Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.






Морфеміка -від грец.форма-розділ мовозн., що вивч.будову слова. Морфема -найменша значуща частина слова. У слові визвоний 10букв, 9 зв, 3 склади і 5 морфем. (ви-з-воль-н-ий). Види морфем: кориневі і службові (афіксальні). Кориневі- обовязкова частина слів, що належить до повнозначних частин мови: молод ий, молод ь, молод ість, молод іти, за молод у. Це споріднені групи слів, корінь виражає їхнє лексичне зн., це однокореневі. Рук а- руч енька, друг - друз і- друж ний, нос ити- нес ти-при ніс - нош ений. – чергування, це фонетичні варіанти кореня. Я-мене, ми-нас, добре-краще, брати-взяти = через історичні зміни форми слова утв.різні корені, це суплетивні корені. Службові - префікс, суфікс, закінчення(афікс), постфікс, інтерфікс. Корінь – основна єдина обов*язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення і повторюється у всіх граматичних формах у споріднених словах. Корінь –добр повторюється в іменнику- добро, прислівнику – подоброму, прикметнику – добрий. В українській мові є певна кількість слів з неповторюваними коренями – це незмінні запозичені слова меню, журі. Вони мають нульову сполучуваність з афіксами. Однією із розрізнювальних ознак кореня є його не закріпленість у словниках стосовно інших морфем. Наприклад у слові наперед – корінь у кінці слова. У Лінгвістичній літературі побутує таке поняття як кореневе слово (хата, вода) – непохідні слова без суфікс. І префікс. Поняття корінь і кореневе слово не тотожні, хоча вони можуть збігатися звуковим складом. За фонематичною ознакою корені бувають: повноголосні, не повноголосні. Повноголосні з фонемними сполуками – оро, оло, еле, ере: борода, молоко, берег. Корені бувають інваріантні – найчастіше вживаний кореневий морф. Варіантні – такий його звуковий різновид, що постав внаслідок різних явищ – чергування, спрощення. Корені: етимологічні(первинні) – основна етимолог. Частина слів, яка далі не розкладалася на частини і стала основою для утворення всього ряду етимологічно споріднених слів у певній мові. Наприклад, кора-корито- фемних швахвторинних. Вторинним наз. Таку спільну етимологічно споріднену частину слова яка не поділяється без утрати суцільності свого лексичного значення. За способом існування у сполучуваності з іншими морфемами поділяються на вільні і зв*язані. Вільний – вільно поєдн.ється з афіксальними морфемами без словотворчих афіксів, більшість коренів в нашій мові вільні. біг, біг-ун, біг-ати. Корені, які використовують тільки в по­єднанні з суфіксами і префіксами, називають зв'язаними (в- зу -ття, в- зу -ти, роз- зу -ти). Дослідники вважають їх неповноцінними, радексованими. З погляду походження – питомі і запозиченні. Питомі – що ведуть свій початок від індоєвропейської мовної спільності: сестра, дарувати. Мирний, рушник. Власнеукраїнський корінь – мрія. Запозичені корені – у складах запозичених слів. В українській мові значну групу складів становлять запозич. З грецької мови: левада. Лиман. З латинської: оксамит, оренда,. З тюркських мов: айва, орда. За формально-семантичним зв*язком: омонімні, синонімні, антонімні. Омонімні корені – які мають тотожний звуковий склад, але є носіями різних лексичних значень: водити – воджу, водій і вода-водний. Синонімні – мають різний фонемний звуковий склад, але носіями близьких чи тотожних лексичних значень: праця, труд, робота. Антонімні – носії протилежних лекс.значень: високий-низький. Коренева система укр.. є відкритою, поповнюється вторинними коренями. Афікси (службові морфеми) – це необов*язкові значущі частини слова, що є носіями словотвірного граматичного значення. За фунціями є словотворчі (чесний, бо від іменника честь утворився прикм.) і формотворчі – утворюються нові граматичні форми: зробити – форма док.виду. Префікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду») — частина слова, що стоїть перед коренем слова або префіксом. Вносить зміну в лексичне або граматичне значення слова наприклад, ріст — наріст, співати — заспівати. Існують префікси, які вживаються лише у системі 1 частини мови: в іменниках - пра-: прабатьківщина; в прикм. – пре-: премудрий. Приєднюючись до слова, п. здебільшого не змінюють його лексико-граматичний розряд, не змінюють і грам.ф. слова: мовний – позамовний, але в дієсловах можуть міняти і лексичне значення, і граматичну форму: писати-написати. У слові може бути декілька префіксів: поперечитувати. Можуть складатися з 1, 2 і більше (до семи) фонем (звуків). Є відкриті(закінчуються на голосний: по-, ви-, за, пере-, при-) і закриті (від-, над-, під-, перед-, роз-). Префіксальна система досить стійка, є близько 80, здебільшого це укр.. морфеми, але активно входять у вжиток запозичені: а-, анти, архі- тощо. Система префіксів поповнюється і частково похідними (складними) префіксами: недо-, зне-, рідше обез-.. ПРЕФІКСОЇДИ: це початкові елементи складних слів типу пів-, напів-, супер-, контр-, екс- (півроку, напів»яскравий, контр-адмірал) Суфікс – це службова морфема, яка знаходиться після кореня і служить для утворення нових слів і граматичних форм: (риб-к-о, риб-'яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и). Приєднюється до основи, до цілого слова. Здатні міняти частиномовну належність слова: чесно-чесність. Приєднуючись до твірної основи викликає морфонологічні зміни на морфемних швах: чергування голосних і приголосних, накладння: ескімос-ескімоський. Є регулярні (більшість)і унікальні: Пастух. За наявністю показника субстанційні і нульові. Більшість є субстанційними, мають звукове вираження: борець, водний. Нульові – які в певній грам.ф. не мають звукового вираження: принесла-приніс(нема). За структурою є прості і складні. Прості – в межах слова не діляться на частини, що мають значення: вигадка, водний, синіти. Складні – в СУЛМ сприймаються як утворення кількох простих, але мають суцільне значення, виникають внаслідок пере розкладу: квітка-квіточка, формочка-форма. З погляду походження – питомі і запозиченні. Виділяють суфіксоїд – кінцеві частини слів, що наближаються до суфікса: слов*яно знавець, а в слові славіст маємо вже суфікс. Суфіксальна система є відкритою, поповнюється за рахунок складних суфіксів і запозичених суфіксоїдів. Суфіксів є 320, з аломорфами 742.

Конфікс – словотворчий афікс, що складається з 2 частин, розташованих перед і після кореня і має єдине неподільне значення: Про- -ок: пролісок; О - …-ець: окраєць;

У-…-ити: узаконити По-…-ому: по-іншому По-…-и: по-українськи Між-…-и: міжнародний Серед них відсутні запозичені складники. Мають спільні ознаки з суфіксом, бо здатні міняти часиномовну належність(іншим – по-іншому). В СУМ близько 60 конфіксів, Закінчення (флекція) – це словозмінний афікс, що виражає граматичні значення (роду, числа, відмінка, особи) і реляційні, тобто синтаксичні відношення одного олова до інших слів в реченні або до речення в цілому. Ознаки: 1.Розташоване вкінці слів, після можуть бути лише постфікси. 2.приєднюється тільки до основи граматично змінних слів. 3.у простих словах буває лише одне, але інколи виділяють 2, одне з яких внутрішнє: трь ом ст ам. 3. визначається найбільшою регулярністю, запозичень нема. 4. виконують формотворчу функцію, зрідка творять нові слова: кум-кума, золото-золотий. Постфікс – службова морфема, що розташована в слові чи словоформі після закінчення чи формотв.суфікса і виражає граматичне чи формотв. Значення.: ся/сь, -бо, -но, -то, -те, -таки, -будь, -небудь. Два останніх виконують лише словотв. ф-ю. Інші ще і грам.ф. творять. В науковій літ. Їх нерідкр відносять до різновиду суфіксів. Ознаки: 1.розташовані в абсолютному кінці слова або після закінчення чи фрмотв. Суфікса: усміхнулася-усміхнутися. 2. приєднюється як до змінних, так і до незмінних слів. 3. виконують словотв. і формотв. Ф-ю. 4.приєднання їх до слова не змінює їхні словозмінні властивості: хто, кого, кому – хтось, когось, комусь. Система укр.. постфіксів є закритою, нема запозичень, нараховує 8 одиниць. ІНТЕРФІКС: в укр.. мовознавстві неоднозначний, Н. Клименко виділяє: 1.сполучна голосна, що використовується при утв.скл.слів. –О, -Е, - Є, -А, -ОХ. (ліс о степ, зор е пад, прац е здатний, житт є радісний, сорок а метровий, в ох сотий, гряз е вод о лікарня). 2.структурний елемент слова без самостійного значення, що розсташований між основою і словотв.чи формотв. Афіксом і виступає у ролі формального засобу їх поєднаня, їх ще називають асиментемою, суфіксальною зв*язкою і субморфом. Інтерфікс у 2 знач. З*являється на межі між твірною основою і словотв. суфіксом чи префіксом: шосе- шосе й ний. Європа – європський, але європейський. Погорі +л+ць, бо без «л» був би збіг голосних, що суперечить фонетичним законам укр..мови. Ще він з*являється між твірною основою і префіксом: над +і+брати. Серед І2 є питомі (л, й, е) і запозичені (вен+оз+ний, тем+ат+ичний). Усього в укр. Мові є 54 і. Афіксоїд – Н. Клименко: проміжна афіксоподібна морфема, що є частиною складного або складноскороченого слова, здебільшого співвідносного з основою чи коренем. Як афіксоїди трактують частини таких складних слів: все, мало, псевдо. Основні ознаки: 1.функційно-семантична близькість до афікса, про що свідчить їхня здатність вступати з ними в синонімічні зв*язки: слов*янознавець-славіст. 2.вони генетично-семантично зв*язані з коренем чи основою, з яких вони походять. 3.Використовуються для творення ім.., прикм, рідше дієслів. Поділяються на префіксоїди і суфіксоїди.

 

72.Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми. Морфема – значеннєва частина слова (префікс, корінь, суфікс, закінчення). найменша частина слова, що має певне значення (за визначенням американського лінгвіста Леонарда Блумфілда, 1933). Членування морфем на частини призводить лише до виділення елементів, що не мають значення — фонем. Морфема є абстрактною одиницею мови, і тому є не знаком, а класом знаків. Конкретна реалізація морфеми в тексті називається морфою або (останнім часом все частіше) морфом. Морф або морфа - конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи. З лекції, морф – один із формальних різновидів морфеми, що реалізується в мовленнєвому потоці. Морфи поділяються на аломорфи і варіанти морфем. Аломорами називаються такі морфи, які можуть взаємозамінюватися тільки в певних позиціях: суфікс –ов- вживається після твердих приголосних, крім шиплячих, а ев – після м*яких і шиплячих. -ин- після твердих (материн, «їн» – після й (Маріїн).

Варіанти однієї морфеми — це морфи, які характеризуються фонемною близькістю, наділені тотожним значенням, здатні замінити один одного в складі того ж слова чи словоформи, незалежно від позиції. Прикладом варіантів морфем є: 1) закінчення прикметників називного відмінка однини жіночого роду -а, -ая (червона, червоная), середнього -е та -еє (синє, синєє), місцевого відмінка однини чоловічого і середнього родів -ім, -ому (у синім, у синьому, в чистім, у чистому), називного множини -і та -її (високі, високії), 2)дієслівні закінчення 1 особи множини наказового способу -імо та -ім /запишімо, запишім, розкажімо, розкажім, ходімо, ходім/; 3)закінчення дієслів 1 особи множини дійсного способу -имо/-им, -емо/ -ем: свідчимо, свідчим, знаємо, знаєм; 4)прикметникові суфікси -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-/живесенький, живісінький, любесенький, любісінький, дрібнесенький, дрібнісінький, дрібнюсінький/, 5)суфікси інфінітива -ти та -ть: думати, думать, жити, жить; 5)дієслівний постфікс -ся та -сь: вагатися, вагатись, скаржитися, скаржитись. Вибір варіантів морфеми часто залежить від стилістичних особливостей їхнього використання. У поетичних текстах, наприклад, повні форми прикметників співіснують з короткими.Носіями лексичного значення є кореневі морфеми, носіями словотвірного – префікс….граматичного – закінчення.. Фонемна відмінність аломорфів тієї самої морфеми називається чергуванням фонем. Чергування бувають живі (або фонетичні) та історичні. Живі (або фонетичні) чергування зумовлені певними фонетичними умовами, що діють у сучасній мові. Так, наприклад, в аломорфах /сад-ити/ й /сад'-іт'/ фонема /д/ перед /і/ чергується з /д/, а в аломорфах /сад-ити/ й /с'ід-ати/ фонема /с/ перед /а/ чергується з /с'/ перед /і/. Історичні чергування Історичні чергування не залежать від спеціальних фонетичних умов сучасної мови, вони викликані фонетичними закономірностями, що діяли в минулому, в більш ранні епохи розвитку української мови. Одні з них розвинулися ще в спільнослов'янській мові-основі, другі -- в староруській мові, треті -- на різних етапах розвитку української мови. Усі ці чергування в сучасній українській мові поширені неоднаково: одні -- ширше, і умови діяння їх цілком очевидні, інші -- становлять лише пережиток чергувань, що знані були колись широко, а тепер умови їх діяння зневиразнилися. Оскільки для деяких форм фонетичні умови були однакові, то ці історичні чергування дістали певну морфологічну функцію й стали одним із засобів розрізнення й утворення певних форм слів. Так, наприклад, при утворенні прикметників із суфіксом -н- від іменників з кінцевим задньоязиковим приголосним обов'язкове чергування цього задньоязикового з шиплячим: берег -- при-бережний, штука -- штучний, вухо -- вушний. Історичні чергування фонем звичайно відображаються і в орфографії. Історичні чергування не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, властивими сучасній мові, вони відбуваються за традицією. Слід сказати, що так звані історичні чергування колись були також живими, оскільки були фонетичні причини, що зумовлювали їх. Але згодом ці причини зникли, а чергування в аломорфах лишились і відбуваються за традицією в певних морфологічних формах слів.

У СУЛМ живі чергування поширені тільки серед приголосних фонем. Живі чергування, як і модифікації, також бувають комбінаторні (що залежать від сусідніх фонем) і позиційні (пов'язані з положенням фонеми в слові). За направленістю чергування, як і модифікації, можуть бути регресивними й прогресивними. В українській мові переважають комбінаторні регресивні чергування приголосних фонем. На відміну від історичних, живі чергування в більшості випадків не відбиваються в орфографії. Причиною живих чергувань можуть бути: асиміляція, дисиміляція, спрощення груп приголосних. Асиміля́ ція: (лат. assimilo — уподібнюю) — у мовознавстві — уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному відношенні. Асиміляція буває: регресивною, коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — змагаєшся, вимовляємо —змагаєсся), прогресивною, якщо, навпаки, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола із давнім бъчела).

Живі чергування приголосних в українській мові можна розбити на такі типи: чергування за дзвінкістю -- глухістю, чергування за твердістю -- м'якістю, чергування за місцем і способом творення, чергування приголосних з нулем звука, чергування голосних з приголосними. Дисиміляція: Заміна у слові одного з двох однакових або схожих звуків іншим, менш подібним (наприклад «Рицар» - «Лицар»). Спрощення: коли окремі морфеми втрачають своє самостійне значення й зливаються з іншими, тобто слово втрачає здатність ділитись, основа стає непохідною. Наприклад: у словах сучасний, пагінець, посуд, обруч уже не виділяють префікси су-, па-, по-, об -: вони зрослися з коренями. Так само ім. жир, мило, діло, вікно вже сприймаються як безсуфіксні, хоч у давні часи вони були похідні, утворені суфіксами –р-, -л-, -н-. Співвідношення між морфою, аломорфом та морфемою приблизно таке саме, як між фоном (звуком мови), алофоном та фонемою. Аби дві морфи відносилися до одного аломорфу, вони не обов’язково повинні мати абсолютно однакове звучання: вони повинні мати лише однаковий фонемний склад та наголос.

 

 

81. Стверджувальні і заперечні речення Прості речення бувають стверджувальні і заперечні. Цей поділ зумовлений характером відношень повідомлюваного до дійсності. У стверджувальних реченнях стверджується існування предметів і явищ навколишньої дійсності: Поезія – завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. У заперечних реченнях повністю або частково заперечується повідомлення, яке міститься в реченні. Граматичним засобом вираження заперечень виступає граматична частка не: Довго я не хотіла коритися весні. Роль заперечення в реченні не у всіх реченнях однакова. В одних випадках не не змінює структуру речень: Батько працює – Батько не працює. В інших – не впливає не структуру речень: Є хліб (двоскладне речення) – Нема хліба (односкладне). Заперечні речення бувають: 1. Загально-заперечні. 2. Частково- заперечні. У загально-заперечних частка не розташована біля присудка і заперечує зміст усього висловлювання: Не вмирає душа наша, не вмирає воля. Якщо не стоїть при будь-якому іншому члені, то вона заперечує не зміст всього висловлювання, а лише його частину. Тому це частково-заперечне речення: Вітчизні віддати не вигризки душ, а всю повноцінність життя або смерті. Ознакою заперечення виступає і слова нема, немає: Нема рятунку ворогам. Функцію заперечення може виконувати і частка ні: ні слова про це, ні з місця). Заперечення можуть підсилювати заперечні займенники, прислівники: Так ніхто не кохав. Наявність або відсутність частки не – важливий компонент при розрізненні стверджувальних і заперечних речень. АЛЕ: при подвійному вживанні заперечної части не значення заперечення може нейтралізуватися і речення може набувати стверджувального характеру: Я не міг не прийти сьогодні на лекцію (= реченню Я змушена була прийти на лекцію). Буває, що у деяких реченнях може не бути частки не, але заперечний зміст висловлювання передається інтонаційно: Так я вам і повірив. Крім стверджувальних і заперечних речень, деякі мовознавці розрізняють стверджувально-заперечні речення (це стосується речень з однорідними присудками: Тече вода в синє море та не витікає.

 

82. Типи простих речень за значенням і будовою Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг). За структурою речення поділяються на прості і складні. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька. Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями. Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю). Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.). Просте речення може бути: 1. непоширене і поширене Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними(Ліс шумить), а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними(Ніч прийшла в місто). 2. односкладне: дієслівне (означено-особове, безособове, неозначено-особове, узагальнене-особове); іменне (називне) 3. Неповне. Неповні речення - це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення. Напр.: А хто ж з українців не любить пісню? Заспівай мені якусь свою. - Друге речення з наведеного приклада односкладне (означено-особове) неповне, тому що пропущено додаток, який легко встановити з попереднього речення: заспівай свою пісню. Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні ставиться тире: А в небі - райдуга. 4. ускладнене. До ускладнених речень належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами. 5. з однорідними членами. У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним. Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком. При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку. При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають: займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання- все це здавалося йому зараз незнайомим); прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті- всюди було темно). 6. з відокремленими членами. Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками. Відокремлення характеризується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення. Відокремлені члени речення поділяються на підрядні (Добре вихований, він не заважав розмові) відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени (Тут, поруч, буяла весна). 7. зі звертанням. Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво! Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра). 8.зі вставними і вставленими компонентами. Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення. За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати: джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…); достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти); невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно, може бути); виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином); емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

 

 

83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження. Реч. поділяють на прості і складні за будовою. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька. Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією. Підмет – такий член двоскладного речення, який називає предмет, ознака якого названа присудком. Між підметом і присудком існує формальний зв’язок, він виявляється у тому, що присудок підпорядковує свою форму підмету. У шкільному курсі цей зв’язок називається узгодженням, а в вузах координацією, обо взаємопогодженням. Змістовий зв’язок між підметом і присудком назив. предикативним відношенням. Просте речення називають монопредикативною одиницею. За структурою розрізняють прості та складні підмети. Простий – виражений одним компонентом. - ім.. в формі Н.в. (Не гріє сонце на чужині.) Підмет виражений ім. стоїть перед присудком.Якщо ім.. в Н.в. можна замінити О.в., то він виступає в ролі присудка(Мій поклик – праця, щастя і свободаю)

- займенником у Н.в.:особовим, що часто вживається з словами без, сам, які також входять до складу підмета(Сам він не помітив цієї помилки) ● заперечним (Ніхто не міряв серця глибочінь)

неозначеним ( Хтось ударив в дзвін); можуть поєднуватись з прикметником (Щось незвичне було в її вдачі). ● питальними (Хто спинить розлиття весняних буйних вод) ● відносними (Хто не жив посеред бурі. той (це вказівний займенник) ціни не знає тиші). Підрядна частина може приєднуватись сполучним словом що, яке виступатиме підметом (Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться) ● вказівним ( Той будує, той руйнує.). Треба відрізняти вказівний займенник від однозвучної частки це. Якщо це є займенником, то воно логічно виділяється (Це – мій народ.) Якщо це є часткою, то вжив. для виділення іншого речення (Це вершники, брати мої, линуть мене виручати). - субстантивовані прикметники (І світить білолиций на всю Україну)- субст. дієприкметники (Поранений глухо стогнав) - субст. числівники (Семеро одного не ждуть) - субст. прислівники (Не дивиться їм грізно в очі «завтра») - субст.службові частини мови, поєднані з прикметником (На кожне «так» лунає гостре «ні»). - інфінітив ( Лиш боротисьзначить жить). Інфінітивний підмет найчастіше стоїть перед присудком. Може стояти і після присудка, але в таких випадках він його логічно виділяє. (Господи, як це гарносіяти). При визначенні підмета треба розрізняти прикладкові і неприкладкові сполучення. Неприкладкові словосполучення є нерозкладними і виступають в ролі одного члена речення(підмета). До них належать: жар-птиця, стоп-кадр. роман-газета, хліб-сіль, калина-малина. Складені підмети - виражені словосполученням. - словоспол. з кількісним значенням, серед яких можна виділити групу конструкцій числ. + іменник (Невеликі три літа марно пролетіли) - конструкції поєднання ім.. з кількісним значенням + ім.. у формі непрямого відмінка (Сотні очей стежили за нами) - ім.. з значенням сукупності (зграя, гурт,. полк) + ім. в формі Р.в. (Голубів тремтячі зграї черкають неба береги) - словосполучення із значенням вибірковості (хтось із нас, багато з нас, дехто з хлопців) Як мало кожен з нас життю віддати встиг. - словосполучення з значенням неозначеності (Єщось святе у слові рідний край). - словосполучення з словами початок, середина, кінець ( Початок дняховається в світанні). - словосполучення із значенням суміжності ім.. Н.в.+ім.. в О.в.з прийменником «з». (Ожилистепи з лісами) - словосполучення з значенням приблизності, конструкції з прийменнком понад, близько, по (Минулотижнів зо два) - інфінітив з ім. в О.в. (Стати переможцембуло його давньою мрією) - не прикладкові сполучення (У неділю та ранесенько сурми-трубивигравали) - сурядні словосполучення (Пісня і праця великі дві сили) - фразеологічні словосполученняБабине літо» висіло на вітях) - цілі предикативні одиниці (Минуло «бути чи не бути»)

84. Структурні типи дієслівних присудків і способи їх морфологічного вираження. Якщо підмет називає предмет, то присудок називає ознаку предмета. Ця ознака є предикативною, бо характеризує предмет в певному модально часовому плані. Присудок може мати семантичне значення (це реальне значення слова, тобто лексичне значення), та граматичне значення (значення способу і часу, які співвідносять ознаку названу присудком з предметом названим підметом). В залежності від способу вираження лексичного і граматичного значення присудки поділяють на 2 групи: прості (лексичне і граматичне значення виражається нерозчленовано або синтетично), складені (ці значення виражаються розчленовано або аналітично, в них розрізняють головний і допоміжний елемент). Простий дієслівний присудок має узгоджувані та неузгоджувані форми. Узгоджені присудки найчастіше прості дієслівні присудки виражені дієсловом у формі дійсного, умовного, наказового способу (Світанокстукає у скло рожевим пальцем). Неузгоджені – це можуть бути усічені дієслівні форми (А сонце з хмари блись), неозначена форма дієслова (Така цікава розмова, а вони спали). Прості дієслівні форми можуть бути ускладненими: - частками: Був собі дід та баба. - повторенням однакових дієслівних форм з’єднаних частками не, так: Ось я йому скажу, так скажу. - повторення тавтологічного характеру: Вітер віє-повіває. - повторення 2х синонімічних слів: Плачуть-тужать козаченьки. - поєднання 2х дієслівних форм, яких перша частково або повністю втрачає значення(десимантезується): А я взяла і вигадала свято. - прості присудки можуть виражатися фразеологічними словосполученнями: То б’ють зорю воєнні сурмачі.

Складений дієслівний присудок має двочленну структуру і становить собою поєднання допоміжного компонента з основним, який виражений інфінітивом.Допоміжним компонентом може бути: - дієслова з фазовим значенням(вказують на момент дії) – починати, продовжувати, закінчувати. переставати. І раптом солов’ї взялись співати про молодість.- дієслова з модальним значенням(вказують на можливість/неможливість, необхідність виконання дії) – хотіти. могти. намагатися, прагнути, зуміти, спромогтися. Чому не можу я забути …- співвідносні з модальними дієсловами словосполучення мати силу, мати можливість: Хто має право нас судити. - співвідносні з модальнимдієсловом сполуки (в силі, в змозі): Ми нічого спинити не в силі. - повні і короткі форми прикметників(згоден, повинен, здатний, схильний): Ця ніч здатна була викликати його на одвертість. Дієслівний складений присудок може мати і ускладнені форми. Ця форма може функціонувати у вигляді таких моделей6 1) допоміжне модальне дієслово+ фазове слово+інфінітив: Я мушу перестати співати. 2) фазове дієслово+ модальне дієслово+ інфінітив: Він почав силкуватися говорити.

 

83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження. Реч. поділяють на прості і складні за будовою. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька. Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією. Підмет – такий член двоскладного речення, який називає предмет, ознака якого названа присудком. Між підметом і присудком існує формальний зв’язок, він виявляється у тому, що присудок підпорядковує свою форму підмету. У шкільному курсі цей зв’язок називається узгодженням, а в вузах координацією, обо взаємопогодженням. Змістовий зв’язок між підметом і присудком назив. предикативним відношенням. Просте речення називають монопредикативною одиницею. За структурою розрізняють прості та складні підмети. Простий – виражений одним компонентом. - ім.. в формі Н.в. (Не гріє сонце на чужині.) Підмет виражений ім. стоїть перед присудком.Якщо ім.. в Н.в. можна замінити О.в., то він виступає в ролі присудка(Мій поклик – праця, щастя і свободаю)

- займенником у Н.в.:особовим, що часто вживається з словами без, сам, які також входять до складу підмета(Сам він не помітив цієї помилки) ● заперечним (Ніхто не міряв серця глибочінь)

неозначеним ( Хтось ударив в дзвін); можуть поєднуватись з прикметником (Щось незвичне було в її вдачі). ● питальними (Хто спинить розлиття весняних буйних вод) ● відносними (Хто не жив посеред бурі. той (це вказівний займенник) ціни не знає тиші). Підрядна частина може приєднуватись сполучним словом що, яке виступатиме підметом (Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться) ● вказівним ( Той будує, той руйнує.). Треба відрізняти вказівний займенник від однозвучної частки це. Якщо це є займенником, то воно логічно виділяється (Це – мій народ.) Якщо це є часткою, то вжив. для виділення іншого речення (Це вершники, брати мої, линуть мене виручати). - субстантивовані прикметники (І світить білолиций на всю Україну)- субст. дієприкметники (Поранений глухо стогнав) - субст. числівники (Семеро одного не ждуть) - субст. прислівники (Не дивиться їм грізно в очі «завтра») - субст.службові частини мови, поєднані з прикметником (На кожне «так» лунає гостре «ні»). - інфінітив ( Лиш боротисьзначить жить). Інфінітивний підмет найчастіше стоїть перед присудком. Може стояти і після присудка, але в таких випадках він його логічно виділяє. (Господи, як це гарносіяти). При визначенні підмета треба розрізняти прикладкові і неприкладкові сполучення. Неприкладкові словосполучення є нерозкладними і виступають в ролі одного члена речення(підмета). До них належать: жар-птиця, стоп-кадр. роман-газета, хліб-сіль, калина-малина. Складені підмети - виражені словосполученням. - словоспол. з кількісним значенням, серед яких можна виділити групу конструкцій числ. + іменник (Невеликі три літа марно пролетіли) - конструкції поєднання ім.. з кількісним значенням + ім.. у формі непрямого відмінка (Сотні очей стежили за нами) - ім.. з значенням сукупності (зграя, гурт,. полк) + ім. в формі Р.в. (Голубів тремтячі зграї черкають неба береги) - словосполучення із значенням вибірковості (хтось із нас, багато з нас, дехто з хлопців) Як мало кожен з нас життю віддати встиг. - словосполучення з значенням неозначеності (Єщось святе у слові рідний край). - словосполучення з словами початок, середина, кінець ( Початок дняховається в світанні). - словосполучення із значенням суміжності ім.. Н.в.+ім.. в О.в.з прийменником «з». (Ожилистепи з лісами) - словосполучення з значенням приблизності, конструкції з прийменнком понад, близько, по (Минулотижнів зо два) - інфінітив з ім. в О.в. (Стати переможцембуло його давньою мрією) - не прикладкові сполучення (У неділю та ранесенько сурми-трубивигравали) - сурядні словосполучення (Пісня і праця великі дві сили) - фразеологічні словосполученняБабине літо» висіло на вітях) - цілі предикативні одиниці (Минуло «бути чи не бути»)

84. Структурні типи дієслівних присудків і способи їх морфологічного вираження. Якщо підмет називає предмет, то присудок називає ознаку предмета. Ця ознака є предикативною, бо характеризує предмет в певному модально часовому плані. Присудок може мати семантичне значення (це реальне значення слова, тобто лексичне значення), та граматичне значення (значення способу і часу, які співвідносять ознаку названу присудком з предметом названим підметом). В залежності від способу вираження лексичного і граматичного значення присудки поділяють на 2 групи: прості (лексичне і граматичне значення виражається нерозчленовано або синтетично), складені (ці значення виражаються розчленовано або аналітично, в них розрізняють головний і допоміжний елемент). Простий дієслівний присудок має узгоджувані та неузгоджувані форми. Узгоджені присудки найчастіше прості дієслівні присудки виражені дієсловом у формі дійсного, умовного, наказового способу (Світанокстукає у скло рожевим пальцем). Неузгоджені – це можуть бути усічені дієслівні форми (А сонце з хмари блись), неозначена форма дієслова (Така цікава розмова, а вони спали). Прості дієслівні форми можуть бути ускладненими: - частками: Був собі дід та баба. - повторенням однакових дієслівних форм з’єднаних частками не, так: Ось я йому скажу, так скажу. - повторення тавтологічного характеру: Вітер віє-повіває. - повторення 2х синонімічних слів: Плачуть-тужать козаченьки. - поєднання 2х дієслівних форм, яких перша частково або повністю втрачає значення(десимантезується): А я взяла і вигадала свято. - прості присудки можуть виражатися фразеологічними словосполученнями: То б’ють зорю воєнні сурмачі.

Складений дієслівний присудок має двочленну структуру і становить собою поєднання допоміжного компонента з основним, який виражений інфінітивом.Допоміжним компонентом може бути: - дієслова з фазовим значенням(вказують на момент дії) – починати, продовжувати, закінчувати. переставати. І раптом солов’ї взялись співати про молодість.- дієслова з модальним значенням(вказують на можливість/неможливість, необхідність виконання дії) – хотіти. могти. намагатися, прагнути, зуміти, спромогтися. Чому не можу я забути …- співвідносні з модальними дієсловами словосполучення мати силу, мати можливість: Хто має право нас судити. - співвідносні з модальнимдієсловом сполуки (в силі, в змозі): Ми нічого спинити не в силі. - повні і короткі форми прикметників(згоден, повинен, здатний, схильний): Ця ніч здатна була викликати його на одвертість. Дієслівний складений присудок може мати і ускладнені форми. Ця форма може функціонувати у вигляді таких моделей6 1) допоміжне модальне дієслово+ фазове слово+інфінітив: Я мушу перестати співати. 2) фазове дієслово+ модальне дієслово+ інфінітив: Він почав силкуватися говорити.

85. Складений іменний присудок Присудок, який складається з іменної частини, що виражає його зміст (лексичний значення), і допоміжного дієслова-звязки, що виражає граматичне значення способу, часу і особи. Він двокомпонентний. Вирізняють 2 групи зв’язок цього присудка: 1) неповнозначні(абстрактні): бути, ставати, являти собою; 2) напівповнозначні: ставатися, здаватися, робитися, вважатися. Зв’язка бути може мати нульову форму: Книги – морська глибина. В ролі іменної частини можуть виступати: 1) ім.. у формі Н.в або О.в.: Вн був сином мужика, а став володарем у царстві духа.2) ім.. у формі З.в. з прийменником за: Очерет мені був за колиску. 3) ім.. у формі Р.в. переважно супроводятьсяприкметником: Вона була доброго рибацького роду. 4) ім.. в інших відмінкових формах, їх можна замінити співвідносними за значенями прикметниками: Косарі того року були в ціні. 5) до складу іменної частини можуть входити порівняння: В чужих краях і хліб наче вата.6) Прикметники: Нічка тиха і темна була..

7) займенники: Не той тепер Миргород. 8) займенники у питальних реченнях: Яко.ю ж була реальність? 10) числівники: Ми сьогодні перші. 11) нерозкладні словосполучення(фразеологічні, з кількісним значенням): Пісня і праця – великі дві сили.

86. ПОВНІ І НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ. ВИДИ НЕПОВНИХ РЕЧЕНЬ. ПИТАННЯ ПРО ЕЛІПТИЧНІ РЕЧЕННЯ. Неповні речення – речення в яких синтаксична позиція одного або кількох членів речення лишається лексично незаміщеною. Неповні речення зумовлені потребами комунікації, бо дають змогу висловити думку економно, без зайвих повторень, і водночас зрозуміло.

На їх утворення впливають 1.Власне мовні чинники: грунтуються на формах слів, що своєю роллю вказують на семантику та морфолого-синтаксичні особливості неназваних слів.2.Позамовні чинники: ситуація, умови мовлення, міміка, жести тощо.Відповідно до критеріїв виділяють 2 різновиди неповних речень: 1.і структурно і семантично неповні (ВЛАСНЕ НЕПОВНІ) - з погляду семантики: а) ситуативні (тут неназваний компонент підказується ситуацією мовлення, характерні для усного мовлення) б) контекстуальні (неназваний компонент встановлюється з контексту). - з погляду структури: вказівка на неназваний член речення. 2. семантично повні, неповні лише структурно З погляду структури: 1) неповні двоскладні з пропущеним підметом: У Києві на Подолі козакигуляють. Як ту воду, цебром-відром вино розливають. 2) неповні двоскладні з пропущеним присудком: Три явори посадиласестра при долині. А дівчина заручена – червону калину. 3) неповні односкладні речення з неназваним головним членом або його частиною: Курінь поставите? – Ні, може, хижку. (означ.-особове неповне). У неповних реченнях можуть бути пропущені і другорядні члени: - додаток: Стояла люта зима. Ще такої сніжної не знали люди. - обставина: Тут не можна зайти по рибу. Мулко вельми, грузько. - кілька членів: Яп’ю за життя. За його радощі та муки(підмет і присудок). - як окремий різновид виділяють приєднувальні конструкції – це граматично пов’язані з попереднім реченням члени речення, які виділені і оформлені як самостійне речення. Їх є 3 види: 1) означальні: Вони кидають з неба свою пісню. Дзвінку, металеву, капризну. 2) обставинні: Марта ревнувала Антона. Уперто, затаяно. сильно. 3) об’єктні: Нічого не дала мені доля за тих три роки. Ані розчарувань, ані ганьби, ані бідності. Еліптичні речення – це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Семантично повні, неповні лише структурно.. Залежно від пропущеного елемента виділяють такі підтипи: 1) З еліпсисом присудка (або головного ялена однлскладного речення) зі значенням дієслова руху, переміщення: А москалі їй назустріч, як один, верхами… (їдуть)2) з еліпсисом присудка (або головного ялена однлскладного речення), що виражає похання, наказ, побажання, привітання, подяку, запитання тощо. Часто використовуються в розмовному мовленні: У чорну їх! – вирішив старшина 3) з еліпсисом присудка(або головного ялена однлскладного речення) зі значенням буттєвого дієслова. Це нульові форми дієслова бути та синонімічних з ним дієслів. Позаду – вороги. / А тюрм, а люду, що гине там!! Сюди відносимо реч. з попущеним дієсловом-‘язкою у складеному іменному присудку. 4) З нульовою (еліпсованою) заперечною формою дієслова бути чи семантичноблизького до нього заперечного дієслова: Ні землі, ні неба…

5) Речення з еліпсисом присудка, що має значення дієслова мовлення: Він їй слово, а вона йому – десять. 6) конструкції питального характеру з еліпсисом дієслова-присудка (предикативного члена односкладного речення). Звідки ви? - питали подорожні. 7) з еліпсисом підмета в двоскладному реченні чи додатка в двоскладному і односкладному: Серед неба горить білолиций. Дівчата співали весільної. 8) односкладні речення з еліпсисом предикативного слова можна, треба, необхідно, здебільшого при наявному інфінітиві: Сиділи чемно, що ні голову повернути, ні словом перемовитись. 9) односкладні печення з еліпсисом інфінітива за наявності предикативних слів пора, час: Людині треба з горем на люди. Мені вже час….

87. УЗГОДЖЕНІ І НЕУЗГОДЖЕНІ ОЗНАЧЕННЯ. СПОСОБИ ЇХ МОРОЛОГІЧНОГО ВИРАЖЕННЯ. КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ НЕУЗГОДЖЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ І НЕПРЯМИХ ДОДАТКІВ Означення - другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета і синтаксично залежить від іменника. (за Шульжуком). Академічний синтаксис: «Означенням називається синтаксично залежний від іменника, займенника чи будь-якого субстантивованого слова або виразу другорядний член речення, який узгоджується з означуваним словом у відмінку, а також, здебільшого, у числі й роді або пов’язується з ним зв’язком керування чи, зрідка, прилягання.»За способом морфологічного вираження поділяються на Морфологізовані – виражені прикметниками, порядковими числівниками, займенниками прикметникового зразка, дієєприкметниками – виступають в ролі узгоджених означень. Неморфологізовані – виражені іменниками у різних відмінкових формах, інфінітивом тощо – поєднані з означуваним словом зв’язком керування чи прилягання – неузгоджені означення. Узгоджені означення поєднуються з означуваним словом зв’язкомузгодження і виражаються тими частинами мови, що здатні підпорядковувати свої формиголовному компоненту. 1.прикметник, що узгоджується з означуваним іменником у роді, числі і відмінку А з моря вітер дме гарячий, нетерпеливий. 2. Займенники прикметникової форми, дієприкметники, порядкові і кількісні числівники: Ніби хмари облягли наше життя3. Прикметникові та дієприкметникові звороти: Місяць, закоханий в ніч чарівну, сяє щасливий і світе… Неузгоджені означення приєднуються до означуваного слова зв’язком керування або прилягання. Можуть виражатися: 1) іменниками - у формі Н.в.: проблема «учитель-учень» - у формі Р.в.: І оживе добра слава, слава (чия) України.

- у формі О.в.: борода діда 2) присвійними займенниками: його, її, їх. 3) прислівниками: Зійшов над хатою місяць у повні. 4) інфінітивом: Зосталась тільки надія одна – надія вернутись на Вкраїну. 5) синтаксично нерозкладним словосполученням.: Ним володіло бажання поставити всі крапки над «і». 6) так звані синтаксично вільні, але функціонують нероздільно: людина середнього віку, хлопчина років п’яти. 7) займенник з іменником: Придбав Максим сина на всю Україну. Прикладка – це означення у формі іменника, і цей іменник дублює форму означуваного слова і дає предмету другу назву.1) якщо є поєднання загальної та власної назви, то прикладкою є власна назва: ріка Дністер. але загальна азва може бути прикладкою, коли дає власній образну характеристику: Дніпро-ріка. 2)якщо поєднуються 2 загальні назви, то прикладка визначається на основі того, яка назва є уточню вальною: Всіх владарка ніч покорила. Не є прикладками: 1) парне поєднання синонімічних слів: путь-дорога; 2)..антонімічних слів: купівля-продаж; 3) сполучення слів, яке можна замінити одним словом: батько-мати(родичі); 4) складні слова, один компонент яких виражає оцінне значення: грім баба; 5) складні слова терміни: роман-газета.

Для розмежування неузгоджених означень і додатків, передусім виражених формою родового відмінка, використовують синонімічні перетворення: заміну неузгодженого означення узгодженим (книга батька – батькова книга, плаття дочки – доччине плаття, сік берези – березовий сік) – для визначення означення; трансформацію неузгодженого означення в підмет, а означуваного слова в присудок (шум лісу – ліс шумить, радість батька – батько радіє) – додаток.

 

88.ДОДАТОК І ЙОГО РІЗНОВИДИ. СПОСОБИ МОРФОЛОГІЧНОГО ВИРАЖЕННЯ ПРЯМИХ І НЕПРЯМИХ ДОДАТКІВ. КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ ДОДАТКІВ І ОБСТАВИН. Додаток – це такий другорядний член речення, який називає предмет, що є об’єктом дії чи стану, або стосується якогось проявлення ознаки іншим предметом. Відповідає на питання непрямих відмінків. Це обов’язковий елемент структури речення, який не можна довільно опустити. В ролі додатка найчастіше виступають: 1) ім..в формі непрямих відмінків: з журбою радість обнялась 2) займенники: ми не лукавили з тобою 3) субстантивовані прикметники: чи ж неповторне можна повторити 4) субст.числівники: від десяти відняти сім. 5) субст. дієприкм.: вовк і лічене бере 6) особова форма дієслова: очима ти сказав мені «люблю» 7) субств. прислівники: Треба вірити в прийдешнє завтра. 8) субств. вигук: протягли своє ку-ку-рі-ку горлаті півні. Розрізняють: придієслівний додаток, присубстанційні(від іменника), при адвербіальні. В системі при адвербіалізації розрізняють прямі (залежать від перехідних дієслів) та непрямі (від неперехідних)додатки. Прямі додатки виражаються 1)іменникамиу формі З.в. без прийменника: пісня розвіває тугу 2) Прямий додаток у двох випадках може виражатись і Р.В. без прийменника: - за наявності при перехідному дієслові заперечної частки НЕ: Я не люблю ненависті в собі. - коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину: Я золота в сонця візьму, блакиту морського попросим позичить русалку саму… Непрямий додаток виражений іменником чи займенником у формі непрямих відмінків з прийменником чи без. Р. в. без прийменника: Любові й щастя хочеться людині. Д. в. без прийменника: поему він присвячував народу. О. в. без прийменника: Красу природи треба розуміти серцем.. Непрямий прийменниковий додаток.Р. в. з прийм.: подарував для тебе З. в. з прийм.: вір у майбутнє О. в. з прийм.: вітер з гаєм розмовляє. Інфінітив – неморфологізований додаток: Дочка вечерять подає. Прийменникові конструкції часто функціонують і як обставини. Для диференціації цих членів речення використовують логічні питання, морфологічне вираження головного і залежного компонентів, їхнє лексичне значення, можливість заміни одних компонентів іншими тощо.

 

 

89. РОЗРЯДИ ОБСТАВИН ЗА ЗНАЧЕННЯМ І СПОСОБИ ЇХ МОРФОЛОГІЧНОГО ВИРАЖЕННЯ. Обставина – це другорядний член речення, який характеризує уреченні дію і вказує на спосію її протікання, інтенсивність, час, мету, причину.
Поєднуються зв’язком прилягання або керування. Обставини характеризуються розгалуженістю значень. Традиційно виражається прислівниками, дієприслівниками, відмінковими та прийменниково-відмінниковими формами іменників, інфінітивом. Морфологізовані обставини виражені тими частинами мови, для яких така синтаксична функція характерна (присл.). Неморфолог. - для яких є нетиповою (інфінітив, іменник). В ролі обставини: Прислівник і прикладка: Тихо Дунай воду несе. Іменник уформі непрямого відмінка: Синій ранок впав на місто. - інфінітив: Дівчата вийдуть воду брать. Одиничні дієприслівники або дієприсл. звороти: Ми давно переглянули вартість речей, розділивши святе і фальшиве. Синтаксично нерозкладні словосполучення: А був час, коли хотілось втекти світ за очі.

Виділяють такі різновиди: Способу дії. Вказує на характер діє, спосіб її виконання, дають якісну характеристику дії чи стану, означають спосіб її здійснення і відповідають на питання як? яким способом? Головними засобами вираження обставини способу дії є: 1) якісно-означальні прислівники: рухатись повільно, ттихо говорити 2) означальні прислівники: ходити навшпиньки, вишмигнув прожогом. 3) безприйменниковий іменник в О. в. без прийменника із загальним порівняльним значенням: дивтись лисицею, море звірюкою стогне. 4) прийменниковий іменник: вистроїтись в одну лінію, зібратися в купу. 5) дієприслівник і дієприслівниковий зворот: Дерева й кущістояли довкола тихі й непорушні, похилившись додолу важкими, росою набряклими вітами. 6) Синтаксично нерозкладне словосполучення: У поті чола працюю. 7) ім. в непрямих відмінках з прийм.: Пахучий хліб росте без сліз і каяття. Міри і ступеня. Характеризують дії та ознаки щодо міри їх вияву чи інтенсивності й відповідають наптання якою мірою? наскільки? як часто? як багато? Скільки разів? У скільки разів?. Головними засобами вираження є: 1) прислівники із загальним значенням міри і ступеня: просуватись дуже обережно. Не гріє сонце на чужині, а вдома надто вже пече. 2) прийменниково-іменникові конструкції, що вказують на межу інтенсивності дії, ознаки: червоніти до сліз, обнялися до болю, налив балку по самі вінця. 3) слова і словосполучення, які вказують на кількість вираження дії істану: Я жив би двічі і помер би двічі. Ми проїхали двісті км. Він приходив декілька разів. В конструкціях можуть бути наявніповнозначні компоненти на позначення ваги, розміру, вартості, відстані, періодичності повторення дій тощо: втричі більше, більш як два тижні, з півтисячі кілометрів. Обставина місця. Вказують на місце протікання дії.Характеризують дію, ознаку, подію у просторовому аспекті й відповідають на питання де? Куди? Звідки. У функціональному плані виділяють два різновиди обставин місця: власне обставини місця і обставини напряму дії чи стану. - Власне обставини місця – вказівка на локалізацію в просторі - питання де? Виражаються прислівниками місця (десь, тут, там, далеко) та прийменниково-іменниковими конструкціями (М.в.. на березі, по дворах і серед вулиці тощо)- Обставини напрямку дії (стану) – вказівка на кінцеву (куди?) чи вихідну (звідки?) точку поширення дії чи стану. Обставини місця можуть виражатись: 1. Присл.: кругом поле, як те море, широке синіє. 2.Ім. у безприйм. Формі (О.в. без прийм.): Защебетав соловейко-пішла луна гаєм. 3. Ім. у формі непрям. в. з прийм.: А над степом вітер віє, а в небі гуркотить весна.4. синтаксично нерозкл. Словоспол.: Тепер можеш іти на всі чотири сторони. Обставини часу. Вказують на час протікання дії.Характеризують дію, стан, ознаку за їх стосунком до певного часу і відповідають на питання коли? доки? з якого часу? до якого часу? з яких пір? До яких пір? Виражається: 1.Присл.: Гомоніла Україна, довго гомоніла. 2.Ім. у формі непр. в. з прийм.: І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала. 3. Ім. у формі О. в. без прийм: я малою була горда. 4. Присл. і дієприсл. зворот: Вийшовши з хати, Гнат ніби пірнув у сніг. 5. Синт. Нерозкл. Словосп.: А тим часом із діброви козак виїжджає. При цьому однаково часто використовуються поширені і непоширені обставини: ще кілька годин тому, ще тільки вчора ввечері, минулого року. Обставини причини. Характеризують дію, стан, ознаку, вказуючи на причину, підставу виникнення їх, і відповідають на питання чому? Через що? З якої причини? На якій підставі? Можуть виражатися: - прислівниками причини: спересердя, зопалу - дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами: замислившись, побачивши їх удвох… - прийменниково-іменниковими конструкціями, вклячаючи ті, в яких вживаються похідні прийменники: внаслідок, в результаті, завдяки, від щастя, з журби, з кохання… Обставини мети. Вказують на мету дії чи стану і відповідають на питання для чого? Нащо? Навіщо? З якою метою? Виражається: - прислівниками мети: навмисне (зумисне) - прийменниково-іменниковими конструкціями: для потіхи, на відпочинок, по воду - іфінітивом: Лікар поїхав оглядати хворого. - складеними прийменниками в ім’я, на честь, з метою з іменником в Р.в.., а прийменник з метою + інфінітив: поїхав з метою отримати подарунок. Обставина умови. Означає умову, за якої відбувається дія, і відповідає на питання за якої умови? Виражається: - прийменниково-іменниковими конструкціями: у голоді та в холоді, у злиднях та недостатках тощо. - дієприслівниковим зворотом: Мелодія, опанувавши душею, не швидко стихає, не спиатвши броду, не лізь у воду. Обставина допусту. Вказують на умову, всупереч якій щось відбувається, і відповідають на питання незважаючи на що? Всупереч чому? Виражаються: - прийменниково-іменниковими конструкціями: незважаючи на несподіваний візит; напастям наперекір; - дієприслівником і дієприслівниковим зворотом: не раз відчувавши на собі щем поразок, бійці не зупинялись у боротьбі.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.