Розділ XXII

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Розділ XXII

Нехай наші саксонські ватажки знову беруться до перерваного сніданку, щойно

почуття голоду переможе їхню непогамовану цікавість, а ми повернемося до бідолашного

бранця — Ісака з Йорка. Нещасного єврея заштовхнули до тюремного підвалу замку,

викопаного __________глибоко під землею, навіть глибше, ніж дно рову довкіл замкового муру,

і через те дуже вогкого. Світло проникало туди лише крізь один чи два невеличкі отвори,

до яких полонений не міг дотягтися рукою. Навіть опівдні погожої днини ці дірки давали

зовсім мало світла, і ще задовго до заходу сонця підвал оповивала темрява. Ланцюги

й кайдани, що залишилися від колишніх в’язнів, висіли на стінах темниці. У двох кільцях

кайданів стирчали розроблені кістки людських ніг, ніби ув’язнений встиг не лише

В одному кутку цього лиховісного підземелля було облаштоване широке огнище, над

яким були закріплені заіржавілі залізні грати.

Від самого вигляду темниці защеміло б серце й хоробрішої людини, ніж Ісак. Проте

тепер, під загрозою справжньої небезпеки, він був набагато спокійніший, ніж перед тим,

коли перебував під владою уявних жахів. Любителі полювання стверджують, що заєць

страждає більше, поки втікає від собак, аніж тоді, коли потрапляє до них у зуби.

Ймовірно, і євреї, яким доводилося повсякчас чогось побоюватися, звикали до думки

про муки, яких вони можуть зазнати, тож жодне випробування, яке може очікувати ‘їх, не

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 239

стало б для них несподіванкою. А саме несподіванка й змушує людей втрачати голову. До

того ж Ісак не вперше потрапляв у небезпечне становище. Він був уже досить

досвідченим і сподівався, що й тепер йому пощастить уникнути біди, зовсім як здобич

іноді вислизає з рук мисливця. Але понад усе його підтримувала непохитна затятість його

племені й та тверда рішучість, з якою діти Ізраїлю зносили жорстокі утиски влади

й насильників, аби не дати своїм мучителям того, чого вони від них домагалися.

Готовий до пасивного опору, запнувшись у плащ, аби захиститися від вогкості, Ісак

сидів ув одному з кутків підземелля. Вся його постать, складені руки, скуйовджене

волосся і борода, хутряний плащ і висока жовта шапка у тьмяному і розсіяному світлі

могли б слугувати чудовою моделлю для Рембрандта. Так, не змінюючи пози, просидів

Ісак години три поспіль. Раптом зі сходів, що вели до підземелля, почулися кроки.

Зарипіли засуви, завищали іржаві петлі, низькі двері прочинились, і до темниці увійшов

Реджинальд Фрон де Беф у супроводі двох сарацинських невільників Буагільбера.

Фрон де Беф, чоловік високого зросту й міцної статури, все життя якого минало на

війні або в сутичках із сусідами, не зупинявся ні перед чим заради посилення своєї

феодальної могутності. Риси його обличчя цілком відповідали його характеру — в них

читалися переважно жорстокість і злість. Численні шрами від ран, які на обличчі іншої

людини могли б викликати співчуття й повагу як докази мужності і шляхетної відваги,

його обличчю додавали ще злостивішого виразу й примножували жах, який воно вселяло.

Грізний барон був зодягнений у подряпану панциром і зашмаровану шкіряну куртку, яка

щільно облягала тіло. У нього не було іншої зброї, крім кинджала за паском, що

врівноважував важке кільце ключів з іншого боку.

Темношкірі невільники, які прийшли разом із бароном, були не в звичайному

розкішному вбранні, а в довгих сорочках і штанах із грубого полотна. Рукави в них були

засукані вище ліктів, як у різників, коли ті беруться до справи на бійні. Обидва тримали

в руках по кошику. Увійшовши до темниці, вони стали обабіч дверей, які Фрон де Беф

власноруч дуже міцно замкнув. Вдавшись до таких запобіжних заходів, він повільно

перетнув підвал і наблизився до Ісака, пильно дивлячись на нього. Цим поглядом він

бажав паралізувати волю єврея — так деякі звірі, подейкують, паралізують свою здобич.

І справді, можна було подумати, що очі барона мають таку владу над сердешним

полоненим. Ісак сидів нерухомо, роззявивши рота, і з таким жахом дивився на

розлюченого лицаря, що всеньке тіло його ніби зібгалося під цим пронизливим

і зловісним поглядом нормана. Нещасний Ісак не міг не лише підвестися та вклонитися —

він не міг навіть зняти шапки чи вимовити бодай слово благання: він був переконаний

в тому, що зараз почнуться тортури і, мабуть, його вб’ють.

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 240

Величава постать нормана все зростала та зростала в його очах, як зростає орел тої

миті, як пір’я його стає сторчма і він стрімголов кидається на беззахисну здобич. Лицар

зупинився за три кроки від кутка, де нещасний єврей зіщулився в грудочку, і порухом

руки покликав одного з невільників. Чорношкірий служник підійшов, вийняв зі свого

кошика великі терези і декілька гир, поклав їх до ніг Фрон де Бефа і знову відійшов до

дверей, де його товариш і далі стояв нерухомо. Рухи цих людей були повільні й урочисті,

неначе в їхніх душах заздалегідь квітло передчуття жахів і жорстокості. Фрон де Беф

почав із того, що звернувся до бідолашного бранця з такою промовою.

— Ти, клятий собако! — вигукнув він, і його низький і злий голос суворий відлунив

попід склепінням підземелля.— Бачиш ці терези?

— На цих терезах, — сказав безжальний барон, — ти відважиш мені тисячу фунтів

срібла точно за вагою, визначеною королівською рахунковою палатою в Лондоні.

— Праотче Аврааме! — вигукнув єврей.— Чи чувана річ призначати таку суму? Навіть

у піснях менестрелів не співається про тисячу фунтів срібла. Чи бачили коли-небудь очі

людські такий скарб? Та в цілому місті Йорку, обшукай хоч весь мій дім і будинки всіх

моїх одноплемінників, не знайдеться й десятої частини того срібла, яке ти в мене

— Я людина мудра, — відповів Фрон де Беф, — тож якщо у тебе не вистачить срібла,

задовольнюся золотом. Із розрахунку за одну монету золотом шість фунтів срібла можеш

викупити свою нечестиву шкуру від такого покарання, яке тобі ще й не снилося.

— Змилуйтеся __________наді мною, шляхетний лицарю! — вигукнув Ісак.— Я старий, бідний

і безпорадний! Не годиться вам торжествувати наді мною. Не велика честь розчавити

— Що ти старий, це правда, — відповів лицар, — і тим більше мають соромитися ті, хто

дозволив тобі дожити до сивого волосся, загрузнувши по вуха у лихварстві та шахрайстві.

Що ти безпорадний, це також, мабуть, слушно, бо де ж то бачено, щоб юдеї були мужніми

й сильними? Але що ти не бідний, це відомо кожному.

— Присягаюся вам, шляхетний лицарю, — сказав Ісак, — присягаюся всім, у що

я вірую, і тим, у що ми з вами однаково віруємо…

— Не виголошуй брехливих клятв, — обірвав його норман, — і своєю затятістю не

поспішай вирішувати власну долю, а краще послухай про своє неминуче майбутнє

і свідомо обміркуй усе. Не думай, Ісаку, що я хочу лише залякати тебе, скориставшись

твоєю підлою боягузливістю, яку ти успадкував від свого племені. Присягаюся тим, у що

ти не віруєш, — святим Євангелієм, яке проповідує наша церква, — що наміри мої тверді

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 241

й непохитні. Це підземелля — не місце для жартів. Тут бували в’язні у десять тисяч разів

поважніші за тебе, і вони вмирали тут, і ніхто про це ніколи не довідався. Але на тебе

чекає смерть повільна і важка — в порівнянні з нею вони вмирали легко.

Він знову порухом руки покликав невільників і сказав їм щось упівголоса їхньою

мовою: Фрон де Беф побував у Палестині й, мабуть, саме там навчився такій варварській

жорстокості. Сарацини дістали зі своїх кошиків вугілля, хутро і пляшку з оливою. Один із

них викресав вогонь, а другий розклав вугілля на широкому огнищі, про яке вже йшлося,

і доти роздмухував міхи, доки вугілля не розжарилося до червоного.

— Бачиш, Ісаку, ці залізні грати над розпеченим вугіллям? — запитав Фрон де Беф.—

Тебе роздягнуть і покладуть на це тепле ліжечко. Один із невільників підтримуватиме

вогонь під тобою, а другий почне поливати тебе оливою, щоб печеня не підгоріла.

Обирай, що краще: лягати на гаряче ліжко — чи сплатити мені тисячу фунтів срібла?

Присягаюся головою батька мого, іншого вибору не маєш.

— Неможливо! — вигукнув сердешний єврей.— Не може бути, щоб ваш намір справді

був таким! Милостивий Творець ніколи не породить серця, здатного на таку жорстокість.

— Не вір у це, Ісаку, — сказав Фрон де Беф, — ця помилка — фатальна. Невже ти

віриш, що я, котрий бачив, як грабувалися цілі міста, як тисячі моїх братів-християн

гинули від меча, вогню й повені, можу відступитися від своїх намірів через бідкання

якогось юдея?.. Чи ти вважаєш, що цим чорним рабам без роду й племені, які не знають

ані сумління, ані закону — нічого, окрім бажання їхнього володаря, за першою вказівкою

якого вони палять, пускають в хід отруту, кинджал, мотузок — що накажуть… Невже ти

вважаєш, що їм притаманна жалість? Адже вони не зрозуміли б навіть тих слів, якими ти

молив би про помилування! Спам’ятайся, старий, і попрощайся з частиною своїх скарбів,

поверни в руки християн бодай частку того, що награбував лихварством. Якщо занадто

спласне від цього твій гаманець, ти зумієш знову його наповнити. Але немає такого лікаря

й такого цілющого зілля, які залікували б твою обпалену шкіру і попечене м’ясо потому,

як ти полежиш на цих гратах. Погоджуйся швидше на викуп і тішся, що так легко

виборсався з темниці, звідки мало хто виходить живим. Більше не витрачатиму слів на

тебе. Обирай, що тобі дорожче: твоє золото чи твоя плоть і кров. Як вирішиш, так і буде.

— Нехай мені стануть у помочі Авраам, Яків і всі отці нашого племені, — сказав Ісак.—

Не можу я обирати й не маю змоги задовольнити ваші надмірні вимоги.

— Візьміть його, раби, — наказав лицар, — роздягніть, і нехай отці та пророки його

Невільники, скоряючись радше рухам і знакам, ніж словам барона, підійшли до Ісака,

схопили нещасного, підняли над підлогою і, тримаючи попід пахви, дивилися на

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 242

господаря, чекаючи подальших вказівок. Бідолашний єврей переводив очі з обличчя

барона на обличчя прислужників, сподіваючись помітити бодай краплину жалю, але Фрон

де Беф поглядав на нього з тією ж холодною і похмурою насмішкою, з якою розпочав

свою жорстоку розправу, тоді як в хижих поглядах сарацинів, здавалося, відчувалося

радісне передчуття майбутнього видовища тортур, а не жах чи огида до того, що їм

Тоді Ісак поглянув на розжарене вогнище, над яким збиралися розтягнути його, і,

переконавшись, що його мучитель невблаганний, втратив усю свою рішучість.

— Я заплачу тисячу фунтів срібла, — мовив __________він кволим голосом і, трохи помовчавши,

додав: — Заплачу. Звісно, за допомогою моїх братів, тому що мені доведеться

жебракувати біля дверей нашої синагоги, щоб зібрати таку нечувану суму. Коли і куди її

— Сюди, — відповів Фрон де Беф.— Ось тут ти її і внесеш за точним рахунком, ось на

цій-таки долівці. Невже ти гадаєш, що я тебе відпущу перш, ніж отримаю викуп?

— А яка запорука того, що я отримаю свободу, коли викуп буде сплачений? — запитав

— Досить із тебе і слова норманського шляхтича, лихварська твоя душе, — кинув Фрон

де Беф.— Честь норманського шляхтянина щиріша за все золото і срібло, яким володіє

— Вибачте, шляхетний лицарю, — боязко сказав Ісак, — але чому ж я маю покладатися

на ваше слово, коли ви самі анітрохи мені не довіряєте?

— Атому, юдею, що в тебе немає вибору, — відповів лицар суворо.— Якби ти був у цю

хвилину в своїй коморі, в Йорку, а я прийшов би до тебе просити у позику твоїх шекелів,

тоді ти призначив би мені термін повернення позики та умови застави. Але тут моя

комора. Тут ти в моїй владі, і я не повторюватиму умов, за яких поверну тобі свободу.

— Звільняючи мене, — сказав він, — даруйте свободу й моїм супутникам. Вони

зневажали мене, юдея, але зглянулися на мою безпорадність і через мене забарилися

в дорозі, а тому й потрапили в халепу, яка спіткала мене; крім того, вони можуть взяти на

— Якщо ти про тих саксонських бовдурів, то знай, що вони сплатять дещо інший

викуп, — заперечив Фрон де Беф.— Ати дбай за себе й не пхай носа до чужого проса.

— Тож, — мовив Ісак, — ви відпускаєте на свободу лише мене та мого пораненого

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 243

— Чи маю я, — вигукнув Фрон де Беф, — двічі повторювати синові Ізраїлю, щоб він

знав свою справу, а в чужі не втручався? Ти зробив свій вибір, тобі залишається тільки

— Послухайте, — звернувся до нього єврей, — заради того, щоб добути викуп, який ви

Тут він затнувся, побоюючись роздратувати сердитого нормана. Але Фрон де Беф

розсміявся і сам підказав йому пропущене слово:

— Усупереч моєму сумлінню, хотів ти сказати, Ісаку? Що ж ти затнувся? Я тобі

говорив, що я людина розважлива і легко зношу докори переможеного, навіть якщо це

юдей. А ти не був таким терпимим, Ісаку, в той час як оскаржував Жака Фіцдотреля за те,

що той обізвав тебе кровопивцею і лихварем, коли ти цілковито його розорив.

— Присягаюся Талмудом, — заверещав єврей, — ваша милість помиляється: Фіцдотрель

замахнувся на мене кинджалом в моїй власній кімнаті за те, що я попросив його

повернути позичені в мене гроші. Термін сплати боргу настав іще на Пасху.

— Ну, та мені байдуже, — сказав Фрон де Беф, — мені цікаво знати, коли я отримаю

своє срібло. Коли ти мені допровадиш шекелі, Ісаку?

— Нехай дочка моя Ребекка поїде до Йорка, — відповів Ісак, — під охороною ваших

служок, шляхетний лицарю, і за час, що знадобиться вершнику на дорогу в обидва кінці,

гроші будуть доправлені сюди, і ви зможете зважити і зміряти їх ось тут, на долівці.

— Твоя дочка? — мовив Фрон де Беф з удаваним здивуванням.— Присягаюся, Ісаку,

шкода, що я цього не знав. Я вважав, що та чорнобрива дівчина — твоя утриманка, і за

звичаєм древніх патріархів, які показали нам такий приклад, приставив її за служницю до

Крик, що вихопився з грудей Ісака від цих слів лицаря, відлунив у всіх закутках

склепіння і так здивував обох сарацинів, що вони мимоволі випустили з рук нещасного

єврея. Він скористався цим, кинувся долі й обхопив коліна Реджинальда Фрон де Бефа.

— Беріть усе, що жадаєте, — вигукнув він, — сер лицар, беріть удесятеро більше,

розоріть мене, пустіть на жебри! Ні! Прохроміть мене своїм кинджалом, засмажте на

цьому вогні, лише пожалійте дочку мою, не поважтеся на її безпеку і цноту! Заклинаю вас

тією жінкою, яка вас породила, не ганьбіть честі беззахисної дівчини! Вона — живий

портрет моєї покійної Рахілі, остання пам’ять про її кохання, що залишилося зі мною, а їх

було в мене шестеро! Не позбавляйте самотнього вдівця його єдиної втіхи. Невже ви

хочете, аби рідний батько шкодував, що єдина дочка його не лежить поряд із матір’ю

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 244

— Шкода, — мовив норман, наче справді зворушений, — шкода, що я не знав про це

раніше. Я гадав, що ваше плем’я не любить нічого, окрім своїх мішків із грішми.

— Не думайте про нас так зле, хоч ми і юдеї, — сказав Ісак, поспішаючи скористатися

позірною хвилиною співчуття.— І загнана лисиця, і замучена дика кішка люблять своїх

дитинчат, так само і гнані та гноблені нащадки Авраама люблять дітей своїх.

— Можливо, й так, — сказав Фрон де Беф, — надалі я знатиму це, Ісаку, заради тебе.

Але тепер уже запізно. Я не можу змінити того, що сталося або має статися. Я вже дав

слово своєму товаришеві по зброї, а слова свого я не зламаю і задля десятьох юдеїв

з десятьма юдейками на додачу. До того ж чому ти вважаєш, що з дівчиною станеться

— Неминуче станеться! — вигукнув Ісак, заламуючи руки в смертельній тузі.— Чого ж

іншого чекати від тамплієра, як не жорстокості до чоловіків і ганьби для жінок?

— Нечестивий собако, — процідив Фрон де Беф, виблискуючи очима і, мабуть,

радіючи, що знайшов привіддля гніву, — не смій ганьбити священний орден лицарів

Храму Сіонського! Знайди спосіб сплатити мені обіцяний викуп, бо я зумію заткати тобі

— Розбійник і негідник! — заволав єврей, незважаючи на цілковиту свою

безпорадність, бо не мав сили стримати палкий порив.— Нічого тобі не дам! Жодного

срібного пенні не побачиш від мене, поки не повернеш мені дочку в безпеці і цноті!

— Чи не з’їхав ти з глузду, юдею? — суворо запитав норман.— Чи твоя плоть і кров

заговорені проти розжареного заліза й киплячої оливи?

— Мені байдуже! — вигукнув Ісак, доведений до відчаю зганьбленим почуттям

батьківської любові.— Чини зі мною, як знаєш. Моя дочка — справді кров і плоть моя,

вона мені в тисячу разів дорожча за власне тіло, яке ти погрожуєш понівечити. Не бачити

тобі мого срібла! Жодної срібної монети не дам тобі, назарянине, хоч би від цього залежав

порятунок твоєї душі, засудженої на загибель за злочини. Бери моє життя, коли хочеш,

а потім розповідай, як юдей, незважаючи на тортури, зумів допекти християнинові.

— А ось побачимо, — сказав Фрон де Беф.— Присягаюся благословенним хрестом,

яким гребує твоє прокляте плем’я, ти у мене скуштуєш і вогню, і гострої сталі. Роздягайте

Незважаючи на слабкий опір старого, сарацини зірвали з нього верхній одяг і тільки-но

зібралися зовсім роздягнути його, як раптом пролунали звуки сурми, які тричі

повторилися так гучно, що пробилися навіть у глибини підземелля. Тої ж таки хвилини

почулися голоси, які кликали сера Реджинальда Фрон де Бефа. Не бажаючи, щоб його

захопили за таким бісівським заняттям, лютий барон дав знак невільникам знову одягнути

Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 7 клас 245

єврея і разом із прислужниками забрався геть із темниці, залишивши Ісака чи то дякувати

Господу за порятунок, чи оплакувати долю своєї дочки, залежно від того, чиєю долею він

більше опікувався — своєю власною чи доччиною.