Сервис онлайн-записи на собственном Telegram-боте

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое расписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
Для новых пользователей первый месяц бесплатно.

Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:

— Сам записывает клиентов и напоминает им о визите;
— Персонализирует скидки, чаевые, кэшбэк и предоплаты;
— Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать;

Начать пользоваться сервисом

Как продвинуть сайт на первые места?

Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.

Ускорение продвижения

Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.

Начать продвижение сайта

Політичні чинники розвитку освіти

Освітня політика в розвинених країнах і краї­нах, що розвиваються. Стан освіти і перспективи її роз­витку значною мірою залежать від державної і суспільної

політики. Цілі, пріоритети, методи і результати освітньої політики визначаються поєднанням глобальних тенденцій і національної та регіональної специфіки, як-от:

• у промислово розвинених країнах з ринковою економі­кою і подібними ознаками суспільно-політичного ладу ста­новлення високотехнологічного суспільства і наслідки цього процесу зумовили нові аспекти освітньої політики, що стає однією з найважливіших складових соціальної стратегії;

• у країнах, що розвиваються, після завоювання ними полі­тичної незалежності важливим завданням стає розроблення законодавчих основ освіти. У конституціях багатьох із них цим питанням присвячено окремі розділи, в яких не лише містяться найзагальніші положення, а й формулю­ються актуальні завдання, розв'язання яких має сприяти розвиткові освіти та національної культури. У соціальних програмах країн, що розвиваються, наголошується на не­ обхідності наблизитися в розвитку освіти до кращих світо­вих стандартів.

Поняття про демократизацію освіти. Одним із иажливих принципів державної політики більшості країн світу проголошується демократизація освіти.

Новітні закони про освіту та офіційну педагогічну докумен­тацію передбачають:

• встановлення чіткої наступності різних ступенів освіти;

• ліквідацію тупикових напрямів навчання;

• підвищення якості навчання у навчальних закладах усіх типів;

• зміцнення зв'язку змісту освіти з життям;

• виховання учнів у дусі високих цивільних, моральних та естетичних ідеалів.

Фінансування освітньої сфери. Значення освітньої політики певною мірою визначається масштабами фінансуван­ня цієї сфери. Розбіжності у національному й регіональному фінансуванні величезні:

• у розвинених країнах витрати на освіту становлять при­близно 5 —7 % вартості валового національного продук­ту; крім державних асигнувань, що включають витрати центральної, регіональної і місцевої влади, а також державні субсидії приватним навчальним закладам, у деяких краї­нах значними є приватні витрати на освіту — у світі вони становлять приблизно 10—15 % державних витрат;

• системи освіти більшості країн, що розвиваються, перебувають у катастрофічному фінансовому становищі. У цій сфері відставання від розвинених країн особливо велике. Так, у 1990 р. витрати на освіту в перерахуванні на одно­го жителя в розвинених країнах були майже в 25 разів вищими, ніж у країнах, що розвиваються. На освіту витрача­ється не більше 2 — 4 % ВНП, а для задовільного функціо­нування шкіл нинішні асигнування потрібно принаймні подвоїти. Однак існуюча сьогодні у більшості країн, що розвиваються, соціально-економічна й політична ситуація переконує, що зробити це у найближчому майбутньому неможливо.

Проте саме в розвинених і багатих країнах системи освіти відчувають тою чи іншою мірою фінансовий дефіцит. У струк­турі поточних витрат на освіту значна частина йде на заробіт­ну плату педагогічного персоналу (у Франції — 72 %, Ве­ликій Британії — 74 %, ФРН — 75 %), а на розвиток шкільної інфраструктури виділяється недостатньо коштів.

Міжнародний досвід показує, що найбільші капіталовкла­дення в освіту можуть виявитися марними, якщо вони не будуть пов'язані з глибокими реформами організаційного та змістовного характеру.