Єдність навчальної і позакласної роботи у моральному вихованні молодших школярів.

Моральне виховання проходить як на уроках, так і в позакласній роботі. Воно одночасно має бути направлене на всебічний моральний розвиток учнів та на вирішення конкретних для певного відрізку часу виховних задач. При цьому враховується нерівномірність морального виховання дітей, неоднакова їх активність у різних сферах життя.

Про рівень вихованості учнів свідчать їхні висловлювання і міркування про себе, про поведінку товаришів та інших людей, висловлювання з різних питань етики і моралі, про Правила для учнів. Але головним показником є поведінка і діяльність учнів у різних ситуаціях.

На початку роботи з учнями вчителю необхідно з'ясувати, які саме уявлення про моральну поведінку мають діти, якими навичками поведінки володіють, які є недоліки в їх вихованні, які причини порушень правил поведінки.

Зміст морального виховання учня реалізується в організаційних формах, під якими розуміють доцільно-раціональний вилив на колектив і окремих учнів з метою створення оптимальних умов для успішного розв'язування конкретних і загальних вимог.

Загальні організаційні форми морального виховання поділяють на 5 груп:

- керівництво життям і діяльністю учнівського колективу, формування його органів, зборів, чергувань...

- інформаційно-масові форми - бесіди, лекції, диспути...

- дійово-практичні форми - агітбригади, тимурівські команди...

- синтетичні або клубні форми - шкільні клуби, театри, " вогники"...

- індивідуальні форми - консультації, співбесіди, індивідуальні завдання. Методика організації окремих форм морального виховання у позакласній роботі.

Головною формою моральної освіти школярів є етична бесіда, тобто діалог учителя та учня, учнів між собою. У бесіді створюються умови для виявлення активності та самостійності школярів, для висловлювання своїх поглядів і суджень. Важливо спонукати учнів до безпосередньої участі в обговоренні моральних проблем. При вирішенні моральних проблем учень повинен, користуючись засвоєними нормами, обрати вчинок з кількох можливих, наприклад: " сказати правду чи промовчати", " відкрито захистити товариша від несправедливості чи потихеньку поспівчувати йому", " приховати свій поганий вчинок, якого ніхто не бачив, чи відкрито визнати свою провину" тощо. Така постановка проблемних ситуацій змушує школяра прийняти рішення: добровільно піти на вчинок, що защемляє в якійсь мірі особисті бажання, в ім’я морального обов'язку.

Для того, щоб правильно обрати методи впливу на підростаючу людину з питань морального виховання, треба дуже добре знати й розуміти закономірності процесу морального виховання, а саме:

- формування будь-якої моральної риси необхідно розглядати комплексно - по-перше, проведення роз'яснювальної роботи, глибоке розкриття соціально-етичного значення відповідних моральних норм та правил поведінки; по-друге, включення учнів у певні види практичної діяльності, по-третє, здійснення тактовного контролю за поведінкою;

- формування будь-якої моральної цінності вимагає тривалого педагогічного впливу як на мотиваційну сферу і свідомість учнів, так і на дійову /практичну/ сторону їх поведінки.

У давнину моральне виховання часто називали вихованням серця. І в цьому є своя мудрість. Дійсно, моральне виховання потребу глибокого, розумного та емоційного.впливу на людину, вміння розбудити моральні почуття, запалити високими ідеалами, дати такі приклади, що підносять душу, навчити поєднувати слово і справу, перетворюючи благодійні переконання на корисні вчинки, на натхненну працю.