СИТУАЦІЯ 2. Комунікативна культура є обов'язковою складовою професіоналізму вчителя

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Комунікативна культура є обов'язковою складовою професіоналізму вчителя. Проте це ще й риса, яка визначає інтелігентність людини, її вміння оптимально взаємодіяти з іншими людьми. Приклад такої

комунікативної взаємодії «генія спілкування» — скромної пенсіонерки тітоньки Раї — змальовує й аналізує відомий психолог Володимир Леві.

Є сусід... Вітька... Батько був алкоголіком, помер, мати теж нещодавно померла. Працює автомеханіком... живе самотньо. П'є. За характером завжди був доволі похмурим і незговірливим, за останні два-три роки помітно отупів і озлобився... Узяв за звичку вечорами, приходячи додому у відповідному стані, врубати на повну потужність приймач —... прямо під вухом у сусідів, що засинають... Стукали в стіну, дзвонили у двері — усе марно: приймач він врубав, а сам вирубався...

... Раїса Іванівна виявилася великим майстром відтворювати розмову в особах — тонко, насичено, живими інтонаціями, з перевтіленням — так, що я без найменшого напруження все побачив.

— Вітя, здрастуй. (Тон по-материнському теплий, але достатньо твердий, щоб дати зрозуміти, що розмова важлива для обох).

— (Після паузи) Здрастуйте. (Удавано-млява напруженість, готовність до оборони й агресії: «Ага, ясно, зараз про це почнеш, та на мене де сядеш, там і злізеш, та я вас усіх туди і сюди...»).

— У тебе телефон ще не поставили? (Несподіване зняття напруження, руйнування очікування. «Ніколи не починайте з критики і розмови про недоліки. Ніколи не починайте зі своїх потреб». «Починайте з того, що цікавить його».)

— (Напружене нерозуміння, деяка розгубленість) Ні. А у вас?

— У нас теж ні. Слухай-но, але ж ви були перші на черзі.

— Були та спливли. (Плюнув — вихід напруження з переміщенням агресивності на інший об'єкт — у цьому разі на тих, хто не поставив телефон).

— Не може такого бути. Треба з'ясувати. Спарений, але повинні... У понеділок якраз на вузол підемо. Добре, якби й ти з нами в підкріплення. («Починайте з того, в чому найімовірніша згода». «Збуджуйте зацікавленість»).

— Ну, заяву давай свою. Якраз твоя заява, може, й зрушить, їх же ворушити треба. («Давайте йому відчути себе значущим».)

~- Заяву можна... (Трохи спрацювало) Та який же толк?

— Від твоєї, можливо, буде толк. Ти ж у нас майстер пробивати справи, як тоді з опаленням... (Справді, був такий випадок. «Зобов'язуйте його довірою...» «Дайте йому відчути себе значущим».)

— Ну, напишу... а якщо в середу зранку прямо туди? Я вільний.

— Ходімо в середу, домовилися. (Підґрунтя підготовлене, можна наступати). До речі, Вітю, я стосовно приймача твого хочу тебе попросити. Ти, напевне, засинаєш під нього? Засинаєш?

— А ми заснути не можемо. А тебе вже не добудитися. А в Ніни теж добові, Гена і я о пів на шосту встаємо... так що давай тихіше після десяти, домовилися?

— Ви мені теж стукали пару разів... (1: 3, млявий «гол престижу»)

— Справді, стукали. І давай із цим покінчимо. Ти ж усе сам чудово розумієш. У міліцію не хотілося б. Надто ми були в добрих стосунках із твоєю мамою. (М'який, але недвозначний «шах», з одночасним «Висловлюйте співчуття») Пам'ятаєш, як у нас ночував... (Тривожна ніч, біла гарячка батька, хлопчикові було дев'ять... Важкий, але вимушений удар по тилу).

— А що, Люся не народила ще? (Його заміжня сестра. Чудовий тактичний хід — раптове переведення розмови в іншу площину. Безперечною помилкою було б тиснути далі).

— На честь дядечка, отже. (Абсолютно ясний хід в уже виграній позиції).

— Ну, все одно, доньки в татусів, а сини в дядечка, кажуть...

— На мене схожий, це точно. Вище голови пускає. (Сміх, ще кілька проміжних реплік).

—...Отже, у середу. Але якщо зможу, тьоть Рай, якщо зможу... (Ну, якщо зможеш, ну, якщо зможеш). А стосовно цього, тьоть Рай, більше не хвилюйтеся, заметано...

Ось і все. Грамотно? Безперечно. Громіздко?... Не без того. Але хіба не було б іще громіздкіше йти на подальше загострення, викликати міліцію?

— А ви продумували цю розмову? — спитав я Раїсу Іванівну.

— Та ніби ні... Як зустріла, бачу — той самий, вихор стирчить, як у маленького, шкода знову стало чи що...

{Леви В. С. Искусство бить другим. — М.: Значив, 1981. — С. 135-138.)

/. Яку практичну задачу прагне розв'язати Раїса Іванівна розмовою із сусідом Віктором? Чи досягає вона своєї мети?

2. Чи можна вважати задачу, яку розв'язує Раїса Іванівна, педагогічною? Обґрунтуйте вашу думку.

3. Чи досягає Раїса Іванівна контакту у спілкуванні з Віктором?

4. Які прибудови у спілкуванні використала Раїса Іванівна?

5. Проаналізуйте запропоновану ситуацію спілкування з погляду методики контактної взаємодії. Які етапи контактної взаємодії можна виділити в розмові Раїси Іванівни? Якої мети вона досягає на кожному етапі? Які способи використовує?

УЯВА ВЧИТЕЛЯ ЯК УМОВА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ У СПІЛКУВАННІ

Уява в широкому розумінні слова — будь-який процес, що протікає в образах.

Перш ніж зробити те, що потрібно, необхідно ясно