Сервис онлайн-записи на собственном Telegram-боте

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое расписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
Для новых пользователей первый месяц бесплатно.

Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:

— Сам записывает клиентов и напоминает им о визите;
— Персонализирует скидки, чаевые, кэшбэк и предоплаты;
— Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать;

Начать пользоваться сервисом

Как продвинуть сайт на первые места?

Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.

Ускорение продвижения

Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.

Начать продвижение сайта

Розділ XX

В осінній ночі місяць зник,

Стежки у лісі замело…

Радіє щиро мандрівник —

Зачув самітника псалом.

Заграла пісня на вустах —

І лід на серці миттю скрес.

До сонця так співає птах,

І пісня лине до небес.

«Самітник біля струмка святого Климентія»

Слуги Седрика, ідучи за своїм таємничим провідником, години за три дісталися

невеликої галявини серед лісу, у центрі її величезний дуб розкинув навсібіч своє могутнє

гілля. Під деревом на траві лежали четверо чи п’ятеро йоменів; поблизу, освітлений

місяцем, повільно походжав вартовий.

Зачувши наближення кроків, він негайно здійняв ґвалт; сплячі миттю прокинулися,

схопилися на ноги й одностайно натягнули луки. Шість стріл лягли на тятиву й були

спрямовані в той бік, звідки чувся шерхіт, але щойно стрільці вгледілися та впізнали

провідника, вони привітали його з глибокою повагою.

— Де Мірошник? — запитав провідник.

— На дорозі до Ротергему.

— Скільки при ньому людей?

— Шестеро, і є надія на гарну поживу, якщо допоможе Святий Миколай.

— Благочестиво сказано! — сказав Локслі.— А де Ален з Вибалки?

— Пішов на дорогу до Вотлінга — підстерегти пріора з Жорво.

— І це гарно придумано, — сказав проводир.— А де чернець?

— У себе в келії.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 226

— Туди я піду сам, — сказав Локслі, — а ви йдіть у різні боки та зберіть усіх товаришів.

Намагайтеся зібрати якнайбільше народу, тому що є на оці велика дичина, яку важко

загнати, притому вона кусається. На світанку всі приходьте сюди, я буду тут…

Стривайте, — додав він.— Я мало було не забув про найголовніше. Нехай двоє з вас

вирушать швидше до Торкпістона, до замку Фрон де Бефа. Загін переодягнених

пройдисвітів везе туди кілька полонених. Не спускайте їх з ока. Навіть у разі, якщо вони

доберуться до замку, перш ніж ми встигнемо зібрати сили, честь зобов’язує нас покарати

їх. Тому стежте за ними гарненько, і нехай наймоторніший із вас принесе мені звістку про

те, що там коїться.

Стрільці обіцяли все виконати як слід та швидко розійшлися врізнобіч. Тим часом їхній

проводир і слуги Седрика, які дивилися на нього тепер з найбільшою повагою й деяким

острахом, продовжували свій шлях до каплиці урочища Копменгерст.

Коли вони досягли освітленої місяцем галявини й побачили напівзруйновані залишки

каплиці, а поруч із нею бідне житло самітника, що цілком відповідало суворому

благочестю його мешканця, Вамба прошепотів на вухо Гурту:

— Коли тут справді мешкає злодій, то правду каже прислів’я: «Що ближче до церкви,

то далі від Господа Бога». Я готовий закластися на свою шапку, що це так і є. Послухай-

но, що за спів звучить в цій келії подвижника.

У цю хвилину самітник та його гість горлали стародавню застільну пісеньку з таким

приспівом:

Налий-но чари, згинуть чвари!

Зух і пройда, зух і пройда!

Налиймо чари, згинуть чвари!

Пий — видно пана по халявах.

Налий-но чари, згинуть чвари!

— Справді непогано співають! — сказав Вамба, пробуючи підтягти приспів.— Але

скажіть на милість, хто б міг подумати, що почує глупої півночі у келії самітника такий

веселенький псалом!

— Що ж тут дивного, — сказав Гурт.— Усім відомо, що тутешній паламар — знаний

веселун; він убиває добру половину всієї дичини, яка щезає в цих місцях. Кажуть, начебто

лісничий скаржився на нього своєму начальству, і якщо самітник не схаменеться, з нього

зірвуть і рясу, і скуфію.

Поки вони перемовлялися, Локслі щосили грюкав у двері; нарешті самітник і його гість

почули цей стукіт.

— Клянуся чотками, — вигукнув самітник, — раптово обірвавши свої дзвінкі рулади, —

хтось стукає! Заради мого каптура, я не хотів би, щоб нас захопили за такою приємною

справою. Всяка людина має недоброзичливців, шановний Ледарю; ще знайдуться злі

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 227

пліткарі, які гостинність, з якою я прийняв втомленого мандрівника та збавив із ним три

години нічного часу, назвуть розпустою й пияцтвом.

— Але ж це підлий наклеп! — сказав лицар.— Мені б хотілося провчити їх як слід.

Однак це правда, святий паламарю, що у всякої людини є вороги. У тутешньому краї

є такі люди, з якими я сам охочіше розмовляв крізь ґрати забрала, ніж із відкритим

обличчям.

— То надягай мерщій на голову свій залізний горщик, друже Ледарю. А я тим часом

приберу ці олов’яні фляги. Те, що в них було налито, бовтається тепер у моїй голові.

А щоб не чутно було брязкоту посуду, бо в мене трохи руки трясуться, підтягни ту пісню,

що я зараз заспіваю. Тут справа не в словах. Я й сам не дуже твердо їх пам’ятаю.

Сказавши це, він громовим голосом затяг псалом: «De profundis clamavi» — «Із безодні

волаю…» — і взявся знищувати сліди бенкету. Лицар, регочучи від душі, продовжував

одягатись у свій бойовий обладунок, ретельно підтягуючи господареві щораз, коли

встигав придушити регіт, що розпирав його.

— Що у вас за чортова заутреня в таку пізню годину? — почувся голос крізь двері.

— Прости вам Боже, сер мандрівник, — відповів самітник, який через шум, а можливо,

й сп’яна не впізнав голосу, що насправді був йому дуже добре знайомий.— Ідіть своєю

дорогою, заради Бога й святого Дунстана, і не заважайте мені й праведному побратимові

моєму читати молитви.

— Чи не з глузду ти з’їхав, чернече? — відповів голос зовні.— Відімкни, це я, Локслі!

— А-а! То добре, все гаразд! — сказав самітник, звертаючись до гостя.

— Це хто ж такий? — запитав Чорний Лицар.— Мені потрібно знати.

— Хто такий? Я ж кажу тобі, що друг, — відповів самітник.

— Який такий друг? — наполягав лицар.— Можливо, він тобі друг, а мені ворог?

— Який друг? — сказав самітник.— Це, знаєш, таке запитання, що легше поставити,

ніж відповісти на нього. Який друг? То ось, коли гарненько помізкувати, це той самий

добряга, чесний лісничий, про котрого я тобі вчора казав.

— Розумію, — мовив лицар, — виходить, він такий же чесний лісничий, як ти

благочестивий чернець. Відчини ж йому двері, бо він виламає їх.

Тим часом собаки, що спочатку зчинили страшний гавкіт, тепер начебто впізнали голос

того, хто стояв за дверима. Вони припинили брехати, почали дряпатись у двері

й скавучати, вимагаючи, щоб гостя швидше впустили. Самітник зняв із дверей засуви та

впустив Локслі й обох його супутників.

— Слухай-но, отче, — сказав йомен, увійшовши й вгледівши лицаря, — що це в тебе за

товариш по келиху?

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 228

— Це чернець нашого ордену, — відповів самітник, похитуючи головою, — ми з ним

всеньку ніч молитви читали.

— Мабуть, він служитель войовничої церкви, — сказав Локслі, — ця братія тепер усюди

трапляється. Я тобі кажу, чернече, відклади свої чотки вбік і берися за кий. Нам тепер

кожна людина на вагу золота — однаково, чи духовного звання чи світського… Але, —

додав Локслі, відвівши самітника убік і знижуючи голос, — у тебе, здається, скаламутився

розум! Як же можна приймати зовсім невідомого лицаря? Хіба ти забув наші правила?

— Як — невідомого? — сміливо відповів чернець.— Я його знаю не гірше, ніж жебрак

знає свою тарілочку.

— Як же він називається? — запитав Локслі.

— Як називається? — повторив самітник.— А називається він сер Ентоні Скреблстон.

Ото ще! Питиму я з чоловіком, не знаючи, як він називається!

— Ти забагато випив сьогодні, братику, — сказав йомен, — і, гляди, забагато

натеревенив.

— Друже йомен, — сказав лицар, наблизившись до них, — не гнівайся на веселого

господаря. Він гостинно відчинив мені двері, це правда, але якби він не погодився

прийняти мене, я б змусив його це зробити.

— Ти б змусив? — сказав самітник.— Ось зачекай, зараз я переміню свою сіру хламиду

на зелений камзол, і нехай я не буду ні чесним ченцем, ні гарним лісничим, якщо не

розіб’ю тобі голову своїм києм.

Із цими словами він скинув із себе широку рясу та вмить убрався в зелений каптан

і штани того ж кольору.

— Допоможи мені, будь ласка, зашнурувати всі петлі, — сказав він, звертаючись до

Вамби.— За працю я тобі піднесу чарку міцного вина.

— Дякую на ласкавому слові, — відповів Вамба, — тільки чи не зроблю я святотатства,

якщо допоможу тобі перетворитися зі святого самітника на грішного бурлаку?

— Не бійся, — сказав самітник.— Варто висповідати гріхи мого зеленого каптана

моєму ж сірому балахону, і все буде гаразд.

— Амінь! — кивнув блазень.— Сукняному грішникові личить мати справу

з полотняним духівником, тож заодно нехай уже твій балахон дасть відпущення гріхів

і моїй куртці.

Кажучи це, він допоміг ченцеві прошелити шнурки в незліченні петлі, що з’єднували

штани з курткою.

Поки вони займалися цим, Локслі відвів лицаря убік і сказав йому:

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 229

— Не заперечуйте, сер лицар, ви той самий герой, завдяки якому перемога зосталася на

боці англійців на другий день турніру в Ашбі.

— Що ж із того, якщо ти вгадав, друже йомен? — запитав лицар.

— У такому випадку, — відповів йомен, — я можу вважати вас прибічником слабкішої

партії.

— Такий прямий обов’язок кожного щирого лицаря, — сказав Чорний Лицар, — і мені

було б сумно, якби про мене подумали інакше.

— Проте для досягнення моєї мети, — сказав йомен, — мало того, що ти добрий лицар,

треба, щоб ти був і добрим англійцем. Те, про що я хочу поговорити з тобою, є обов’язком

усякої чесної людини, але ще більшим обов’язком кожного чесного сина цієї країни.

— Навряд чи знайдеться людина, — відповів лицар, — якій Англія й життя кожного

англійця було б дорожче, ніж мені.

— Охоче цьому повірю, — сказав йомен.— Ніколи ще наша країна так не потребувала

допомоги тих, хто її любить. Послухай, я тобі розповім про одну справу. У ній ти зможеш

взяти почесну участь, якщо ти дійсно такий, яким видаєшся. Зграя негідників,

переодягнених в одіж людей, які набагато кращі за них, захопила в полон одного знатного

англійця на ім’я Седрик Сакс, а також його вихованку і його друга, Ательстана

Конінгсбурзького, і відвезла їх в один із замків у цьому лісі, що зветься Торкілстон.

Скажи мені як добрий лицар і добрий англієць: хочеш допомогти нам виручити їх?

— Дана обітниця зобов’язує мене це зробити, — відповів лицар, — але я хотів би знати,

хто ж просить мене допомогти їм.

— Я, — сказав йомен, — людина без імені, але друг твоєї батьківщини і тих, хто любить

її. Задовольняйся поки що цими відомостями про мою особистість, тим більше що й сам

ти бажаєш залишатися невідомим. Знай, однак, що моє слово честі так само віддане, як

коли б я носив колоті шпори.

— Цьому я охоче повірю, — сказав лицар.— Твоє обличчя говорить про чесність

і тверду волю. Тому я далі не розпитуватиму тебе ні про що, а просто допоможу звільнити

цих нещасних бранців. А там, сподіваюся, ми з тобою познайомимося ближче й,

розійшовшись, будемо задоволені одне одним.

Тим часом самітник нарешті переодягся, а Вамба перейшов на інший кінець хатини

й випадково почув кінець розмови.

— Он як, — шепнув він Гурту, — у нас, схоже, буде новий спільник? Сподіваймося, що

звитяга цього лицаря виявиться не такою фальшивою монетою, як благочестя самітника

або чесність йомена. Цей Локслі здається мені природженим мисливцем за чужою

дичиною, а піп — гуляка й лицемір.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 230

— Припни язика, Вамбо, зроби милість! — сказав Гурт.— Воно, можливо й так, проте

з’явися зараз хоч сам рогатий чорт і запропонуй нам свої послуги, щоб визволити з лиха

Седрика й леді Ровену, боюся, у мене не вистачило б побожності відмовитися від його

допомоги.

Тим часом самітник озброївся, як справжній йомен, мечем, щитом, луком і сагайдаком

зі стрілами, через плече перекинув важкий бердиш. Він першим вийшов із хатини, а потім

ретельно замкнув двері й заховав ключ під поріг.

— Ну що, брате, годишся ти тепер до справи, — запитав Локслі, — чи хміль досі

бродить у тебе в голові?

— Щоб прогнати його, — відповів чернець, — досить ковтка води з купелі святого

Дунстана. У голові, щоправда, дзижчить щось і ноги не слухаються, але все це миттю

мине.

З цими словами він підійшов до кам’яного басейна, на поверхні якого біліли та

стрибали у блідому світлі місяця бульбашки від дужого струменя води, припав до нього

ротом і пив так довго, начебто задумав осушити джерело.

— Чи траплялося тобі раніше випивати стільки води, святий паламарю

з Копменгерста? — запитав Чорний Лицар.

— Лише одного разу: коли моє барило з вином розсохлося й вино витекло незаконним

шляхом. Тоді мені нічого було пити, крім води зі щедрості святого Дунстана, — відповів

чернець.

Тут він занурив руки у воду, а потім занурив голову й змив у такий спосіб усі сліди

опівнічної пиятики.

Протверезившись остаточно, веселий самітник схопив свій важкий бердиш трьома

пальцями й, вертячи його над головою, як тростину, заволав:

— Де вони, підлі грабіжники, що викрадають дівиць? Чорт мене забирай, коли я не

впораюся з цілою дюжиною тих мерзотників!

— Ти й лаятися вмієш, святий паламарю? — запитав Чорний Лицар.

— Досить мене до паламарів зараховувати! — заперечив йому видозмінений

чернець.— Клянуся святим Георгієм і його драконом, я лише доти й чернець, поки в мене

ряса на плечах… А як надягну зелений каптан, то можу пиячити, лаятися й залицятися до

дівчат не згірш будь якого лісничого.

— Іди попереду, баляндраснику, — сказав Локслі, — та помовч трохи; ти сьогодні

галакаєш, як ціла юрба ченців у святвечір, коли батько ігумен заснув. Ходімо, друзі,

баритися нема коли. Треба швидше зібрати людей, і все-таки в нас мало буде люду, щоб

взяти приступом замок Реджинальда Фрон де Бефа.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 231

— Що? — вигукнув Чорний Лицар.— То це Фрон де Беф виходить нині на битий шлях

і бере в полон вірнопідданих короля? Хіба він став злодієм і гнобителем?

— Гнобителем він був завжди, — сказав Локслі.

— А щодо злодійства, — підхопив чернець, — то добре, якби він хоч наполовину був би

таким чесним, як багато хто зі знайомих мені злодіїв.

— Іди, іди, чернече, і помовчуй! — сказав йомен.— Краще б ти спритніше провів нас

на збірне місце й не базікав, про що варто помовчувати як із пристойності, так і заради

обережності!