Ген. Генетичний код.

Ген. Білки – найважливіші компоненти живої клітини, вони складають найбільшу за масою частину органічних речовин клітини і забезпечують унікальність її хімічного складу, структурної організації та функціональної активності. Клітини кожного організму мають свій специфічний набір білків. Він відрізняється від набору білків, характерного для клітин іншого організму.

Інформація про те, які білки повинні синтезуватися в клітинах даного організму, зберігається в хромосомах, а саме в ДНК. Спадкова інформація існує у вигляді послідовності нуклеотидів в молекулі ДНК. Ділянка молекули ДНК, в якому закодована інформація про первинну структуру одного білка, отримав назву ген. Термін «ген» (від грец. Genos – народження, який утворює) запропонував в 1909 р датський біолог В. Йогансен.

Існує кілька визначень поняття «ген», але найбільш прийнятне наступне. Ген – елементарна одиниця спадковості, що представляє собою ділянку молекули ДНК, який містить інформацію про первинну структуру одного білка.

Гени в хромосомах розташовані лінійно. Одні з них кодують білки, інші несуть інформацію про рРНК і тРНК. Крім того, є гени, які нічого не кодують, а контролюють функцію інших генів. Є «мовчазні» гени, функції яких не проявляються.

Генетичний код. Завдяки спеціальним дослідженням було доведено, що нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК) і білок – універсальні визначальні чинники спадковості.

Вперше американський біохімік М. Ніренберг отримав штучно синтезовану РНК, що складається суцільно з однакових нуклеотидів, що містять тільки одну азотну основа – урацил. При приміщенні її в спеціальний апарат був отриманий білок, утворений з однієї амінокислоти – фенілаланіну. В результаті був зроблений висновок, що ланцюжок, що складається з послідовності нуклеотидів, які містять тільки азотну основу урацил, визначає синтез молекули білка, утвореної тільки молекулами амінокислоти фенілаланіну. Незабаром вдалося знайти поєднання нуклеотидів, які кодують всі 20 амінокислот, і розшифрувати так званий генетичний код.

Генетичний код – це певна система запису спадкової інформації в молекулах нуклеїнових кислот у вигляді послідовності нуклеотидів. Сутність генетичного коду полягає в тому, що кожній амінокислоті в білкової молекулі відповідає ділянка ланцюга ДНК із трьох, що поруч стоять нуклеотидів – триплет (або кодон).

Згадаймо, що кожна з двох ланцюгів молекули ДНК побудована з нуклеотидів чотирьох типів, до складу яких входять чотири різних азотистих підстави: аденін (А), гуанін (Г), тимін (Т), цитозин (Ц). Нуклеотиди з’єднані в полінуклеотидний ланцюг.

Назви нуклеотидів умовно позначають початковими буквами відповідних азотистих основ. За допомогою цього у чотирибуквений алфавіт «записується» вся інформація про безліч різних білкових молекул.

До складу білків входять 20 різних амінокислот. Інформацію про молекулу білка можна розглядати як інформацію про послідовність амінокислот. Будемо міркувати так: якби кожна амінокислота кодувалася одним нуклеотидом з певною азотистою основою, то молекули білка містила б не 20 різних амінокислот, а тільки 4. Якщо б одну амінокислоту кодували два, що поруч стоять нуклеотиди, то таким кодом можна було б закодувати лише 16 амінокислот (42). І тільки код, що складається з трьох, поруч розташованих нуклеотидів, з надлишком може забезпечити запис інформації про всі 20 амінокислотах (43 – 64). Такий код складається з 64 різних триплетів.

Отже, кожен з триплетів відповідає строго визначеної амінокислоті.

М. Ніренберг синтезував і випробував всі 64 теоретично можливих триплетів і встановив їх значення. Виявилося, що є амінокислоти, які кодуються 6 триплетами (наприклад, лейцин), є також 5 амінокислот, кожна з яких кодується 4 різними кодонами (наприклад, амінокислота аланін кодується триплетами ГЦУ, ГЦЦ, ГЦА, ГЦГ). З 64 триплетів амінокислоти кодує тільки 61 триплет. Три кодони (УАА, УАГ і УГА) не несуть інформації про амінокислоти. Ці кодони називають стоп-кодонами, так як вони служать сигналами закінчення складання білкової молекули в рибосомі.

2. Властивості генетичного коду.

Генетичний код - це система триплетів нуклеотидів, які визначають амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга.

Дослідження генетичного коду розкрили його основні властивості:

- Триплетність - кожна амінокислота кодується послідовністю із трьох нуклеотидів - триплетом або кодоном (серед 64 кодонів 61 - змістовний і 3 незмістовні кодони - УАА, УГА та УАГ).

- Специфічність - один кодон відповідає лише одній амінокислоті.

- Виродженість (надлишковість) - одній амінокислоті відповідають кілька кодонів (наприклад серину чи лейцину відповідають 6 кодонів, метионіну - всього 1).

- Колінеарність - послідовність нуклеотидів в молекулі і-РНК точно відповідає амінокислотній послідовності у поліпептидному ланцюгу.

- Односпрямованість - зчитування інформації в процесі транскрипції і трансляції відбувається лише в напрямку 5' - 3' кінець.

- Неперекриваємість - останній нуклеотид попереднього кодону не належить наступному триплету.

- Безперервність - між триплетними «словами» відсутні «розділові знаки».

- Універсальність - в усіх організмах одні і ті самі амінокислоти кодуються одними і тими ж нуклеотидами (проте така властивість характерна лише для ядерного генетичного коду; мітохондріальний генетичний код має деякі відмінності від ядерного).

3. Етапи біосинтезу білка.

Біосинтез білка проходить у 3 етапи.

І етап. Транскрипція

Першим етапом біосинтезу є транскрипція. Транскрипція - це переписування послідовності нуклеотидів з певної ділянки одного ланцюга молекули ДНК. У результаті утворюється молекула іРНК.

Молекули ДНК кожної клітини містять інформацію для синтезу всіх необхідних їй білків. Молекули ДНК містяться в ядрі, а синтез білків відбувається в цитоплазмі. ДНК не може переміщуватися до місця синтезу білків у цитоплазму. Вона передає інформацію про структуру білків за участю специфічних молекул ІРНК, що утворюються на ДНК і переносяться з ядра в цитоплазму до місця синтезу білків. У синтезі білків беруть участь також інші РНК (тРНК та рРНК). Цей процес відбувається в основному під час інтерфази. На генах матриці ДНК утворюються всі три типи РНК - інформаційна, транспортна і рибосомна.

Зчитування спадкової інформації з генів регулюється спеціальними білками. Зокрема, гістони не тільки забезпечують структур­ну організацію хроматину, а й є репресорами, тому що перешкоджають зчитуванню генетичної інформації. Початок зчитування генетичної інформації пов'язаний зі звільненням певної ділянки ланцюга ДНК (гена) від гістонів, після чого ген активується і з нього починається зчитування спадкової інформації. Негістонові білки мають здатність розпізнавати гени, і цим забезпечується синтез необхідних білків.

Основні етапи транскрипції.

1. Ініціація. За сигналом з цитоплазми певна ділянка подвійної спіралі ДНК розкручується і розділяється на два ланцюги. Це відбувається за допомогою ферменту ДНК-залежна РНК-полімераза, що зв'язується з ДНК. Ферменти РНК-полімерази забезпечують утворення РНК, що зростають у довжину в міру просування ферменту вздовж нитки ДНК.

РНК полімераза починає синтезувати новий ланцюг біля спеціального старт-сигналу ДНК, що називається промотором, і закінчує його біля стоп-сигналу (сигнал термінації), після чого полімераза та синтезований готовий ланцюг РНК відокремлюються один від одного. Ділянка ДНК між промотором і термінатором, яка транскрибується, називається одиницею транскрипції. Молекула РНК, яка при цьому утворюється, називається первинним транскриптом, або про-іРНК.

Швидкість полімеризації за температури 37 С становить майже 30 нуклеотидів за 1 с, тому синтез ланцюга РНК завдовжки 5000 нуклеотидів триває близько 3 хв.

Один з двох ланцюгів ДНК, на якому йде транскрипція, називається кодувальним ланцюгом. Другий ланцюг ДНК називається ланцюгом, що не кодує. У різних білках кодувати можуть як один, так і другий ланцюги ДНК.

2. Елонгація - процес нарощування полінуклеотидного ланцюга. Відповідні рибонуклеотиди приєднуються до матричного ланцюга, згодом об'єднуються один з одним залишками фосфорної кислоти, створюючи ланцюг РНК. Процес каталізується РНК-полімеразою і потребує наявності йонів. УтворенняіРНК відбувається на основі принципу комплементарності ланцюгів ДНК і РНК та антипаралельно відносно матричного ланцюга ДНК.

Таким чином, сформований ланцюг РНК містить азотисті основи, комплементарні основам ланцюга ДНК, уздовж якого вони утворилися.

Різні типи РНК в еукаріотів - інформаційна РНК (іРНК), рибосомальна РНК (рРНК) і транспортна РНК (тРНК) - транскрибуються на різних ділянках (генах) молекул ДНК.

3. Термінація. РНК-полімераза рухається вздовж ланцюга ДНК і поступово переписує інформацію на РНК. Цей процес завершується після того, як фермент досягне специфічної нуклеотидної послідовності, що сигналізує про завершення транскрипції (термінатори транскрипції - АТТ, АЦТ і АТЦ). Ділянка молекули ДНК, що містить промотор, послідовність, яка транскрибується, та термінатор - усе це називають транскриптоном.

Ланцюг про-іРНК відокремлюється від матричного ланцюга ДНК, зазнає процесингу і переноситься в цитоплазму крізь пори в ядерній оболонці. Вільна від іРНК ділянка молекули ДНК знову зв'язується водневими зв'язками з комплементарною ділянкою другого ланцюга. ДНК скручується в спіраль і набуває початкової форми. Окрема молекула ДНК може бути матрицею для синтезу багатьох копій різних молекул РНК, що утворюються одна за другою.

Процесинг. Молекулярні механізми, пов'язані з «дозріванням» різних типів РНК, називають процесингом. Вони здійснюються в ядрі перед виходом РНК із ядра в цитоплазму.

Існувала думка, що іРНК комплементарна будові ДНК, яка с матрицею. З'ясувалося, що комплементарною ДНК є тільки молекула-попередниця інформаційної РНК (про-іРНК). Молекули про-іРНК набагато більші, ніж зрілі іРНК. Послідовність азотистих основ у молекулі про-іРНК, що утворилася, точно відтворює порядок чергування основ у ДНК. Під час «дозрівання» інформаційної РНК у бактерій відбувається тільки відщеплення кінців молекули, а в еукаріотів і деяких вірусів цей процес наба­гато складніший. Молекула про-іРНК містить у собі кілька інерт­них ділянок (інтронів), що не мають генів.

У процесі " дозрівання" іРНК спеціальні ферменти вирізають інтрони і зшивають активні ділянки, що залишилися (екзони). Цей процес називають сплайсингом. Тому послідовність нуклеотидів у дозрілої іРНК не є цілком комплементарною нуклеотидам ДНК. В іРНК поруч можуть стояти такі нуклеотиди, комплемен­тарні яким нуклеотиди в ДНК знаходяться один від одного на значній відстані. Сплайсинг - дуже точний процес. Його порушення змінює рамку зчитування при трансляції, що призводить до синтезу іншого пептиду. Точність вирізання інтронів забезпечується розпізнаванням ферментів певних сигнальних послідовностей нуклеотидів у молекулі про-іРНК.

У процесингу беруть участь ферменти. Наприклад, за допомогою ферментів-рестриктаз вирізаються інтронні ділянки, а ек-зонні ділянки, що залишаються, зшиваються за допомогою ферментів лігаз. Отже, молекули іРНК або тРНК, що утворюються, мають менші розміри, ніж їхні структурні гени. Наприклад, молекули про-іРНК мають молекулярну масу 107 дальтон, а після процесингу вона становить 2 х Ю6 дальтон. Наявність інтронів у генах еукаріотів є універсальним явищем. У великих генах їхній вміст коливається в межах 1-50. Можна припустити, що інтрони є запасом інформації, що зумовлює мінливість.

Значення процесингу полягає в тому, що еукаріотична кліти­на може додатково контролювати процеси утворення білків, регу­лювати свій метаболізм, структуру і функції.

II етап. Активація амінокислот. Цей процес відбувається в цитоплазмі. Активовані молекули амінокислот з’єднуються з відповідними молекулами транспортних РНК. У молекулі тРНК є дві важливі ділянки: акцепторна ділянка, до якої прикріплюється відповідна амінокислота, антикодон - триплет нуклеотидів, який комплементарний кодону ІРНК даної амінокислоти. Активовані амінокислоти, сполучені з тРНК, надходять до рибосом.

III етап. Трансляція

Трансляція - другий етап синтезу білків. Процес трансляції умовно поділяється на три етапи: ініціацію, елонгацію і термінацію.

1. Ініціація розпочинається з активації амінокислот. Аміно­кислоти (АК) у цитозолі клітини вступають у реакцію з АТФ. Цей комплекс називається активованою амінокислотою. Так форму­ється АК-АТФ-комплекс. Реакцію каталізує фермент

аміноацил-тРНК-синтетаза. Для кожної амінокислоти існує свій особливий фермент.

Амінокислота + АТФ + фермент -> Амінокислота - АТФ-ферментативний комплекс + Р-Р.

Активована амінокислота приєднується до своєї специфіч­ної тРНК. Реакція каталізується тим самим ферментом. тРНК-амінокислотний комплекс, що утворився, називається наванта­женою тРНК (аміноацил-тРНК). Процес розпізнавання амінокис­лот тРНК називають рекогніцією.

Аміноацил-тРНК-комплекс надходить до місця синтезу білків, а вільний фермент може знову активувати наступну молеку­лу амінокислоти.

Активація рибосом і початок синтезу поліпептидного ланцюга. Ланцюг іРНК з'єднується з малою рибосомальною субодиницею за допомогою спеціального триплету. Це забезпечується шляхом утворення водневих зв'язків між комплементарними па­рами відповідних азотистих основ іРНК та рРНК рибосом. Амінокислота метіонін ініціює процес синтезу. Вона входить до складу тРНК, яка має УАЦ-антикодон, що зв'язується з АУГ-кодоном іРНК. Комплекс, що утворюється, називається комплексом ініціації. Згодом до малої субодиниці іРНК приєднується велика субодиниця, створюючи активну рибосому.

2. Елонгація (положення поліпептидного ланцюга). Друга, навантажена, наприклад, проліном, тРНК з'єднується з рибосомою на ділянці А. її антикодон зв'язується з комплементарним кодоном ланцюга ІРНК. На ділянці П метіонін звільняється від своєї тРНК і з'єднується пептидним зв'язком з проліном. Процес каталізує фермент пептидилтрансфераза. У цьому процесі зв'язок між першою амінокислотою та її тРНК розривається, і -СООН група першої амінокислоти утворює пептидний зв'язок з вільною -гТН2 групою другої амінокислоти. Таким чином, друга тРНК уже несе дипептид. Перша тРНК, тепер вільна, відокремлюється від П-ділянки рибосоми і повертається в загальний фонд тРНК у цитоплазмі. Тут вона може знову зв'язуватися зі своєю амінокислотою.

тРНК-дипептидний комплекс разом з ІРНК переміщується в напрямку П-ділянки рибосоми. Цей процес називають транслокацією (від лат. translocation - переміщення).

Третя молекула тРНК зі специфічною їй амінокислотою, на­приклад аргініном, надходить до А-ділянки рибосоми і приєдну­ється своїм антикодоном до комплементарного кодону іРНК. Дипептид метіонін-пролін знову приєднує амінокислоту аргінін за допомогою ферменту пептидилтрансферази. Таким чином, дипептид збільшується до трипептиду. Друга тРНК звільняється, зали­шає ланцюг іРНК, звільняючи П-ділянку. Транспортна РНК - трипептидний комплекс переноситься з А-ділянки на П-ділянку.

Весь процес, що включає надходження тРНК-амінокислотного комплексу, утворення пептидного зв'язку і транслокацію, багато­разово повторюється. У міру просування ІРНК щодо рибосоми всі її кодони переміщуються по А-ділянці один за одним, і пептидний ланцюг зростає. У процесі елонгації беруть участь спеціальні біл­кові фактори, що регулюють ці процеси.

Синтез пептидного ланцюга відбувається з досить великою швидкістю, що залежить від температури і факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. У середньому в еукаріотів ця швидкість становить близько 2 амінокислот за 1 с. У прокаріотів швид­кість вища - близько 15 амінокислот за 1 с.

Рибосома рухається щодо іРНК тільки в одному напрямку, переміщуючись на один триплет від 5'-кінця до З'-кінця іРНК. Синтез білкової молекули (об'єднання амінокислот) відбувається у великій субодиниці, де навпроти одного триплету розташова­ний аміноацильний центр (від'єднання АК від тРНК), а навпроти іншого - пептидильна ділянка (приєднання АК до пептиду, що зростає).

Амінокислоти зв'язуються в поліпептид у тій послідовності, що повідомляється за допомогою іРНК.

3. Термінація (закінчення синтезу та виявлення поліпептидного ланцюга). У кінці ланцюга іРНК знаходиться один із стоп-кодонів (УАА, УАГ, УГА). Вони не розпізнаються жодною тРНК. Фактор термінації (спеціальний білок) приєднується до цього ко-дону і блокує подовження поліпептидного ланцюга. Як наслідок, до останньої амінокислоти синтезованого білка приєднується вода і її карбоксильний кінець відокремлюється від тРНК. Зв'язок між останньою тРНК і поліпептидним ланцюгом розривається спеціальними ферментами - факторами вивільнення. Рибосома відокремлюється від ланцюга іРНК і розпадається на дві субодиниці. Синтезований поліпептид звільняється і потрапляє в цитоплазму. Кожна молекула іРНК транскрибується декілька разів, а згодом руйнується. Середній час " життя" ІРНК становить при­близно 2 хв. Вибірково руйнуючи старі і створюючи нові іРНК, клітина може регулювати як якісний, так і кількісний склад білків, а отже, рівень і спрямованість метаболізму.

Загальна схема трансляції.

Ініціація. 1. Розпізнавання стартового кодону (AUG), супроводжується зв'язуванням тРНК аміноацилированої метіоніном (М) і збіркою рибосоми з великої і малою субодиниць.
Елонгація. 2. Розпізнавання поточного кодону відповідною йому аміноацил-тРНК (комплементарна взаємодія кодону мРНК і антикодону тРНК збільшена).

3. Приєднання амінокислоти, принесеної тРНК, до кінця поліпептідного ланцюжка, що росте.

4. Просування рибосоми уздовж матриці, що супроводжується вивільненням молекули тРНК.

5. Аміноацилювання молекули тРНК, що вивільнилася, відповідній їй аміноацил-тРНК-синтетазою.

6. Приєднання наступної молекули аміноацил-тРНК, аналогічно стадії (2).

7. Рух рибосоми молекулою мРНК до стоп-кодона (в даному випадку UAG).

Термінація. Розпізнавання рибосомою стоп-кодона супроводжується (8) від'єднанням новосинтезованого білка і в деяких випадках (9) дисоціацією рибосоми.

Мономерами матричного синтезу в процесі реплікації та транскрипції є нуклеотиди, а трансляції - амінокислоти. Матричний синтез забезпечує точність відтворення копій.

Матричний синтез забезпечує дуже швидке «копіювання» і нарощування кількості необхідних компонентів (білків, нуклеїнових кислот).

У клітині поряд з вільними рибосомами існують полісоми - ланцюги рибосом на молекулі РНК, які дозволяють синтезувати кілька молекул даного поліпептиду з однієї матриці іРНК. Матриця може багаторазово використовуватися.

Структури та речовини, що беруть участь у біосинтезі

4. Генна регуляція Жакоб і Моно.

У 1961 р. Франсуа Жакоб і Жак Моно розробили модель, яка пояснює регуляцію біосинтезу ферментів в бактеріальній клітині. На їх думку в ДНК прокаріот існує оперон - група структурних генів, розташованих вздовж одного фрагменту ДНК, він е одиницею трансляції і транскрипції. У випадку з Еscherichia coli оперон складається з трьох генів, на основі інформації в яких синтезуються три ферменти, які приймають участь у метаболізмі лактози. Наслідком їх діяльності є зменшення кількості лактози в середовищі. Лактоза, в свою чергу, здатна зв'язуватись з білком-репресором, що має спорідненість до ДНК, змінюючи при цьому його конформацію. За нестачі лактози білок-репресор має таку просторову конфігурацію, яка дозволяє йому контактувати з ДНК перед опероном, на шляху РНК-полімерази. В цьому випадку транскрипція оперону не відбувається, м-РНК не створюється і відповідні білки-ферменти не синтезуються, концентрація лактози в середовищі збільшується. Остання зв'язується з білком-репресором, змінюючи його конформацію. Білок-репресор втрачає спорідненість до ДНК, відкриває дорогу РНК-полімерази, яка транскрибує оперон. Створюється відповідна м-РНК, на її основі транслюються ферменти, необхідні для метаболізму лактози, її кількість в середовищі знову падає і все починається спочатку.

У еукаріот не виявлено оперонів, що кодують синтез функціонально зв'язаних білків. Такі структурні гени знаходяться в різних ділянках ДНК або навіть в різних хромосомах. Тандемна організація структурних генів у еукаріот характерна лише для ділянок ДНК, що кодують р-РНК, т-РНК і гістони.

V. Закріплення матеріалу.

А. Встановіть відповідність між речовинами та функціями у біосинтезі білка.

Б. Встановіть послідовність етапів біосинтезу білка

А) ініціація, Б) термінація, В) трансляція, Г) транскрипція, Д) активація

В. Користуючись таблицею генетичного коду визначте амінокислотний склад білка, якщо фрагмент першого ланцюга молекули ДНК має такий нуклеотидний склад

АЦГ – ЦЦА –АТГ – ГАЦ – ГГТ

Г. Визначіть ділянку іРНК, яка бере участь у синтезі поліпептидного ланцюга, що складається з такий амінокислотних залишків

вал – про – ала – глі – лей

Д. Виконайте тестові завдання:

1. Укажіть процес, під час якого відбувається конюгація хромосом: а) мітоз; б) перший мейотичний поділ; в) другий мейотичний поділ; г) брунькування клітини.

2. Визначте кількість молекул АТФ, що синтезується під час безкисневого етапу енергетичного обміну: а) 1 молекула; б) 2 молекули; в) 4 молекули; г) 36 молекул; д) молекули АТФ не синтезуються.

3. Визначте кількість молекул АТФ, що синтезується під час кисневого етапу енергетичного обміну: а) 1 молекула; б) 2 молекули; в) 4 молекули; г) 36 молеку; д) молекули АТФ не синтезуються.

4. Укажіть, коли саме в процесі фотосинтезу синтезуються молекули АТФ: а) під час темнової фази; б) під час світлової фази; в) молекули АТФ не синтезуються.

5. Виберіть правильне визначення терміна «транскрипція»: а) переписування інформації з молекули ДНК на молекулу іРНК; б) транспорт амінокислотних залишків до місця синтезу білкової молекули; в) сполучення амінокислотних залишків у поліпептидний ланцюг; г) набуття молекулою білка активного стану.

6. Зазначте, на мембранах яких органел відбувається синтез білка: а) комплексу Гольджі; б) лізосом; в) травних вакуоль; г) зернистої ендоплазматичної сітки; д) незернистої ендоплазматичної сітки.

7. Укажіть, де відбувається кисневий етап енергетичного обміну: а) у мітохондріях; б) у хлоропластах; в) у комплексі Гольджі; г) у лізосомах; д) у зернистій ендоплазматичній сітці.

Е. Виберіть із запропонованих відповідей дві правильні.

1. Назвіть процеси, під час яких синтезуються молекули АТФ: а) світлової фази фотосинтезу; б) темнової фази фотосинтезу; в) трансляції; г) підготовчого етапу енергетичного обміну; д) безкисневого етапу енергетичного обміну.

2. Укажіть біохімічні процеси, які належать до пластичного обміну: а) самоподвоєння ДНК; б) окиснення органічних сполук; в) окиснення неорганічних сполук; г) біосинтез ліпідів.

3. Укажіть біохімічні процеси, які належать до енергетичного обміну: а) фотосинтез; б) окиснення органічних сполук; в) хемосинтез; г) розщеплення органічних сполук без доступу кисню.

4. Укажіть, за рахунок яких електронів відновлюється фотосистема I: а) які походять із фотосистеми II; б) власних, які повертаються на свій енергетичний рівень; в)які виникають при розщепленні молекули води; г) які виникають при розщепленні атомів Гідрогену.

5. Укажіть, під час яких процесів виділяється вуглекислий газ: а) кисневого етапу енергетичного обміну; б) світлової фази фотосинтезу; в) темнової фази фотосинтезу; г) аеробного дихання.

6. Зазначте, під час яких процесів відбувається подвоєння кількості молекул ДНК в клітині: а) профази мітозу; б) метафази першого мейотичного поділу; в) інтерфази між двома мітотичними поділами; г) злиття гамет.

VІ. Домашнє завдання.

1) § 35

2) Яким чином записана інформація про структуру білка у ДНК?