Стратегія інтерпретація даних

Ця приватна модель навчального процесу («стратегія навчання») заснована на спонуканні учнів до таких розумових операцій, як інтерпретація, побудова висновків і узагальнень (interpreting, inferring, generalizing). Її здійснення передбачає наступні основні кроки:

· Розгляд одних і тих же (або схожих) сторін обраних прикладів (об'єктів або явищ) під кутом зору одних і тих же питань (наприклад: «Які освітні системи Бразилії, Мексики та Болівії?»);

· Пояснення одержуваних даних, наприклад, зіставлення та виявлення різниці рівнів грамотності будь-яких країн і пояснення цих відмінностей;

· Побудова узагальнень, висновків щодо схожих рис і відмінностей (у наведеному прикладі - стосовно освітнім системам).

Обычно в «стратегии» интерпретации данных начальный эпизод открывается вводным вопросом учителя, направленным на припоминание уже известных данных; например, в курсе естествознания при изучении электромагнетизма учитель может спросить: «Что вы Узнали об электромагнитах?» Все сведения сводятся воедино; все, что может быть представлено в наглядном виде (например: карты или схемы) выставляется на всеобщее обозрение. Учитель побуждает Детей к высказываниям, но ни в коем случае не торопит их; все Высказывания детей принимаются в том виде, как они высказаны, Учитель не спешит сразу же перевести их в ту форму, которая ему более приемлемой. Перечислению имеющихся сведений помогают такие вопросы, как, например: «Что еще?», «Мы ничего не упустили?» и т.д. Нередко за вводными побуждающими вопросами следуют фокусирующие вопросы, которые помогают детям сосредоточиться на тех данных, которые нужно сопоставить и соотнести друг с другом; например: «Что произошло, когда мы попробовали поднести к магниту другие магниты?», «Сколько витков было у того электромагнита, который поднял сто скрепок?», или: «Какое напряжение было на электромагните с пятьюдесятью витками, когда он поднял сто двадцать пять скрепок?».

Потім слідують інтерпретують питання. Наприклад: «Що змінюється при зміні числа витків?» Або: «Чи є зв'язок між напругою на котушці і числом піднятих скріпок?» Типова відповідь тут може носити констатуючий характер (наприклад: «Кожен раз, коли ми підвищували струм, електромагніт піднімав більше число скріпок»). Проте в деяких випадках можливі й узагальнені висловлювання (наприклад: «Потужність електромагніту залежить від прикладеної напруги»). У таких випадках вчитель просить обгрунтувати висловлювання, задаючи питання типу: «Які дані ти б міг назвати, щоб підтвердити це твердження?»

В кінці, при побудові висновків, вчитель задає питання узагальнюючого типу (наприклад: «Які твердження будуть вірні для будь-яких електромагнітів?»). Нерідко узагальнення дітей виявляються надмірно широкими. У цих випадках вчитель просить учня обгрунтувати твердження. Можливий також питання типу: «Чи вірно це за всіх умов (обставин)?» Для того, щоб уточнити узагальнення, вчитель може попросити учня переформулювати його так, щоб воно підходило до всіх (або до більшості) ситуацій.