Виховання дисциплінованості.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Дисциплінованість, організованість людини — ознака її моральної вихованості й культури взагалі. Дисципліна (від лат. dіsсірlіпа - вчення, виховання, розпорядок) — певний порядок, що забезпечує узгодженість дій у суспільних відносинах, обов'язкове засвоєння і виконання особистістю встановлених правил. Розрізняють суспільну дисципліну і шкільну дисципліну. Шкільна дисципліна - це певним чином встановлений порядок життя школи, який забезпечує узгоджену, продуктивну діяльність учнів, вчителів, керівників. Шкільна дисципліна є частиною суспільної і має свої особливості: враховується вік дітей, функції школи, характер відношень між учителями і учнями. Я.А.Коменський говорив, що школа без дисципліни - млин без води. Суть свідомої дисципліни учня складається із знань правил поведінки і встановленого у школі порядку, розуміння їх необхідності стійкі звички їх виконання. Зміст шкільної Д. визначається тими нормами і вимогами, які встановлюються Правилами для учнів та внутрішнім розпорядком школи.

Якщо правила поведінки стають звичними і визначають дії і вчинки школяра, вони стають якістю особистості, яку називають дисциплінованістю. А.С.Макаренко створив теорію Д, яка пов'язана з вихованням колективу. Він виділив основні характеристики дисципліни:

1. Д. - форма для найкращого досягнення мети колективу;

3. Д. - інтереси колективу вище інтересів особистості;

5. Д. - має місце, коли людина і неприємне для себе виконує із задоволенням.

Основою Д. є вимога. Організація вимог - це організація всього життя дітей. Є три стадії розвитку вимог:

Йде поступовий перехід вимоги від зовнішніх обставин життя кожного учня до внутрішньої потреби. Вимоги мають бути єдиними, узгодженими з " Правилами для учнів". Виховання в учнів потреби у вироблені дисциплінованості і культури поведінки вимагають створення в школі такої ситуації, в якій би вони переживали внутрішню суперечність між тим рівнем дисциплінованості яку вони мають і необхідним рівнем, прагнули до покращення. Які підходи:

1. Підтримання високої санітарно-гігієнічної культури і зразкового внутрішнього порядку. Чистота, затишок - все це впливає на емоції та почуття дитини.

2. З перших днів - чергування. Продумувати все до дрібниць. Закріпити стереотип поведінки.

4. Цікава і змістовна організація навчальної роботи, забезпечення з перших днів навчального року переживання учнями радості успіху.

Це все створює передумови для виховання у школярів потреби у виконанні правил внутрішнього розпорядку. Вирішальну роль грає і організація:

а) пізнавальної діяльності для осмислення правил поведінки на уроках, бесіди, розповіді, читання книг, перегляд кінофільмів,

б) вироблення в учнів умінь і навичок додержання правил і вимог дисципліни: вправи: чіткість початку уроку, тренування, як вставати без шуму та інші.

Дисципліна, яка опирається тільки на свідомість робиться розсудливою (виникають суперечки, проблеми), з. другого боку дисциплінарна, яка ґрунтується на догмі, наказу, має схильність перетворитись в сліпу покірність, на механічне підкорення особі. Наша дисципліна - це поєднання свідомості, повного розуміння, як потрібно діяти, з абсолютною точною зовнішньою формою, яка не допускає суперечок, заперечень, обговорення.

Дисципліна - це обличчя колективу, його голос, його краса, його рухомість, його переконаність. Дисципліна - не є метод, а " є засіб виховання, вона є результат виховання. Цей результат видно навіть тоді, коли людина залишається наодинці, і вона знає, як поступити. Наприклад: " Ти приходиш і бачиш на підлозі папір. Ніхто тебе не бачить, і ти нікого не бачиш. І тут важливо: піднімеш ти цей папір чи ні. Якщо піднімеш і викинеш цей папір і ніхто цього не бачить, значить у тебе є дисципліна". (В.О.Сухомлинський).

Основи дисциплінованості людини формуються як і переважна більшість моральних якостей у ранньому дитинстві.

А.С. Макаренко, приділяючи особливу увагу вихованню дисциплінованості, наголошував: " Дисципліну не треба розглядати як засіб виховання. Дисципліна є результат виховного процесу, результат насамперед зусиль самого колективу...". Переважаюча сила дисциплінованості окремої особистості й певного колективу, суспільства в цілому полягає у створенні морального клімату захищеності окремої людини. Особливо це важливо в дитячому житті.

Основою дисципліни є діалектичне поєднання переконування з метою формування свідомості і розумної вимогливості. Це суттєва передумова опанування вміннями і звичками в моральній поведінці. А.С. Макаренко дотримувався переконання: " Коли б хто-небудь спитав, як би я міг в короткій формулі визначити суть мого педагогічного досвіду, я б відповів, що якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї".

Технологія виховання дисциплінованості окремої людини, певного колективу досить зрозуміла: вихователь знайомить вихованця з правилами і нормами, яких треба дотримуватись залежно від соціальних потреб, створює оптимальні умови для свідомої діяльності особистості в рамках правил і норм, а головне — постійний контроль за поведінкою вихованців за допомогою чітких і безкомпромісних вимог.

Формування дисциплінованості — процес досить тривалий і вимагає від вихователя наполегливості й терпіння.

Культура поведінки - сукупність форм щоденної поведінки людини (в праці, побуті, в спілкуванні з іншими людьми), в яких знаходять зовнішнє вираження моральні і естетичні норми цієї поведінки. Якщо моральні норми визначають зміст вчинків, показують, що люди повинні робити, то культура поведінки розкриває, яким чином у поведінці проявляються вимоги моралі, який зовнішній вияв поведінки людини, як ці норми органічно поєдналися зі способом, життя людини, стали її щоденними правилами. Культура поведінки - формування у підростаючого покоління певних моральних Звичок. Звичок, які пов'язані з розумовою, фізичною працею, з поведінкою школяра в колективі та в суспільстві.

Культура поведінки характеризується і рівнем естетичного виховання (вміння одягатись, манери і жести, побут, якими речами себе оточуєш, охайність), чемністю і ввічливістю - вітання, вміння спілкуватись, спокійне, лагідне мовлення, ввічливе звертання з проханням, говорити правду, відповідати за свою провину, грубість, вчасно вибачитись.

Зовнішня форма поведінки людини значною мірою зумовлюється внутрішньо культурою. Гарні манери закріпляються правилами хорошого тону, а сукупність таких правил у якійсь сфері: праці, побуті, спілкуванні - називається етикетом. Вимоги етикету завжди не тільки розумні і правильні з огляду моралі, а й гарні, в них етика вдало поєднується з естетикою. Головна якість добре вихованої людини - це насамперед повага до інших людей.

Основні напрями виховання культури поведінки: дати учням міцні, систематичні знання про загальноприйняті правила і норми поведінки, формування звички діяти відповідно цих правил.

Виховання дисципліни і культури поведінки залежить від віку дітей, рівня вихованості, морального досвіду.

Шляхи виховання дисциплінованості і культури поведінки:

- ознайомлення з правилами поведінки в школі, правами і обов'язками школяра;

- чітка організація режиму праці і відпочинку в поза навчальний час;

- використання громадської думки колективу у дисципліну ванні учнів;

- правильне використання методів заохочення і покарання;

- вчасне виявлення і усунення причин недисциплінованості.