Розділ XXIII

Якщо словами ніжними ніяк

Твого я серця досі не зборов,

Тебе я завоюю, мов вояк,

І силою візьму твою любов.

В. Шекспір «Два веронці»

Кімната, в яку привели леді Ровену, була прибрана з грубуватою претензією на розкіш

і велич; оселивши її тут, вочевидь, прагнули виказати їй, на відміну від решти полонених,

особливу пошану. Але дружина барона Фрон де Бефа, яка мешкала в цій кімнаті, померла

дуже давно, і прикраси, виготовлені на її смак, уже встигли потьмяніти. Оббивка стін

місцями подерлася і звисала клаптями, де-не-де вона поблякла на сонці й зітліла від часу.

Але якою б не була ця занедбана кімната, вона була єдиною, яку визнали придатною для

саксонської спадкоємиці.

Тут і залишили її міркувати про свою долю, поки актори, що грали в цій зловісній

драмі, готувалися до виконання своїх ролей. Ці ролі були розподілені на нараді, що

відбулася між Реджинальдом Фрон де Бефом, де Брасі й тамплієром. Вони довго й гаряче

сперечалися щодо вигод, які кожен із них хотів отримати для себе з цього зухвалого

набігу, і нарешті вирішили долю своїх сердешних бранців.

Близько полудня де Брасі, заради якого й був затіяний напад, з’явився виконувати

задуманий намір, тобто добиватися руки і посагу леді Ровени.

Було видно, що він не весь час витратив на нараду зі своїми спільниками, оскільки

встиг прибратися за останньою модою того часу. Зелений каптан і маска полетіли на

смітник. Довге, густе волосся його рясними пасмами спадало на багатий плащ, обшитий

хутром. Бороду де Брасі зголив начисто. Камзол його спускався за коліна, а ремінь із

припасованою до нього важкою шаблею був гаптований золотом і застебнутий золотою

защіпкою. Ми вже згадували про недолуге модне взуття того часу, а носаки черевиків

Моріса де Брасі, заломлені догори й закручені на кшталт баранячих рогів, могли б узяти

перший приз у змаганні безглуздих костюмів. Такий вигляд мало вишукане вбрання

тодішнього чепуруна. Враження посилювалося привабливою зовнішністю лицаря, постава

й манери якого були мішаниною придворної люб’язності та військової прямоти.

Він привітав Ровену, знявши перед нею свій оксамитовий берет, прикрашений золотим

аграфом із зображенням архангела Михаїла, який разить диявола. Воднораз він граційним

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 246

порухом руки запросив її сісти. Оскільки леді Ровена й далі стояла, лицар зняв рукавичку

з правої руки, маючи намір підвести її до крісла. Проте леді Ровена жестом відхилила цю

люб’язність і сказала:

— Якщо я перебуваю у присутності мого тюремника, сер лицар, — а обставини такі, що

я не можу вважати інакше, — то в’язневі пристойніше стоячи вислухати свій вирок.

— О ні, чарівна Ровено, — відповів де Брасі, — ти перебуваєш у присутності свого

бранця, а не тюремника. Це твої чарівні очі мають винести де Брасі свій вирок.

— Я не знаю вас, сер, — заявила вона, випростуючись із гордим виглядом ображеної

знатної красуні, — я не знаю вас, а зухвала фамільярність, з якою ви звертаєтеся до мене

на жаргоні трубадура, не виправдовує розбійницького насильства.

— Твоя врода, — вів далі де Брасі тим самим тоном, — спонукала до вчинку,

недостатньо поштивого стосовно тієї, яку я обрав царицею мого серця і провідною зіркою

моїх очей.

— Повторюю вам, сер лицар, що я не знаю вас, і нагадую вам, що жоден чоловік, який

носить лицарський ланцюг і остроги, не може дозволити собі нав’язувати своє товариство

беззахисній панні.

— На моє нещастя, я справді тобі не знайомий, — сказав де Брасі, — проте дозволь

сподіватися, що ім’я де Брасі відоме, воно звучить іноді в піснях та промовах менестрелів

і герольдів, які вихваляють лицарські звитяги на турнірах або на полях битв.

— Тож і надайте менестрелям і герольдам можливість восхваляти вас, сер лицар.—

сказала Ровена.— Для них це пристойніше, ніж для вас. Скажіть мені, хто з них увічнить

в пісні або в записах турнірів сумнозвісний подвиг нинішньої ночі — перемогу, отриману

над старим і дрібкою боязких слуг, — а також розповість про здобич, що дісталася

переможцеві, — нещасну дівчину, проти волі доправлену в розбійницький замок?

— Ви несправедливі, леді Ровено, — зніяковів лицар і повернувся до звичної мови, — ви

самі вільні від пристрасті і тому не знаходите виправдання палкій пристрасті іншої

людини, хоч би вона була спричинена вашою красою.

— Прошу вас, сер, — сказала Ровена, — припинити цю розмову! Вона гідна мандрівних

менестрелів, проте зовсім не пасує лицарям і шляхтичам. Я справді змушена буду сісти,

тому що ви, либонь, ніколи не скінчите виголошувати такі вульгарності, яких у будь-якого

вуличного співака вистачить до самого Різдва.

— Горда дівчино, — з досадою мовив де Брасі, роздратований тим, що на всі його

вишукані люб’язності вона відповідає зневагою, — горда дівчино, я тобі доведу, що й моя

гордість не поступається перед твоєю. Знай же, що я заявив претензії на твою руку тим

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 247

способом, який найбільш відповідає твоїй вдачі. Тебе легше підкорити зі зброєю в руках,

аніж світськими звичаями та чемними промовами.

— Коли чемні слова прикривають нікчемні вчинки, — відповіла Ровена, — вони схожі

на лицарський пояс на підлому рабові. Я не дивуюся, що стриманість є такою нестерпною

для вас. Вам було би краще зберегти одяг і мову розбійника, ніж приховувати злодійські

вчинки під запиналом делікатних манер і люб’язних фраз.

— Твоя порада слушна, — сказав норман, — і сміливою мовою, що виправдовує сміливу

справу, я скажу тобі: або ти зовсім не вийдеш з цього замку, або вийдеш дружиною

Моріса де Брасі. Я не звик до поразок, а для норманського шляхтича немає потреби

виправдовуватися перед саксонською дівчиною, якій він робить честь, пропонуючи свою

руку. Ти горда, Ровено, але тим більше я хочу взяти тебе за дружину. І як інакше ти

можеш досягти вищих почестей, як через не союз зі мною? Як зможеш полишити життя

в жалюгідному сільському хліві, де сакси сплять покотом зі своїми свинями, які

є найбільшим їхнім багатством? Як інакше ти посядеш почесне місце, як і належить тобі,

у тому товаристві, в якому зібране все наймогутніше і найпрекрасніше в Англії?

— Сер лицар, — відповіла Ровена, — той хлів, про який ви сказали з таким презирством,

з дитинства слугував мені надійним притулком. Повірте, що якщо я коли-небудь його

залишу, то не інакше, як із такою людиною, яка не згадуватиме презирливо про житло, де

я виросла й виховувалася.

— Я можу вгадати вашу думку, леді, — сказав де Брасі, — хоча ви, можливо, вважаєте,

що висловилися достатньо невиразно, аби я зрозумів її. Не очікуйте, що Ричард Левине

Серце коли-небудь посяде свій трон. Ще менш імовірно, щоб його пестунчик Вілфред

Айвенго підвів вас до його трону і відрекомендував як свою дружину. Інший претендент

на вашу руку, можливо, переймався б ревнощами, але на моє рішення не може вплинути

думка про цю дитячу і безнадійну пристрасть. Знайте, леді, що зараз мій суперник —

у моїй владі. І від мене залежить, видати таємницю його перебування в цьому замку

Реджинальду Фрон де Бефу чи ні, а якщо барон дізнається про це, його ревнощі матимуть

гірші наслідки, ніж мої.

— Вілфред тут? — мовила Ровена зневажливо.— Це така ж правда, як те, що Фрон де

Беф йому суперник.

Де Брасі з хвилину пильно дивився на неї.

— Ти справді не знала про це? — запитав він.— Хіба ти не знала, що в ношах Ісака

везли Вілфреда Айвенго? Що казати, пристойний спосіб пересування для хрестоносця,

який узявся звоювати своєю звитяжною рукою Святий Гріб! — і він презирливо зареготав.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 248

— Та якби він і був тут, — сказала Ровена, примушуючи себе говорити байдуже, хоча

вся тремтіла від тих болю і страху, що охопили її, — в чому ж він може бути суперником

баронові Фрон де Бефу? Чим йому перейматися, крім короткочасного ув’язнення в цьому

замку, а потім пристойного викупу, як годиться між лицарями?

— Невже ж і ти, Ровено, — сказав де Брасі, — як усі жінки, вважаєш, що у світі не буває

іншого суперництва, окрім як через вашу красу? Невже ти не знаєш, що честолюбство

і жадібність породжують не менші ревнощі, ніж кохання? Наш господар Фрон де Беф

відстоюватиме своє право на багатий баронський маєток Айвенго з таким завзяттям, як

відстоював би кохання якої-небудь блакитноокої панни. Але постався прихильно до мого

сватання — і пораненому лицареві не буде чого побоюватися Реджинальда Фрон де Бефа;

в іншому разі тобі доведеться його оплакувати, тому що він в руках людини, яка ніколи не

знала жалю.

— Врятуй його, заради Бога! — мовила Ровена, втрачаючи всю свою твердість

і холонучи від жаху на саму думку про небезпеку, що загрожує її коханому.

— Це я можу зробити і зроблю, — сказав де Брасі.— Коли Ровена погодиться стати

дружиною де Брасі, хто ж наважиться вчинити насильство над її родичем, сином її

опікуна, товаришем її дитинства? Але тільки твоє кохання може купити йому моє

заступництво. Я не такий дурень, щоб рятувати життя або перейматися долею людини,

яка може стати моїм щасливим суперником. Використай свій вплив на мене на його

користь, і він буде порятований. Якщо ж ти відхилиш мою пропозицію, Вілфред помре,

а ти від цього не станеш вільнішою.

— У твоїй мові, — зауважила Ровена, — такій відвертій і холодній, все ж є щось, що

суперечить її жахливому змісту. Я не вірю, щоб твої наміри були такими жорстокими або

твоя могутність такою великою.

— Тоді тішся цією надією, поки не переконаєшся у зворотному, — сказав де Брасі.—

Твій коханий лежить поранений в стінах цього замку. Він може стати перешкодою для

Фрон де Бефа в домаганні того, що для Фрон де Бефа дорожче за честь і красу. Йому

нічого не варто одним ударом кинджала або дротика змусити суперника замовкнути

назавжди. І навіть якби Фрон де Беф не зважився на такий учинок, варто лікареві

помилитися ліками або служителеві висмикнути подушку з-під голови хворого — і справа

здійсниться без кровопролиття. Вілфред тепер у такому стані, що й від цього може

померти. Седрик теж.

— І Седрик теж, — повторила Ровена.— Мій шляхетний, мій великодушний опікун!

Я заслужила на лихо, яке спіткало мене, якщо могла забути про долю Седрика, думаючи

про його сина!

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 249

— Доля Седрика також залежить від твого рішення, — сказав де Брасі, — раджу тобі

гарненько подумати про це.

Досі Ровена витримувала свою роль із непохитною стійкістю, тому що не вважала

небезпеку ані серйозною, ані неминучою. Від природи вона була лагідною

і сором’язливою, що фізіономісти вважають невід’ємним при білій шкірі та світло-

русявому волоссі. Проте через умови виховання характер її змінився. Вона звикла до того,

що всі, навіть Седрик (який поводився досить деспотично з іншими), схилялися перед її

волею, і набула мужності й самовпевненості того ґатунку, що розвивається через постійну

пошану й увагу з боку оточуючих. Вона не уявляла собі, як можна опиратися її волі або не

виконувати її прохань і бажань.

Але під її величавою самовпевненістю приховувалася м’яка й ніжна душа. Тому, коли

леді Ровену спіткала біда, що загрожувала їй самій, її коханому та її опікунові, коли її воля

зіштовхнулася з волею сильної, рішучої і безсоромної людини, яка мала владу над нею

і зважилася скористатися своєю могутністю, вона занепала духом і розгубилася.

Вона ковзнула очима навкруги, ніби шукаючи допомоги, зітхнула, потім здійняла

стиснені руки до неба і вибухнула гірким плачем. Не можна було дивитися на горе цього

чарівного створіння без зворушення. Де Брасі теж був зворушений, хоча відчував значно

більше збентеження, ніж співчуття. Він зайшов так далеко, що відступати було вже

запізно; проте Ровена була в такому стані, що ані домовленостями, ані погрозами не

можна було на неї вплинути. Він ходив туди й назад кімнатою, марно намагаючись

заспокоїти перелякану дівчину і міркуючи, що ж йому тепер робити.

«Якщо, — думав він, — я дозволю сльозам цієї дівчини зворушити себе, як я відшкодую

собі втрату всіх блискучих сподівань, заради яких я наразився на такий ризик?

А наостанок сміятимуться принц Джон та його веселі прибічники. Але я відчуваю, що не

здатен на цю роль. Не можу байдуже дивитися на це чарівне обличчя, змучене

стражданнями, на прекрасні очі, залиті сльозами. Вже краще б вона й далі трималася так

само зарозуміло, або я мав більше тієї витримки й жорстокості, що є у барона Фрон де

Бефа».

Переймаючись __________цими думками, він лише намагався втішити Ровену, запевняючи, що

поки що немає жодних підстав для такого відчаю. Але ця промова раптово була перервана

гучними звуками мисливського рога, що в ту хвилину стривожили інших мешканців

замку, завадивши їм виконати різні їхні корисливі або розпусні плани. Де Брасі довелося

залишити красуню й поспішити до загальної зали. Втім, він навряд чи жалкував про це,

оскільки його бесіда з леді Ровеною повернула в таке річище, коли йому було однаково

важко як продовжувати наполягати на своєму, так і відмовитися від власних намірів.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 250