ступені навіювання: " 1ч" — надчуттєвість, " 1" — високий ступінь чуттєвості, " 2" — середній, " 3" — низький. Людей, які не піддаються навіюванню, практично немає, винятком є ті пацієнти, які перебувають у психдис­пансерах на лікуванні.

Інфантилізація. Під цим терміном Г. Лозанов розуміє звільнення особистості від критичності в ставленні до особи педагога (авторитету) і педагогічного процесу, зняття соціаль­них сугестивних норм, які сковують можливості особистості у засвоєнні та репродукції навчального матеріалу, що в цілому призводить до " відпущення" внутрішніх інстинктив­них активізуальних факторів, повертає дитяче безпосереднє сприйняття і поведінку.

Інфантилізація — процес розкутості, відпущення особис­тості від норм, закріплених вихователем, суспільного життєвого досвіду. Йде повернення до дитячої безпосеред­ності, до гри, до ігрового сприйняття, що приводить до вивільнення неусвідомлювальної психічної активності особис­тості, яку необхідно сугестивно спрямувати на активне засвоєння і репродукцію навчального матеріалу. За Г. Лозановим, процес інфантилізації та надбудови — це процес десугестивно-сугестивного впливу на особистість, який готує ґрунт для успішного засвоєння великих обсягів навчального матеріалу. Таким чином, активна інфантилізація особис­тості — це діючий сугестивно-педагогічний засіб, який роз­криває внутрішні можливості людини.

Враховуючи все сказане вище, психологічні можливості психічної саморегуляції і релаксації, можна запропонувати таку структуру релаксопедичного заняття (тренінгу). Він пе­редбачає три етапи:

1. Створення необхідного психічного настрою і ознайом­лення з теоретичним матеріалом (коротко — від 3 до 5 хв).

2. А. " Введення", чи " занурення" в релаксацію. Для цього потрібно зручно сісти, прибравши позу " кучера на дрожках", розслабитися, ні про що стороннє не думати, сконцентрувати свою увагу на словах викладача (звучить тиха, спокійна му­зика, очі заплющені). Вводяться формули навіювання: " Ви зовсім спокійні, вам добре і приємно... жодних переживань і неприємних думок немає".

Б. Подається необхідна психотерапевтична інформація, в навчанні — лексичний матеріал (від 8 до 15 хв).

3. Заключна стадія релаксопедичного тренінгу — виведен­ня з релаксації. Важливого значення набувають формули навіювання (сугестії), спрямовані на формування впевненості в своїх силах, закріплення матеріалу в пам'яті та активізацію психічних процесів (від 3 до 5 хв). Наприклад: " Думки, об­рази, почуття ясні, яскраві... голова світла, чиста... пам'ять чудова... Ваше тіло наповнюється бадьорістю, здоров'ям, впевненістю в своїх силах... Розумова працездатність віднов­люється і зростає. Вся програма залишається в пам'яті, розплющіть очі... підведіться, струсніть руками... Настрій бадьо­рий, чудовий..."

Таким чином, релаксаційні психотренінги стимулюють пра­цездатність, знімають втому, мобілізують усі психічні резерви.