Психологічна Характеристика вікових періодів

Традиційно прийнято розділяти життєвий цикл на наступні періоди:

1) пренатальний (внутрішньоутробний);

2) дитинство;

3) отроцтво;

4) зрілість (дорослий стан);

5) похилий вік, старість.

У свою чергу, кожний із періодів складається з декількох стадій, що мають ряд характерних рис.

Пренатальний період ділять на три стадії:

1. передзародишева;

2. ембріональна;

3. стадія плода.

Перша стадія триває 2 тижня, в цей час відбувається розвиток заплідненої яйцеклітини, іде утворення пупочного канатика між матір'ю й дитиною. На другій і третій стадіях відбувається анатомічне і фізіологічне дозрівання, формування систем організму, які дозволяють людині вижити після народження. Здатність до виживання в повітряному середовищі плід здобуває на початку сьомого місяця і з цього часу його вже називають дитиною.

Народження - важливий етап, що традиційно розглядається як початок життєвої історії розвитку кожної людини. Фаза новонародженості є найкоротшим етапом життя людини, яка вважається критичною: зміна умов існування висуває високі вимоги до життєдіяльності дитячого організму. Протягом перших днів після народження організм дитини адаптується (пристосовується)до сухішого, холоднішого, світлішого, різноманітно забарвленого та озвученого середовища. Тому зараз для того, щоб знизити рівень стресу в цей важливий період розробляється багато програм: емоційне спілкування з дитиною ще на ембріональній стадії, у пологових домах одночасне перебування дитини з матір’ю. Всі ці заходи допомагають дитині краще і швидше пристосуватися до умов нового життя, а це значить рости і розвиватися повноцінною і здоровою.

Період дитинства включає стадії:

– Період немовляти (від народження до року).

Немовляти - єдиний період у житті людини, коли можна спостерігати в чистому вигляді прояви вроджених, інстинктивних форм поведінки: орієнтовно-харчовий рефлекс - дитина відкриває рот, шукає джерело їжі; захисний рефлекс - зажмурювання, звуження зіниць, смоктальний, хваткий - дотик до долоні викликає реакцію схоплювання; рефлекс відштовхування (повзання) - при дотику до підошов ніг. Із другого місяця з'являється здатність розрізняти кольори, єдиний образ особи й голосу матері. Дитина може тримати голову, зосередитися почувши мовлення дорослих. На цьому етапі життя виникає комплекс пожвавлення - побачивши матір дитина пожвавлюється, посміхається, рухається - це новоутворення, перша соціальна потреба дитини. Поступово виникають і нові потреби - у русі, маніпуляціях з предметами, інтерес до навколишнього світу. Приблизно до середини першого року життя помітно розвиваються руки. Маніпулювання з предметами розширює можливості пізнання дитиною навколишнього світу. Наприкінці року дитина вимовляє перші слова, освоює прямоходіння. Таким чином, оволодіння можливістю пересування, а також формування мовлення - основні напрямки розвитку в цей період.

– Раннє дитинство (від 1 року до 3 років) – період розвитку функціональної незалежності й мовлення.

Дитина вже активна у своїх діях, учитися опановувати тілом, рухами. Наполегливість, з якої діти вчаться ходити, свідчить, що стан на двох ногах і прямоходіння викликають позитивні емоції. Вертикальна хода дозволяє дітям бачити далі й більше навколо себе. Звільняються руки для гри й маніпуляціями з предметами. Тому основним видом діяльності в цей період виступає предметна маніпулятивна гра, що забезпечують розвиток розумових здібностей: сприйняття величин, форм, кольорів, властивостей предметів.

Особливе новоутворення у цьому віці - це здатність розуміти й активно користуватися мовленням у спілкуванні з людьми. Так до 1, 6 років розвиток активного мовлення відбувається ще повільно (30, 40, 100 слів). Після 1, 6 років дитина починає вимагати вимову назв предметів. Незабаром виникає питання «Що це?». У цей період темп розвитку мовлення зростає. До кінця другого року дитина вживає близько 300 слів, а до кінця третього 500 - 1500 слів. Діти також учаться комбінувати слова, поєднувати їх у невеликі фрази. Розвивається наочно-діюче мислення - засноване на взаємозв'язку дій із предметами, короткочасна пам'ять.

Від 3 років діти можуть придумувати казки, оповідання, займатися словотворчістю, активно розвивається уява. Три роки - перехід від раннього віку до дошкільного супроводжується «Кризою 3-х років». Характеризується вона тим, що дитина почуває себе самостійною, успадковує, копіює дії дорослих. Рівень домагань дитини висока - дитина хоче все робити самостійно «кричить: Я сам!». Хоче самостійно чистити картоплю, ходити до магазину, тощо. Але можливості дитини обмежені, батьки багато чого забороняють. Тому в поводженні спостерігаються прояви таких негативних реакцій як негативізм - протест проти заборон, агресія, впертість. Вихід із кризової ситуації - це перехід до сюжетно-рольових ігор, де дитина в розгорнутій формі зможе реалізувати свої потреби. Чистити картоплю, ходити до магазину тільки в грі.

– Дошкільний вік (від 3 до 6 - 7 років), характеризується розвитком особистості дитини й активним формуванням психічних процесів

Провідна діяльність – гра. Вік 3-4 року характеризується самоствердженням «Я сам знаю»; іноді це перетворюється в нарцисизм - дитина вихваляє себе. У молодшому дошкільному віці частіше дитина грає сама по собі (це предметні, конструкторські, сюжетно-рольові ігри).

Етап 5 - 6 років відрізняється цілим рядом ознак. Серед них:

- Після кризи 3 років спостерігається гармонізація відносин з дорослими, підвищена потреба в любові, ніжності з боку батьків.

- Діти встановлюють відносини з однолітками, організують спільні ігри: сюжетно-рольові, гри із правилами, ігри-змагання. Головне значення гри для психічного розвитку в дошкільному віці полягає в тому, що завдяки особливим ігровим прийомам, прийняттю на себе ролі дорослого, виконанню суспільно-трудових функцій дитина моделює в грі відносини між людьми «Сім'я», «Будівництво», «Лікарня», «Магазин», і т.д.

- Йде розвиток здібностей до малювання, музичних занять (розуміння музики, уміння співати, танцювати).

- Дитина виявляє активний інтерес до казок (вони виступають засобом емоційного й інформаційного впливу на особистість дитини, передачі життєвого й морального досвіду людей).

- Спостерігається допитливість (в 4-5 років вік «чомучок», деякі діти задають до 400 питань щодня й три чверті своїх висловлень починають із питання чому, навіщо).

- Розвиток уяви має пізнавальне й інтелектуальне значення, а також виконує захисну функцію (відхід від важких переживань завдяки уявлюваній ситуації). Активізується образотворча діяльність дитини (дитина зображує не те, що бачить, а те, що переживає - свої почуття й емоційні стани). Між малюнком і особистістю дитини, рівнем її розумової обдарованості є співвідношення. (Виготський Л.С. розглядає малюнок дитини як своєрідне мовлення, засіб осмислення й вираження своїх переживань і знань.)

- З'являється здатність вступати в діалоги з іншими людьми (до 6 років лексикон дитини зростає до 14 тисяч слів, відбувається повне засвоєння граматичних норм мови).

- Проявляється особиста свідомість (самооцінка). Дитина починає розуміти, що може не все, усвідомлює своє місце в системі відносин з дорослими, оцінює свої особисті якості: гарний, злий, добрий і т.п.

Новоутворення:

- З’являється довільність у поведінці: уміння контролювати свою рухову активність, діяти точно по вказівках дорослого, підкорятися правилам.

- Ближче к 6-7 рокам з'являється мотивація до навчання (бажання вчитися, а не грати, бажання йти в школу).

- В особистісній і соціальній сфері: співробітництво з однолітками, відношення до дорослого як до вчителя; рівень самосвідомості, що дозволяє проявляти критичність до своїх знань і дій.

Психологічні особливості молодшого шкільного віку (6, 7 - 11 років)

Провідна діяльність у цей період – навчання, його характеристики такі:

- Йде перебудова пізнавальних процесів: формування довільності, продуктивності й стійкості - розвиток довільної уваги, сприйняття, пам'яті (насамперед механічної);

- розвиток мислення (перехід від наочно-образного до словесно-логічного), освоєння вмінь читати, писати, робити арифметичні обчислення, накопичувати знання;

- оволодіння навичками домашньої праці;

- розширення сфери спілкування, поява нових авторитетів (учитель), поява впевненості в собі, компетентності; якщо є утруднення в навчанні й батьки й учителі ставляться до цього критично, то виникає невпевненість, почуття неповноцінності, занижена самооцінка, втрачається інтерес до навчання, що приводить до «шкільних неврозів».

Новоутворення: з'являється здатність будувати життєві плани й вибирати способи їхньої реалізації.

Психологічні особливості пізньої юності (18-25 років)

Період 18-25 років — час як розумової, так і моральної зрілості. Провідна діяльність: професійне навчання, праця, любов. Відмінні риси:

– центральний період становлення характеру й інтелекту;

– пік інтелектуальних можливостей

– стабілізація характеру;

– переконаність, що зложився світогляд;

– сміливість, рішучість;

– здатність до захоплення;

– оптимізм;

– самостійність;

– прямолінійність;

– пора самоаналізу й самооцінок;

– скептичне, критичне, іронічне відношення до викладачів і порядків у навчальному закладі;

– період найбільш активного розвитку моральних і естетичних почуттів;

– посилення свідомих мотивів поводження, але здатність людини до свідомої регуляції свого поводження в 17 - 19 років розвинена не повною мірою (нерідко вона іде на невмотивований ризик, не вміє передбачати наслідки
своїх вчинків);

– зберігаються критичність, негативне відношення до думки старших.

Новоутворення:

– прийняття відповідальних рішень: вибір професії й оволодіння нею, вибір стилю життя й свого місця в ній;

– вибір супутника життя, створення своєї сім'ї, активність у сексуальній сфері;

– формування професійного мислення, самоствердження в професійній і соціальній сферах, боротьба за своє «місце під сонцем»;

– оволодіння набором соціальних ролей дорослої людини, початок «економічної активності».