Розділ XX

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Розділ XX

«Самітник біля струмка святого Климентія»

Слуги Седрика, ідучи за своїм таємничим провідником, години за три дісталися

невеликої галявини серед лісу, у центрі її величезний дуб розкинув навсібіч своє могутнє

гілля. Під деревом на траві лежали четверо чи п’ятеро йоменів; поблизу, освітлений

Зачувши наближення кроків, він негайно здійняв ґвалт; сплячі миттю прокинулися,

схопилися на ноги й одностайно натягнули луки. Шість стріл лягли на тятиву й були

спрямовані в той бік, звідки чувся шерхіт, але щойно стрільці вгледілися та впізнали

провідника, вони привітали його з глибокою повагою.

— Шестеро, і є надія на гарну поживу, якщо допоможе Святий Миколай.

— Благочестиво сказано! — сказав Локслі.— А де Ален з Вибалки?

— Пішов на дорогу до Вотлінга — підстерегти пріора з Жорво.

— І це гарно придумано, — сказав проводир.— А де чернець?

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 226

— Туди я піду сам, — сказав Локслі, — а ви йдіть у різні боки та зберіть усіх товаришів.

Намагайтеся зібрати якнайбільше народу, тому що є на оці велика дичина, яку важко

загнати, притому вона кусається. На світанку всі приходьте сюди, я буду тут…

Стривайте, — додав він.— Я мало було не забув про найголовніше. Нехай двоє з вас

вирушать швидше до Торкпістона, до замку Фрон де Бефа. Загін переодягнених

пройдисвітів везе туди кілька полонених. Не спускайте їх з ока. Навіть у разі, якщо вони

доберуться до замку, перш ніж ми встигнемо зібрати сили, честь зобов’язує нас покарати

їх. Тому стежте за ними гарненько, і нехай наймоторніший із вас принесе мені звістку про

Стрільці обіцяли все виконати як слід та швидко розійшлися врізнобіч. Тим часом їхній

проводир і слуги Седрика, які дивилися на нього тепер з найбільшою повагою й деяким

острахом, продовжували свій шлях до каплиці урочища Копменгерст.

Коли вони досягли освітленої місяцем галявини й побачили напівзруйновані залишки

каплиці, а поруч із нею бідне житло самітника, що цілком відповідало суворому

благочестю його мешканця, Вамба прошепотів на вухо Гурту:

— Коли тут справді мешкає злодій, то правду каже прислів’я: «Що ближче до церкви,

то далі від Господа Бога». Я готовий закластися на свою шапку, що це так і є. Послухай-

но, що за спів звучить в цій келії подвижника.

У цю хвилину самітник та його гість горлали стародавню застільну пісеньку з таким

— Справді непогано співають! — сказав Вамба, пробуючи підтягти приспів.— Але

скажіть на милість, хто б міг подумати, що почує глупої півночі у келії самітника такий

— Що ж тут дивного, — сказав Гурт.— Усім відомо, що тутешній паламар — знаний

веселун; він убиває добру половину всієї дичини, яка щезає в цих місцях. Кажуть, начебто

лісничий скаржився на нього своєму начальству, і якщо самітник не схаменеться, з нього

Поки вони перемовлялися, Локслі щосили грюкав у двері; нарешті самітник і його гість

— Клянуся чотками, — вигукнув самітник, — раптово обірвавши свої дзвінкі рулади, —

хтось стукає! Заради мого каптура, я не хотів би, щоб нас захопили за такою приємною

справою. Всяка людина має недоброзичливців, шановний Ледарю; ще знайдуться злі

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 227

пліткарі, які гостинність, з якою я прийняв втомленого мандрівника та збавив із ним три

години нічного часу, назвуть розпустою й пияцтвом.

— Але ж це підлий наклеп! — сказав лицар.— Мені б хотілося провчити їх як слід.

Однак це правда, святий паламарю, що у всякої людини є вороги. У тутешньому краї

є такі люди, з якими я сам охочіше розмовляв крізь ґрати забрала, ніж із відкритим

— То надягай мерщій на голову свій залізний горщик, друже Ледарю. А я тим часом

приберу ці олов’яні фляги. Те, що в них було налито, бовтається тепер у моїй голові.

А щоб не чутно було брязкоту посуду, бо в мене трохи руки трясуться, підтягни ту пісню,

що я зараз заспіваю. Тут справа не в словах. Я й сам не дуже твердо їх пам’ятаю.

Сказавши це, він громовим голосом затяг псалом: «De profundis clamavi» — «Із безодні

волаю…» — і взявся знищувати сліди бенкету. Лицар, регочучи від душі, продовжував

одягатись у свій бойовий обладунок, ретельно підтягуючи господареві щораз, коли

— Що у вас за чортова заутреня в таку пізню годину? — почувся голос крізь двері.

— Прости вам Боже, сер мандрівник, — відповів самітник, який через шум, а можливо,

й сп’яна не впізнав голосу, що насправді був йому дуже добре знайомий.— Ідіть своєю

дорогою, заради Бога й святого Дунстана, і не заважайте мені й праведному побратимові

— Чи не з глузду ти з’їхав, чернече? — відповів голос зовні.— Відімкни, це я, Локслі!

— А-а! То добре, все гаразд! — сказав самітник, звертаючись до гостя.

— Це хто ж такий? — запитав Чорний Лицар.— Мені потрібно знати.

— Хто такий? Я ж кажу тобі, що друг, — відповів самітник.

— Який такий друг? — наполягав лицар.— Можливо, він тобі друг, а мені ворог?

— Який друг? — сказав самітник.— Це, знаєш, таке запитання, що легше поставити,

ніж відповісти на нього. Який друг? То ось, коли гарненько помізкувати, це той самий

добряга, чесний лісничий, про котрого я тобі вчора казав.

— Розумію, — мовив лицар, — виходить, він такий же чесний лісничий, як ти

благочестивий чернець. Відчини ж йому двері, бо він виламає їх.

Тим часом собаки, що спочатку зчинили страшний гавкіт, тепер начебто впізнали голос

того, хто стояв за дверима. Вони припинили брехати, почали дряпатись у двері

й скавучати, вимагаючи, щоб гостя швидше впустили. Самітник зняв із дверей засуви та

— Слухай-но, отче, — сказав йомен, увійшовши й вгледівши лицаря, — що це в тебе за

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 228

— Це чернець нашого ордену, — відповів самітник, похитуючи головою, — ми з ним

— Мабуть, він служитель войовничої церкви, — сказав Локслі, — ця братія тепер усюди

трапляється. Я тобі кажу, чернече, відклади свої чотки вбік і берися за кий. Нам тепер

кожна людина на вагу золота — однаково, чи духовного звання чи світського… Але, —

додав Локслі, відвівши самітника убік і знижуючи голос, — у тебе, здається, скаламутився

розум! Як же можна приймати зовсім невідомого лицаря? Хіба ти забув наші правила?

— Як — невідомого? — сміливо відповів чернець.— Я його знаю не гірше, ніж жебрак

— Як називається? — повторив самітник.— А називається він сер Ентоні Скреблстон.

Ото ще! Питиму я з чоловіком, не знаючи, як він називається!

— Ти забагато випив сьогодні, братику, — сказав йомен, — і, гляди, забагато

— Друже йомен, — сказав лицар, наблизившись до них, — не гнівайся на веселого

господаря. Він гостинно відчинив мені двері, це правда, але якби він не погодився

— Ти б змусив? — сказав самітник.— Ось зачекай, зараз я переміню свою сіру хламиду

на зелений камзол, і нехай я не буду ні чесним ченцем, ні гарним лісничим, якщо не

Із цими словами він скинув із себе широку рясу та вмить убрався в зелений каптан

— Допоможи мені, будь ласка, зашнурувати всі петлі, — сказав він, звертаючись до

Вамби.— За працю я тобі піднесу чарку міцного вина.

— Дякую на ласкавому слові, — відповів Вамба, — тільки чи не зроблю я святотатства,

якщо допоможу тобі перетворитися зі святого самітника на грішного бурлаку?

— Не бійся, — сказав самітник.— Варто висповідати гріхи мого зеленого каптана

— Амінь! — кивнув блазень.— Сукняному грішникові личить мати справу

з полотняним духівником, тож заодно нехай уже твій балахон дасть відпущення гріхів

Кажучи це, він допоміг ченцеві прошелити шнурки в незліченні петлі, що з’єднували

Поки вони займалися цим, Локслі відвів лицаря убік і сказав йому:

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 229

— Не заперечуйте, сер лицар, ви той самий герой, завдяки якому перемога зосталася на

боці англійців на другий день турніру в Ашбі.

— Що ж із того, якщо ти вгадав, друже йомен? — запитав лицар.

— У такому випадку, — відповів йомен, — я можу вважати вас прибічником слабкішої

— Такий прямий обов’язок кожного щирого лицаря, — сказав Чорний Лицар, — і мені

— Проте для досягнення моєї мети, — сказав йомен, — мало того, що ти добрий лицар,

треба, щоб ти був і добрим англійцем. Те, про що я хочу поговорити з тобою, є обов’язком

усякої чесної людини, але ще більшим обов’язком кожного чесного сина цієї країни.

— Навряд чи знайдеться людина, — відповів лицар, — якій Англія й життя кожного

— Охоче цьому повірю, — сказав йомен.— Ніколи ще наша країна так не потребувала

допомоги тих, хто її любить. Послухай, я тобі розповім про одну справу. У ній ти зможеш

взяти почесну участь, якщо ти дійсно такий, яким видаєшся. Зграя негідників,

переодягнених в одіж людей, які набагато кращі за них, захопила в полон одного знатного

англійця на ім’я Седрик Сакс, а також його вихованку і його друга, Ательстана

Конінгсбурзького, і відвезла їх в один із замків у цьому лісі, що зветься Торкілстон.

Скажи мені як добрий лицар і добрий англієць: хочеш допомогти нам виручити їх?

— Дана обітниця зобов’язує мене це зробити, — відповів лицар, — але я хотів би знати,

— Я, — сказав йомен, — людина без імені, але друг твоєї батьківщини і тих, хто любить

її. Задовольняйся поки що цими відомостями про мою особистість, тим більше що й сам

ти бажаєш залишатися невідомим. Знай, однак, що моє слово честі так само віддане, як

— Цьому я охоче повірю, — сказав лицар.— Твоє обличчя говорить про чесність

і тверду волю. Тому я далі не розпитуватиму тебе ні про що, а просто допоможу звільнити

цих нещасних бранців. А там, сподіваюся, ми з тобою познайомимося ближче й,

розійшовшись, будемо задоволені одне одним.

Тим часом самітник нарешті переодягся, а Вамба перейшов на інший кінець хатини

— Он як, — шепнув він Гурту, — у нас, схоже, буде новий спільник? Сподіваймося, що

звитяга цього лицаря виявиться не такою фальшивою монетою, як благочестя самітника

або чесність йомена. Цей Локслі здається мені природженим мисливцем за чужою

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 230

— Припни язика, Вамбо, зроби милість! — сказав Гурт.— Воно, можливо й так, проте

з’явися зараз хоч сам рогатий чорт і запропонуй нам свої послуги, щоб визволити з лиха

Седрика й леді Ровену, боюся, у мене не вистачило б побожності відмовитися від його

Тим часом самітник озброївся, як справжній йомен, мечем, щитом, луком і сагайдаком

зі стрілами, через плече перекинув важкий бердиш. Він першим вийшов із хатини, а потім

ретельно замкнув двері й заховав ключ під поріг.

— Ну що, брате, годишся ти тепер до справи, — запитав Локслі, — чи хміль досі

— Щоб прогнати його, — відповів чернець, — досить ковтка води з купелі святого

Дунстана. У голові, щоправда, дзижчить щось і ноги не слухаються, але все це миттю

З цими словами він підійшов до кам’яного басейна, на поверхні якого біліли та

стрибали у блідому світлі місяця бульбашки від дужого струменя води, припав до нього

ротом і пив так довго, начебто задумав осушити джерело.

— Чи траплялося тобі раніше випивати стільки води, святий паламарю

— Лише одного разу: коли моє барило з вином розсохлося й вино витекло незаконним

шляхом. Тоді мені нічого було пити, крім води зі щедрості святого Дунстана, — відповів

Тут він занурив руки у воду, а потім занурив голову й змив у такий спосіб усі сліди

Протверезившись остаточно, веселий самітник схопив свій важкий бердиш трьома

пальцями й, вертячи його над головою, як тростину, заволав:

— Де вони, підлі грабіжники, що викрадають дівиць? Чорт мене забирай, коли я не

— Ти й лаятися вмієш, святий паламарю? — запитав Чорний Лицар.

— Досить мене до паламарів зараховувати! — заперечив йому видозмінений

чернець.— Клянуся святим Георгієм і його драконом, я лише доти й чернець, поки в мене

ряса на плечах… А як надягну зелений каптан, то можу пиячити, лаятися й залицятися до

— Іди попереду, баляндраснику, — сказав Локслі, — та помовч трохи; ти сьогодні

галакаєш, як ціла юрба ченців у святвечір, коли батько ігумен заснув. Ходімо, друзі,

баритися нема коли. Треба швидше зібрати людей, і все-таки в нас мало буде люду, щоб

взяти приступом замок Реджинальда Фрон де Бефа.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 231

— Що? — вигукнув Чорний Лицар.— То це Фрон де Беф виходить нині на битий шлях

і бере в полон вірнопідданих короля? Хіба він став злодієм і гнобителем?

— Гнобителем він був завжди, — сказав Локслі.

— А щодо злодійства, — підхопив чернець, — то добре, якби він хоч наполовину був би

таким чесним, як багато хто зі знайомих мені злодіїв.

— Іди, іди, чернече, і помовчуй! — сказав йомен.— Краще б ти спритніше провів нас

на збірне місце й не базікав, про що варто помовчувати як із пристойності, так і заради