Теоретична частина. Фізичний розвиток – це сукупність морфо-функціональних властивостей організму, які лежать в основі прояву певних рухових здібностей

Фізичний розвиток – це сукупність морфо-функціональних властивостей організму, які лежать в основі прояву певних рухових здібностей. Вказані властивості організму є генотипічно зумовленими, тобто передаються спадково, а також набуті після народження в конкретних умовах індивідуального життя (фенотип).

При оцінці фізичного розвитку дітей та підлітків перш за все враховують завдання, які ставить перед собою дослідник. Так, основою оцінки фізичного розвитку спеціалістами медицини є стан здоров’я, педагогами – виявлення конкретних психофізичних здібностей їхнього організму, антропологами – морфологічна характеристика організму.

Фізичний розвиток людини підпорядковується об’єктивним законам природи: закону єдності організму й довкілля, закону взаємообумовленості функціональних і морфологічних змін та закону переходу кількісних змін в якісні, що проходять в організмі в процесі онтогенезу. Суттєво впливають на фізичний розвиток людини соціальні фактори, особливо економічні. Тому, рівень фізичного розвитку населення є визначальним показником умов його існування.

В основі фізичного розвитку лежать такі морфологічні ознаки, як вага, щільність і форма тіла. У зв’язку з цим при вивченні фізичного розвитку визначають три основні показники: довжину тіла (зріст), масу тіла (вагу) й окружність грудної клітини. Співвідношення маси тіла з окружністю грудної клітини є показником щільності, а співвідношення окружності грудної клітини з довжиною тіла є показником форми тіла. При оцінці фізичного розвитку особливу увагу приділяють показнику питомої ваги тіла людини, який використовується для непрямого визначення співвідношення м’язової та сполучної (жирової) тканини.

Фізичний розвиток людини – це рівень набутого нею в процесі життя комплексу морфо-функціональних ознак відносно нормативного (середнього) для певного хронологічного віку рівня розвитку цих ознак. Одним із загальних критеріїв відповідності біологічного розвитку дитини його хронологічному (паспортному) віку є розміри тіла та їх співвідношення. У цілому від народження до 17-річного віку довжина тіла людини зростає на 70%, окружність грудної клітини – на 60%, маса тіла – на 95%.

Особливо чітко розміри тіла виявляються порівняно з показниками швидкості росту. Виділяють п’ять варіантів швидкості росту тотальних розмірів тіла в дітей та підлітків:

1. Загальний прискорений ріст усіх тотальних розмірів.
2. Середня швидкість росту.
3. Загальний сповільнений ріст довжини тіла при сповільненому рості окружності грудної клітки та маси тіла.
4. Прискорений ріст довжини тіла при сповільненому рості грудної клітини та маси тіла.
5. Сповільнений ріст довжини тіла при середньому або прискореному рості окружності грудної клітини та маси тіла.

У цілому в дівчат ріст продовжується до 18 років, у хлопців – до 20 років. При цьому періоди прискореного росту чергуються з періодами відносного сповільнення. Так, перше збільшення довжини тіла спостерігається на першому році життя, друге – в період з 3 до 7 років, третє – на початку періоду статевого дозрівання. Характерно, що прискорення росту в дівчаток розпочинається на 2 роки раніше, ніж у хлопців. Як наслідок, в 11-12-річному віці дівчата стають вищими від хлопців.

Розвиток як характерна ознака усіх живих організмів – це динамічний процес їх пристосування до змін довкілля з метою відтворення й збереження виду. Основними етапами розвитку є народження, ріст, зрілість і функціонування, відтворення, старіння й відмирання. Для нормального перебігу всіх вище зазначених етапів розвитку необхідні оптимальні умови довкілля.

Контроль за станом здоров’я доцільно проводити за показниками фізичного розвитку, фізичної й функціональної підготовленості. Основним показником соматичного розвитку є зріст, маса тіла, окружність грудної клітини, постава, пропорційність будови тіла, стан ступнів тощо. Соматичний розвиток дітей є непрямим показником загального рівня соціально-економічних і гігієнічних умов життя громадян країни. З іншого боку умови життя суттєво впливають на перебіг процесів росту й розвитку дітей.

2. Практична частина

Завдання 1. Провести антропометричні вимірювання зросту, маси тіла, ЖЕЛ, динамометрії.

При антропометричному методі визначають зріст, масу тіла, життєву ємність легень, м’язову силу кисті тощо. Методика цих вимірювань проста, проте потребує навичок виконання, точності та акуратності в роботі.

При вимірюванні треба дотримуватись певних правил:

- користуватись лише стандартними спеціальними інструментами (ростомір, терези, сантиметрова стрічка, спірометр, динамометр);

- завжди користуватись точно визначеними антропометричними точками;

- дотримуватись однокової методики вимірювань;

- вимірювальні прилади повинні бути перевірені й утримуватися в належному стані;

- повторні вимірювання повинна робити одна і таж особа, тими ж самими приладами, що й перший раз і, по можливості, в той же час.

Вимірювання зросту. Обстежуваний стає на площадку ростоміра спиною до стояка з шкалою і торкається його трьома точками: міжлопаточною зоною, сідницями і п’ятками (голова не повинна торкатися ростоміра). Дослідник повільно опускає планку, яка рухомо закріплена на шкалі ростоміра, на голову обстежуваного. Відлік ведеться по нижньому краю планки.

Ще можна застосовувати сантиметрову стрічку, якою можна виміряти свій зріст вдома біля дверей. Для цього потрібен буде помічник, сантиметр, олівець і дерев’яна лінійка (замість планки).

Вимірювати зріст дитини належить не менше, як два рази на рік. Це дозволить вчасно діагностувати можливе відставання росту.

Вимірювання маси тіла. Показник маси тіла є простим і в той же час інформативним показником направленості процесів обміну речовин і енергії. Надмірна маса є показником порушень обміну речовин, свідченням надмірності надходження в організм енергосубстратів або ж недостатнього їх використання.

Для зважування використовують вивірені і відрегульовані медичні терези. Визначати масу тіла потрібно без верхнього одягу, взуття.

Вимірювання окружності грудної клітки. Для цього використовують звичайну сантиметрову стрічку. Вимірювання проводять у стані спокою при повному видиху і максимальному вдиху. Сантиметр накладають так, щоб ззаду він проходив під нижніми кутами лопаток, а спереду у юнаків – по нижніх сегментах сосків, у дівчат – над молочною залозою в зоні з’єднання 4-го ребра до грудини. Різниця розмірів грудної клітки на вдиху і видиху в нормі складає 7-9 см. При достатньому фізичному розвитку гармонійність будови тіла характеризують за показником розвитку грудної клітки (РГК):

РГК = Окружність грудної клітки (в см) х 100

Зріст (в см)

Показник РГК є узагальнюючим показником маси і довжини тіла. Його оцінку проводять за шкалою: 50-55 - нормальний розвиток, більше 55 – відмінний, менше 50 – недостатній розвиток.

ЖЕЛ (спірометрія) – визначають за допомогою спірометра. Для цього досліджуваному треба глибоко вдихнути на повні груди та зробити максимальний видих у трубку спірометра, яку він тримає в руках. Вимірювання проводиться з точністю до 100 мл тричі. Записується кращий результат. Наконечник трубки перед кожним вимірюванням протирається спиртом. Норми ЖЕЛ відповідно до віку: 3-4 р. – 400-500 мл; 5-7 р. – 800-1000 мл; 8-10 р. – 1350-1500 мл; 14 р. – 1800-2200 мл; 15 р. – 2500 мл; у дорослих – 3000-5000 мл. Норма для чоловіків спортсменів: рядових – 3400, штангістів -3900, гімнастів – 4300, легкоатлетів – 4750, боксерів – 4800, веслярів – 5450.

Динамометрія (сила м’язів кисті) визначається за допомогою динамометра. Для цього треба взяти динамометр у праву руку стрілкою до долоні, витягнути руку в бік і стиснути кисть. Потім взяти динамометр у ліву руку. Показник знімають за шкалою з точністю вимірювання до 2 кг.

Завдання 2. Визначити пульс та артеріальний тиск у людини.

Пульс визначається методом пальпації променевої артерії на передпліччі. Пульсові поштовхи підраховуються протягом 1 хв.

Артеріальний тиск визначається тонометром. На ліве плече піддослідного одягається манжетка, з’єднана з гумовою грушею, яка нагнітає повітря одноразово в манжетку і прилад. Судинні тони прослухуються фонендоскопом за методом Короткова. У міру нагнітання повітря стають відчутні судинні тони, потім вони зникають, що вказує на те, що плечова артерія повністю стиснута. Подальше нагнітання повітря слід припинити, вентиль груші злегка відкрутити, завдяки чому повітря почне виходити з системи. При вимірюванні тиску треба уважно слідкувати за рухом стрілки в тонометрі, одночасно прислухаючись до звуків, що виникають у фонендоскопі. Момент появи чіткого судинного тону відповідає максимальному (систолічному) тиску. Згодом судинні тони посилюються, потім послабляються, а момент зникнення останнього звуку відповідає мінімальному (діастолічному) тиску.

Завдання 3. Обчисліть СОК (систолічний об’єм крові) та ХОК (хвилинний об’єм крові). Виміряйте пульс та артеріальний тиск у спокійному стані, а також через 1 хвилину після навантаження (30 присідань за 30 сек). Заповніть таблицю за даними експерименту (табл.1).

Різниця між систолічним і діастолічним тиском становить пульсовий тиск. На основі величин артеріального тиску і пульсу підраховується систолічний (або ударний) об’єм крові СОК – кількість крові, виштовхнутої лівим або правим шлуночком за одне скорочення, тобто за одну систолу.

Формула для дітей: СОК= 40 + 0, 5 ПТ – 0, 6 ДТ – 3, 2 Вік

Формула для дорослих: СОК = 100 + 0, 5 ПТ – 0, 6 ДТ – 0, 6 Вік,

де СОК – систолічний об’єм крові;

ПТ – пульсовий тиск;

ДТ – діастолічний тиск.

Хвилинний об’єм крові ХОК (добуток від множення систолічного об’єму крові на частоту пульсу) визначається за формулою:

ХОК = СОК х ЧП,

де ЧП – частота пульсу.

Таблиця 1.

Показники функціонального стану серцево-судинної системи