Білет № 20

1. Подвоєнні літери в словах іншомовного походження. Особливості вживання апострофа та знака м’якшення в іншомовних словах. Написання букв и, і, ї, е, є у словах іншомовного походження. У власн. назвах інш. походж. подвоєн. пригол. зберіг., якщо воно є в тій мові, з якої пох. слово: Шіллер, Руссо, Голландія, Марокко, Джонні. Подвоєн.зберіг.також і в похідн. від них словах: шіллерівський, діккенсівський, голландський, марокканський,.У загальн. назвах інш. походж.пригол. не подвоюються: клас, алея, каса, металбароко.Подв. приг. зберіг. лише в таких заг.назвах: ванна, тонна, манна, мадонна, панна..В інш. словах м'як. знак і апостроф вжив. в основн. так само, як і в українських: асфальт, шагрень, об'єкт, прем'єра, кур'єр. М’як. знак став: після м’яких д, т, з, с, л, н, перед ї, йо, я, ю, є:, пасьянс, мільярд, батальйон. М’як. знак не став: коли буквами я, ю познач. звуки а, у після м’якого пригол: дюна, ілюзія, малярія, нюанс.Апостроф став: 1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю.2. Після р у кінці складу: бар’єр, Фур’є.3. Після преф., що закінч. на пригол.: ад’ютант, ад’юнкт, суб’єкт.Апостроф не став: 1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х та р, коли я, ю, є познач. м’якість попер. пригол.: кювет, пюре, рюкзак, Гюго.2. Після б, п, в, м, ф та р перед йо: Бйонсон, серйозний. Пишемо и: У заг. Назв. після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед приг. кореня: дискета, таксист, цирк.У власн. Географ. назвах: Флорида, Колхида, Вірджинія, Алжир, Великобританія, Единбург, Кордильєри.Пишемо і: У заг.назв: - на поч.слова: ідея, інструкція; - у словах, які закінч. на -ія: артерія, рація; У власних назвах: - між приг. та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Сімферополь, Сідней. - При збігові однак. Пригол.префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса): імміграція (бо є міграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).Правопис е, є1. Після літер, що познач. тверді приг., пиш. е: декан, легенда, телефон.2. На поч. слова: етап, ескадрон, але в деяких словах пиш. є: Єгипет, Європа, Єва.3. Після а, о, у в середині слів пиш. е: поет, силует, фаетон (але траєкторія).4. Після апострофа, м'якого знака е, і, й пиш. є: п 'єдестал, портьєра, гігієна, феєрія (але: діез, деескалація).5. В інш. префіксах де-, ре- завжди пиш. е: денаціоналізація, реконструкція.

2. Тема митця і мистецтва в драматичних поемах Лесі Українки «У пущі», «Оргія». Образи творів. Драматичний конфлікт, ідейний підтекст. Окреме місце в драматургії Л.Українки посідає особистість митця.Визнач. рисами типу митця виступ. сила таланту, відчуття й усвідомл. вiчностi мистецтва й краси.За концепцією Л. Українки, покликання митця - пiдносити до боротьби, праці й краси. Вона звертає увагу на взаємозв’язок митця із суспільством i народом.

В основу твору " У пущі" закладено концепцію митця нового типу, що відстоював право людини на прекрасне, її потяг до вищого, “надземного" ступеня краси, вільної від суспільно-практичних потреб; йдеться про протистояння митця і середовища, Митець виступає провідною дійовою особою, що дає авторці можливість подати різні аспекти особистості, створити складні ситуації, розкрити конфлікти - зовнішні й внутрішні, показати вплив мистецтва на життя й навпаки. В поемі " У пущі" порушуються проблеми: вірність і зрада, любов і влада. Серед різноманітних проблем, поставлених в драматичній поемі " У пущі", особливо сильно відбився конфлікт митця з середовищем, з оточенням, яке його не розуміє, вороже настроєне і не сприймає мистецтва скульптора. Звідси болючі роздуми про мету й доцільність творчої роботи, її реальні наслідки.Подальший розвиток зазначені риси отримують у драматичній поемі “Оргія”, яка була одним з останніх творів Лесі Українки, вже зрілої людини і письменниці. Головний персонаж твору - співець Антей - теж вбачає своє покликання у збереженні надбань культури свого народу. Конфлікт ускладнюється тим, що ряд учнів, друзів і навіть дружина Антея віддали свої таланти на службу римлянам-завойовникам заради слави, матеріальних статків, пошани тощо, “продалися колонізаторам".Визнаючи як реалію те, що митець може заробляти на життя своїм талантом, Леся Українка підкреслює неможливість для Антея служити поневолювачам його народу. Таким чином, митець, хоч і живе для свого народу, але й усвідомлює загальнолюдські завдання мистецтва.У драматичній поемі “Оргія” Леся Українка підняла важливі проблеми, що їх наші сучасники окреслили як філософію “національної честі” та філософію “національного поневолення”. “Оргія” дає можливість реально розуміти цю проблему і накреслити шляхи для її розв'язання.

3. Завдання і причини вивчення біографії письменника. Форми роботи на уроці розгляду життєпису автора. Вивч. біографії повинно допом. зрозуміти школярам своєрідність особистості письменника, його характер, творчість, простежити його долю в тісному зв'язку з суспільно-історичними подіями епохи, в якій він жив і працював. Під час вивч. біографії письм. розв'яз. цілий комплекс освітньо-виховних завдань: • підготувати учнів до зацікавленого і емоційного сприйняття творів, що вивчаються текстуально; • розкрити зв'язки літератури з соціально-історичною дійсністю, з життям народу, країни, людства, з розвитком національної та світової культури, вплинути на учнів особистістю автора, його життєвим і творчим подвигом.Біографію і літературну діяльність письменника необхідно показати на фоні суспільно-історичних подій {час, оточення, умови життя, фактори, що відіграли вирішальну роль у долі художника слова). Цілком природне звертання до документальних матеріалів, спогадів сучасників, засобів унаочнення.Принципи вивчення біографії письменника: У методиці і шкільній практиці є декілька шляхів вивчення життя письменника: - викладання біографії з загальною характеристикою творчого шляху і послідовним текстуальним вивченням твору; - розповідь про життя та літературну діяльність письменника переривається аналізом твору; - монографічна тема починається з вивчення творчості художника, а біографія вивчається самостійно з наступним узагальненням вчител