Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Робота в парах.
|
|
І варіант. Спираючись на текст і ваш особистий
досвід, спробуйте написати поради для всіх дітей (і Деві), щоб
вони швидше подолали свій останній дюйм?
ІІ варіант. Поради для всіх батьків (і Бена), щоб між ними і
дітьми ніколи не виростала прірва непорозуміння.
Індивідуальне завдання. Розкажіть про результати вашого опитування дорослих людей з питання: «Що треба робити, щоб між батьками і дітьми ніколи не виростала прірва непорозуміння?»
Рефлексія
- Справдилися ваші надії на уроці?
- Змогли ви відшукати для себе щось корисне?
- Що ви могли б застосувати у повсякденному житті?
VІ. Домашнє завдання.
Підготуватися до письмової роботи
Матеріали до уроку
Маршрут «Акуляча бухта - Каїр»
| Син | Цитата | Батько |
| «Бен знав, що його справи погані. Але миттю зміркував, що треба щось робити: коли його не стане, хлопець залишиться сам, і про це страшно було навіть думати.» | ||
| «-Тобі, бідоласі, доведеться все робити самому – так сталося. Не сердься, коли я на тебе гримну. Тут уже не до образ. На це не треба зважати, зрозумів?..» | ||
| «Потрібно було навпомацки знайти шлях до пройнятої страхом незрілої свідомості дитини. Бен уважно подивився на сина і пригадав, що давно вже як слід не приглядався до нього.» | ||
| «Цей хлопець із спокійним обличчям був чимось схожим на нього самого: за дитячими рисами приховувалась, можливо, тверда і навіть невгамовна вдача. Але його бліде, широкувате обличчя зараз мало нещасний вигляд. Помітивши батьків пильний погляд, Деві одвернувся і заплакав.» | ||
| «Нічого, синку, - насилу вимовив Бен…» | ||
| «Ет, що там, - сказав Бен, силкуючись говорити якомога лагідніше, хоч йому це було неймовірно важко. – Ніколи не знаєш, на що ти здатний, доки не спробуєш…» | ||
| «Як же ти зможеш вести літак? – запитав його зверху Деві. Бен заплющив очі, він хотів уявити собі, що переживає зараз син.» | ||
| «У житті можна зробити все, що завгодно, Деві, промовив він кволим голосом, - якщо не надірвешся. Не надривайся. Він не пам’ятав, що раніше давав синові такі поради.» | ||
| «…він тепер був майже певен, що кінець кінцем усе-таки помре. Головне – вижити до Каїра і показати хлопцеві, як посадити літак.» | ||
| «Треба було вникнути в психологію цього блідого, мовчазного, настороженого і надто слухняного хлопчика. Ех, коли б він знав його краще!..» | ||
| «- Розклеївся твій батько, га? – сказав Бен і навіть відчув деяке задоволення від цієї відвертості. Справа йшла на добре. Він знаходив шлях до серця хлопчика.» | ||
| «- Це я можу, - сказав хлопець, і Бену здалося, що він почув у його голосі різку нотку нетерпіння, яка нагадувала чимось власний голос.» | ||
| «… вони ледве-ледве перевалили через дюни, і Бен зрозумів, що хлопцеві потрібно було багато мужності, щоб не смикнути від страху ручку…» | ||
| «Славний хлопчина! Він долетить. Він впорається! Бен бачив різко окреслений профіль Деві, бліде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати. Батько знову вдивився в це обличчя.» | ||
| «Здавалося, це був останній підсумок усього його життя. Бен провалився у безодню, за край якої він так довго чіплявся заради хлопця.» | ||
| «Залишившись сам на висоті трьох тисяч футів, Деві подумав, що вже ніколи не зможе плакати. У нього на все життя висохли сльози.» | ||
| «У картах Деві розумівся. Тут не було нічого складного. Він знав, де лежить їхня карта, що доведеться робити, коли підлетить до Суеца…» | ||
| «Деві боявся батька, правда, не тепер.» | ||
| «Хлопець не хотів, щоб батько помер; він не хотів, щоб померла мати, але нічого не вдієш: це буває. Люди завжди помирають…» | ||
| «Сльози, що, як думав Деві, назавжди висохли, знов наповнили його темні очі, і хлопець відчув, як вони викочуються і течуть по щоках.» |
|
|