Філософсько-етичні погляди Г.Сковороди та їх вплив на укр. та рос. філософію.

Г.Сковорода (1722-1794) – видатний укр. філософ, поет, музикант, педагог. Освіта: початкова освіта у сільського дячка, Період активної філософської творчості: “Наркіс. Разглагол о том: узнай себя”, “Симфонія наренареченная книга Асхань”. В цих діалогах розробляється тема самопізнання, що є центральною в усій творчості Сковороди.

Наступний цикл діалогів (“Діалог или разглагол о древнім мире”, “Разговор пяти путником о истинном щастіи в жизни”, “Кольцо”) присвячується аналізові проблеми щастя. У “Жена Лотова”, “Убогій Жаворонок” та ін. Сковорода по-філософському обгрунтовує своє етичне вчення, розвиваючи вчення про дві натури і три світи, про сродну працю, щастя тощо. 1781 – останній діалог “Потоп аміин”, в якому підсумовуються головні ідеї, що складають зміст філософськиої позиції мислителя. 1794 – помер. Характерна риса творчості– образні порівняння. Характерна тема в творах – самопізнання людини. Все існуюче розпадається на три види буття: великий макрокосм – вся оточуюча природа, всесвіт, матерія.. Філософія серця – єднає віру і розум, основа самопізнання. Вчення про людину – місце і роль в оточуючій дійсності. Концепція сродної праці. –як праця за здібностями, за покликанням душі. Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни. Центральним в суспільних поглядах Сковороди було питання про людину, її внутрішню суть, про боротьбу за щастя людини і про шляхи, які могли б провести людину і народ до цього щася. Він твердив, що пізнання розкриває істину, а доброчинність повинна поставити її на служіння, інтереси народу “Самонужнейшее” – лише те, що “необходимо для всенародного щастія”. “Общество”- говорить філософ, -есть то же что машина, в якій “замешательство бывает тогда, когда ея части отступают, к чему оныя своим хитрецом зделаны”, оскільки ж даному суспільстві всі подібні до вовків, правлячих у вівчарні, а саме правління є пограбуванням бідняків – все сучасне життя нерозумне, негідне і перебуває в стані цілковитого розладу. Сковорода з жалем говорив, що прекрасна Батьківщина його перебуває під владою “гогочущих”, “алчных”, “лукавих”, “обезьян”, “крокодилов”. Порятунком народних мас Сковорода бачив в самопізнанні і “добродетели” і “сродном труде”. Щастя людини філософ бачив в “сродній праці” і у виконанні свого обов’язку перед Батьківщиною. Звідси філософ робить висновок, що необхідно знайти досконале суспільство.

26. Соціально-філософські погляди І.Франка. (Що таке поступ?)

Основу ф. Франка складає реалізм з елементами матеріалізму та діалектики. Вважав началом всих начал є матерія, т.т. вона первинна, а свідомість вторинна. природа розвивається за об'єктивними закономірностями. Вершиною розвитку природи він вважав людину говорив про її багатовимірність, тому його творчість розглядає проблеми людського буття, віри, національних ідеалів, ролі і місця поступу в історичному розвитку та ін. Франковідстоював наукове пізнання світу. Предметом пізнання для нього є природа. Франко -прихильник позитивізму. запропонував свою концепцію науки, яку поділив на природничу і антропологічну. Найвищою наукою вважав етику, бо вона формує найвищий етичний ідеал людини. велику увагу приділив прогресу людської цивілізації. Основу поступу прогресу вважав поділ праці. робить висновок, що прогрес повинен приносити добро, тоді як в реальності прогрес приносить і зло. Нерівність між людьми загострюється, а бідність і багатство поглиблюють їх. Він вважає, що багатство породжено експлуатацією. У світогляді Франка є марксистські ідеї. " Чого шукають усі ті люди? Вони шукають дорогу до змін, їх не задовольняє поступ багатства, а саме хто користується ним, в чиїх воно руках. Не задовольняє не поступ науки та штуки, а те щоб всі надбання належали людям " прояснювали" їх розум змінювали їх життя. Люди починають переконуватися, що саме багатство, сама наука, саме вміння не може дати людям повного щастя. Як у цілій природі, так і людством керують голод і любов (на думку Гете). Отже, поступ для Франка це зміни в суспільстві незворотні, які використовують нове і дещо втрачать, не помічаючи втрат. Вклад в соціальну ф. - розробив свою концепцію поступу - поступального руху історії. В основі - не тільки еономічні фактори. Поступ (прогрес) - явище багатовимірне, а тому поділ праці, в купі з дух. Чинниками і складають основу поступального руху історії.