Методичні вказівки. Обстежування дитини проводять двоє дорослих — експериментатор, який по суті й здійснює перевірку, й асистент

Обстежування дитини проводять двоє дорослих — експериментатор, який по суті й здійснює перевірку, й асистент, обов'язки якого — фіксувати результати перевірки у спеціальному протоколі, їхні ролі може виконувати педагог, який набирає клас, і психолог. На початку обстежування кожен з них звертається до майбутнього школяра зі словами привітання, прагнучи викликати в нього довіру до себе, спокійний і радісний настрій. Далі, як і батьки дитини, протоколіст розташовується трохи далі від столу експериментатора, щоб не відволікати увагу дитини під час обстежування, але разом з тим мати змогу спостерігати його хід.

Діагностичний комплекс складається з чотирьох основних тестів:

1)фонематичного слуху;

2) словника;

3) копіювання безглуздих складів;

4) коротрочасної пам'яті й умовиводів.

Для дітей — кандидатів у клас прискореного навчання необхідна перевірка за п'ятим тестом — на руховий темп. На основі спостережень за ходом виконання дитиною основних тестів експериментатор і протоколіст визначають рівень розвитку в дитини найзагальнішої здібності — розумової активності. Таким чином, сумарна формула результатів обстеження дитини складається з шести показників.

Послідовність проведення окремих тестів диктується " тактичними" міркуваннями. Якщо у дитини на початку обстежування фіксується стан тривоги, емоційного напруження й загальмованості, перевірку доцільно починати з фонематичного тесту, оскільки він побудований у звичній для дітей ігровій формі, а це сприятиме її дальшій адаптації до нових умов. У випадку, якщо стан тривоги

ДОДАТОК З

проявляється у перезбуджепості дитини, в її підвищеній руховій активності, балакучості тощо, тоді роботу логічно починати з тесту копіювання безглуздих складів, в основу якого покладено самостійні графічні дії дитини. Виконання такого завдання, природно, буде діяти на дитину заспокійливо, що й в цьому випадку дасть їй змогу швидше наблизитись до оптимуму психічного функціонування, а значить і розкрити більшою мірою свої можливості.

Перевірку за чотирма — п'ятьма тестами розраховано на 25-— ЗО хвилин. При цьому найрозвинутіші діти виконують його за значно менший відрізок часу. На окрему увагу заслуговує вибір правильного темпу випробування. Головне у його підборі — уникнути крайнощів. Якщо він буде занадто високим для дитини, вона не зможе встигати за експериментатором. При занадто низькому темпі перевірка набуде млявого, нединамічного характеру. Оптимальним же темпом вважається такий, що забезпечує спокійну і разом із тим динамічну атмосферу випробування. Далі подається опис окремих тестів.