Методи і прийоми обробки даних.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

3. Методи соціально-економічного прогнозування

4. Особливості проведення соціологічного дослідження (самостійна робота).

Методи соціально-економічної статистики.

Характерною рисою сучасної науки є системний підхід до об’єктів дослідження, згідно з яким об’єкт розглядається як цілісна система, що об’єднує певну множину взаємозв’язаних і взаємодіючих елементів в єдине ціле, і водночас є підсистемою системи більш високого рівня. Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру системи.

Конкретно-наукові методи – це методи економічного аналізу сформовані на базі бухгалтерського обліку, статистики і прикладної математики. Відповідно до цього визначення можна виділити дві групи конкретно-наукових методів дослідження: методи соціально – економічної статистики та економіко-математичні методи.

Методи соціально-економічної статистики в свою чергу поділяються на методи і прийоми обробки даних і методи і прийоми аналізу. До методів і прийомів обробки даних відносяться:

Аналітичне групування - розподіл одиниць сукупності на групи за істотними ознаками з метою виявлення взаємозв'язку між ними. При групуванні можна розподілити статистичну сукупність на групи, виділити основні типи і форми явищ. Це дає змогу вивчити взаємозв'язки між групами, типами і формами явищ. Розглядаючи зміни ознак від групи до групи, можна вивчити залежність результативної ознаки від факторної, покладеної в основу групування. Якщо групування статистичних даних проводити за науково розробленими типами явищ, то це дає змогу охарактеризувати складний взаємозв'язок ознак одиниці сукупності.

На практиці зустрічаються три типи групувань: типологічні, структурні, факторні. Типологічні групування застосовуються для розчленування сукупності первинних даних на окремі класи або групи. Наприклад, поділ персоналу підприємства на окремі категорії з метою виявлення співвідношень між ними. Структурні групування використовуються для виявлення внутрішньої структури, внутрішньої будови відповідних сукупностей, наприклад, розчленування основних працівників на певні групи за освітою, стажем роботи, віком, кваліфікацією тощо.

Факторні групування використовуються для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваним явищем і чинниками, які на нього впливають. Наприклад, залежність середньої заробітної плати від стажу, умов роботи і т.п. Практичне значення цього методу зростає в міру переходу від нижчих рівнів управління до вищих.

Основа групувань - це його підмет, а те, що характеризує підмет, називається присудком групування. Основними умовами застосування групування до аналізу статистичного матеріалу (статистичних даних) є:

а) достатня кількість одиниць сукупності (не менше 20);

б) однотипова сукупність явищ у всіх видах статистичних групувань (крім типологічних).

Деталізація - прийом розкладання узагальнюючих показників на складові, який перекликається з методом аналізу. Деталізація завжди супроводжує групування. Залежно від складу групувань загалом по підприємству за певний період часу, по комплексу питань чи в розрізі підрозділів підприємства, за кожний день по одному з питань (показників) змінюється і характер деталізації. Вона дає змогу забезпечити належну глибину дослідження господарських явищ, виявити рівень використання матеріальних і трудових ресурсів, недоліки в роботі і т.д. Своє завершення і групування, і деталізація одержують у формі аналітичних таблиць.

Кількісну сторону явищ і процесів виражають абсолютні величини, які бувають індивідуальними та загальними. Вони є базою для всіх статистичних розрахунків. Вони необхідні для обліку і контролю виконання завдань тощо. Залежно від одиниць вимірювання розрізняють натуральні, умовно-натуральні та вартісні абсолютні величини. Абсолютні величини характеризують стан ознак явищ на певний момент часу або за певний період. Однак за ними не можна судити про динаміку, структуру та інші особливості досліджуваних явищ.

Для визначення соціально-економічних процесів в статиці та динаміці поряд з абсолютними визначають і відносні величини.

Відносна величина - узагальнююча цифрова характеристика суспільних явищ, що показує переважно співвідношення абсолютних величин і обчислюється у відсотках, проміле, частках одиниці. Найбільш зручними і зрозумілими формами вираження відносних величин є коефіцієнти та відсотки, тобто відношення чисел, при яких базове число приймають відповідно за одиницю або 100. На практиці розрізняють такі види відносних величин: динаміки, виконання плану, планового завдання, структури, інтенсивності, координації тапорівняння. Методика-визначення цих величин вивчається в загальній теорії статистики.

Середня величина – це узагальнюючий показник, який характеризує типовий рівень варіюючої ознаки в розрахунку на одиницю однорідної сукупності в конкретних умовах місця і часу. Наприклад, варіююча ознака – урожайність зернових культур, а однорідна сукупність – посівна площа (якщо вона у загальній сукупності підприємств залишається незмінною).

Властивість середньої відображати характерні (типові) розміри досліджуваних ознак суспільних явищ та розкривати їх загальні закономірності прийнято називати законом середніх чисел. В середній величині нівелюються індивідуальні особливості окремих одиниць і проявляються їх спільні риси, характерні для всієї сукупності. В цій особливості середньої проявляється дія закону великих чисел, згідно якого у статистичній середній величині взаємно перекриваються індивідуальні відхилення окремих одиниць і проявляються типові, характерні риси статистичної сукупності

Обчислення середніх величин є складовою частиною багатьох статистичних методів: групувань, рядів динаміки, індексних розрахунків, показників варіації та ін. Порівняння середніх величин у динаміці дає змогу виявити основні тенденції й закономірності у розвитку явищ, їх інтенсивність та сезонність коливання.

Щоб правильно відповісти на всі питання, що виникають зв'язку з використанням середніх величин, використовують різні їх види. В практиці використовують такі види середніх величин: середню арифметичну просту, середню арифметичну зважену, середню гармонічну просту, середню гармонічну зважену, середню геометричну просту, середню квадратичну зважену, середню квадратичну просту, середню геометричну зважену, середню хронологічну. Кожна із названих середніх має конкретне застосування. Ряди динаміки - це розміщенні в часі значення явищ. У кожному ряду динаміки є два елементи: моменти (дати) і періоди часу (місяці, квартали, роки). Зміна явищ і процесів в часі відбувається під впливом різних соціальних, економічних, технічних та інших чинників (факторів). Вивчення рядів динаміки дає змогу виявити і оцінити особливості розвитку явищ під впливом часу. Розрізняють такі основні характеристики рядів динаміки: а) розрахунок показників інтенсивності ряду динаміки; б) розрахунок середніх показників обсягу та інтенсивності раду динаміки, в) виявлення та оцінка закономірностей ряду динаміки; г) визначення та оцінка чинників, які формують зміну ряду динаміки; д) розрахунок тренду і прогнозування.

Для характеристики розвитку, явища з часі використовують такі показники як абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту. Всі показники розраховують як з постійною так і зі змінною базою порівняння. У першому випадку кожен рівень ряду динаміки порівнюють з одним базисним рівнем (зазвичай початковим), прийнятим за базу порівняння, а в другому - кожен рівень ряду порівнюють з попереднім.

Особливим питанням при дослідженні рядів динаміки с
різні прогностичні розрахунки, що пов'язані з розробкою про-
гнозів соціально-економічного розвитку. Для розв'язання цьо-
го завдання можна застосувати рівняння залежностей, параме-
три яких визначають методом відхилень. Для проведення
прогностичних розрахунків спочатку слід визначити, чи є
стійкою залежність між чинниками і результативною озна-
кою. Це завдання можна вирішити шляхом розрахунку одно-
факторних рівнянь.

Емпіричні рівні рядів динаміки змінюються внаслідок дії різних чинників. Характер їх коливань неоднаковий. Проте можна виділити найбільш характерні риси, тобто тенденції розвитку і за допомогою статистичних методів виміряти їх кількісно. Тенденція (тренд) - це основна характеристика процесу зміни явищ за тривалий час, яка звільнена від випадкових коливань. Переважно тенденцію можна встановити за значеннями рівнів ряду. Але, якщо під впливом випадкових чинників рівні ряду не виявляють чіткої тенденції розвитку, то для її виявлення (описування) використовують спеціальні методи згладжування. В практиці зазвичай орієнтуються на такі види функцій: пряма, парабола, гіпербола, ступенева функція.