Соціально-філософські мотиви в творчості Т.Г.Шевченка

Ш. трактатів на філ. теми не писав. Свої філ. ідеї він заклав в поезію. Центральною темою Ш. – ф-я укр.-нац. Ідеї. Ш. вперше закликав гордитися своєю природою-жін., чол., історією, мовою, культурою. Він запропонував розглядати Україну як повноцінний субєкт істор. розвитку, що має свою культуру, науку, освіту. Провіднне місце у творчості Ш. займає людина, гуманізм. Проста людина завжди була найвищою цінністю суспільного розвитку. Любов, повага, захист простої людини є основоположним для Ш. Він як інтелектуал стояв на рівні своєї епохи і був філософськи-освіченою людиною. Ми зустрічаємо в його творах весь філософський категоріальний інструментарій: матерія, всесвіт, Бог, природа, правда, віра, надія, любов, людина, прогрес, братерство, рівністьтощо. В творах Ш. зустрічаються Платон, Кант, Сковорода, Копернік. Філософія - глибоко індивідуальна, особиста, грунтується на національній ідеї українського народу, його ментальності. У цій філософії - щира, беззахисна душа мислителя, розум, інтелект, що простежує людське життя: і в долі сестри-кріпачки, і в долі цілих народів. Філософія Шевченка творила диво, народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у світле майбутнє, пробуджується людська гідність з силою протесту і бунтарства. Повстанець-гайдамака, запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм правди та честі. Гнів на різних утискувачів, прийшлих і доморощених. Творчість Ш. відіграла велику роль у розвитку нац. свідомості.1. Позитивні риси – працелюбність, волелюбність, патріотизм, щирість, щедрість, м’якість, краса людини і природи тощо; 2. Негативні риси – егоїзм, індивідуалізм, окремішність, пасивність до суспільних проблем, сварливість. У розвитку національної самосвідомості народу і кожного українця зокрема творчість Т.Г.Шевченка відіграла значну роль.

27. Релігійна філософія XXст. (П.Тейяр де Шарден, П.Тілліх, Г.Марсель)

Религиозная философия 20 ст. ознаменовалась тесной связью религии и науки.

Марсель (М.) (1889-1973), франц-й философ, драмматург и критик, основоположник католич-го экзистенциализма. назвал свою философию «неосократизмом», или «христианским сократизмом».Порывая с традицией католич-й схоластики, представленной томизмом, М. считает невозможным какое-либо рациональное обоснование религии. В центре внимания М. стоит проблема бытия, преломлённая через индивидуальный опыт, существование отдельного человека. В осн. соч. «Быть и иметь» М. проводит резкое различие между миром «объективности» и миром «существования», где преодолевается дуализм субъекта и объекта и все отношения с миром принимаются как личностные. Тиллих 1886-1965), нем.-амер-й протестантский теолог и философ, представитель диалектической теологии. Т. стремился объединить основные течения протестантизма и христиан-й теологии в целом и заложить основы их нового «экуменич-го» синтеза. Он выдвигал задачу создания «теологич-й культуры», кот-я давала бы религиоз-е освящение всех сторон жизни современного общества. Т. критикует исторический протестантизм, кот-й, подменив символы католицизма рациональными концепциями, моральными законами и субъективными эмоциями, создал угрозу исчезновения основ церковности. Т. подчёркивает религиозную ценность культуры и необходимость сохранения автономной человеч-й активности в религии; бог для Т. пребывает в этом мире как его собственная основа и глубина. Бога нельзя искать как к.-л. вещь, и он не существует как частное бытие, поэтому, по Т., вполне обоснован протест атеизма против бога как обитающей над миром совершенной небесной личности. Христос, по Т., есть образ «нового бытия», преодолевающего демонические механизмы личного и социал-го отчуждения. Т. оказал значительное влияние как на протестантскую, так и на католич-ю философию сер. 20 в.

Пьер Тейяр де Шарден.“Феномен человека”

В своей книге он развитие жизни разделяет на четыре периода: Преджизнь (возникла из ткани универсума) Жизнь (условия появления жизни) Мысль (возникновение мысли, современная Земля) Сверхжизнь (коллективный выход за пределы Земли)

І. Если универсум с астрономической точки зрения представляется в состоянии пространственного расширения, то с физико-химической точки зрения он выступает как бы в состоянии органического свертывания (переход от простого к сложному), что связано с увеличением внутренней сосредоточенности (психики).

ІІ. Второй особенностью “Феномена человека” является то, что появлению в человеческом потомстве способности рефлексии, придается значение порога (изменение эволюционного состояния).

ІІІ. Выступление отдельных индивидуумов за пределы инстинкта в мысль. Начало процесса социализации. Образование социума.

IV. Новый скачок изменения состояния. “Нашей ноосфере предназначено замкнуться в себе и что не в пространственном, а в психическом направлении она найдет выход из Земли, не выходя за её пределы”.