Складносурядні речення і їх різновиди. .

Складносурядне речення -складна синтаксична конструкція, яка є сумою двох рівноправних предикативних частин, поєднаних сурядним зв’язком.Поділяються на елементарні і неелементарні.Перший описав Олекса Синявський, другим – Булаховський: поєднуються як незалежні частини.О. Мельничук: походять від складних безсполучникових..Відношення, характерні для єдності предикативних частин, залежать від сполучних засобів, відповідно до груп сполучників: 1.Речення з єднальними сполучниками поєднані єднальними відношеннями. Сполучники і, й, та, ні…ні, ані…ані… 2. Зіставно-протиставні сполучники – поділяються на відношення двох х-рів: Зіставного х-ру сполучники а. Химерні замки з’являються то тут, тотам, а подекуди їхні верхівки увінчують білі цятки. Протиставного х-ру. а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак На вовка неслава, а їсть овець Сава.3. Розділові сполучники – розділові відношення (несумісність або чергування понять): то…, то, не то…, не то, чи то…, чи то, або, чи, або…, або… Поділя.ться на: Відношення виключення (взаємовиключення): або, чи, не то…, не то; чи то…, чи то; - з двох чи більше явищ можливе лише одне. Відношення чергування: то…, то: чергування подій чи явищ. Градаційні сполучники – градаційні відношення: не тільки, а й; не лише, але й… Не те щоб менше ставало землі на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки. За характером структури поділяються на: Відкритої структури: утворення з темпоральними (часовими) відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити: Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить. (єднальні або розділові відношення – елементарні; єднальні або протиставні – неелементарні) Закритої структури: поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні і градаційні відношення: Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

98. ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ (ЛОГІКО-ГРАМАТИЧНА, ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА І СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА). Логіко-граматична класифікація – підрядні предикативні частини розглядаються як члени речення. Поділяються на: 1.Підрядна підметова частина – підрядна частина виконує роль відсутнього в головному реченні підмета або конкретизує підмат головної частини, виражений займенником. Від головної до підрядної ставимо питання хто? Що? Хто не жив посеред бурі, не збагне жури безсилля.2. Підрядна присудкова частина – підрядна частина конкретизує іменну частину складеного присудка в головному реченні, виражену займенником. З головною частиною підрядна синтаксично поєднується сполучними словами хто, що, який, котрий, сполучниками що, як, ніби тощо. Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури. 3. Підрядна додаткова частина – підрядна частина виконує роль додатка до одного із членів головного речення або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником. Відповідає на питання непрямих відмнків. Треба ще раз наголосити на тому, що внутрішня форма слова не збігається з його значенням.4. Підрядна означальна частина – підрядна частина виконує роль означення або уточнює означення до якогось члена головного речення. Відповідає на питання який? Поєднується з головним сполучниками що, щоб, як, ніби, мов, наче, сполучними словами який, чий, котрий, коли, хто, звідки: За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа. 5. Підрядна обставинна частина – підрядна частина виконує функцію обставини. Виділяють такі види підрядних обставинних: Часу Місця Причини Умови Допусту Мети Наслідку Міри і ступеня порівняння

У межах логіко-граматичної класифікації виокремлюють пояснювальні (супровідні, приєднувальні) речення: На горизонті тремтіло голубе марево-імла, від чого на прибережних барханах і комишах пропливали голубі тіні. Формально-граматична класифікація – грунтується на засобах зв’язку головної і підрядної частини. Пєшковський, Фортунатов, Петерсон. Не набула поширення. З огляду на засоби зв’язку вони виділили три типи складнопідрядних речень: - складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головним сполучниками - - // - сполучними словами -складнопідрядні речення з роздільною паузою.

Сполучники є неоднорідними і щодо своєї семантики: якщо одні з них семантичні, чітко виражають семантико-синтаксичні відношення, то інші асемантичні, виконують лише власне семантичну роль. У випадку використання асемантичних сполучників визначення семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні без врахування лексичного наповнення (так як пропонує ця класифікація) є неможливим. Структурно-семантична класифікація – враховує до чого відноситься підрядна частина: до цілого головного речення, чи до конкретного члена речення, якими формальними засобами зв*язку приєднується підрядна частина(сполучники сполучні слова), які синтаксичні відношення існують між предикативними відношеннями. ця структура поділяє речення на: 1)речення із прислівною залежністю підрядних частин (реч. з нерозчленованою структурою) – підрядна частина пояснює слово чи словосполучення – Якби ти знав, як много важить слово. У таких структурах зв*язок обов*язковий 2)речення із не прислівною (детермінантною) залежністю – підрядна частина пояснює усю головну головну частину. – усміхнися моє серце тихесенько тихо, щоб ніхто і не побачив. Зв'язок обов’язковий.

99. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ. ПИТАННЯ ПРО ЗАЙМЕННИКОВО-ОЗНАЧАЛЬНІ РЕЧЕННЯ. Складнопідрядні речення з підрядним означальним – це речення, в яких підрядна частина відноситься до члена речення головної частини, вираженого іменником (субстантивованим словом), і вказує на ознаку предмета. Підрядна частина відповідає на питання Який? і або характеризує предмет, або розкриває його ознаку. Приєднуються до голвної частини за допомогою сполучників що, щоб, як, ніби, нібито, та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли. У зв’язку і з синсемантичністю / автосемантичністю опрних слів головної частини виділяють два різновиди присубстантивно-означальних речень: 1) речення, з обов’язковою підрядною частиною, оскільки означуваний менник надто загальний за значенням і потребує конкретизації. Підстановка означення-займенника (той, такий….) вказує на обов’язковість предикативної частини.- власне атрибутивні. Посходились тоді до нього в гості ті люди, яких він чекав давно. 2) речення, головна частина яких не вимагає підрядності (є автосемантичною), називають атрибутивно-поширювальними. Як правило в головній частині немає вказівних займенників. На їхніх очах маленький струмок, який вже біг по дну рівчака, безупинно збільшувався.

Означальні речення поділяють на присубстантивно-означальні та займенниково-означальні. Підрядне присубстантивно-означальне ніколи не може стояти в препозиції до головного. Воно завжди перебуває або після нього, або розриває його після означуваного іменника. Займенниково-означальні речення – займенниково-співвідносний тип підрядних речень (займенник в головному). Розкривають займенник в головній предикативній частині, конкретизують його зміст. Хто з злом не бореться, той людей не любить. Особливістю таких речень є те, що займенник в головній частині конструктивно необхідний.Іменну частину складеного присудка, виражену займенником, з речення вилучити не можна.Щасливий, хто сни має милі – складнопідрядне з підрядним з’ясувальним. Щасливий той. Хто сни має милі. – складнопідрядне займенниково-означальне.Додаток- займенник!!! Якщо його можна вилучити, то речення буде з’ясувальним, якщо ні – підрядним займенниково-означальним: Дедалі скульптор все більше переконувався (в тому), що мусить виїхати звідси. – з’ясувальне. Безмежна вдячність тим, хто здобув Перемогу. -зпідрядним займенниково-означальним.За функцією підрядні частини займенниково-означальних речень поділяють на: підметові (включають конструкції з наявним підметом-займенником в головній частині) І тут сталось щось, чого він ніколи не міг сподіватися. - присудкові (охоплюють усі конструкції такого типу, оскільки в них завжди наявна іменна частина); Який Сава, така й слава. - означальні (речення, у яких займенник у головній частині виконує роль неузгодженого означення); Особливо яскраво виписані образи тих, хто панує в місті. - додаткові (речення з конструктивно обов’язковим додатком-займенником); За структурно- семантичною класифікацією ці речення поділяють на складнопідрядні предметно-ототожнені та якісно-ототожнені. 1. Предметно-ототожнені речення – мають спільне специфічне ототожнене значення, що виявляється у тотожності вказівного і відносного слів, що стосуються тієї самої особи чи предмета: Щасливий той, хто…2. Якісно-ототожнені речення – будуються за моделлю такий – який Вказівне слово такий, виконуючи роль присудка, дає якісну характеристику підметові. Яке життя, таке й товариство.

100. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ З’ЯСУВАЛЬНИМИ. Складнопідрядне з підрядним з’ясувальним - це такі одночленні речення, в яких головна частина є семантично і структурно неповною, а підрядна компенсує цю неповноту і відповідає на відмінкові питання Хто? Що? Кого? Чого? Підрядна частина виконує роль відсутнього в головній частині підмета і додатка або ж конкретизує, наповнює змістом члени речення головної частини (додатки і в окремих випадках підмети), виражені займенником. Мені ввижається (що?), як в тихім ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків. Складнопідрядними з’ясувальними є й речення, головною частиною яких є слова типу зрозуміло, очевидно, відомо… (але без фіктивного підмета «що»)

За комунікативною спрямованістю поділяють на три типи: 1. З’ясувальні речення із сполучниками сфери розповіді. Найголовнішими семантичними групами опрних слів виступають слова зі значенням мовлення: говорити, мовити, повідомляти, писати…; сприймання (бачити, слухати…); мислення; стану, почуття, враження (вірити, відчувати…); тощо. Не хотілось думати, що доведеться шукати нового юнгу. 2. Речення зі сполучниками сфери волевиявлення. Підрядні набувають відтінків бажаності, спонукання, повинності тощо: Батько мріяв, щоб було доволі хліба на селянському столі. 3. Конструкції зі сполучниками чи сполучними словами сфери питальної мови. Їх кваліфікують як питально- відносні, з непрямою відносністю чи непрямо-питальні. У підрядних частинах вживаються слова хто, що, який, чий, котрий, де, куди, коли, скільки… Держімо у секреті, чому ми, друже мій, цвітіння любим треє! Підрядна з’ясувальна частина здебільшого стоїть після головної частини чи всередині її, рідше в препозиції: Що хотіла зробити, не знає. У реченнях цього типу виражаються однбічні об’єктні відношення. Співвідносяться з додатковими реченнями.

102.Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Способи підпорядкування підрядних частин. Складнопідрядне речення, у складі якого є одна головна частина і дві або більше підрядних, називається складнопідрядним з кількома підрядними. Залежно від особливостей структури складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяються на три види: • з однорідною підрядністю; з неоднорідною підрядністю; з послідовною підрядністю. У складнопідрядних реченнях з однорідною підрядністю однакові за значенням підрядні частини стосуються одного й того самого слова в головній частині чи всієї головної частини. У таких реченнях підрядні частини завжди одного виду. НАПРИКЛАД: Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). У цьому реченні дві підрядні з'ясувальні частини відносяться до дієслова-присудка розкажи в головній частині. У складнопідрядних реченнях з однорідною підрядністю в другій і наступних підрядних частинах підрядний сполучник може бути пропущений, а між підрядними однорідними частинами може вживатися сурядний сполучник. У складнопідрядному реченні з неоднорідною підрядністю підрядні частини по-різному пояснюють головну частину: 1.• підрядні частини одного або різних видів стосуються різних слів у головній частині; 2.• одна підрядна частина стосується всього змісту головної частини, а друга - якогось слова в головній частині; Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив (В. Симоненко). 3.• підрядні частини різного виду стосуються одного слова в головній частині. У складнопідрядному реченні з послідовною підрядністю перша підрядна частина залежить від головної частини, друга — від першої підрядної, третя - від другої і т.д.: Епохо, дай мені завзяття на кожен день, на кожну мить, щоб міг нащадкам розказать я про те, як ми навчились жить (М. Сингаівський). Дехто виділяє ще комбіновану підрядність (Комбінована підрядність — це підпорядкування різного характеру. Наприклад, речення «Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо» (Іван Нечуй-Левицький) містить спочатку дві послідовні частини, а потім одну паралельну. ) І.Складнопідрядні речення з кількома підрядними, поєднаними з головним способом супідрядності. Наприклад: Розкажи, як за горою сонечко сідас, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко).Тут при одному головному реченні — два підрядних. Такий вид підпорядкування, коли два або більше підрядних речень безпосередньо залежить від головного, називають супідрядністю, а підрядні речення - супідрядними. Супідрядність буває однорідна і неоднорідна. Однорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних речень одного типу пояснюють головне речення чи якийсь член речення в ньому в тому самому відношенні. Однорідні підрядні речення відносно головного можуть займати різні місця: а) бути перед ним. У таку позицію їх ставлять із стилістичних міркувань: цим підсилюється смислова значимість підрядних речень. Де синь стоїть над краєм, де в росах далина, ізнов шумить врожаєм колгоспна сторона (А. Малишко). б) займати центральне місце, розриваючи головне речення. / прудко, мов іскри з багаття огнисті, мов хвилі гірського потоку сріблисті, летять голоснії пісні (Леся Українка). в) йти за головним реченням. Така позиція буває найчастіше. Командувач оглянув, як зміцнювалися берегові батареї, як готувалися позиції, як усе жило наступним штурмом (Ю. Яновський). До головного речення підрядні однорідні приєднуються найчастіше за допомогою того самого сполучника, що повторюється. Неоднорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних речень різних типів стосуються одного якогось члена головного речення, даючи йому різнопланову характеристику, або стосуються різних його членів. Розрізняють три випадки неоднорідної супідрядності: а) Кілька речень підрядних різних типів стосуються одного якогось члена головного речення, даючи йому різну характеристику, розкриваючи різнопланові особливості або доповнюючи його значення різними поясненнями. Стосуючись одного члена головного речення, неоднорідні супідрядні відповідають на різні питання. Наприклад: Як тільки човен поринав серед хвиль, мені здавалось, що він уже йшов на дно (Ю. Збанацький). б) Кілька супідрядних речень стосуються не одного, а різних членів головного речення. Це — так звана різночленна супідрядність. Різні члени можуть пояснюватись реченнями одного тину. в) Супідрядні речення різних типів стосуються різних членів головного речення.Напр. Коли Черниш підходив до поста, його увагу привернув кремезний плечистийсержант, який саме розмовляв з прикордонниками (О. Гончар). - його увагу привернув кремезний плечистий сержант, Коли Черниш підходив до поста, що саме розмовляв з прикордонниками. II. Складнопідрядні речення з кількома підрядними, поєднаними з головним способом послідовного підпорядкування. Послідовна, або ступенева підрядність характерна тим, що з головним реченням безпосередньо пов’язується одне з речень підрядних, а з ним — друге, з другим — третє і т.д. Наприклад: Техробітниця менісказала, що завуч живе в тому будиночку, який сховався під крислатими грушами.

103. речення розчленованої і нерозчленованої структури. Складнопідрядні речення з підрядними часу й умови. У структурному плані СП речення поділяють: 1)речення із нерозчленованою структурою – речення із прислівною залежністю підрядних частин, підрядна частина пояснює слово чи словосполучення. У таких структурах зв'язок обов’язків, бо головна частина характеризується семантичною незавершеністю іпрогнозує певний тип підрядної частини якби ти знав, як много важить слово. 2) речення із розчленованою структурою(детермінантною) – підрядна частина пояснює усю головну частину усміхнися моє серце тихесенько-тихо, щоб ніхто і не побачив. Зв'язок необов’язковий, головна частина є інформативно завершена і не прогнозує типу підрядної частини. СП з підрядним часу: від гол.до підр.частини можна поставити питання коли, доки. Підрядні часу можуть приєднуватися за доп. сполучників коли, як тільки, доки, поки, ледве, щойно. А також складені сполучні засоби: після того як…перед тим як. Є дві групи: 1)структури, в яких предикативні частини виражають одночасність дій, подій: коли копаючи картоплю, ключ угорі журавлиний кличе у невідомі краї.2) реч., які втражають значення різночасності: Як я малим збирався на весні іти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені… Складнопідрядним реченням із підрядним умови називається складне речення, підрядна частина якого вказує на реальну чи нереальну (тобто бажану або можливу) умову, за якої відбувається чи могло б відбуватися те, про що говориться в головному реченні, наприклад: «І їхати на возі з сіном неприємно, коли віз ось-ось перекинеться в річку» (О.Довженко); «..Якби були такі тюрми, то всі б з волі пішли жити до тюрми» (І.Багряний). Сполучник коли в підрядному умовному реченні здебільшого має тільки умовне значення, не обтяжене часовим відношенням, і є стилістично нейтральним. Розрізняють два типи підрядних умовних речень. Речення першого типу виражають дійсну, реальну умову, при наявності якої можлива дія головного речення. Вони приєднуються до головного сполучниками якщо, як, коли, раз. Другий тип підрядних речень виражає умову ірреальну, тобто нездійсненну. Ці речення приєднуються до головного сполучниками коли б, якби, аби. Головне речення теж містить вказівку на нереальність дії, яка граматично виражається формою умовного способу. Підрядна частина відноситься до всього головного речення і може займати будь-яке місце щодо нього: «Якби фортуна не була сліпою, хіба б лежав той грек на дні Супою?» (Л.Костенко) «Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись!..» (О.Олесь).Коли підрядне речення містить реальну умову, воно здебільшого стоїть у препозиції щодо головного: «Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстріляю» (М. Хвильовий). Якщо підрядне речення стоїть перед головним, то в головному може бути сполучник-відповідник то: «Як хвиля мимо пронесе, То буде й далі добре все» (О.Олесь); «Як нема чого їсти, то й святий забунтує...» (В.Винниченко).

101. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ ОБСТАВИННИМИ. Складнопідрядні речення з підрядним обставинним -це речення, в яких підрядна частина відноситься до члена речення головної частини, вираженого дієсловом, і виражає ознаку, напрямок, умову, міру дії чи стану тощо.Кількість підрядних речень більша, ніж існує різновидів обставин. Більшість обставинних речень формально двоченні (розчленовані). Розмежовують такі типи обставин: 1.Із значенням часу – питання пов’язані з часовою характеристикою: коли? Як довго? з/до якого часу? Доки? Розрізняють: - одночасові речення та -різночасові речення

Сполучні засоби: сполучники як, коли, поки, у той час, у міру того як… для одночасових

Та сполучникидо того як, перш ніж, поки, щойно, скоро – для різночасових. Із значенням місця – характеризує місце чи напрямок дії, про яку йдеться в головному реченні. Підрядна частина відповідає на питання де? Куди? звідки? Формально-синтаксичними показниками зв’язку частин є сполучні слова прислівникового походження де, куди, звідки. Семантика цих слів засвідчує місце дії (де), напрям (куди), вихідний пункт (звідки). У головному реченні сполучним словам де, куди, звідки можуть відповідати співвідносні слова (корелятивні прислівники) там, туди, тут, звідти тощо.

Залежно від семантики сполучних слів виділяють три групи речень з підрядним місця: 1) Підрядні, що вказують на місце дії (де?): Де кров текла козацька, трава зеленіє. 2) Підрядні, що вказують на напрям дії (куди?): Та куди не глянеш, впали чорноземи… 3) Підрядні, що вказують на вихідний пункт дії (звідки?): Ой не відтіль вітер віє, відкіль мені треба. Із значенням способу дії. Підрядна частина виражає спосіб чи якість дії. Їх поділяють на дві групи: А) підрядні власне способу дії. Виражають значення способу дії, констатуючи відповідні факти без образного зіставлення дій; тут не використовуються підрядні порівняльні сполучники мов, неначе, немов…: Сталося там, що він мусив перемогти (як сталося?) Б) підрядні речення способу дії з відтінками наслідку і мети: Карпо вийшов й собі хрьопнув дверима так, що вікна задзвеніли. Відношення мети нашаровується в тому випадку, коли підрядна частина приєднується до головної сполучником щоб: Потапчук керував так, щоб триматись посеред Дніпра. Із значенням міри і ступеня – вказує на міру чи ступінь вияву ознаки, якості, вираженої прикметником, прислівником, кількісним прислівником у головному реченні, тобто дає кількісну характеристику наскільки? якою мірою? до якої міри? Сполучні засоби: сполучники щоб, як, що, мов, наче, немов (би) Сполучні слова скільки, наскільки, яким у гголовній частині відповідають співвідносні слова так, стільки, настільки тощо. З урахуванням змістових і граматичних відношень між головним і підрядним реченням виділяють такі групи підрядних міри і ступеня: - зіставлювані – ознаки, дії чи стани розглядаютьт як кількісно однакові / настільки…, наскільки/ - з відтінком наслідку – х-зують спосіб вияву дії чи ознаки про яку йдеться, з кількісного боку. Аж, хоч… - відтінок мети: стільки, щоб… З підрядним порівняльним: це речення, в яких підрядна частина з допомогою порівняння пояснює зміст усього головного речення. Підрядна частина відповідає на питання як? приєднується до голвної порівняльними сполучниками як, мов, немов, наче, ніби, сполучним словом як. Завжди існують два об’єкти чи суб’єкти, які порівнюються. Не плутати з порівняльним зворотом!!! Наявність предикативної основи (*неповне речення з пропущеним підметом, з пропущеним присудком або повне речення): Ліси вкрились зеленню, наче дівки стрічками. Із значенням причини. – підрядна частина вказує на причину.

104.Безсполучникові складні речення і проблема їх класифікації. Безсполуч. скл. речення - речення, предикатив. частини якого пов’язані за змістом та інтонаційно. 1.Частина дослідників трактує безсполуч. скл. як різновид скл.-суряд. чи скл.-підряд. речень. Цей погляд панівний до 1950р. Передбачає підстановкусуряд. чи підряд. сполучника. (Н., Раби - сьогодні не раби: шумлять знамена боротьби (Олесь) - підставляють «тому що» і це скл.-підр. причини). 2.У ІІ пол. ХХст. ін. погляд: безспол. - окремий вид. Підстави виокремлення: не всі безсп. мають однозначні відповідникив системі сполучників, тож не можна трансформувати; Защебетав соловейко - пішла луна гаєм. - підходять суряд., і підряд. сполучники; не всі безспол. можна трансформувати зі збереженням відповідних змістових відношень. Сполучникові структури можуть не передавати їх. (Подивився я на хату - нема в мене хати.) серед безсп. є структури, які близькі до скл.-підряд., але неможливо вставити підряд. сполучник, проте суряд. сполучник встановлюється. (Не будь нас з Григорієм, ніхто б тої науки в Харкові не нюхав.) Вихованець І. намагався знайти компромісний варіант і виділив з групи безспол.: безспол. суряд.; безспол. підряд.; безспол. скл. речення з недиференційованими синтакс. зв’язками між їх предикатив. частинами; 1 і 2 розглядаються у системі сполучн. структур, 3 як окремий грам. різновид слад. речення (Небо раптом нахмурилося, місяць ліг на хмару. - скл. безсп. суряд. з єднальн.Я знаю: в призначений долею вечір напророчать далеку дорогу три зозулі. - скл. безсп. підряд. зясувал.) З погляду структури скл. безспол. речення є: речення зі структурно зумовленими предик. часинами (син такс. конструкції, одна предик. частина яких має структурні елменти, що передбачають появу другої предик. частини: Мені здається: твої очі сині.) ; речення зі структурно незумовленими предик. часинами (нема спкец. структ. показників, які тісно об’єднували предик. частини (Я понесу тебе в далекі гори - ти так хотіла бачити смереки.); З погляду семантики є: речення з однотип. частинами (пред. частини незалежні, між ними не напрошується питання. Передають єднально-перелічувальні, зіставно-протиставні відношення, значення одночасності, послідовності перелічувальних подій, зіставлення або протиставлення); Речення зі зн. рівночасності становлять незамкнену структуру з спец. перелічув. інтонацією, порядок розміщення предик. частин - відносно вільний. Предик. частинами можуть бути називні речення: Високі айстри, небо синє, твій усміх милий. Зн. одночасності вираж.: спільним компонентом (Тут на березі, ллються пахощі, шелестять казки, сплять роси вночі.) анафора (Хвиля котиться по водах, хвиля грає, бризка ними, поринає в них (Олесь).) вжив. у 2 предик. частині займен. або тих самих слів Речення зі зн. послідовності - відкриті структури, але вже з фіксованим порядком предик. частин. Зн. послідовності вираж.: порядок розташування предик. частин перелічувальна інтонація (Попрощалось сонце з чорною землею, виступає круглий місяць з сестрою-зорею) додат. засоби, н., прислів. (потім, надвечір) Речення, що вираж., зіставно-протист.зн. - зіст. чи протист. зміст двох предик. частин становлять структурні паралелізми. (Небо було синіше від моря, море було синіше від неба.) Це закрита структура. У багатьох реченнях ці зн. нелегко диференціюються. Протист. зн. виразніше виступає в речені. де заперечною є І предик. частина, а стердж. - ІІ. (Не тополю високую вітер нагинає, дівчина одинокая долю проклинає.) речення з різнотип. частинами (предик. частини взаємодіють за змістом, семантино неоднорідні, часто різнофункціональні. Відкрита структура з фіксованим порядком0 Речення зумовлені зн. предик. частини - між предик. частинами вст.. умовно-наслідкові відношення. Ічаст. - умова, ІІ - наслідок (Забудеш рідний край - твій корінь всохне.) Можуть вираж. часові відношення Речення з пояснюв. зн. ІІ частини стосовно І - Пояснює всю предик. частину або компонент. ІІ частина обов’язкова, а зв'язок між частинами міцний. Різноманітні за значенням. Ці частини теж можуть бути зумовлені і незумовлені, тобто виражати причину-наслідок: І снилися мені все білі сни: на сріблі сяяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави … Такі структури вираж. Коментуючи відношення.