Одним з різновидів означення є прикладка.

Прикладка – це таке означення, що виражається іменником і дає предметові другу назву.

Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?

Освітлений вогнями підходить пароплав (який?) „Тарас Шевченко”.

Прикладка вказує на професію, рід занять, вік, національність, виступає власною назвою міст, сіл, рік, озер.

Прикладка буває непоширеною (виражена одним словом) і поширеною (виражена сполученням слів).

Непоширені прикладки можуть писатися через дефіс, окремо, можуть братися в лапки.

У лапки беруться прикладки, що означають умовні індивідуальні назви заводів, організацій, пароплавів, установ, спортивних команд, газет, журналів, творів. Я на палубі пароплава „Некрасов”.

Якщо така прикладка вживається без означувального слова (тобто як самостійна назва), то вона так само береться в лапки, але не змінюється: Ми вважаємо боротьбу між „Гартом” і „Плугом” недоцільною.

Інші прикладки в лапки не беруться і звичайно узгоджуються з означуваним словом. Не беруться в лапки й назви автобусних та залізничних маршрутів: автобус Київ – Біла Церква, поїзд Київ – Львів.

До означуваного слова прикладка може приєднуватися дефісом, якщо:

а) означуване слово і прикладка є загальними назвами: зимонько-снігурочко, просимо, голубочка, щоб мороз стояв.

б) означуване слово стоїть після прикладки: жили у гущині глибокого байраку страшенний лев, всесвітній лис, бурлака вовк і наш сірко-собака.

в) прикладка входить до складу терміна: змія-стріла (тварини), драма-феєрія (драма-казка), твір-опис.

Якщо прикладка поширена і стоїть у кінці речення, перед нею ставиться тире: знайшов собі він з чорними очима дівчиноньку – нову весну знайшов.

Обставиною – називається другорядний член речення, який означає обставини дії чи стану. Обставини відповідають на питання залежно від свого значення:

1. Обставини способу дії, міри і ступеня – як? яким способом? скільки разів? наскільки? (Стоять спокійно дерева безлисті.)

2. Обставини місця – де? куди? звідки? яким шляхом? (звідки?) Із можливого (куди?) в чудесне перекинуто мости.

3. Обставини часу – коли? відколи? доки? як довго? так (відколи?) світання (доки?) До пізньої ночі бігає білка мала.

4. Обставини причини – чому? через що? з якої причини?. Навіть про їжу забув (чому?) через ту роботу.

5. Обставини мети – навіщо? для чого? з якою метою? Стомилися хлопці, присіли (з якої метою?) спочити.

6. Обставини умови – за якої умови? коли? (за якої умови?) Не знайшовши броду, не лізь прожогом в воду.

7. Обставини допустовості – всупереч чому? незважаючи на що? А в небі, (незважаючи на що?) незважаючи на спеку, вилися жайворонки.

Кома ставиться для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж ітакі інші.

Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою.

Це місто прекрасне, як усмішка долі.

Примітка: У сталих фразеологічних зворотах перед порівняльним сполучником кома не ставиться: (Дощ ллє як і з відра. Почервонів як рак.)

Іменна частина складеного присудка, приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби тощо, комою не відокремлюється: (Руки зробилися як лід.)

Звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення „у ролі кого, чого”, комою не виділяються: (Розглядаємо вашу відповідь як згоду.)

Не ставиться кома перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніш ніж, (не) довше ніж і такі інші. (Сидів не більш як півгодини.)

Роботи вистачили не довше ніж на два дні.