СИТУАЦІЯ 1. Напевне, ви теж потрапляли в таку ситуацію: до класу заходить новий учитель

Напевне, ви теж потрапляли в таку ситуацію: до класу заходить новий учитель. Клас завмирає в очікуванні: «Що буде далі — співпраця чи протистояння? Улюблений предмет чи 45 хвилин, щоб пересидіти?» Багато в чому це залежить від спілкування вчителя.

...У клас швидко увійшов невисокий огрядненький чоловік. Та не його повнота викликала в нас мимовільні усмішки, а обличчя. Воно було червонясте, а брови й маленькі вусики — ну просто з пшеничної соломи...

Чоловік поздоровкався, окинув зіркими очима клас і сказав:

— Бачу, смішно з мого обличчя та вусів. Війна. Танкістом був, танк
мій горів, от і «засмаг». Ну, а у верхню губу осколок попав, довело­
ся шрам вусами прикривати. Маю ще один ґандж — «р» поганень­
ко вимовляю... Дивуєтеся, для чого все оце кажу вам?.. Щоб, коли
мені прізвисько вигадуватимете, не витрачали зайвого часу на пошу­
ки моїх ґанджів... Краще ми з вами витратимо його на математику.
Семикласники вже повинні розуміти, що в наш час без математики —
ні в тин, ні в клин, ні у ворота... Отже, почнемо.

Він кинув на стіл свій потертий портфель, витяг з кишені піджака тонку книжку, розправив її.

— Оце вчора купив у Києві цікавий збірничок задач!

Ми перезирнулися. Щось надто просто хоче взяти нас на гачок новий математик. Воно ясно: кожному вчителеві кортить, щоб його предмет любили і знали найкраще, але отак «у лоб» нас не візьмеш, та ще й алгеброю...

Скептично подивилися на вчителя. А на обличчі Олександра Юхимо­вича — веселе нетерпіння, як ото перед відкриттям чогось незвичайного.

Ну-ну, побачимо...

Коли б мені сказали перед уроком, що через півгодини обличчя моє палатиме, що я гарячково ворушитиму своїми досить лінивими мізка-ми, аби першому викинути руку і переможно вигукнути рішення, я нізащо не повірив би. Та це було так. Весь клас непомітно приєднався до складної, але цікавої гри, що її організував новий учитель. А він просто бігав по класу, тицяв пальцем у різні його кінці: «Думайте, думайте!.. Бачу — очі світлішають». Потім різко зупинявся, урочисто показував пальцем на чиюсь задерту руку й радісно оголошував: «О! Є! Давай!»

Виходили ми з класу збуджені, мовби з волейбольного матчу.

— Оце дає! — похитав головою Микола Ґудзик. — Хлопці, а може, він артист-дресирувальник, га? За щось там вигнали з цирку, от він і подався у школу. Ми ж, учні, не дуже далеко одскочили від звірів...

Ми засміялися. Побачимо. Та вже перший незвичайний урок, що дуже швидко збіг, сподобався нам. Що не кажіть, ми живі люди ж, а ко­ли тобі просто товчуть у голову премудрості, то так нудно стає!

Минуло не більше місяця, й учитель досяг свого — його уроки стали улюбленими. Як уроки історії, що їх вів мій батько. Ну, про фізкультуру я не кажу, то — окреме діло. Утім, учитель нічого, здається, не домагав­ся, він просто разом з нами ішов нелегким походом у світ математики, світ, що досі здавався нам сухим, сірим, як ліс після пожежі, а тепер, виявилося, той світ — живий, багатобарвний, повний таємниць та неспо­діванок, і, головне, ті таємниці ми могли самі розкривати, маючи від того неабияке задоволення... Звичайно, за допомогою Олександра Юхи­мовича.

Мабуть, не варто говорити, що домашні завдання з математики ми виконували в першу чергу.

(Кава В. І. Осіння стежка. — К.: Веселка, 1989. — С. 16—17.)

_____________________ Дид актичні з авдан ня _______________________

За якими ознаками ми можемо визначити спілкування Олександра

Юхимовича як педагогічне спілкування? Чи має це спілкування суб'єкт-

суб'єктний характер? 2. Доведіть, що у спілкуванні з класом Олександр Юхимович виявив

уміння соціальної перцепції. З- Чи можна вважати, що на початковому етапі спілкування вчитель

здійснив комунікативну атаку? Поясніть вашу думку.

4. Визначте стиль спілкування Олександра Юхимовича (за класифі­кацією В. А. Кан-Калика).

5. Які елементи зовнішньої техніки допомогли вчителеві оптимально організувати ситуацію спілкування з класом?

СИТУАЦІЯ 2

1920 рік. Зима. Незатишні будівлі старої колонії для малолітніх

злочинців у лісі під Полтавою. Шестеро перших вихованців,

звинувачених у крадіжках та грабуваннях. Чотирьом із них по

18 років, двоє молодші.

Так починається «Педагогічна поема» Антона Семеновича

Макаренка.

...На другий день я сказав вихованцям:

— У спальні завжди мусить бути чисто! У вас повинні бути чергові по спальні. До міста можна йти тільки з мого дозволу. Хто піде, не спитавшись, хай не повертається, — не прийму.

— Ого! — сказав Волохов. — А чи не можна легше?

— Вибирайте, хлопці, що вам потрібніше. Я інакше не можу. У колонії мусить бути дисципліна. Якщо вам не подобається, розходьте-ся, хто куди хоче. А хто залишиться жити в колонії, той буде дотриму­ватися дисципліни. Як хочете. «Малини» не буде.

(Макаренко А. С. Педагогічна поема. — К.: Рад. шк., 1977. — С. 15.)

_____________________ Дидактичні завданн я ________________________

/. Який стиль керівництва продемонстрований у цій ситуації? Чому Антон Семенович обирає саме такий стиль керівництва?

2. Визначте стиль спілкування Антона Семеновича (за класифіка­цією В. А. Кап-Калика). Чи є саме такий стиль оптимальним у цих умовах?

Тема 12

Йрй*^: "

ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ БЕСІДИ

Думки мудрих

Слухай терпляче того, хто до тебе говорить, і не намагайся його перебивати. Жодна розмова не почи­нається з відповідей.

«Тисяча й одна ніч»

Мовчання — це велике вміння вести бесіді/.

В. Хазліт

Перше, незаперечне право дитини — висловлюва­ти свої думки, активно брати участь у наших мір­куваннях про неї і присудах. Коли ми доростемо до її поваги і довіри, коли вона повірить нам і сама скаже, у чому її право, загадок і помилок стане менше.

Януш Корчак

Добре слово людину живить, від поганого — голова болить.

Народна мудрість

Л. Б. Філонов