Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.

Антична філософія - це сукупність філософських вчень, що розвивалися в давньогрецькому суспільстві з кінця 7 ст.до н.є та в давньоримському до початку 6 ст.н.є. Антична філософія створювалася на основі математичних, астрономічних, фізичних знань, перенесених зі Сх та на основі перетвореної давньогрецької міфології. Це обумовило схожість з Східною філософією: споглядальний характер філософських вчень; матеріально - чуттєвий космологізм; пантеїзм в розумінні природи.

До рис античної філософії відносять також синкретичне сприйняття та розуміння світу, ДОЛЯ розглядається як абсолютна необхідність та прообраз вічності.

Основні періоди розвитку античної філософії.

1. 6-5 ст. до н.є. - зародження античної філософії як форми світогляду. Представники: мілетська, атомісти, еліати, піфагорейці.

2. 5 ст. Рух від космосу до людини. (софісти, Сократ, кініки)

3. Становлення логіко-спекулятивної філософії, заснованої на абстрактному мислення. (Платон, Арістотель)

4. Філософія епохи елінізму - філософія суб'єктивності, побудова світу через призму власного " Я" (стоїки, епікурейці, скептики).

Анаксімандр - основа всього сутнього -безкінечний, всеохоплюючий, безмежний початок " апейрон", люди походять від риб. Анаксімен основа всього сутнього повітря, апейрон - властивість повітря, душа - повітряне явище і тому здатна до творчості. Геракліт - загальним законом буття, всесвіту, наук є " ЛОГОС". Парменід ввів в філософію поняття буття. Елеати (Ксенофан, Зенон, Лікіс) - вважали, що всі зміни в світі - ілюзорні, розглядали проблему логічного доказу, суперечливого характеру руху, ідеалісти. Атомісти. Їх вчення будується на основі вчення елеатів, але в центрі - питання про світобудову та трактування людини та людського суспільства. Софісти. Філософія Сократа. Філософія софістів виникає в 5 ст. до н.є. " софістес" - знавець, майстер. Загальне в їх поглядах - відмова від релігії, раціоналістичне світу, явищ природи. Етичний релятивізм. Для софістичної школи характерним є використання спеціальних прийомів в спорі. Представники Протагор Гіппій, Продік, Антифон. Філософія Сократа означала перехід від натурфілософії до ідеалістичної філософії, основним питанням якої є душа людини, мораль, свідомість, естетика, відношення людини та суспільства. Для філософії Сократа характерними є пошук формулювань загальних понять Краса, Добро, Благо; метод майевтики; раціоналізм. Ціль знання - знати як жити, а світ пізнати неможливо. Вищим критерієм поведінки є розум. Філософія Сократа стала джерелом філософії Платона та Арістотеля, стоїцизм), гедонізму.