Урок 20

Хід уроку

І. Презентація теми та мети уроку

Слово учителя. Проблема взаємин дорослих і дітей існувала в усі часи. Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Живучи в колі рідних і близьких людей ми часто не замислюємося над тим, яку відповідальність несемо за їхню долю. І лише в критичних ситуаціях людина усвідомлює як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність. Один із художніх творів англійського письменника Джеймса Олдріджа саме і присвячений такій делікатній грані людського спілкування, як стосунки батьків і дітей.

Як побудувати здорові родинні стосунки? Чому виникає непорозуміння, відчуження між рідними людьми? Як допомогти людям, переобтяженим нескінченними турботами, усвідомити важливість психологічного контексту стосунків, душевного стану – свого і найближчих. Про це все ми і поговоримо на уроці.

2. Бесіда за статтею підручника «Джеймс Олдрідж».

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Бесіда на повторення.

- Дати визначення новели.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово учителя. Сьогодні ми не будемо повторювати біографію письменника повністю. Згадаємо лише найяскравіші факти його життя.

1.1. Що вам відомо про родину письменника?

Приблизна відповідь учнів: Дитячі та юнацькі роки письменник провів у Австралії, де він народився 10 липня 1918 року, де виріс і сформувався як особистість. Його батько – Вільям Томас Олдрідж – був корінним лондонцем, мати – Едіт Квейль – народилася у Кеслтауні на острові Мен. Сім’я проживала у невеличкому глухому селі Уайт Хіллс штату Вікторія, а дерев’яний будиночок називався «Уейвертрі» (дерево, що хитається). Незабаром родина Олдріджів переїхала до провінційного містечка Суон Хілл, розташованого у долині річки Муррей. В оповідання «Батькова сорока» Джеймс Олдрідж передає зворушливу атмосферу провінційного життя: «Будинок стояв у величезному саду – найбільшому саду в усьому містечку. Овочами й фруктами в нас займався батько, зате чудовий квітник опікувала виключно мати, і вона вкладала в нього всю свою тугу за рідною Англією. Жили ми тихо і відлюдно, як належить добропорядній англійській родині, що являє собою окрасу міста». Джеймс був п’ятою дитиною в родині. За традицією він дістав одразу кілька імен – Гарольд, Едвард і Джеймс. Хлопчикові це не подобалося, і батьки зупинилися на останньому. Заробіток батька був невеликий, а тому одяг ніколи не купували, його шили й перешивали, передавали від старших молодим. Олдрідж учився у державній школі, де виявився його глибокий інтерес до літератури, мистецтва та музики.

1.2. Як розпочалася літературна діяльність Джеймса Олдріджа?

Приблизна відповідь учнів: Батько Джеймса Олдріджа був журналістом, редактором газети. Тому зовсім не дивно, що син вирішив продовжити його справу. У 1938 році 20-річний Джеймс переїжджає до Англії і вступає до Лондонського університету. Після успішного його закінчення Олдрідж працює в редакції газети. Він поринув у політичне життя і брав участь навіть у громадянській війні в Іспанії, захоплювався героїзмом її захисників. Під час радянсько-фінської війни перебував у Фінляндії як військовий кореспондент. З початком другої світової війни Олдрідж був на різних її фронтах: у Греції, Єгипті, Норвегії, Радянському Союзі. Протягом війни письменник тричі приїздив до Москви.

У повоєнні роки він багато подорожував. Особисті враження від побаченого і почутого лягли в основу творів письменника.

Творчий доробок Олдріджа різноманітний за жанром і тематикою. Це лірико-філософські твори, романи, оповідання, новели.

1.3. Про які захоплення письменника ви знаєте?

Приблизна відповідь учнів: творам Дж. Олдріджа притаманна документальна точність, переконливість. Він писав про те, чого не відчував, що сам на собі не випробував. Захоплення авіацією, підводним плаванням теж переніс на сторінки своїх творів. Мистецтво пілотажу захопило Дж. Олдріджа ще у Лондоні, де 1938 року він вступив до авіаційної школи і незабаром уперше піднявся в повітря. Олдрідж освоював небо з такою самою впевненістю, з якою пізнавав землю, а зробивши небо «своїм» попрямував «під воду». У 1955 році він написав своєрідний навчальний посібник для любителів підводного спорту «Підводне полювання для недосвідчених англійців». Жартуючи, Олдрідж казав, що ніколи не сподівався, що його молодший син Томас буде першим з тих, у чиїй долі цей його твір відіграє вирішальну роль: підводне полювання стане пристрасним захопленням хлопця. Ще в дитячі роки майбутній письменник часто чув розповіді рибалок про акул. Доводилося йому також бачити на власні очі скалічених морськими хижаками людей. А після війни не раз випадала нагода побачити акул під час підводних зйомок. Одного разу – це було поблизу Каїра – Олдрідж поїхав у так звану акулячу бухту. Взагалі його підводний арсенал склався не лише з кінокамери, а й акулячої клітки (вона описана в оповідання), сидячи в якій, можна було почувати себе безпечно в «підводному царстві». Але цього разу клітку довелося залишити в Каїрі, бо вона не вмістилася в автомобіль. Письменник – кінооператор опинився в становищі свого майбутнього героя Бена…В той день на плівку було знято «товариство» з восьми акул. Не дивно, що оповідання «Останній дюйм» та «акуляча клітка» справляють враження достовірної розповіді очевидця.

2. Учитель: Але постійним захопленням письменника було мистецтво, зокрема література. Джеймс Олдрідж прекрасно знав усю європейську літературу, а також американську і австралійську. Уже цікавим є той факт, що письменник був в Україні, відвідував Крим. У Києві зустрічався з читачами. Давав інтерв’ю. 11 березня 1964 року київська «Робітнича газета» надрукувала статтю «І в мені частка України». У ній Олдрідж писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань.

А от свої оповідання «Останній дюйм» та «Акуляча клітка» Олдрідж написав під час перебування на Чорноморському узбережжі Кавказу у 1957 році. Вперше російською мовою «Останній дюйм» надруковано у журналі «Огонек», №37 за 1957 рік. Українською мовою новела була надрукована у збірці «Хлопчик з лісового берега» у Києву (1959). В 1958 році режисери Теодор Вольфович та Микита Курихін зняли фільм «Останній дюйм», який на Всесоюзному кінофестивалі отримав першу премію. Твори Олдріджа перекладено сорока мовами світу.

3. Учитель: У творі ви зустріли чимало незрозумілих слів, понять. Давайте звернемося до них і з’ясуємо їх лексичне значення.

4. Словникова робота:

Фут – одиниця довжини в англійській системі мір, рівна 12 дюймам, або 30, 48 см.

Миля – одиниця довжини, яка використовується тепер здебільшого у морській справі, рівна 1852 метрам.

Хамсин – сухий та спекотний вітер у Єгипті, що дме з пустелі.

Авантюра – ризикована, сумнівна справа, розрахована на випадковий успіх, без урахування реальних можливостей і приречена на провал.

5. Учитель. Я заздалегідь запропонувала вам розділитися на групи:

1 група - географи;

2 група – біологи;

3 група – психологи;

6. Дослідницька робота.

Так як Бену, головному герою новели «Останній дюйм» доводилося доволі часто з ризиком для життя проводити підводні зйомки морських хижаків Червоного моря, я б хотіла, щоб ви послухали наших географів, які підготували повідомлення про унікальні особливості Червоного моря.

1 географ. Червоне море – це найтепліше і найближче до Європи тропічне море. Воно заповнює собою вузьку, майже прямолінійну тріщину між Середземним морем і Індійським океаном. Зліва – Африка, справа – Аравійський півострів. Проте знаходячись між двома водними стихіями, Червоне море має свої унікальні особливості. По-перше – це найсолоніше море у світі. Величина солоності осягає 41, 5 проміле. Тоді як в сусідньому Середземному – показник коливається від 36 до 39 проміле. Це пояснюється вельми просто. Адже поряд – найбільша пустеля світу – Сахара. Тому надходження прісних вод дуже невелике. Зате випаровування з його поверхні величезне: за рік випаровується шар води завтовшки три з половиною метри.

2 географ. По-друге, Червоне море найтепліше на Землі (середня температура в лютому в північній частині +23С, в серпні +27С). І це водне поєднання солоності з чистотою і теплотою є оптимальним середовищем для розвитку коралів. Ще одне з чудес Червоного моря – його відпливи і припливи. Під час відпливу можна спостерігати вражаюче видовище. Там, де ще недавно до самого горизонту тягнулася підводна морська гладінь, раптом виявляєш піщані лисини, а вода ледь досягає колін. Червоне море живе в режимі півдобових припливів, і перепад рівнів його дзеркала досягає в бухтах 1, 5 – 1, 6 метри – майже людського зросту. Не можна не пригадати із цього приводу старозавітну легенду про вихід євреїв з Єгипту, коли Мойсей, виконуючи Божу волю, простягнув руку над водою і примусив хвилі розступитися.

Учитель. Про казковий підводний світ Червоного моря розповість нам група біологів.

1 біолог. Головна визначна пам’ятка Червоного моря – його неповторний підводний світ. Уявіть собі на мить картину. Спекотна африканська ніч. Море. Візантійське торгове судно поволі рухається по хвилях, що підганяється ледве відчутним вітерцем. Всі давно сплять. Тільки одна людина – вартовий, який дивиться тільки вперед, безперервно борючись зі сном, утомлено вдивляється в тиху водну гладінь. І раптом: «Боже мій! – зовсім недалеко від корабля, прямо з глибин морських, піднімається на поверхню дивна істота. Не то риба, не то людина. Випрямившись на повний зріст, вона невідривно, з цікавістю розглядає судно. Моряк перелякано тре очі, але коли бачення не проходить починає нестямно кричати: «Русалка! Русалка!». Його крики різко розривають нічну тишину, а істота, також раптово і з’явилася, зникає…

Представили? Ця середньовічна легенда була широко поширена серед європейських мореплавців. Втім, легендою її можна назвати тільки наполовину. «Русалка», яку бачили моряки, дійсно існує. Правда називається по-іншому – дюгонь звичайний. Ця дивна неповоротка тварина досить значних розмірів: його довжина може сягати трьох метрів, а вага чотирьохсот кілограмів. Нешкідливий вегетаріанець – харчується водоростями. Але найголовніше – самка годує дитинча у вертикальному положенні. Звідси і виникає ілюзія, ніби дюгонь стоїть на поверхні води. Мешкає ж ця дивовижна тварина тільки в одному місці на земній кулі – в Червоному морі.

2 біолог. Разом з таким дивним створінням, як дюгонь, в його надрах мешкає більше чотирьохсот видів риб. Причому понад 20 відсотків ніде, окрім як тут, не зустрічаються. Чого коштують одні тільки назви: риби – ангели, риби – клоуни, султанки! Ніби потрапляєш в казкову країну! А доповнене химерними підводними садами, фантастичними замками – коралами, це відчуття стає реальністю.

Є тут і свій імператор: риба – наполеон. У просторіччі – губан. Правда, коронували його не через силу і потужність (хоча в довжину він досягає двох метрів), а за характерний виступ на голові. За бажанням в нім можна вгадати схожість з легендарним трикутним капелюхом французького завойовника. Риба – наполеон віддає перевагу верхньому ярусу моря, вона якби з висоти свого положення спостерігає за своїми підданими.

А ось і мурена злобно протискається своїм довгим, позбавленим луски тілом ближче до рифів. Втім, злість її досить таки удавана. Страх, зазвичай викликає те, що безперервно відкривається і закривається паща цієї рибини.

Створюється таке враження, немов вона приміряється, я к би вас зручніше заковтнути. Але нічого не поробиш…просто риба так дихає. Насправді це вельми сором’язлива істота, що віддає превагу самоті світського життя. І тому турбувати її не рекомендується. Той, хто нехтує попередженням може сильно поплатитися – зуби мурени дуже гострі, та ще при цьому заломлені всередину.

3 біолог. Ще одне підтвердження тому, які незвичайні деколи бувають творіння матінки природи – моїсеєва камбала. Маленька рибка, здатна сама протистояти акулі! Уявіть собі боксера якнайлегшої ваги, яка в першому ж раунді спокійно нокаутує, скажімо, Майкла Тайсона. Вражає? У Ізраїлі в лабораторії «Еллат» цю рибку помістили в басейн з акулою. І коли грізний хижак, роззявивши пащу, був вже готовий проковтнути здобич, трапилося несподіване: паща не захотіла закриватися. Просто рибка виділила якусь молоко подіну речовину, яка паралізувала щелепи акули.

4 біолог. До речі про акул – їх в Червоному морі велика кількість. З 500 видів акул 44 помічено в Червоному морі. Близько десяти з них дуже поширені в північній частині моря. Про цих тварюк, що наполовину складаються з щелеп, написані тисячі книг, зняті сотні кінофільмів, їх поведінку вивчають десятки вчених мужів. Акули Червоного моря – типові представники свого численного сімейства. Зустріч з ними не обіцяє нічого хорошого. Акули бачать світ у чорно-білому зображення. Погано чують, але мають тонкий нюх та бокову лінію, яка дає змогу акулі на відстані 300 метрів почути велику рибину. Зуби акули мають форму трикутника і розташовані у 5 – 6 рядів, а інколи в 15 рядів. За 10 років акула може зносити 24 тисячі зубів, які ростуть зі шкіри на відміну від зубів більшості хребетних у яких вони приростають до кістки. Сила тиснення щелеп акули сягає 18 тонн.

5 біолог. Акула – хижак і атакує все, що їй здається здобиччю: рибу, черепах, морських птахів, братів - акул. Так, у шлунку великої китової акули було знайдено цілого коня в іншій – голову та частину тулуба крокодила, трьох птахів та пачку тютюну. До речі, китова акула – справжній велет і мрія кожного дайвера. Це найбільша із сучасних риб. Ця акула живе на поверхні в пошуках планктону та рачків. Уявіть собі, що повз вас пропливає риба завдовжки 13 метрів!!! Жах! Але, попри колосальні розміри, китова акула не є небезпечною, ця миролюбива та привітна акула, яка залюбки підпускає до себе пірнальників. Втім потрібно сказати, що останнім часом багато дослідників доводять, що акули зовсім не агресивні. Просто їх не треба провокувати. Наприклад, якщо ви раптом опинилися в місця їх можливого проживання, не кидайтеся навтіки, не бийте по воді руками і нога і взагалі уникайте дій, які роблять вас схожими на поранену здобич. Якщо ви помітили хижака здалеку, спокійно пливіть собі. Не варто від нього тікати – все одно наздожене. Набагато краще і правильніше розвернутися до акули особою і продемонструвати свій спокій і дружній настрій. Ну і зовсім вже не варто годувати цих тварин. Це все-одно, що разом з кормом пропонувати себе як десерт.

7. Учитель. Ви прослухали змістовну розповідь про Червоне море та його підводний світ, а тепер давайте звернемося до змісту новели «Останній дюйм».

Англійська родина живе в Єгипті. Бен – досвідчений американський пілот, від послуг якого відмовилася нафтоекспортна компанія «Тексєгипто». Його дружина Джоанна покинула сім’ю і виїхала в Англію, залишивши Бену десятирічного хлопчика Деві. Заради сина Бен готовий на будь-який заробіток, який час від часу йому підкидає Джеффорд, який торгує сенсаційними матеріалами підводних зйомок.

8. Учитель. Отже, яким було ставлення батьків до Деві? (Байдужим. Хлопчик ріс самостійно, розумів, що батьки ним не цікавляться)

9. Учитель. Оскільки хлопчик залишився один, без матері, батько вимушений був взяти його з собою під час т до Акулячої бухти. Хлопчик давно мріяв про експедицію з батьком і тому охоче погодився.

- Опишіть місцевість, яку Олдрідж називав Акулячою бухтою, спираючись на текст оповідання (діти зачитують текст).

10. Розповідь учителя про Акулячу бухту сьогодення.

11. Проблемні запитання.

- Як ставиться батько до Деві під час польоту? (Роздратовано, різко, неуважно).

- Давайте подивимося на кадр з кінофільму «Останній дюйм» (великим планом подається обличчя Бена).

- Які почуття виражає вираз обличчя батька? (зневагу, роздратування, ніякого співчуття до сина).

- А що виражає заплакане обличчя хлопчика? (розгубленість, страх, розпач, біль).

- Чи потурбувався батько про сина заздалегідь, чи підготував усе необхідне для нього? (звичайно, ні) (учні підтверджують свої відповіді тестом)

12. Учитель. Отже, на цьому етапі стосунків батька та сина ми бачимо таку глуху стіну відчуження між ними, абсолютне непорозуміння. Таким чином, уже з перших сторінок новели Джеймс Олдрідж загострює нашу увагу на проблемі взаємин батьків і дітей.

- Як ви вважаєте, має місце ця проблема сьогодні? (учні висловлюють свої думки стосовно даної проблеми)

Учитель. А тепер давайте звернемось ще до одного кадру кінофільму (самотній хлопчик на березі моря).

- Який епізод твору зображено на даному кадрі? (розгублений, самотній хлопчик на березі моря чекає батька)

- Підпишіть цей кадр словами з тексту (учні зачитують цитати з тексту)

- Що ви можете сказати про стан душі хлопчика? (він відчуває себе дуже самотнім)

13. Бесіда.

- Що трапилося з Беном під час підводних зйомок? (учні відповідають, цитуючи текст)

- Про кого відразу ж він починає думати? (Мабуть, чи не вперше Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Адже, якщо його не стане, Деві залишиться сам, і хлопчика не скоро знайдуть у цій пустелі, якщо взагалі знайдуть).

- Як ви вважаєте його попереднє ставлення до Деві було виявленням нелюбові батька до сина? (Ні, його неуважність пояснюється зайнятістю, пошуками роботи, конфліктними стосунками з дружиною).

Бен зрозумів, щоб врятувати себе і сина, треба знайти шлях до серця, душі, свідомості своєї дитини.

- Як змінюється ставлення батька до сина? (Бен намагається зрозуміти, про що думає син, старається розгледіти вираз його обличчя, підбирає необхідні слова, розмовляє з ним лагідно, не хоче його налякати).

Підтвердіть цю думку словами з тексту.

- Визначте епізод найвищої напруги в новелі (Хлопчина вперше сідає за штурвал літака. Дитина в страшенному напруженні веде літак з підказки батька, який постійно втрачає свідомість. Ціною неймовірних нелюдських зусиль хлопчик із честю вийшов з цього важкого випробування).

- Як Деві долає останній дюйм? Зачитайте (Діти читають уривок «Залишилась хвилина до посадки…)

- Зверніть увагу ще на один кадр кінофільму «Бен і Деві в літаку після приземлення» (обличчя Бена, повернене до сина подається великим планом).

- Що виражає тепер обличчя Бена? (здивування, захоплення, радість, гордість за сина)

- Які почуття виражає обличчя Деві в даний момент? (На його очах знову сльози. Але це вже не сльози відчаю, розпачу, образи, а сльози радості).

В екстремальних умовах батько і син зуміли зробити найголовніший вчинок в своєму житті - вчинок, який допоміг їм врятуватися, подарувати життя, повірити, знайти один одного, дістатися до самого серця, хоча це було страшно складно, складно для обох.

А тепер настав час з’ясувати, чому новела має таку назву. У короткому тлумачному словнику української мови слово дюйм (застаріле слово) означає – одиниця міри довжини, близько 25 міліметрів. У творі останній дюйм – це зовсім маленька відстань, яка розділяла батька і сина, відстань їхньої недовіри, непорозуміння. Ціною величезних зусиль і непоправних втрат цю відстань їм пощастило подолати. Батько відкрив для себе риси характеру та якості, які раніше не бачив у сина, про які навіть не здогадувався. Син побачив, що батько його любить. Ціною надзвичайних випробувань вони знаходять шлях до серця один одного. Цим шляхом вони й будуть намагатися йти в подальшому житті. Це і є авторське вирішення проблеми взаємин батька та сина в новелі Джеймса Олдріджа «Останній дюйм».

Давайте спробуємо дослідити причини непорозумінь між батьком і сином та надати поради щодо виходу із конфліктної ситуації. До речі, що таке конфлікт?