💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Особливості проведення соціологічного дослідження

У проведенні наукових досліджень суттєву роль відіграє соціологія. Соціологія — наука про закони і форми соціаль­ного (громадського) життя людей у його конкретних про­явах у різних соціальних системах, спільнотах, інститутах, процесах. В її структурі особливе місце посідає прикладна соціологія — наука про закони становлення, розвитку і функ­ціонування конкретних соціальних систем, процесів, струк­тур, організацій та їхніх елементів (соціологія культури, соціо­логія вільного часу, соціологія читання та ін.).

Частиною прикладної соціології є конкретні соціологічні дослідження.

Соціологічне дослідження — це особливий вид соціаль­ного дослідження, коли соціальний об'єкт вивчається комп­лексно, багатопланово, в усій сукупності зв'язків та залежно­стей за допомогою послідовних логічних, методологічних та організаційно-технічних процедур.

Для науковця першочергового значення набуває засвоєн­ня теоретичних основ, методики і практичних навичок про­ведення соціологічних досліджень у відповідній сфері, знан­ня їхніх типів і видів.

Соціологічні дослідження за глибиною розробки голов­них елементів дослідження — програми та вибірки — поді­ляють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічні дослідження.

Опитування громадської думки — це збирання інфор­мації про спільну думку певного контингенту населення з актуального питання. Воно в останній час широко викорис­товується в соціокультурній сфері. Ці дослідження прово­дять за неповною програмою чи взагалі без неї.

Результати опитування громадської думки викладаються у вигляді простих таблиць (одновимірних розподілів) відповідей респондентів; назвами таблиць слугують запитання анкети чи інтерв'ю у тому ж вигляді, як їх пропонували респондентам. Зазначають обсяги генеральної та вибіркової су­купностей, як і в інших видах досліджень.

Власне, соціологічне дослідження є вивченням суті пред­мета дослідження та його зв'язків з іншими елемента­ми соціального світу. У цих дослідженнях найважливішим етапом роботи є підготовка програми.

Залежно від глибини аналізу предмета вивчення і склад­ності завдань, що розв'язуються, розрізняють три основні види дослідження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне (зондувальне) — найпростіший вид кон­кретного соціологічного дослідження, яке використовуєть­ся, коли предмет дослідження недостатньо чи взагалі не вив­чався, коли необхідно виявити ступінь задоволення корис­тувачів роботою закладу в цілому та його окремих під­розділів, оціночну реакцію користувачів на заходи, події, що відбулися чи відбуватимуться в певному закладі тощо. У цих дослідженнях використовується лише один із найдо­ступніших методів збирання інформації, зокрема анкетне опитування чи інтерв'ю. Різновидом розвідувального до­слідження є експрес-опитування, мета якого — оператив­не одержання окремих відомостей, особливо необхідних у цей час чи за даних умов. Ці дослідження, як і опитування громадської думки, організовують за неповною програмою чи взагалі без неї.

Описове дослідження проводять для одержання більш пов­ної, різнобічної емпіричної інформації про об'єкт, що ви­вчається, його структуру, виявлення зв'язків між його еле­ментами. Дослідження такого типу проводяться за повною програмою і на базі апробованого інструментарію. Методи збирання інформації в цих дослідженнях визначаються їхніми завданнями та напрямами. Крім письмових та ус­них опитувань використовується ще аналіз документів (звітів, планів тощо).

Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид вивчення, метою якого є не тільки описування структурних складових об'єкта, що розглядається, а й з'ясування причин, які лежать в його основі й зумовлюють Важливим моментом соціологічного дослідження є формуван­ня гіпотези дослідження.

Гіпотеза дослідження - це обґрунтоване припущення про структуру досліджуваних соціальних об'єктів - взаємозв'язок і взає­мозалежність між окремими одиницями соціальних структур, ме­ханізм їх функціонування та розвитку, зумовлений як позитивни­ми, так і негативними причинами.

Прогнозування або передбачення способів виділення до­слідницької проблеми здійснюється у формі гіпотези, формування якої є необхідним елементом наукового пошуку.

Розробка програми соціологічного дослідження, попередній теоретичний аналіз проблеми, формування концептуальної схеми дослідження є не тільки формою систематизації наявного науково­го знання, але й його приростом, і до здійснення дослідження висту­пають у формі гіпотези.

Гіпотеза (походить від грецького слова основа, припущення) - науково обґрунтоване припущення, висунуте для пояснення певного явища або закономірного зв'язку між сукупністю явищ. Особливістю гіпотези є те, що вона завжди має певний ступінь імовірності. З перетворенням імовірності у достовірність, що відбу­вається на основі практичної перевірки наукових припущень, гіпо­теза стає науковою теорією або законом.

Гіпотеза дослідження, особливо на етапі аналізу попередніх емпіричних даних, теоретичних уяв про об'єкт або зв'язки між сукупностями явищ, відіграє надзвичайно важливу спрямовуючу та організаційну роль. З гіпотезою дослідження пов'язується головна теоретико-пізнавальна мета дослідження - підтвердження або заперечення запропонованих гіпотез.

До формування гіпотез в соціологічному дослідженні ставить­ся ряд вимог: гіпотези повинні відповідати вихідним принципам загально-соціологічної теорії, бути взаємозв'язаними і становити в сукупності систему доказів запропонованого пояснення; бути до­ступними для перевірки в процесі даного соціологічного досліджен­ня; не повинні суперечити відомим і перевіреним теорією і практи­кою фактам, а також не суперечити одна одній. (Хоч можуть бути і альтернативними, тобто виключати одна одну).

Гіпотези дослідження повинні бути чітко, лаконічно і логічно сформульовані. Від точності формулювання гіпотез в значній мірі залежить теоретичне значення соціологічного дослідження.

Стосовно до досліджуваного соціального об'єкта гіпотези розрізняють за змістом припущень як описові і пояснюючі

Описові гіпотези діляться на структурні, тобто припущення про набір елементів досліджуваного соціального об'єкта і харак­тер зв'язку між ними, і функціональні, тобто можливе припущен­ня про специфіку поведінки елементів об'єкта і його самого, вико­нання ними тих чи інших функцій.

Пояснюючі гіпотези - це припущення про причинно-наслідкові зв'язки в досліджуваному об'єкті і його зв'язки з зовнішнім сере­довищем, що вимагає експериментальної перевірки.

Описові гіпотези в певній мірі є також пояснюючими, але вони розкривають не причинно-наслідкові, а структурні і функціональні зв'язки.

Щодо завдань соціологічного дослідження, гіпотези діляться на основні і неосновні. За ступенем обгрунтованості і відпрацьова- ності розрізняють первинні і вторинні гіпотези. Вторинні висува­ються на місце тих, які заперечуються емпіричними даними. Доб­ре обгрунтоване соціологічне дослідження опирається на цілу се­рію альтернативних гіпотез. Формуванням гіпотези закінчується перша стадія методологічного забезпечення проведення соціологіч­ного дослідження. Сам процес соціологічного дослідження скла­дається з таких етапів:

- формування гіпотез соціологічного дослідження;

- збір соціологічної інформації;

- наукова обробка результатів соціологічного обслідування і формування висновків і пропозицій, підтвердження або запере­чення гіпотез соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження є особливим видом соціального до­слідження, якому властива специфічна методологія і методика одержання нового достовірного соціологічного знання. Соціологічне дослідження може виходити на різні рівні наукового узагальнен­ня: від обґрунтування загальних соціальних закономірностей до опису окремих емпіричних залежностей в обмеженому відрізку часу.

Комплексність, багатоплановість, системний аналіз соціаль­ного об'єкта в усій сукупності зв'язків і відношень відрізняють соціологічне дослідження від усіх інших соціальних досліджень. Внаслідок цього соціологічне дослідження часто виглядає одно­часно як соціально-економічне, як соціально-політичне, як соціально-пснхологічне, як соціально-демографічне, тобто предметно ніби диференційованим, але монографічним об'єктом.

Важливою особливістю соціологічних досліджень є також вимога визначення ступеня взаємовпливу всіх соціальних чинників, які визначають досліджуваний процес і проявляються в ньому.

Соціологічне дослідження є комплексним не лише щодо пред­мета, але й за методикою дослідження. Джерелом первинної інформації завжди виступає людина або уречевлені в документах факти її свідомості і поведінки.

Соціологічні дослідження також прийнято ділити на фундаментальні і прикладні.

У фундаментальних дослідженнях здійснюється пошук но­вих закономірностей, а тому їх ще називають пошуковими.

Прикладні соціологічні дослідження спрямовані на розв'язання вузького кола практичних проблем.

Проведення соціологічного дослідження повинно забезпечити одержання якісної соціологічної інформації. Якість соціологічної інформації визначається її здатністю об'єктивно відображати со­ціальну дійсність і характеризується таким важливим показником соціологічної інформації, як надійність.

В процесі соціологічних досліджень можливі помилки - тео­ретичні й інструментальні. Теоретичні зумовлені недосконалістю теорії, покладеної в основу використовуваного методу, помилковіс­тю вихідних положень, які обґрунтовують вимірну процедуру. Інструментальні помилки пов'язані з інструментом дослідження і процедурного збору даних.

Інструментальні помилки діляться на випадкові і система­тичні. Випадкові помилки виникають за імовірнісними законами, коли із збільшенням числа вимірів зростає число відхи­лень як в одну, так і другу сторону, внаслідок чого вони взаємно поглинаються і середня арифметична помилка наближається до нуля. Систематичні помилки у повторних вимірюваннях за­лишаються постійними, середня арифметична помилка із збільшен­ням числа вимірів не зменшується. Відсутність в інформації тео­ретичних помилок називається валідністю.

Методи соціологічного дослідження діляться на дві групи, які практично представляють другий та третій стани (етапи) соціологіч­ного дослідження: методи збору інформації та методи її аналізу.

До перших належать різні форми опитування (масове анкету­вання, інтерв'ю, експертне опитування), статистичне спостереження, збір матеріалів з літературних джерел та документів.

До числа методів аналізу матеріалів відносяться використан­ня статистичних групувань, ранжування, індексування, різні спо­соби виявлення кількісних залежностей між досліджуваними змінними.

Актуальною методичною стороною дослідження є забезпечен­ня достовірності і надійності одержаних даних, новизни та істини кінцевих висновків дослідження.

Особлива роль у вирішенні цих завдань в соціологічних до­слідженнях належить організації вибірки, яка повинна забезпечи­ти певний ступінь відповідності між обстежуваними (вибіркови­ми) та генеральними сукупностями (чисельностями).

В практиці соціологічних досліджень найбільшого поширення набув такий вид, як опитування. За літературними даними, при­близно 90% соціологічної інформації одержують шляхом опиту­вання. Більшість дослідників виділяють два найпоширеніші різно­види соціологічного опитування: анкетування та інтерв'ювання.

Ми детальніше зупинимося на анкетуванні, який є одним із головних видів соціологічного опитування. Особливістю цього спо­собу опитування є використання анкети. У разі анкетного опиту­вання респондент сам читає питання анкети і сам фіксує відповіді. За формою проведення воно може бути індивідуальним або групо­вим. Залежно від цього інформація, одержана в процесі опитуван­ня, може бути: титульною, коли анкета заповнюється однією осо­бою (або одержують відповіді однієї особи і заносять до анкети), тобто проводиться індивідуальне анкетування, чи структурною, або функціональною, коли анкетуванням охоплюється група людей.

Титульна інформація в соціологічних дослідженнях практич­но дає відповідь на питання " хто є хто? " Коли проводиться групове анкетування, то за його результа­тами можна одержати як титульну інформацію, тобто відомості про окрему особу (окремий об'єкт спостереження), так і про гру­пу осіб. На підставі матеріалів групового анкетування можна визна­чити певну соціальну чи виробничу структуру досліджуваного об'єк­та.

Часто в процесі соціологічного дослідження за допомогою ан­кетування намагаються встановити певні залежності між тими чи іншими чинниками. Найбільш поширеними залежностями є причинно-наслідкові, тобто коли один чинник (ознака) виступає як причина, а інший - як наслідок (результат). Так, наприклад, різні рівні кваліфікації працівників повинні були б впливати на про­дуктивність праці.

Таким чином, інформація, одержана за допомогою анкетувань, може мати широкий спектр використання - від простої характе­ристики одиниці дослідження до встановлення структурних ха­рактеристик та функціональних зв'язків (залежностей).

Успіх анкетного дослідження в значній мірі залежить від належного методичного забезпечення розробки макетів анкет. В цьому випадку треба погодитись з думкою директора Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка Ярослава Грицака, який вважає, що " відповіді в анкетах дуже часто залежать від того, хто і як формулює пи­тання" ¹.

Що ж таке анкета? Користуючись найбільш поширеним і до­ступним трактуванням, анкету як інструмент соціологічного до­слідження можна визначити так: об'єднана єдиним дослідницьким наміром система питань, спрямованих на виявлення кількісно-якіс­них характеристик об'єкта і предмета дослідження. Щоб анкета могла успішно виконувати свої функціональні призначення, потрібно знати і дотримуватись ряд правил і прин­ципів її конструювання і насамперед особливостей різних, питань, з яких вона може складатися.

В повсякденному спілкуванні питання та відповіді можуть відбуватися між парою людей, тобто вони мають індивідуальний характер. У разі анкетування ситуація має різко відмінний харак­тер. Автор соціологічної анкети (крім індивідуального опитуван­ня) кожне питання ставить великій кількості людей (колективу підприємства, студентам навчального закладу, населенню області або країни і т.д.), а тому питання повинні бути однаково зрозумілі різним соціально-демографічним групам респондентів (опитува­них). Всі питання, які використовуються в анкетах, можна кла­сифікувати так: за змістом (питання щодо особистості респонден­та, соціальної свідомості, фактів поведінки тощо); по формі (відкриті і закриті, прямі і побічні); за функцією (основні і неосновні).

Питання про особистість респондента звичайно вклю­чаються до всіх соціологічних анкет і вони складають так звану адресну сторону або " паспортичку" респондента. Це можуть бути такі характеристики респондентів, як вік, стать, національність, освіта, професія, сімейне становище, рід занять та інші.

Питання про соціальну свідомість людей та можливі ситуації їх поведінки, спрямовані на виявлення думки, побажань, очікувань, задоволення чи незадоволення політичною, економічною чи релігійною ситуацією, планів на майбутнє. Будь - яка думка, виявлена респондентом, є оцінювальним твердженням, що ґрунтується на індивідуальних уявленнях, а тому має суб'є­ктивний характер.

Питання про факти поведінки виявляють вчинки, дії, викликані тими чи іншими чинниками, результати діяльності людей. Під час конструкції питань про рівень обізнаності респондентів дуже важко встановити об'єктивний показник рівня знань і від­повідно знайти об'єктивну відповідь на поставлене питання. На­приклад, малоінформований респондент (з низьким рівнем підго­товки) може вважати свій рівень обізнаності з того чи іншого питання добрим, тоді як більш обізнаний респондент такий же рівень може оцінити як середній або недостатній.

Закриті і відкриті питання. Закритими питаннями вважаються такі, на які в анкеті дається повний (всебічний) набір можливих варіантів відповіді. Прочитавши їх, опитуваному зали­шається тільки відмітити певним способом варіант, який співпадає з його думкою. Закриті питання можуть бути альтернативні і неальтернативні.

Альтернативні - взаємно виключають одне одного, тобто перед­бачають вибір респондентом лише одного варіанта відповіді.

Відкриті питання не містять підказок і не " нав'язують" опиту­ваному той чи інший варіант відповіді. Вони дають опитуваному можливість висловити свою думку у всій повноті і до характерних дрібниць.

Якщо у відкритих питаннях надається певна ініціатива опиту­ваному, то у закритих питаннях дослідник дає опитуваному мож­ливість виявити своє відношення до досліджуваного явища через запропонований набір можливих суджень чи оцінок.

Прямі і побічні питання. В окремих випадках пи­тання анкети може вимагати критичного відношення опитуваного до власної особи, що не гарантує об'єктивної відповіді. В таких випадках вдаються до формування питання в непрямій формі. Опитуваному створюється ситуація, яка не є результатом його прямої діяльності. Наприклад, для того, щоб вияснити причини недоліків в роботі окремого керівника, йому можна задати питан­ня: " Що вам заважає успішно виконувати свої службові обов'яз­ки? " або може бути задане таке заохочувальне питання відкритого типу, як, наприклад: " Чи могли б Ви одержати ще кращі резуль­тати, якби? " (дається можливість опитуваному самому виз­начити невикористані резерви, причини, що не залежать від нього).

Основні і неосновні питання. Основні питання анкети спрямовані на досягнення мети дослідження, тобто одер­жання позитивної або негативної відповіді на висунуту гіпотезу. Однак для забезпечення об'єктивності інформації можуть задава­тися так звані питання-фільтри. Наприклад, питання " Які шляхи виходу Вашого підприємства з економічної кризи? " можна про­контролювати додатковим питанням: " Вкажіть чинники підвищення конкурентоздатності продукції Вашого підприємства", або " Від яких чинників залежить рентабельність Вашої фірми? " і т.д.

Об'єктивність і надійність інформації анкети може бути за­безпечена наданням можливості опитуваному ухилитись від пря­мої відповіді. Такими можуть бути варіанти відповідей, як: " Коли як", " Важко відповісти", " Над цим не задумувався" і т.д. У разі формування оціночних питань і варіантів відповідей потрібно (бажано) дотримуватись певного балансу позитивних і негативних міркувань (відповідей).

Репрезентативність вибірки означає, що з деякою помилкою можна ототожнювати характеристики (се­редню і частку), одержані на підставі вибірки, з їх дійсними ха­рактеристиками в генеральній сукупності. Помилки репрезента­тивності - це розходження між показниками вибіркової сукупності і сукупності генеральної. Вони виникають внаслідок того, що вибір­кова сукупність недостатньо повно відтворює (репрезентує) су­купність генеральну. Помилки репрезентативності властиві лише вибірковому спостереженню.

Репрезентативність вибірки залежить від таких головних чин­ників:

- рівня мінливості генеральної сукупності; при меншій мінли­вості репрезентативність вища і навпаки;

- чисельності вибірки: при більшій чисельності вибірки репре­зентативність вища і навпаки;

- від заданої величини можливого розходження (точності) вибіркових характеристик генеральної сукупності.

Таким чином, щоб зменшити можливі розходження між вибір­ковими характеристиками і характеристиками генеральної сукуп­ності, необхідно: а) розширити обсяг вибірки; 6) знизити прийня­тий рівень точності (розходження між вибірковими характеристи­ками генеральної сукупності).

Вибірковий метод, який розглядається в цьому виданні як ме­тод дослідження, передбачає всі можливі заходи, які забезпечу­ють репрезентативність вибіркових характеристик.

Спираючись на багаторічний досвід соціологів-практиків, можна вважати, що для пробних опитувань достатня вибірка обся­гом 100-250 осіб. Правда, окремі автори вважають, що для проб­них досліджень достатньо 25-30 осіб^..

Пробне (пілотне) обстеження є важливим етапом забезпечен­ня репрезентативності соціологічної інформації. Головним його за­вданням є перевірка надійності методик і процедур основного дослідження. Пробне обстеження дає змогу уточнити, чи всім (хоч би різним) респондентам зрозуміле формулювання питань; чи оп­тимальна структура анкети; які зміни до анкети треба внести; які питання викликають труднощі з наданням відповіді респондентом; чи потрібно внести додаткові питання, а окремі (менш важливі, або такі, суть яких повторюється) виключити.

На підставі літературних джерел можна вважати, що при ма­сових опитуваннях, коли величина генеральної сукупності скла­дає менше ніж 5000 осіб, достатній обсяг вибіркової сукупності не менше ніж 500 осіб; якщо чисельність генеральної сукупності 5000 і більше, то 10% її складу (але не більше 2000-2500 осіб). Це га­рантує досить високий рівень достовірності результатів дослідження.

Репрезентативність вибіркового спостереження закладається на стадії організації вибірки та розробки програм анкети. Застосування того чи іншого способу відбору диктується метою дослідження, характером об’єкта дослідження та бажаної інформації, матеріально – економічними можливостями, раціональним терміном одержання узагальнюючих результатів дослідження та можливістю практичного їх використання. Важливою вимогою будь-якого соціологічного дослідження є об’єктивність та надійність одержаних результатів.

Питання для самоперевірки.

1. Які спеціальні методи використовують у наукових дослідженнях?

2. Які види соціологічного дослідження ви знаєте? Дайте їм характеристику.

3. Які дії передують проведенню соціологічного дослідження?

4. Як формується гіпотеза дослідження?

5. Що таке анкета? Основні її складові.

6. Дайте характеристику репрезентативності виборки.