Розвиток пізнавальної сфери

У зазначений період продовжують розвиватись сенсорні відчуття: зорові, слухові, тактильні, кінестетичні та інші.

Найбільш інтенсивно в цей період розвивається сприймання. Воно становить центр свідомості дитини і разом з тим тісно пов'язане з розвитком практичних дій, мовленням та мисленням. Так, приблизно до 1р. 9 м. дитина багаторазово повторює одні й ті ж дії з предметом та шляхом проб та помилок приходить до досягнення мети своїх дій. Вона може безкінечно порівнювати величину, форму, колір предметів, підбирати частини предмета. Проте внаслідок розвитку зорового сприйняття та мислення в такій його функції, як оцінка відношень між предметами, з 1р.9м. різко зменшується кількість попередніх дій з «апробації».

Розвиток предметної діяльності, мовлення створює умови виникнення слів-назв предметів, що також сприяє становленню сприймання, узагальненню чуттєвої інформації.

В період від 2-х до 3-х років виникають оцінні дії сприймання. Властивості одного предмета стають еталоном, зразком, міркою, з допомогою яких вимірюються, оцінюються властивості інших предметів.

Мислення в цей період має всі ознаки наочно- дійового мислення. Як результат практичного експериментування з предметами дитина відкриває для себе не тільки нові властивості предметів, нові форми пересування, а й нові засоби досягнення мети. Так, дістати м'ячик з-під столу можна не ковзаючи животом по підлозі, а з допомогою палки, татової вудки, дідусевої ковіньки.

Наприкінці 3-го року життя в процесі мислення діти перестають спиратися тільки на зовнішні дії, а можуть спиратися на внутрішні образи, уявлення, фантазії. Зароджуються елементи внутрішнього плану дій, остаточне формування якого закінчується на порозі вступу Дитини до школи. Цьому також сприяє формування Широкого спектру засобів означення предметів і явищ світу, а саме: дій, що імітують дії дорослого, іграшок, предметів-замісників, картинок з книжок, власних малюнків. Однак головну роль як засобу означення починає відігравати слово. Предмети-замісники та мовні знаки (слова) є «будівним матеріалом», на основі якого формується символічна функція мислення, тобто заміщення реальних предметів довкілля і дій людини символами, абстракціями, словесними «мітками». Символічна функція не відкривається самостійно дитиною, а засвоюється під керівництвом дорослого в грі та інших продуктивних видах діяльності. Отже, виникнення внутрішнього плану дій, засобів означення, в тому числі і символічних, сприяють появі наочно-образного мислення.

На 2 роки припадає поява запитань дитини: «Що це?», «Як це називається?». При цьому дитину цікавить не назва, а сам предмет. На кінець 3-го року життя відбувається розширення пізнавальної активності, десятки дитячих запитань «Що це?», «Чому так?» сприяють побудові власних уявлень про довкілля. Ознайомлення зі світом набуває пізнавального характеру.

В структурі мислення 1-2 річної дитини також з'являються узагальнення - поєднання в думках предметів і дій, що мають спільні ознаки. Спочатку діти поєднують між собою досить віддалені предмети. Так, дитина може називати словом «Джек» і кудлату собаку на ймення Джек, яка має густу шерсть, і м'яку іграшку з синтетичного хутра, і мамину шубу, і шерстяну ковдру, бо всі вони мають ворсу і дають однакові тактильні відчуття. Поступово дитина переходить від одиничних, ситуативних узагальнень до більш широких, точних, суттєвих.

Мовлення. З другої половини другого року життя різко зростає словниковий запас дитини. В 2 роки вона оперує 200-300 словами, в 3 роки - близько 1500. Спочатку слова досить недосконалі в фонетичному відношенні та означають досить широкий спектр значень. На початку першого року життя в дітей відсутні речення. Часто одне слово означає за змістом ціле речення, тому цю стадію розвитку мовлення називають стадією «слів-речень».

Необхідність бути зрозумілим дорослому примушує дитину говорити правильно. Інша рушійна сила розвитку мовлення - бажання пізнати світ, а це неможливо без спілкування з дорослим.

Розуміння мови дорослого на початку 2-го року життя залежить від ситуації, в якій спілкуються дорослий і малюк, але на кінець цього періоду воно все менш залежить від контексту, а орієнтується на зміст сказаного дорослим. Цьому також сприяє формування фонематичного слуху.

Паралельно формується активне мовлення дитини. В другій половині 2-го року життя дитина сама ініціює спілкування. Відбувається перехід до фразового мовлення, засвоєння граматичної будови рідної мови, з'являються форми множини, ряд відмінків іменників, зменшувані суфікси, наказовий спосіб, минулий і теперішній час дієслів. В 2-2, 5 роки цей перелік доповнюється прикметниками, дієприкметниками, займенниками, новими відмінками, часами дієслова, але тут ще відсутнє узгодження прикметника з іменником. Значне досягнення - поява складних речень із сполучниками. В 3 роки речення складаються з головних і підрядних членів речення (мовні судження), в яких виявляються причинні, цільові, умовні та інші зв'язки (з допомогою сполучників «тому що», «щоб», «якби» тощо).

Для дітей кінця 3-го року життя характерна творча спрямованість мовлення. Поява нових слів має досить випадковий характер. Так, під впливом радісних почуттів виникає гра із звуками, що дає початок елементарному словотворенню.

Розвиток мови та мовлення в цей період відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком мислення. Так, дитина в 3 роки може розповісти про свої окремі враження, не спираючись на наглядну ситуацію, що свідчить про появу наочно-образного мислення.

Уява. З'являється серед інших психічних процесів наприкінці 2-го - початку 3-го року життя дитини. Активна взаємодія з навколишнім світом, збагачення життєвого досвіду, засвоєння мови відкриває можливість аналізу і синтезу попередніх вражень переддошкільника. Спершу уява спирається на сприймання. Так, пелюстки квітки нагадують дитині яскравого метелика, і вона називає його «літаючою квіткою». В 3 роки дитина може слухати казки про віддалені і незнайомі для неї події та явища. Це свідчить про розвиток уяви. Проте гра переддошкільника, її «зв'язаність» з наявними предметами свідчить про відтворюючий і мимовільний характер уяви, її обмежені можливості.