Принципи виділення фонем. Голосні та приголосні звуки. Основні критерії розділення голосних та приголосних звуків (акустичний, артикуляційний, функціональний).

Фонема - мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць - морфем і слів." Фонема виконує дистинктивну (від лат. distinctio " пі-знання") — тобто смисло- і форморозрізнювальну функції. Так, у словах як[)& к], так, пак фонеми, < т>, < п>, нім. Kante" край", Tante " тітка" фонеми,, фр. coute [kut] " варто", toute [tut] " уся" фонеми < к> і виконують смислорозрізнювальну функцію, а в словах рука, руки, англ. man [тагп] " чоловік", men [men] " чоловіки, люди" фонеми < а> і < и>, < ге> і < е> мають форморозрізнювальну функцію, оскільки розрізняють іменникові форми у першому випадку називного і родового відмінків, а в другому — однини та множини. Загалом, можна було б не акцентувати на форморозрізнювальній функції фонем, оскільки зміна форми завжди зумовлює зміну смислу (різні форми мають різний смисл). Додатковою є делімітативна функція (від фр. delimitation " визначення кордону"), яка вказує на межі слів чи морфем. Так, скажімо, в англійській мові фонема < п> не може знаходитися на початку слова чи морфеми. У японській мові фонема трапляється тільки на початку слова, а в інших позиціях вона реалізується в звуці [Г|]. Фонема як функціональна одиниця матеріалізується в звуках. Однак фонема й звук не одне й те саме. Це. різні величини. Протиставлення голосних і приголосних є так званою мовною універсалією, тобто, ознакою, що характеризує усі, або більшість мов світу. Це протиставлення характеризує тристоронній критерій:

функціональний;

фізіологічний;

акустичний.

Функціональний зводиться до поділу звуків за їхньою здатністю утворювати склади. Голосні як правило є складотворчими, проте іноді в окремих мовах роль складотворчих можуть виконувати приголосні (наприклад, r, l в польській, чеській мовах).

З артикуляційного (фізіологічного) боку голосні вважаються ротовідкривачами, приголосні — ротозакривачами.

З акустичного боку поділ здійснюється за звуковим джерелом: в основі голосних лежить тільки голос, в основі приголосних — голос і шум, або тільки шум.

Визначення голосних і приголосних в основному побудовані на артикуляційних та акустичних характеристиках.

Голосними називають звуки, утворювані музикальними тонами (голосом) внаслідок періодичних коливань голосових зв'язок та модифікації цих коливань при вільному проходженні струменя видихуваного повітря через надгортанні порожнини.

Приголосними називають звуки, утворювані шумами з певною участю музикальних тонів (голосу) внаслідок неперіодичних коливань при подоланні струменем видихуваного повітря часткових чи повних перепон мовних органів у надгортанних порожнинах.