Правове виховання

У першій статті Конституції України визначено, що Україна - суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, що зобов'язує кожного громадянина нашої держави володіти високою правовою культурою. Римський політичний діяч Марк Тулій Ціцерон (106—43 рр. до н. е.) повчав: " Треба бути рабом закону, аби залишитися вільним".

Нагальна потреба широкого правового виховання громадян зумовлюється зростанням творчої, організуючої, координуючої ролі права в соціальному, політичному й економічному розвитку суспільства. Метою правового виховання є формування в усіх громадян високої правової культури, яка складається передусім із свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися і сумлінно виконувати визначені вимоги, які виражають волю й інтереси народу.

Провідними завданнями правового виховання є такі:

1. Формування правової свідомості, яка є головним фактором, що визначає особливості поведінки особистості. Цей процес досить тривалий і складний. Свідомість формується на основі правових знань, поглядів, уявлень, почуттів, переконань.

2. Вироблення у вихованців умінь, навичок, звичок поведінки відповідно до правових норм. Ще А.С. Макаренко, говорячи про важливість формування в особистості свідомої дисципліни, писав: " Наше завдання не тільки виховати в собі правильне, розумне ставлення до питань поведінки, але ще й виховувати правильні звички, тобто такі звички, коли б ми робили правильно зовсім не тому, що інакше ми не можемо, а тому, що ми так звикли. І виховання цих звичок — значно важча справа, ніж виховання свідомості".

3. Формування у вихованців активної позиції у правовій сфері, що має виявлятись у нетерпимому ставленні до правопорушень, прагненні боротися з цим явищем.

4. Подолання у правовій свідомості вихованців помилкових поглядів і переконань, які сформувалися ще раніше в негативному середовищі. Це вже сфера діяльності, пов'язана з перевихованням.

Зміст правового виховання визначається особливостями права як регулятивного явища, що охоплює господарські, адміністративні, сімейно-шлюбні, природоохоронні й інші суспільні відносини. Провідне місце у змісті правового виховання займає Конституція України, основні положення якої реалізуються в інших законодавчих актах адміністративного, трудового, цивільного, кримінального, шлюбно-сімейного права.

Людина знайомиться і засвоює правові норми у процесі сімейного життя, навчання у школі, професійних освітніх закладах, займаючись соціально-професійною діяльністю.

У системі правового виховання широко використовуються такі форми: бесіди на правові теми, уроки з правовою тематикою, правові інформації, лекції, диспути, конференції, кінолекторії, вечори запитань і відповідей, зустрічі з працівниками правової сфери діяльності, гурткова робота, рольові ігри та ін.

Учителі-вихователі у процесі правового виховання використовують різні засоби: Конституцію України, тексти законодавчих актів, підручники, навчальні посібники, кінофільми, матеріали газет і журналів тощо.

В арсеналі педагогів є достатньо методів та прийомів правового виховання. Вони знаходяться у сфері методів навчання і загальнопедагогічних методів виховання.

Загальноосвітній школі й іншим навчально-виховним закладам системи освіти належить закласти надійні основи виховання громадян України з високою правовою культурою.