Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ікона Св. Уляна. Бл. 1732. Спасо-Преображенський собор в Великих Сорочинцях






Графіка барокко

За доби Мазепи осередком граверства був Київ. Деякі з граверів Київської школи були відомі далеко поза межами України.

Найбільшими майстрами української гравюри тої доби треба вважати двох Тарасевичів (можливо, братів) — Олександра (в чернецтві — Антонія) й Леонтія.

О. Тарасевич (1672-1720), основоположник школи, був найвизначнішим місцем мідіориту й офорту на всьому Сході Європи. Крім нього працювали - Дю Галаховський, Л. Тарасевич, І. Щирський, І. Мигура, З. Самойлович та інші. Гравери ілюстрували різні книги, наприклад, " Патерик Печерський", виготовляючи гравюри на металі, а також на дереві, так звані дереворити, і друкували їх на окремих аркушах паперу або на шовку. Частина цих гравюр присвячена видатним діячам України; тут є портрети, панегірики, види будівель, плани міст тощо.

Коло 20-ти гравюр присвячено Мазепі. Найстаріша гравюра Леонтія Тарасевича була виконана біля 1695 року, коли Мазепа мав 55 років.

Гравер Ілля був ченцем спочатку у Львові в монастирі св. Онуфрія, а в Києві — у Печерській лаврі. Цей майстер вперше на Україні випустив книгу без текстів, зложену із самих гравюр: це — зображення з «Книги Битія» на 132 аркушах. Другим київським виданням без текстів, зложеним тільки з гравюр, було видання ілюстрацій до «Апокаліпсису» на 24 аркушах роботи ієрея Прокопія.

Гравер Іван (в чернецтві — Інокентій) Щирський

До найкращих праць Щирського зараховують 8 мідеритів до чернігівського видання панегірика Л. Крщоновича на честь єпископа Лазаря Барановича («Redivivus phoenix», 1683) і три мідерити до підручника реторики («Ilias oratoria», 1698), того ж автора.

Інші гравери-І. Стрельбицький, М. Карновський, Н. Зубрицький

 

Тема: Українське бароко.Живопис.Іконопис

Мета: ознайомити учнів із особливостями живопису та іконопису періоду українського бароко

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

 

 

План уроку

1. Стиль бароко в українському малярстві

2.Значення діяльності живописців доби бароко.

 

Стиль бароко в українському малярстві

Стиль бароко в українському малярстві позначений національною індивідуальністю, він виявився у виникненні особливих жанрів в образотворчому мистецтві, у суто українському відтворенні образів, доборі технічних прийомів. Тематично живопис залишався релігійним.Активніше розвиваються форми монументального настінного розпису, станкового іконопису, портрета.
Велику роль у розвитку живопису відігравали малярні школи Києво-Печерської лаври, що в 1763 р. об´ єдналися в одну малярню, малярні при Софіївському соборі, полтавському та інших монастирях. Силами українських живописців було розписано багато храмів Києва, Чернігова, Полтави, Переяслава, Ніжина та інших міст.
Найяскравіше український портретний живопис виявися в такому жанрі як парсуна (жанр портретного живопису кінця XVI - XVII ст., що використовував прийоми іконопису). Його українською особливістю було те, що він зберіг тісний зв´ язок з іконописом. Дуже популярним були тоді портрети Б. Хмельницького і козацької старшини, а в Західній Україні - львівських братчиків з різними атрибутами. До найвідоміших належать портрети П. Могили, М. Маклашевського, полковника І. Сулими і його дружини, генерального обозного І. Родзянка та ін.
Найвідомішими майстрами світського портрета були вихідці з України Д. Левицький і В. Боровиковський.

У XVII ст. в Україні зароджується пейзажний та побутовий живопис, що був майже до кінця XVIII ст

Особливим жанром образотворчого мистецтва доби бароко був іконопис (християнський становий культовий живопис - живопис восковими фарбами, мозаїка - в середні віки, а пізніше - живопис олійними фарбами). Одним з вагомих факторів еволюції іконопису в ці часи стало народне малярство. Це спостерігається в роботах таких майстрів, як Ф. Селькович, М. Петрахнович, а в кінці XVII ст. - І. Руткович, Й. Кодзелевич, І. Бродлакович. Іконопис розвивався в ренесансно-барокових формах. Особливою пишністю та багатством декору відзначаються іконостаси Єлецького собору, Троїцької церкви в Чернігові та Преображенської церкви в Сорочинцях.

Ікона " Св. Уляна". Бл. 1732. Спасо-Преображенський собор в Великих Сорочинцях

 

 

Тема: Мистецтво України та Росії 18 ст. Вступна бесіда

 

Мета: ознайомити учнів із культурою України 18 ст.

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

 

План уроку

1.Розвиток мистецтва України в 18 ст.

2.Українське рококо.

3.Російське рококо.

Рококо. На зміну буйному й пишному бароко прийшов у тогочасній столиці світу — Парижі легкий і безтурботний стиль рококо Українське рококо зв’язане із західноєвропейським, але має свої специфічні відміни. В Україні доба рококо є разом із тим і добою останніх часів козацької України, добою, коли Україна втрачала останні права своєї автономії. Меценати доби рококо, як Калнишевський, Розумовський- останній гетьман.

Як звичайно в моменти переламу, нові мистецькі ідеї та форми не з’являються відразу у своїй чистій формі. Якийсь час в українському мистецтві тривають відгомони старих смаків і навичок, поступово тільки поступаючись новій «моді». Такий перехідний характер має, наприклад, церква в Сорочинцях, фундована гетьманом Данилом Апостолом. Перехідний — бароково-рококовий — характер має також будівництво київського митрополита Рафаїла Заборовського. Збудована ним дзвіниця і брама в огорожі Київської Софії — це дві характеристичні пам’ятки того образотворчого переламу, свідками яких були в нас перші десятиліття XVIII в.

Закінчена в 1748 р. дзвіниця Київської Софії виведена в три поверхи, полегшені віконними прорізами й декоровані колонами та штукатурок). Легка за своєї масивності, софійська дзвіниця послужила зразком для пізніших дзвіниць, між іншим, для дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Не виключено, що в будові софійської дзвіниці брав участь німецький архітектор Шедель, що саме тоді переїхав із Москви в Україну.

 

Творчість Шеделя, що так тісно зрослася з українським образотворчим ґрунтом, не залишилася без впливу на його українських учнів. Найвизначнішим із них був Іван Григорович Барський (1713 — 1785)

Нарешті, в добі рококо ще далі просягає до мистецтва світський дух, що в малярстві проймає й церковні образи. Ікони малюють в світлих радісних кольорах.

В добу рококо деякі особистості між майстрами малярства вибилися зі свого оточення й стали славними майстрами свого часу. До таких майстрів належать Григорій Левицький (помер 1769 р.), що більше відомий як гравер, а особливо Олекса Антропов(1716 — 95).

Олекса Антропов (1716 — 95). Цей майстер розписав у Києві за допомогою Григорія Левицького іконостас і всі ікони Андріївської церкви. В цій роботі як молодий ще учень починає й син Григорія Левицького — Дмитро Левицький, пізніше — один із найславніших українських майстрів портретового малярства. Велику славу Антропов здобув також як портретовий артист-маляр. Портрети його роботи писані трохи підкресленими лініями, ніби вирізані. Жіночі портрети Антропова є справжніми документами епохи.

 

 

 

Тема: Архітектура Росії XVIII -першої третини XIX ст

Мета: ознайомити учнів із особливостями Архітектура Росії XVIII -першої третини XIX ст

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

 

План уроку

1. Архітектура першої половини і середини 18 ст

2. Архітектура останньої третини 18 - першої третини 19 ст

 

Епоха 18 - першої третини 19 ст. в Росії - час пізнього феодалізму, пов'язаного з утворенням абсолютистської монархії і розвитком дворянського кріпосницької держави. Набули особливого значення різнобічні зв'язки із Заходом і освоєння європейського досвіду.

В архітектурі, як і у всій культурі країни, петровські перетворення позначилися насамперед у різкому зближенні національного зодчества з характерними для Заходу стилістичними напрямками в будівництві з 1703 р. нової столиці - Петербурга, куди перемістився центр архітектурної діяльності. Комплексний містобудівний підхід до забудови нової столиці та інших міст став характерною рисою архітектури, вищим досягненням якої з'явилися всесвітньо відомі ансамблі Петербурга, Москви та інших міст Росії.

Архітектура Росії 18 - першої третини 19 ст. ділиться на два основних етапи. Перший етап - перша половина та середина 18 ст. - Характеризується становленням і розквітом в середині століття архітектури російського бароко. Другий етап - остання третина 18 і перша третина 19 ст. - Час розвитку класицизму.

Забудова велася по «зразковим» проектам, ряд яких був розроблений провідним архітектором петровського часу - Доменіко Трезини.

Участь у забудові Петербурга архітекторів - іноземців різних архітектурних шкіл позначилося в різноманітності застосовувалися прийомів і неоднорідності стильових якостей. Серед великих громадських будівель, побудованих в Петербурзі в 1720 - 30-х роках, слід зазначити Петропавлівський собор (1712 - 1733 рр.., Архіт. Д. Трезини), будівля головного наукової установи - Кунсткамери (1718 - 1734 рр.., Архітектори І. Маттарновіч, Г. Кіавері, М. Земцов), будинок Дванадцяти колегій (1722 - 1742 рр.., архіт. Д. Трезини) та ін Нові принципи палацово-паркового ансамблю отримали найбільш яскраве вираження в будівництві Петергофа,

Провідним майстром російської архітектури середини 18 ст. був В. В. Растреллі (1700 - 1771). Його творчість сформувалося під впливом російської культури та традицій національного зодчества. Самостійну діяльність Растреллі почав з будівлі в 1730-х роках у Москві палацово-паркового комплексу - Анненгофа. Розквіт творчості відноситься до кінця 1740-х - 1750-х років, коли були створені кращі його палацові будівлі: палаци Воронцова, Строганова та Зимовий палац у Петербурзі, Великий палац у Царському Селі. В Андріївській церкві в Києві (1747 - 1753 рр..) Спорудою Зимового палацу (1754 - 1764 рр..) - Резиденції царського палацу в Петербурзі - Растреллі закріпив провідне значення у формуванні ансамблю міського центру набережній Неви.

У російській архітектурі 1760-х років намітився перелом до більш суворим і регулярним класичним принципам. Формувався новий стиль - класицизм, який пережив у Росії дві стадії: класицизм останньої третини 18 - початку 19 ст. і класицизм першої третини 19 ст.

 

 

Тема: Скульптура України 18 ст.

Мета: ознайомити учнів із особливостями Скульптура України 18 ст.

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

 

План уроку

1.Особливості скульптури України.

2.Відомий скульптор-Пінцель.

 

У Західній Україні в добу рококо розвинулася особлива пристрасть наповнювати церкви та костьоли статуями святих і цілими групами, а також цілими рядами камінних статуй та скульптурно декоративних витворів, що оточували зовні церкви, костьоли й палати

До кращих творів скульптури рококо у Львові треба віднести численні ряди скульптур у домініканському костьолі та споріднені з ними скульптури костьолу св. Мартина, парафіального костьолу в Бучачі, францисканського костьолу в Перемишлі й ще деякі окремі твори по провінційних церквах та костьолах. Автором цих, коли не всіх, то більшості скульптур був, як можна здогадуватися, один із майстрів Фессингерів.

Дещо інакші скульптури на фасаді кафедри св, Юра у Львові, автором яких кафедральні архівні записи називають майстра— Пінцеля. (1707[4] —1761) 1759року-кам’яна статую святого Юра на фасаді кафедри, а також дві статуї св. папи Льва і св. Анастазія з орнаментами.

Пінцель був автором усіх трьох скульптур на фасаді св. Юра, що збереглися до наших часів.

Роботи

Кам'яні монументальні скульптури Богородиці і святого Яна Непомука у Бучачі (збереглися голови, 1750)

Самсон роздирає пащу лева

Кам'яні скульптури для парапету Бучацької ратуші (початково 14, вціліли 9)

Святий Юрій (на парапеті собору святого Юра у Львові)

Святі Леон та Атанас (статуї покровителів родини Шептицьких на соборі святого Юра у Львові)

Святий Вікентій та Франциск Борджа

Скульптури Козака і Невільника, що розриває пута (відомі тільки за документами)

Алегорія Звитяги

Вівтар костелу Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці (з 18 скульптур врятовано 5[10])

Колона зі статуєю Пречистої Діви Марії у Городенці

 

Статуї по церквах на Україні російський синод забороняв та нищив, тому їх мало залишилося, але раніше були церкви, по яких цілі іконостаси були різьблені, так що замість мальованих ікон були різьблені статуї або рельєфи. Такий, наприклад, іконостас був на Київщині, в с. Чоповичі, з якого статую євангеліста Матвія переховали в Київському музеї.

 

 

Пінзель

Тема: Живописці України та Росйї. 18 ст.Д. Левицький, Ф.Рокотов

Мета: ознайомити учнів із особливостями Живописці України та Росйї. 18 ст. та творчістю. Д. Левицький, Ф.Рокотов

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

 

План уроку

 

1.Творчий і життєвий шлях Д. Левицький

2. Творчий і життєвий шлях Ф.Рокотова

 

Мистецтво класичності, опанувавши смаком поступовішої частини європейського суспільства в останній третині XVIII ст., надзвичайно швидко розлилося й по Україні, де прийшлося до смаку всім верствам населення — від найпишнішої верхівки магнатів до закріпаченого й найупослідженішого селянства.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.