Ісаак Ілліч Левітан

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Ісаак Ілліч Левітан

Народився 18 серпня (30 серпня за новим стилем) 1860 року в Кібарти (нині це місто знаходиться в Литві) поблизу станції Вержболово в інтелігентній єврейській родині

Підмосковна природа зачарувала Левітана, він працював без усталю. Взагалі, Підмосков'я, мабуть, слід назвати першим коханням художника. Два щасливих літа (1875-76 рр..) він провів у Бабкіно.

Наступний, 1887-й, рік виявився рубіжним у долі живописця. Він вперше зустрівся з Волгою, що стала величезною темою його творчості.

Тема: Мистецтво К.Костанді та С.Васильківського

Мета: ознайомити учнів із мистецтвом К.Костанді та С.Васильківського.

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

Костанді Киріак Костянтинович (03.10.1852 -31.10.1921) — живописець, педагог, громадський діяч, академік Імператорської Санкт-Петербурзької АМ.

З 1870 р. навчався в Рисувальній школі Одеського мистецького товариства, у 1874—1882 рр. — в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (клас П. Чистякова). З 1885 р. — викладач Одеського художнього училища. У 1887 р. здійснив подорож країнами Західної Європи (зокрема відвідав Францію, де познайомився з творчістю імпресіоністів). З 1890 р. — член-засновник Товариства південноросійських художників, у 1892—1919 рр. — його голова. З 1897 р. — член Товариства пересувних художніх виставок. Один із засновників Одеського музею красних мистецтв (1898; тепер — Одеський художній музей); з 1917 р. — його директор. З 1907 р. — академік Імператорської академії мистецтв. З 1919 р. працював експертом Одеської міської комісії з охорони пам’яток старовини.

У своїй творчості працював переважно над пейзажами та жанровими картинами, зазнавши відчутного впливу французьких імпресіоністів: «У хворого товариша» (1884); «В люди» (1885); «Гуси» (1888); «Старенькі» (1891); «Рання весна» (1892); «Пізні сутінки. Баба з коровою» (1893); «На терасі» (1899); «Світла хмарка» (1906); «З пташиного польоту» (1908); «Галки» (1915); «Пастушок» (1918); «Вечір. Скрипаль» (1919) та ін.

ергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Підвищенню художньої культури сприяла діяльність відкритої 1869 р. М. Раєвською-Івановою приватної школи малювання. містечку Ізюмі

Сергій Васильківський у лютому 1876 р. приїхав до Петербурга і став спочатку вільним слухачем, а восени, з успіхом склавши іспити, був зарахований в натурний клас Академії Мистецтв, де з ним на одному курсі навчалися Врубель і Сєров.

Під час закордонного відрядження С. Васильківський багато подорожував: побував в Англії, Італії, Іспанії, Німеччині, в Африці. Всюди вивчав світову реалістичну класику і правдиво малював природу з натури.

Мета: ознайомити учнів із графічним України 19 ст.

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

Більше всіх названих майстрів малярства працював як гравер, і особливо як графік, Микола Самокиш. Він родився у Ніжині 1860 p., багато подорожував, а після революції оселився в Сімферополі. З фаху майстер-баталіст, Самокиш як рисувальник є майстром рисунку передусім коня, але також собак та звірів. З великою енергією Самокиш віддає експресію руху, скоку, кавалерійську атаку тощо. В українській громаді Самокиш найбільше відомий як майстер рисунків до альбому «Из украинской старины». Цей альбом складається з 21 листа, з яких на 20 — олеографічні й мало цікаві барвені акварелі Васильківського; їх мають оживлювати графічні рисунки тушшю та пером Самокиша.

Між ілюстраторами Шевченка у 80-х роках виступив О. Сластіон з ілюстраціями до «Гайдамаків». Ілюстрації Сластіона теж не були вдатними, але теж свого часу мали успіх. Ні Каразін, ні Сластіон самі гравюр не виготовляли, а працювали лише як графіки з тим, що їх графічні рисунки репродукувалися механічним способом. Так же працювали й одеські майстри-рисувальники Леонід Пастернак та Амвросій Ждаха (1927). Пастернак зробив травленням тільки одну гравюру під проводом Шишкіна, але залишив чимало на свій час добрих ілюстрацій до творів Лермонтова і гострих рисунків у журналі «Артист». Ждаха ілюстрував українські народні пісні.

Всі згадані й перечислені майстри були з фаху майстрами малярства й тільки принагідно бралися за гравюру, що було типовим явищем XIX ст. Але в другій половині XIX ст. саме вони, а не фахівці-гравери, є цікавішими майстрами гравюри, майстрами, що все-таки якось тримали прапор мистецтва і, хоч не фахово за покликанням, але тримали на мистецькому (хоч не високому) рівні гравюру, яка завдяки їм перетривала лихоліття й дожила до XX ст

Мета: ознайомити учнів із мистецтво України кінця 19- поч..20 ст

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

2. Імпресіонізм та символізм в мистецтві України.

З кінцем XIX ст. передвижництво, як рух в мистецтві, перестав існувати; опозиційно настроєне суспільство в поступовіших елементах перейшло до революційної тактики, й «направлєніє» передвижників уже перестало імпонувати, видавалося застарілим і наївним.

Західноукраїнський майстер Модест Сосенко (1875 — 1920), що свідомо ухилився від надто поступових мистецьких течій і, закінчуючи мистецьку освіту в Парижі, умисно обрав собі вчителів між солідними академістами

Першим українським майстром, що пристав до імпресіонізму, й то в найбільш конвенціональній формі, була Марія Башкірцева (1860 — 84), але її приклад не знайшов наслідувачів.

Особливо визначалися імпресіоніст Ян Станіславський та символіст Станіслав Вислянський.

Між учнями Станіславського ми маємо таких талановитих пейзажистів, як Іван Труш — елегантний і рафінований майстер, потім Микола Бурачек, що найближче підійшов до Станіславського і продовжував його працю над українським краєвидом. Учнями Станіславського були і Віктор Масляників — поет українського степу, і рисувальник Іван Бурячок; під впливом Станіславського гарні й тонкі краєвиди давав Михайло Жук.

близький до них характером свого хисту Олександр Мурашко (1875 — 1919). Учився в Петербурзькій академії, де засвоїв засади здорового реалізму, але не доводив його до крайності, фотографічності, ніколи не вдавався ні в яку символіку. Завершуючи свою мистецьку освіту в Парижі, Мурашко сприйняв дещо від імпресіонізму, але й тут не вдавався в крайність і не дозволяв ефектам світла панувати над кольорами, гама яких у Мурашка незвичайно багата. Пишність барв, вибагливість колориту, яскравість освітлення Мурашко вміє поєднати з точним реалізмом, що вибивається як із цілої композиції, так і з безлічі деталей, спостережених гострим оком майстра.

Мета: перевірити набуті за рік знання за допомогою тестування