Батьки і діти. Причини конфліктів

Конфлікт - жорстке зіткнення, емоційна агресія, болючий синдром відносин. А біль в організмі, як відомо «неспокійний сторож», сигнал небезпеки, фізіологічний «крик» про допомогу. Вона виникає в ході розвитку захворювання.

Конфлікт між батьками й дітьми рідко виникає раптово й випадково. Сама природа подбала про взаємну прихильність батьків і дітей, коли надала своєрідний аванс у почутті любові, потреби один до одного. Але як батьки і діти розпорядяться цим дарунком - проблема їхнього спілкування й відносин. Як правило, батьки починають «бити тривогу» звертатися до педагогів, психологів із приводу виниклої вчора, тиждень назад тривожної конфліктної ситуації. Тобто вони бачать не процес розвитку відносин, не їхню послідовність і логіку, а як їм здається, раптовий, дивний випадок.

Л.Н. Толстой говорив, що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по своєму. Які ситуації в сім'ях викликають конфлікти:

1) Виховання по типу гіперопіки. Батьки прагнуть вникати в життя дитини із самих щирих почуттів любові й уваги. Діти це розуміють, але не приймають. Сподіваючись застерегти дітей від небезпек, ощасливити їх, батьки фактично прирікають їх на прикрості й страждання. Інтерес батьків до внутрішнього світу дітей не завжди супроводжується вмінням увійти в цей світ без натиску, нав'язування своїх поглядів, без нервозності й упереджень. І от парадоксальний наслідок таких зусиль: «Дорогі батьки! Якщо ви будете мене виховувати, я втечу з дому».

2) Виховання по типу гіпоопіки. Такий варіант відносин виникає при надмірній зайнятості батьків собою, працею, захопленнями. Нерідко це виражається в недостатнім виконанні батьківських обов’язків, пасивності батьків у спілкуванні з дітьми, що породжує в них почуття образи, самітності. «Дуже часто буває так, що приходиш зі школи стурбований, але ніхто з батьків не поцікавиться в чому справа».

3) Конфліктні ситуації, які пов'язані з віковими особливостями дітей. Коли діти ще не можуть оцінити досвід батьків, їхніх зусиль на благо сім'ї. Справедливі прикрості батьків викликають однобічні, тимчасові захоплення дітей на шкоду навчанню, основним заняттям, або аморальні вчинки дітей.

4) Конфліктні ситуації можуть викликатися особистими недоліками батьків: нервозність, відсутність загальної культури, асоціальне поводження (пияцтво, наркоманія). Це викликає різкі протести дітей: «Коли батько приходить п'яний, я б хотів, щоб він пішов і ніколи не повернувся».

5) Конфлікти виникають із причин загальних помилок дітей і батьків. Образи, що накопичувалися з раннього дитинства або молодшого підліткового віку переходять зі стадії «глухої оборони» в «холодну війну». Коли обидві сторони втратили здатність слухати й розуміти один одного. Утомилися від тривалих марних дебатів і взаємних образ.

6) Конфлікти на ґрунті «кого більше любиш?» Як свідчать факти, у чималому числі сімей у батьків немає єдності дій у вихованні дітей. Це стосується інтересу до їхнього життя, змісту вимог, тону, змісту спілкування, характеру заохочень і покарань. Тому з дітьми й складаються відносини по-різному. Єдність установок і відносин - азбучна істина педагогічної культури батьків.

7) Повне взаємне відчуження і ворожість. Коли батьки використають жорстокі, варварські методи виховання. «Батько мене бив за кожну провину ременем і шлангом. Я йшов у підвал до товаришів. У четвертому класі почав пити й курити. Грав у карти - заборгував, стягнув у батька гроші й утік».