💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Лекція 10

Методологія обліку інвестиційної діяльності базується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах бухгалтерського обліку — базових концепціях, які покладено в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів: автономності підприємства; безперервності діяльності; двосторонності; грошового вимірювання; собівартості; нарахування; реалізації; консерватизму (обачливості, обережності); матеріальності (суттєвості); відповідності; постійності; періодичності.

Облікові системи (стосовно конкретних правил і процедур ведення бухгалтерського обліку і складання звітності) історично формувались у країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їх економічного і політичного розвитку. Проте інтернаціоналізація господарського життя, з одного боку, та його ринкова уніфікація — з іншого, обумовили необхідність міжнародної стандартизації обліку як основи інформаційного ділового взаєморозуміння і ефективного господарювання.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку нині безпосередньо займаються як спеціальні міжнародні організації, так і уповноважені національні органи. Серед перших насамперед слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створений у 1973 р. в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Основні завдання комітету як цілком незалежного органу сформульовані так:

1. Розробляти і публікувати найважливіші бухгалтерські стандарти формування фінансової звітності.

2. Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.

3. Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.

Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), створена у 1977 р. в Мюнхені. Сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямів у бухгалтерському обліку.

З 1983 р. до складу КМСБО входять усі професійні організації бухгалтерів і аудиторів, які є членами МФБ. Станом на 01.01.00 у Комітеті з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку було 143 професійні організації із 104 країн світу. Крім того, багато країн, що не входять до КМСБО (зокрема, країни СНД) тією чи іншою мірою використовують його рекомендації.

На сьогодні більше 60-ти країн реально застосовують міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) в тому чи іншому обсязі. Інтенсивно, наприклад, у 1996—1998 рр. йшла робота по гармонізації національних стандартів в Австралії, Південній Африці, Китаї, В'єтнамі, Японії, Росії.

Значно активізувалось співробітництво КМСБО з Європейським Союзом. Як відомо, у процесі гармонізації економічної політики Європейського Союзу (ЄС) реалізуються власні заходи щодо стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах — членах цього інтеграційного угруповання. Серед директив Ради ЄС¹ безпосередньо сфери бухгалтерського обліку і фінансової звітності стосуються: четверта Директива — «Форма та зміст річного фінансового звіту компанії», прийнята 25 липня 1978 р. (питання ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, уніфікації форм звітності та її публікації, а також організації контролю за правильною постановкою обліку і складанням звітності; сьома Директива — «Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки», прийнята 13 червня 1983 р. (складання консолідованої фінансової звітності).

Безпосередньо забезпеченням виконання Директив стосовно норм бухгалтерського обліку в країнах ЄС займається Європейська комісія, яка має статус спостерігача в багатьох комітетах КМСБО. Після політичної заяви ЄС (листопад 1995 р.) про готовність до співробітництва щодо узгодження стандартів фінансової звітності йде практична робота у цьому напрямку. Так, у 1997—1998 рр. підготовлено національне законодавство Франції, Німеччини, Італії та Бельгії стосовно використання міжнародних стандартів фінансової звітності міжнародними компаніями цих країн, що пройшли лістинг на основних фондових біржах. На сьогодні Європейська комісія в принципі готова внести поправки в Директиви для забезпечення їх відповідності до МСБО.

У більшості країн світу питання стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності передані в компетенцію одного або кількох органів державного регулювання (Міністерства фінансів, економіки, центральні банки, комісії з цінних паперів тощо), які взаємодіють із суб'єктами бізнесу, як правило, через саморегулівні організації. Стосовно країн з розвинутою ринковою економікою можна говорити, на наш погляд, про виражену тенденцію до інституціоналізації обліково-аналітичних систем на національному і міжнародному рівнях.

Свою роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН, в основному через створену при ній у 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Головним об'єктом діяльності цієї організації є вивчення питань обліку і звітності міжнародних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації. Крім того, робоча група експертів займається дослідженням стану організації обліку, сприяє запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі. До речі, Організація Об'єднаних Націй у дослідженні, що готувалось до публікації у 1998 р., звернулась до міжнародних організацій-донорів з проханням стати «каталізатором» реформи бухгалтерського обліку і звітності, пов'язуючи надання позик з вимогами дотримання МСБО.

Правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності у найбільш інтегрованому вигляді відображаються в МСБО. За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 39 стандартів, з яких діють 34.

Деякі стандарти мають загальнометодологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт № 1 — Розкриття облікової політики, № 10 — Непередбачені події та події, які відбуваються після дати складання балансу, № 21 — Вплив зміни валютних курсів, № 29 — Фінансова звітність в умовах гіперінфляції тощо. Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об'єднань підприємств. Це стандарт № 22 — Об'єднання компаній, №24 — Розкриття інформації щодо взаємопов'язаних сторін, № 27 — Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства, № 28 — Облік інвестицій в асоційовані компанії, № 31 — Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах та інші.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти № 2 — Запаси, № 4 — Облік амортизації, № 16 — Основні засоби, № 17 — Облік оренди, № 18 —Дохід.

Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, № 11 — Будівельні контракти, № 30 — Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ.

Нарешті, існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них № 19 — Вигнати працівникам, № 26 — Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення тощо.

Інвестиційна діяльність як об'єкт обліку має свою специфіку, що знайшло відображення у стандарті № 25 «Облік інвестицій», який діяв до 1.01.01 МСБО № 25 застосовувався для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери й інвестицій в інструменти власного капіталу, а також інвестицій у землю і будівлі інші матеріальні і нематеріальні активи, утримувані як інвестиції. МСБО № 38 «Нематеріальні активи» замінює МСБО № 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи. МСБО № 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» замінює МСБО № 25 щодо інвестицій у боргові інвестиції й інвестиції у власний капітал. МСБО №40 «Інвестиційна нерухомість» замінює МСБО № 25 щодо інвестиційної нерухомості.

Отже, МСБО № 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні активи, які збирають колекціонери. МСБО № 25 також містить вимоги щодо підходу до змін у вартості інвестицій спеціалізованих інвестиційних підприємств (крім тих, що повністю інвестують у фінансові активи), а також вимогу розкривати аналіз портфеля інвестицій до підприємств, основною діяльністю яких є утримання інвестицій. Рада КМСБО не вважає, що є потреба в окремому МСБО для застосування до таких статей, і тому вилучено МСБО № 25 для річних фінансових звітів з 1.01.01.

Інвестиції у нерухомість, зайняту власником, утриману для продажу, за умов звичайної господарської діяльності, нерухомість, яку будують для майбутнього використання як інвестиційну нерухомість, обліковуються відповідно до стандарту МСБО № 16 «Основні засоби» з нарахуванням амортизації і відображенням її у звіті про прибутки і збитки. Визначаються також питання обліку змін поточної вартості інвестицій, трансферт чи продаж. Стандарт обумовлює вимоги стосовно розкриття інформації.

В умовах інтернаціоналізації господарського життя, підвищення ролі міжнародних компаній (багатонаціональних і транснаціональних) виникла гостра потреба стандартизації обліку корпоративного інвестування. МСБО №№ 27, 28 і 31 містять загальні рекомендації щодо відображення у бухгалтерському обліку інвестицій відповідно у дочірні підприємства, асоційовані компанії та спільні підприємства. МСБО № 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства» визначає вимоги підготовки і надання консолідованої фінансової звітності групи підприємств, які перебувають під контролем материнської компанії.

МСБО № 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії» визначає, що інвестиції в асоційовані компанії повинні обліковуватись на основі методу часткової участі; стандарт також обумовлює припустимі винятки. Встановлені вимоги стосовно розкриття інформації.

МСБО № 31 «Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах» визначає, що вимоги з розкриття інформації про участь у спільних підприємствах висуваються окремо по операціях і активах, котрі контролюються спільно. Також обговорюються вимоги щодо звітності для підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.

Слід зазначити, що:

• по-перше, процес розробки і впровадження міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним, окремі з них уточнюються або замінюються новими з урахуванням досвіду застосування та сучасних вимог;

• по-друге, міжнародні стандарти не є обов'язковими і виступають як рекомендації для запровадження;

• по-третє, міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики бухгалтерського обліку, яка була і буде різною в різних країнах світу.

Найсуттєвішою особливістю сучасного етапу міжнародної стандартизації бухгалтерського обліку і звітності, на наш погляд, слід вважати орієнтацію зусиль на чітке і прозоре відображення інвестиційних операцій на фондових ринках. В цьому плані показовою є угода 1995 р. між КМСБО і Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (ІО8СО), згідно з якою КМСБО виконує програму робіт по формулюванню основних 12 стандартів, а Ю8С0 дозволяє використовувати їх при проходженні процедур лістингу на світових фондових ринках¹.

Новий імпульс для інтенсифікації і розширення масштабу робіт з міжнародної стандартизації обліку фінансових операцій надала сучасна світова фінансова криза. Оскільки діючі МСБО, на думку експертів МФБ і КМСБО, повністю не відображають усіх можливих фінансових, особливо композитивних спекулятивних операцій, то неможливо було від слідкувати умови і результати фінансової кризи через аналіз фінансової звітності. Зокрема, багато великих компаній країн Південно-Східної Азії (з яких власне і розпочалась світова фінансова криза), отримавши великі кредити, порушили принцип «безперервності функціонування підприємства» всього через декілька місяців після завершення аудиторської перевірки. Менше 35 % компаній і банків цих країн розкривали в своїй звітності факти надання внутрішньофірмових кредитів, тільки 19 % повідомили про збитки від зміни курсів валют, всього 18 % відобразили в звітності наявність похідних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Враховуючи перспективи розвитку світових фінансових ринків, тенденцію зростання обсягів портфельного інвестування при диверсифікації його форм і методів, КМСБО разом з органами, що встановлюють національні стандарти, започатковує принципово новий проект щодо розробки погодженого глобального стандарту з фінансових інструментів. У цьому контексті доцільно навести такі слова Дж. Вулфенсона, Президента Світового банку: «В єдиному економічному просторі немає сенсу говорити на різних діалектах. Нам конче потрібна глобальна мова для здійснення підприємницької діяльності»; уривок зі Звіту-дослідження по пайових цінних паперах, підготовленого «Мог§ап 8іап1еу»: «Інвестори і компанії всього світу з нетерпінням очікують появи єдиного глобального стандарту з фінансової звітності».

Незважаючи на те, що стандарти обліку інвестиційних операцій на сьогодні можна вважати в цілому міжнародно уніфікованими, системи бухгалтерського обліку інвестування зберігають національну специфіку, що особливо стосується країн з перехідними економіками. Це зумовлено не тільки наявними відмінностями політико-економічного середовища господарської діяльності, традиціями бухгалтерського обліку (децентралізовані та централізовані моделі), але й тим, що інвестиційна діяльність проходить в умовах невизначеності. Інвестиційні операції займають тривалий час і, як правило, виходять за межі річного фінансового звіту. На звітну дату існують незакінчені інвестиційні операції, результат яких не визначено, що потребує оцінки майбутніх подій з розподілом витрат і доходів між відповідними звітними періодами. В умовах перехідних економік невизначеність результативності інвестиційних операцій посилюється інфляційними та іншими факторами.

Важливо відзначити, що наявність суттєвих особливостей впровадження МСБО у країнах СНД нині розуміють не тільки їх фахівці, але й експерти профільних міжнародних організацій. Так, у рамках Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЄСР) за участю МФБ і КМСБО у грудні 1998 р. пройшли консультації по створенню Координаційної ради з бухгалтерського обліку країн СНД. Основними її завданнями і функціями пропонуються такі:

а) координація методологічної роботи уповноважених органів країн Співдружності в сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

б) проведення робіт з удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту, розробка єдиних мінімальних вимог до організації і ведення бухгалтерського обліку та аудиту, складанню бухгалтерської (фінансової) звітності;

в) розробка єдиних вимог до рівня професіональної кваліфікації представників бухгалтерської професії, єдиних підходів прийняття кожною країною-учасницею Кодексу етики професійного
бухгалтера і аудитора;

г) участь у розробці проектів Міждержавних актів у галузі бухгалтерського обліку та аудиту;

д) розробка і прийняття в установленому порядку уніфікованих положень (стандартів) з бухгалтерського обліку та аудиту країн співдружності;

є) участь у формуванні єдиного інформаційного простору в сфері бухгалтерського обліку та аудиту на території країн співдружності;

ж) здійснення взаємодії з міжнародними організаціями.

Координаційна Рада має складатися з повноважних представників країн СНД. Повноваження учасників мають підтверджуватись відповідними органами країн співдружності, які проводять у них регулювання бухгалтерського обліку та аудиту (або відповідними органами виконавчої влади).

Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних принципів та стандартів. На вирішення цього завдання спрямовано Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996—XIV, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291, а також цілий ряд розроблених і затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО), котрі адекватні відповідним МСБО.

Зокрема, Міністерством фінансів України наказом № 91 від 26 квітня 2000 р. було затверджено П(с)БО № 12 «Фінансові інвестиції», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності.

В цілому орієнтація на МСБО забезпечує: зменшення ризику для кредиторів та інвесторів; зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів; можливості для ефективнішої міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку тощо. Інша справа, що принципи і правила МСБО в окремих країнах можна реалізовувати по-різному:

1) безпосередньо використовувати МСБО (Швейцарія);

2) застосовувати національні автономні стандарти, якщо вони подібні МСБО (США, Велика Британія, Канада, Японія, Німеччина та ін.);

3) розробляти національні стандарти, основані на МСБО (більшість країн, що розвиваються).

Україна, як і більшість країн з перехідними економіками, як відомо, пішла третім із вказаних шляхів. Важливо, що гармонізація національних стандартів з МСБО розуміється не як одноразовий акт, а як складний багатоаспектний процес і щодо повноти та порядку відображення різних видів господарської діяльності, і щодо термінів впровадження стандартів, і щодо забезпечення умов їх ефективного використання. Успіх реформи багато в чому залежатиме від посилення позицій і координації зусиль професійних організацій бухгалтерів і аудиторів, ефективності їх співробітництва з державними органами. Вже зараз досить чітко можна визначити контури інституціональної взаємодії в процесі гармонізації національних стандартів з МСБО, що ілюструє рис. 6.1.

Однак у процесі зростання масштабів іноземної інвестиційної діяльності і, особливо інвестиційної діяльності українських суб'єктів господарювання у зарубіжних країнах зумовило до розробки і впровадження національних стандартів щодо обліку інвестицій у дочірні та асоційовані компанії, фінансової звітності про частки у спільних підприємствах. Вже зараз створення промислово-фінансових груп (ПФГ), особливо транснаціональних, актуалізує ці питання.

У цілому приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів — це шлях до інтернаціоналізації обліку і його гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів. Важливо, щоб методологія та інструментарій обліку інвестування, з одного боку, були адаптивними до національної специфіки і традицій обліково-аналітичної роботи, а з іншого — враховували тенденції і перспективи міжнародної уніфікації систем аналізу, обліку та аудиту.

Спільні підприємства з іноземними учасниками ведуть бухгалтерський облік згідно з чинним законодавством України Внутрішньовиробничий облік, звітність і контроль господарських операцій спільне підприємство має право розробляти без будь-яких застережень.

На сьогодні специфіка обліку у спільних підприємствах створених на території України насамперед, проявляється: 1) при формуванні статутного фонду та змінах у його величині і структурі; 2) в обліку фінансових результатів та використанні прибутку і) при складанні і наданні фінансової звітності.

Статутний фонд СП є основним джерелом його діяльності і показує суму власних основних і обігових коштів, внесених учасниками. Внески учасників (власників) до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями можуть бути зроблені у формі: майна (будинків, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей); цінних паперів (акцій, облігацій тощо); прав на користування природними ресурсами, майном, об'єктами інтелектуальної власності та інших майнових прав; грошових коштів (у тому числі іноземною валютою).

Іноземні інвестиції до статутного фонду підприємства можуть здійснюватись у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ; грошової одиниці України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування згідно з чинним законодавством України за умови сплати податку на прибуток (дохід); будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної згідно з чинним законодавством України або законодавством інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимогу виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками, вартість котрих виражена у конвертованій валюті та підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на її території авторські права, права на винаходи, дослідні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей згідно з чинним законодавством України. ПІІ заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит і під заставу. Внески до статутного фонду страхових компаній не можуть бути зроблені за рахунок страхових резервів та нематеріальними активами, а частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика має бути не меншою, ніж 60 %. При цьому допускається сплата грошової частини внесків (не більше 25 %) цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю (в порядку, визначеному Міністерством фінансів України). Внески засновників інвестиційного фонду можуть бути зроблені лише готівкою, цінними паперами і нерухомим майном, при цьому частка нерухомого майна у статутному фонді не повинна перевищувати 25 %. У разі, коли більше ніж 50 % активів створюваної холдингової компанії становлять частки (акції, паї) та інші фінансові активи, то: 1) до її статутного фонду, крім зазначених фінансових активів, може входити виключно майно, яке безпосередньо необхідне для забезпечення функціонування апарату управління цієї компанії; 2) контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, що передаються учасниками до статутного фонду компанії, не можуть перевищувати ЗО % відповідних статутних фондів цих підприємств.

Оцінка внесків до статутного фонду здійснюється у грошовій одиниці України за спільним рішенням учасників відповідно до умов, передбачених установчими документами. Внесок українського учасника до статутного фонду спільного підприємства оцінюється за домовленістю з іноземним учасником в іноземній валюті та грошовій одиниці України за цінами міжнародних ринків або ринку України. Внесок іноземного учасника оцінюється в такому ж порядку з перерахуванням сум інвестицій в іноземній валюті в грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору. За відсутності цін міжнародних ринків вартість майна, що вноситься до статутного фонду, визначають за домовленістю між учасниками.

Матеріальні цінності, що вносяться учасниками до статутного фонду, оцінюють за первинними документами, які підтверджують ціну їх придбання (рахунками, товарно-транспортними накладними тощо). Тут слід мати на увазі, що в ряді країн під час придбання товарно-матеріальних цінностей з покупця стягується податок на додану вартість, який показують в обліку окремим рядком, а під час вивезення цінностей за кордон сума податку повертається покупцеві. У разі, якщо до статутного фонду вноситься майно, на яке немає документів, що підтверджують його вартість, її визначають засновники, про що складають протокол зборів засновників. З виникненням розбіжностей в оцінці майна учасниками її здійснюють експерти (аудиторська фірма, оцінювач). В акціонерних товариствах оцінка внесків у натуральній формі затверджується установчими зборами.

Оприбуткування майна (будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей), внесеного учасниками в натуральній формі в рахунок внесків до статутного фонду чи в оплату акцій, відображають в обліку і балансі сумою, яка включає їх вартість, визначену в установленому порядку, і всі витрати на доставку (обладнання, що потребує монтажу, а також витрати на його монтаж і установку) та державну реєстрацію.

Права на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на використання винаходів, ноу-хау), внесені учасниками в рахунок внесків до статутного фонду підприємства, відображаються в установленому порядку.

Внески учасників до статутного фонду відображаються в обліку і балансі в міру фактичного надходження (його моментом є: для майна і нематеріальних активів — дата складання акта приймання передачі, для грошових коштів — надходження на рахунок підприємства за випискою банку).

Іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного фонду спільного підприємства, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та валюті України. При цьому інвестиції українських партнерів оцінюються у валюті України та іноземній конвертованій валюті. Перерахування інвестиційних сум з іноземної валюти у валюту України здійснюється під час оцінки вкладів за курсом НБУ на дату підписання установчих документів. Причому внесок іноземного інвестора вказується у конвертованій валюті і прирівнюється до певної кількості гривень за курсом НБУ, діючим на дату укладання установчого договору.

Можуть виникнути курсові різниці між заборгованістю іноземних інвесторів за внесками до статутного капіталу на день підписання установчих документів і курсом валюти на день фактичного надходження внеску. Курсові різниці у бухгалтерському обліку відображуються по дебету відповідних рахунків грошових або матеріальних коштів: по кредиту 425 «Інший додатковий капітал». У податковому обліку відповідно до листа ДПАУ від 13.01.99 № 204/2—23—3116 курсові різниці, що виникли по заборгованостях за внесками до статутного капіталу (грошовий або майновий), не відносяться до складу валового доходу, як і не відноситься і сама сума інвестицій.

Під час митного оформлення майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства (крім товарів для реалізації чи власного споживання), митні органи надають відстрочку платежу ввізного мита згідно з виданим підприємством простим векселем на суму мита. Термін відстрочки платежу не перевищує 30 календарних днів з дати оформлення ввізної вантажної митної декларації. Якщо протягом періоду відстрочки платежу зазначене майно зараховано на баланс підприємства і про це податковою адміністрацією за місцем реєстрації підприємства зроблена відповідна позначка на примірнику векселя, то виданий вексель погашається і мито не сплачується. У разі, коли зазначене майно (крім вивозу іноземної інвестиції за кордон) протягом трьох років з моменту його зарахування на баланс спільного підприємства внеску іноземного інвестора до статутного фонду цього підприємства вивозиться за кордон, ввізне мито нараховується і сплачується, виходячи з митної вартості цього майна в перерахунку у валюту України за офіційним курсом НБУ на день вивозу.

До останнього часу майно, що ввозилося в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду СП, звільнялося від сплати податку на додану вартість і акцизного збору. Однак, з 11.01.96 товари (майно), що були або є підакцизними на дату ввезення в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, обов'язково обкладаються акцизним збором і податком на додану вартість. При цьому не є об'єктами оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Подальший облік сум податку на додану вартість і акцизного збору, фактично сплачених під час митних процедур, проводиться за встановленим порядком.

Розмір статутного фонду визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства. Залежно від організаційно-економічної форми підприємства з іноземними інвестиціями в Україні діють певні законодавчо регламентовані обмеження щодо мінімального розміру його статутного фонду.

Для обліку внесків учасників господарського товариства застосовується пасивний рахунок 40 «Статутний капітал». В його кредиті відображаються формування та збільшення статутного фонду, а в дебеті — зменшення. Залишок по кредиту рахунку 40 має відповідати величині статутного фонду, зафіксованого в установчих документах. Аналітичний облік до рахунку 40 «Статутний капітал» ведуть окремо на кожного учасника. Конкретний порядок обліку формування статутного фонду господарського товариства залежить від його організаційно-правової форми. Зазначимо, що до останнього часу СП створювались переважно як товариства з обмеженою відповідальністю. На сьогодні превалюють акціонерні форми створення СП. Крім того, типовим стає акціонування раніше створених спільних підприємств, що регламентується спеціальними нормативними актами у разі наявності частки держави у статутному фонді.

Після внесення всіма учасниками внесків повністю спільне підприємство може здійснювати операції, пов'язані зі змінами його статутного фонду (рис. 6.2). Ці операції мають принципове значення як для СП в цілому, так і для його учасників, особливо іноземних.

По-перше, зміни структури статутного фонду СП можуть призвести або до втрати статусу підприємства з іноземною інвестицією (коли частка іноземного учасника стане меншою за 10 %), або до отримання такого статусу (коли частка іноземного учасника перевищить 10 %).

По-друге, у процесі збільшення статутного фонду СП без участі іноземного учасника він може втратити первісно зафіксований рівень контролю.

В умовах чинного законодавства України такого роду «розмивання капіталу» може бути здійснено трьома основними шляхами:

1. При збільшенні статутного фонду акціонерного товариства за рішенням правління не більш як на 1/3. Такий спосіб є найпоширенішим в Україні, оскільки ст. 38 Закону України «Про господарські товариства» декларує переважне право акціонерів на придбання акцій при додатковій емісії. Але при цьому
Закон не містить механізму реалізації зазначеного права. Як правило, після початку підписки на акції договори купівлі-продажу акцій укладаються правлінням із заздалегідь визначеним колом інвесторів (у багатьох випадках вони вже є акціонерами). При цьому іншим акціонерам не залишається акцій цієї емісії, що призводить до зменшення їх частки у статутному фонді акціонерного товариства.

2. При збільшенні статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій. При суттєвому збільшенні номінальної вартості акцій може скластись ситуація, за якої дрібні інвестори не мають змоги здійснити доплату за відповідну кількість акцій, якими вони володіють. При цьому умови емісії можуть бути визначені таким чином, що неможливо здійснити і обмін акцій старої номінальної вартості. Це призводить до ситуації, коли акціонерам залишається тільки одна можливість — продати акції або товариству (якщо воно здійснює пропозицію щодо купівлі зазначених акцій), або на вторинному ринку.

3. При здійсненні так званої цільової емісії під заздалегідь визначеного інвестора. У такому разі більшість акціонерів свідомо відмовляються від свого першочергового права щодо придбання акцій під час додаткової емісії і приймають відповідне рішення на загальних зборах. Але при цьому існують акціонери, які голосували проти такого рішення або не були присутні на загальних зборах акціонерів. На жаль, чинне законодавство не містить процедур захисту прав інвесторів у даному разі, з чого можна дійти висновку, що такі процедури повинні бути передбачені статутом акціонерного товариства.

При обліку фінансових результатів та використання прибутку спільних підприємств специфіка виявляється у такому.

По-перше, прибуток (дохід) розподіляється між вітчизняними та іноземними учасниками або пропорційно їх внескам у статутний фонд, або в іншій пропорції, зафіксованій в установчих документах. Однак при ліквідації майно СП розподіляється лише пропорційно внескам учасників у статутний фонд. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше 6 місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реально ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

По-друге, іноземним інвесторам законодавчо гарантується компенсація і відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємства з іноземними інвестиціями. Усі понесені витрати та збитки повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною. Вона визначається на час фактичного здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно із середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

По-третє, після фактичної виплати доходу нерезиденту з нього стягується додатковий 15 % податок на репатріацію, що певною мірою стимулює реінвестування.

Спільні підприємства самостійно складають річні бухгалтерські звіти, передбачаючи подання інформації про майновий і фінансовий стан та підсумки діяльності підприємства широкому колу користувачів. Річна бухгалтерська звітність подається до 15 березня наступного за звітним роком: державній податковій інспекції; органам державної статистики; учасникам спільного підприємства, якщо це передбачено установчими документами за такими формами:

1. Баланс спільного підприємства.

2. Звіт про фінансові результати.

3. Звіт про рух грошових коштів.

4. Звіт про власний капітал.

5. Додаток до балансу спільного підприємства.

До річного бухгалтерського звіту додається пояснювальна записка. В ній, крім аналізу основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи спільного підприємства, висвітлення фінансового і майнового станів підприємства, подальших перспектив діяльності, доцільно включити дані про динаміку найважливіших економічних і фінансових показників роботи спільного підприємства за ряд років, оголосити майбутні капіталовкладення, здійснювані екологічні заходи та іншу інформацію. Конкретний зміст пояснювальної записки визначається радою (правлінням) спільного підприємства з урахуванням потреби користувачів річного бухгалтерського звіту та необхідності найповнішої реалізації контрольних прав учасників цього підприємства. У поясненнях до звіту необхідно навести курс, за яким при складанні річного бухгалтерського балансу було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті у грошову одиницю України, а також пояснити причини змін балансу на початок року.

Квартальна звітність спільних підприємств з іноземними інвестиціями уповноваженим органам є необов'язковою, однак це не означає її недоцільність у внутрішній обліково-аналітичній роботі.

Перевірка фінансово-комерційної діяльності спільних підприємств з іноземними інвестиціями (в тому числі звітності) здійснюється державною податковою адміністрацією та офіційно зареєстрованими аудиторськими організаціями України.

Спільні підприємства додатково можуть застосувати облік та звітність за правилами країни іноземного інвестора. Особливо це важливо у випадках, коли останніми є транснаціональні корпорації, які ведуть консолідовану звітність. До останнього часу це було досить складною роботою для бухгалтерів українських СП. В цілому проблема трансформації фінансової звітності СП зумовлена певними вадами вітчизняної системи обліку, котрі не дозволяють прямо застосовувати загальноприйняті принципи. Це стосується відображення у балансі активів і пасивів, нечіткого відображення капіталу і прибутку, відсутності групування активів по зменшенню ліквідності, а пасивів — по терміновості вимог тощо.