Трудове виховання

Трудова підготовка у початковій школі різних країн має такі особливості й форми:

• у країнах Азії, Африки і Латинської Америки у початковій школі, яка є єдиним навчальним закладом для більшості дітей, на працю відведено 20 — 25 % навчального часу;

• в індійських школах діти навчаються ремесла, виготовляють іграшки та сувеніри з місцевих матеріалів, а кошти, виручені від їх продажу, витрачаються на шкільні потреби;

• у розвинених країнах Заходу праця дітей нерозривно пов'язана з художньою діяльністю. Навіть діти із забезпечених сімей заохочуються якомога раніше до посильної праці за наймом; привчаються самостійно заробляти гроші, цінувати будь-яку працю як джерело благополуччя, гідності і незалежності людини.

У молодших класах середньої школи праця — обов'язковий предмет у більшості західних країн. Наприклад, хлопчики навчаються у шкільних майстернях столярної і слюсарної справи, електротехніки; ремонтують побутові прилади; виготовляють різні речі для школи і для себе; дівчатка займаються домоведенням (кулінарією, шиттям, доглядають хворих), навчаються працювати за комп'ютером.

У старших класах середньої школи учні, які не планують вступати до вищого навчального закладу, проходять допрофесійну підготовку. Збільшення кількості учнів у повній середній школі змінило її винятково академічну спрямованість. У старших класах введено професійні або практичні профілі, мета яких — сформувати у молоді такі вміння і

навички, яких було б достатньо, щоб отримати роботу у сфері обслуговування, діловодства або кустарного виробництва.

У сільських школах основним методом трудової підготовки є індивідуальний проект. Учень, вибравши проект (виростити вівцю; посіяти й зібрати врожай кукурудзи, буряку, моркви тощо; допомогати на фермі батькам), працює самостійно, отримуючи консультації викладача. У школах проводиться професійна орієнтація учнів за такими напрямами:

• ознайомлення зі світом праці, різними професіями;

• тестування підлітків для визначення їхньої придатності до певної професії.

Професійну орієнтацію проводять учителі праці, а там, де діє профорієнтаційна служба на шкільному, регіональному і національному рівнях, — спеціально підготовлені консультанти.

Праця учнів за наймом. Як зазначалося, в багатьох країнах поширена праця учнів за наймом. У розвинених країнах мають право найматися на роботу підлітки, яким виповнилося 16 років..

Реальна робота для заробітку в поєднанні з освоєнням основних трудових умінь формує в молоді серйозне ставлення до праці. Проте більшість педагогів наголошують, що рання праця для заробітку відволікає учнів від шкільних занять і знижує рівень їхніх навчальних успіхів.

У країнах, що розвиваються (Азії, Африки, Латинської Америки), дитяча праця найчастіше не регулюється законом. Тому нерідко важку сільськогосподарську працю виконують діти віком 8 — 9 років.

Загалом у світі понад 80 млн дітей віком від 8 до 14 років змушені працювати, щоб мати засоби для існування собі і своїй сім'ї. У Конвенції ООН з прав дитини (1989) передбачено статтю про право дитини на захист від економічної експлуатації і виконання будь-якої роботи, що перешкоджає здобуттю освіти або завдає шкоди здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному і соціальному розвитку.