💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Політичні чинники розвитку освіти

Освітня політика в розвинених країнах і краї­нах, що розвиваються. Стан освіти і перспективи її роз­витку значною мірою залежать від державної і суспільної

політики. Цілі, пріоритети, методи і результати освітньої політики визначаються поєднанням глобальних тенденцій і національної та регіональної специфіки, як-от:

• у промислово розвинених країнах з ринковою економі­кою і подібними ознаками суспільно-політичного ладу ста­новлення високотехнологічного суспільства і наслідки цього процесу зумовили нові аспекти освітньої політики, що стає однією з найважливіших складових соціальної стратегії;

• у країнах, що розвиваються, після завоювання ними полі­тичної незалежності важливим завданням стає розроблення законодавчих основ освіти. У конституціях багатьох із них цим питанням присвячено окремі розділи, в яких не лише містяться найзагальніші положення, а й формулю­ються актуальні завдання, розв'язання яких має сприяти розвиткові освіти та національної культури. У соціальних програмах країн, що розвиваються, наголошується на не­ обхідності наблизитися в розвитку освіти до кращих світо­вих стандартів.

Поняття про демократизацію освіти. Одним із иажливих принципів державної політики більшості країн світу проголошується демократизація освіти.

Новітні закони про освіту та офіційну педагогічну докумен­тацію передбачають:

• встановлення чіткої наступності різних ступенів освіти;

• ліквідацію тупикових напрямів навчання;

• підвищення якості навчання у навчальних закладах усіх типів;

• зміцнення зв'язку змісту освіти з життям;

• виховання учнів у дусі високих цивільних, моральних та естетичних ідеалів.

Фінансування освітньої сфери. Значення освітньої політики певною мірою визначається масштабами фінансуван­ня цієї сфери. Розбіжності у національному й регіональному фінансуванні величезні:

• у розвинених країнах витрати на освіту становлять при­близно 5 —7 % вартості валового національного продук­ту; крім державних асигнувань, що включають витрати центральної, регіональної і місцевої влади, а також державні субсидії приватним навчальним закладам, у деяких краї­нах значними є приватні витрати на освіту — у світі вони становлять приблизно 10—15 % державних витрат;

• системи освіти більшості країн, що розвиваються, перебувають у катастрофічному фінансовому становищі. У цій сфері відставання від розвинених країн особливо велике. Так, у 1990 р. витрати на освіту в перерахуванні на одно­го жителя в розвинених країнах були майже в 25 разів вищими, ніж у країнах, що розвиваються. На освіту витрача­ється не більше 2 — 4 % ВНП, а для задовільного функціо­нування шкіл нинішні асигнування потрібно принаймні подвоїти. Однак існуюча сьогодні у більшості країн, що розвиваються, соціально-економічна й політична ситуація переконує, що зробити це у найближчому майбутньому неможливо.

Проте саме в розвинених і багатих країнах системи освіти відчувають тою чи іншою мірою фінансовий дефіцит. У струк­турі поточних витрат на освіту значна частина йде на заробіт­ну плату педагогічного персоналу (у Франції — 72 %, Ве­ликій Британії — 74 %, ФРН — 75 %), а на розвиток шкільної інфраструктури виділяється недостатньо коштів.

Міжнародний досвід показує, що найбільші капіталовкла­дення в освіту можуть виявитися марними, якщо вони не будуть пов'язані з глибокими реформами організаційного та змістовного характеру.