Міжособистісний конфлікт

Міжособистісний конфлікт – зіткнення особистостей через несумісність їхніх інтересів, поглядів, цілей діяльності, норм поводження окремих чи людей груп, коли не задовольняються самі таємні, головні потреби особистості, наноситься збиток цінностям її «я».

Міжособистісний конфлікт у гострій формі захоплює людини, загострюються всі протиріччя, незгоди, розбіжності думок і оцінок. При цьому підсилюються не тільки крайності в поглядах і формах поводження, підвищується психічна напруга, емоційна збудливість, підсилюється тривожність, але і загострюється почуття образи, незадоволеності від не придбаної чи позбавленої цінності, не досягнутої мети, поганої оцінки.

Психічна напруженість учасників конфлікту взаємно збуджується і поширюється на всі спільні області їхніх взаємин.

Спотворюються розуміння і сприйняття думок, почуттів, поводження іншого. Будь-яка дія супротивника сприймається як вороже, спрямоване проти інтересів особистості.

Захопленим взаємною ворожнечею присуще прагнення раціоналізувати своє поводження, відношення до себе і до інших, тобто виправдатися, насамперед, у власних очах, психологічно захистити благополуччя, цілісність свого «Я».

У супротивнику вони знаходять сукупність найбільш засуджуваних пороків, а також проектують один на одного раз виниклі, нерідко перекручені, однобічні представлення – стереотипи. Робляться необґрунтовані, крайні узагальнення і перебільшення; судження про супротивника нерідко категоричні, поверхневі і випадкові. Взаємна недовіра, упередженість приводять до порушення контактів між ними, знижується эмпатия.

Причини міжособистісних конфліктів можна об'єднати в три великі групи: виробничо-організаційні, особистісні, поведінкові.

1. Виробничо-організаційні причини: багато працівників з вузьким кругозором, зі слабко розвитим інтересом до виконуваної роботи, але з підвищеною емоційністю. Люди з подібними властивостями особистості мають схильність переключати своє поводження на менш значні, а іноді і суспільно корисні цілі. Попередження конфліктів подібного роду можливо за допомогою правильного розміщення кадрів, постійної виховної роботи.

2. Особистісні причини конфліктів нерідко кореняться в схильності людини до конфліктів. Вона може мати ситуативні чи характерологические передумови. До ситуативних передумов відносяться: підвищена збудливість, сугестивність, стомленість і ін. До характерологическим передумов- «конфліктні» риси характеру: імпульсивність, нестриманість, агресія, агресія, неуважність, егоїзм, а також – антипатія, почуття протидії й ін.

3. Поведінкові причини конфліктів: брутальність, безтактність, зарозумілість, не критичність, тобто низький рівень культури.