Варіант ІІ. Вправа 1.Речення з прямою мовою перебудуйте на речення з непрямою мовою.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Вправа 1. Речення з прямою мовою перебудуйте на речення з непрямою мовою.

Скажи до мудрості: “Ти сестра моя”, а розум назви другом. (З Біблії.) Заслаб чумак молоденький, упав та й лежить. Ніхто ж його не спитає: “Що в тебе болить? ” (Нар.творч.) “Нащо вам Петрарка, Тассо? ” – так питає не без злоби кожен йолоп твердолобий з давнини й до цього часу. (Ф.Прешерн.)

Вправа 2. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

І. Декламував не раз бувало рядки Тараса за столом Мені тринадцятий минало я пас ягнята за селом. (Д.Луценко.) Слід підкреслювати Шевченкову освіченість багатоплановість різноманітність тем не зупиняючись лише на я пас ягнята за селом. (З журн.) Від мами щирої нівроку почув я вперше ці слова Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива... (В.Шкода.) Садок вишневий коло хати шепочеш тихо й знов ідеш у бій. (М.Стельмах.) У молодості Шевченко писатиме вітре буйний вітре буйний ти з морем говориш в чисто фольклорному дусі а згодом з-під його ж пера все частіше з’являтимуться ускладнені образи. (О.Гончар.) Чи не заслуговує на вселюдську пошану народ який подарував світові такого велета? Чи не єдиного у світі який мав моральне право не затинаючись сказати Ми не лукавили з тобою Ми просто йшли. У нас нема Зерна неправди за собою. (Б.Олійник.) Шевченка Карл Брюллов назвав алмазом в кожуре. Що він мав на увазі що то була за кожура? Природна українська сором’язливість непанський дух вдячності бунтарська вдача чи мужицька впертість? Яким за уявленням Брюллова мав бути діамант? (П.Гірник.) Побільше б нам уміння

Вправа 3. Перепишіть, визначте в реченнях цитати. Обґрунтуйте вживання розділових знаків.

Не можна не погодитися з відомим сковородіанцем, письменником Валерієм Шевчуком, що “Сковороду більше знають, як читають”. (З журн.) Сухорлявий дідок в окулярах, видно, грамотій, бо й тут з книжкою не розлучався, коли зайшлося про художності, ожвавів, розгорнув у книжці закладене місце й зачитав, наче діятм у класі: “В ті часи праця художників вважалась священнодійством! Художники були у великій пошані. Вони гордились діянням рук своїх ще більше, ніж царі своїми перемогами. Тільки якщо гімни царів починалися словами: “Я зруйнував...”, “Я покорив...”, то гімни художників мали зачином: “Я воздвиг...”, “Я спорудив...”, “Я виконав роботи прекрасні...” (О.Гончар.) Юрій читав далі прадідові записи: “От вам мова. Прямо з вуст народу. Хоча б таке ось у нашому селі кажуть: - “Гіркий світ, а треба жить”. – “Не будуть за ним дзвони розбиватись”. – “Хотіли вражі люди, щоб ми забагатіли, так не діждуть! ” – “І крила є, та нікуди летіти”. – “Дивиться, як босий на гадюку”. – “Де лихо пристане, і там і трава в”яне”. Або таке почув сьогодні: “Люди присіли зі страху, мовчать кругом”. Тут і глибока мудрість, і самоіронія, і гнів, і граматична напруга. Який же це народище духовно могутній! ” (За В.Захарченком.)

Вправа 1. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Позначте в реченнях пунктограму “розділові знаки при прямій мові”.

Радіти за товариша у його успіхах а не плекати заздрість і злобу ревнощі до слави яку Шевченко називав А ти задрипанко шинкарко Перекупко п’яна (О.Сизоненко.) Така вже моя доля-пісня з якої слова не викинеш то я мушу все розказувати не втаюючи ні титли ніже тії коми як учив великий Кобзар. (Є.Гуцало.) Він мріяв свій вік у тиші доживать і наодинці із собою сердечно з Богом розмовлять Мені ж о Господи подай любити правду на землі і друга щирого пошли...Подай любов сердечний рай І більш нічого не давай (Т.Майданович.) Нам із-за круч рокоче “Заповіте” твоє вставайте кайдани порвіте (О.Стефанович.) Терпить народ. Терпить аж терпне. А на сторожі коло їх престижне ліплять і ефектне. Незлого й тихого не чуть. (О.Зеленчук-Рибарук.) Доборолась Україна до самого краю патріотами зовуться а що виробляють Обніміте братів своїх в них на іншу моду обнімали б і точили б кров братню, як воду В цих недолюдків нажива найважніше діло хоч співають що положать і душу і тіло. (М.Тарновський.) Коли мене питають Україну чи зможеш ти забуть на чужині кричу кладіть мене отут у домовину живим Однаковісінько мені (В.Підпалий.) Про російську мову Кобзаря добре сказав свого часу Євген Сверстюк чиї заслуги на ниві шевченкознавства незаперечні Та поставити будь-кого з вас в умови його життя ви б і заїкнутись не зважились українським словом. По-перше тому що такої мови “не існувало”. По-друге тому, що “образовані” говорили російською або французькою. По-третє тому що ви не хотіли б наражатись і привертати до себе увагу в поліційній країні. Не накидайте великому поетові своїх рабських стереотипів. Спробуйте зрозуміти інтелігентну виховану людину яка за всяку ціну залишалася собою але в живому середовищі мала бути природною і приймати прийняті правила. (Т.Мельник.)

Вправа 2. У поданих реченнях знайдіть і випишіть непряму мову.

Лев Толстой писав, що щастя нема – є тільки його спалахи. (А.Шевченко.) Торочиш ти мені невпинно, що є на сонці плями, а сам не дивишся людині у чесні очі прямо. (П.Перебийніс.) Колись давно, десь років зо сто, заповідав нам наш апостол, щоб ми обуха насталили, сокиру добре нагострили і йшли виборювати свободу для під”яремного народу. (А.Григорук.) Розказує тоді священик, що Катря вже в монастирі далекому, аж під Києвом десь, і оце лист йому пишуть з того монастиря, що така дівчина з вашого села прийшла у наш монастир і зосталася, маючи велике жадання черницею бути; а розпитали в неї, що батьків має заможних, то нехай батьки дадуть їй дещо на прожиття, бо вселилася вона до них в такім убожестві, що й не сказати; черниці здарували їй щомога. (За Марком Вовчком.)

Вправа 3. Перепишіть, вставляючи (де потрібно) пропущені літери та розставляючи розділові знаки. Зробіть синтаксичний розбір останнього речення.

В піхву шаблю не ховаю все з Дунаєм ро..мовляю Що Дунаю тебе збило чи галочки ч..рнокрилі чи коники воронії чи козаки молодії Козак коня напуває дівч..ноньку підмовляє Мандруй мандруй дівча з нами ліпше буде як у мами у нас верби груші родять і нас дівки в злоті ходять У наших краях ні тчуть ні прядуть у наших краях все мед-вино п’ють У наших краях ні жнуть ні косять у наших краях жупани носять Пр..їхав син із путі-дороги вклонився матусі н..зенько у ноги Мати ж моя мати щось маю казати Не бачив тополі як на своїм полі тонка і в..сока ще й листом ш..рока без вітроньку має без сонечка сяє Матінка ходить ручен..ки ломить Не бий с..ночку цієї галочки бо тій галон..ці як моїй дон..ці в чужій сторонон..ці

Вправа 4. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

Хтось Мухам набрехав що на чужині краще жити. Одваживсь Вовк у Лева попросити щоб старшиною до овець наставили його служити. Синиця славу розпустила що хоче море запалить. Зозуля Горлиці жалілась що доля їй недобрая судилась. Деревце почало казать яке йому життя погане що не росте воно а в’яне що ніде віти розпускать. Шпак нісенітницю таку тобі розмаже що й груші на вербі ростуть! Казали у дворі індики що ніби ти співать мастак великий.

Вправа 5. Прочитайте та випишіть окремо речення з прямою мовою і речення з непрямою мовою. Усно поясніть різницю між ними.

Попалася лисиця в пастку та й каже: “Хоч іще рано, а доведеться заночувати”. “Якось та буде, ” - сказала миша в котячих зубах.Хвастала кобила, що з возом горшки побила. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Верещить вересень, що вже осінь. Казав сліпий до глухого: “Слухай, як безрукий голого обдирає”. Присягалися сліпці, що своїми очима бачили. Казав сліпий: “Побачимо”, казав глухий: “Почуємо”, казав німий: “Побалакаємо”. То й дожидай їх! Кожух має свій дух, а вата питає, де хата. Казав їжак: “Хай буде так”.