Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги

Тема: Соціально-педагогічне консультування як технологія соціально-педагогічної роботи.

Мета вивчення: розглянути соціально-педагогічне консультування як технологію професійної діяльності соціального педагога, ознайомитися з принципами і типологією здійснення консультативної діяльності.

Література: [6; 11; 14; 22; 36]

План
1. Поняття соціально-педагогічного консультування як технології соціально-педагогічної роботи.

2. Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги

3. Принципи й типологія соціально-педагогічного консультування.

1. Поняття соціально-педагогічного консультування як технології соціально-педагогічної роботи.
Соціально-педагогічне консультування – цекваліфікована порада, допомога людям, щомають різні проблеми, з метою їхньої соціалізації, поновлення й оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування. У рамках соціально-педагогічного консультування, поруч з іншими його видами (медико-соціальне, психолого-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське та ін.), сьогодні виділяють і соціально-педагогічний напрямок.
Соціальний педагог у зв’язку зі специфікою своєї професійної діяльності часто виконує функції представників найрізноманітніших професій. Отже, соціально-педагогічне консультування включає в себе елементи інших напрямків соціальної консультативної діяльності.
^ Основною метою соціально-педагогічного консультування є надання допомоги клієнту в розв’язанні його соціальних проблем і в налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими. Така консультативна діяльність дозволяє клієнту розширити уявлення про себе і власну ситуацію, а потім пережити в собі свої нові можливості. Клієнт у результаті консультації повинен прийняти відповідальність на себе за те, що з ним відбувається. Особливість технології консультування полягає саме в активізації резервів і внутрішніх сил клієнтів для розв’язання проблемних, кризових або конфліктних ситуацій.

Консультування як технологічний спосіб вирішення соціально-педагогічних проблем

Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги

В житті кожної людини бувають такі критичні моменти, коли ускладнюються взаємовідносини з оточуючими, загострюються внутрішні протиріччя, стають нестерпними переживання стосовно свого становища, яке здається безвихідним. Допомогти в такий момент може консультація, яка здійснюється фахівцем. Консультування - це вид соціальної роботи, в ході якої спеціаліст соціальної роботи допомагає клієнту вивчити і зрозуміти суть існуючої проблеми і запропонувати різноманітні варіанти, котрі можуть бути використані для їх вирішення. В соціально-педагогічній діяльності виділяють особливий вид консультування – соціальне консультування. За змістом це є технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з метою їх соціалізації, відновлення і оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних норм спілкування.

За своєю технологією і формою консультація уявляє собою взаємодію між двома або декількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію клієнту.

За формою розрізняють групове та індивідуальне консультування, за змістом - конкретне і програмоване. У практиці соціальної роботи знаходять застосування всі форми і види консультування, а у відповідності з виникаючими проблемами може бути використано і їх поєднання.

Консультативна допомога здійснюється під час взаємодії консультанта з клієнтом. Така взаємодія відбувається за допомогою процесу спілкування. Основними функціями соціально-педагогічного спілкування є:

Інформаційна функція, яка полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до соціальних служб.

^ Психотерапевтична функція - це допомога клієнтам різноманітними психотерапевтичними засобами.

Педагогічна функція, що передбачає здійснення виховного впливу у процесі роботи педагога з дітьми та молоддю.

^ Організаційна функція - це прийняття необхідних організаційних рішень і координація зусиль всіх суб'єктів соціально-виховної діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги

Відповідно до вищеназваних функцій існують і окремі види соціально-педагогічного спілкування: інформаційне, психотерапевтичне, педагогічне, організаційне. Кожне з них має власні закономірності та особливості. Ці види спілкування потребують не просто добре розвиненої загальної комунікабельності, а сучасних наукових знань, переконань та відпрацьованих навичок. Ті негативні звички та манери, які можуть ставати на заваді інформаційного або організаційного спілкування, є абсолютно неприпустимими у психотерапевтичному та педагогічному спілкуванні.

^ Психотерапевтичне спілкування є для соціальних педагогів найбільш важливим за його обсягом та ефективністю у допомозі клієнту. Це пояснюється тим, що значне місце у соціально-педагогічній діяльності посідають такі види консультування: батьків - з приводу виховання дітей, подружжя - з проблем стосунків між ними, молоді - з приводу конфліктів з батьками, щодо труднощів міжособистісного спілкування та позитивної «Я - концепції», та інші. Цей вид спілкування є різновидом індивідуальної та групової психотерапії, яка безпосередньо спрямована на вирішення соціальних проблем клієнтів, на покращання їх психічного та фізичного здоров'я, хоча і опосередковано.

Соціально-педагогічне консультування набуває у зв'язку з демократизацією і гуманізацією суспільства все більшого значення і перспектив, що фактично знаменує новий етап у забезпеченні психологічного комфорту, тобто більш високої якості життя людини. Добре відомо, наскільки важливим для людини є емпатійне (довірливе, щире, розуміюче) спілкування, можливість поділитися з кимось власними проблемами, отримати пораду і співчуття.

Таким чином, консультант, по-перше, виконує функції уважного, розуміючого і співчуваючого співрозмовника (що вже багато важить), і, по-друге, допомагає вирішенню тієї проблеми, з якою звернувся клієнт. Це може бути проблема поведінки або емоційного стану клієнта, коли консультант допомагає порадою чи користується спеціальним психокорекційним впливом; може бути питання, вирішення якого потребує участі юриста, лікаря або інших спеціалістів соціально-педагогічних служб.

Психотерапевтичне спілкування покликане сприяти зменшенню психологічного дискомфорту клієнта. Перша закономірність полягає у використанні консультантом такої тактики спілкування, яка передбачає необхідні послідовні етапи вирішення проблеми клієнта:

етап створення сприятливих обставин для спілкування;

етап вивчення проблеми клієнта;

етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації;

етап формулювання цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги;

етап виконання програми допомоги;

етап оцінки результатів.

Головною проблемою педагогічного спілкування є те, що його специфіка - інструктування, пред'явлення вимог, накази, зауваження, роз'яснення, перестороги - породжує у педагогів установку переважно на директивний стиль, при якому важко утриматись у межах поміркованості, ввічливості і тактовності.

Соціальному педагогу необхідно, по-перше, самому правильно здійснювати педагогічне спілкування з дітьми, підлітками та молоддю і, по-друге, орієнтувати на продуктивне педагогічне спілкування педагогів та батьків у процесі консультативної та просвітницької діяльності.

Щоб стати досвідченим консультантом не достатньо бути розуміючим, потрібно ще вміло застосовувати на практиці відповідні прийоми і методи. Професійний консультант повинен володіти такими якостями:

емпатією, або здатністю бачити світ очами іншої людини; повагою до клієнта, здатністю реагувати на проблему клієнта таким чином, щоб передати йому впевненість у тому, що він може справитися з нею самостійно; конкретністю, чіткістю; знанням самого себе і вмінням здійснювати допомогу іншим у самопізнанні;

-відвертістю, вмінням вести себе природно у взаємовідносинах з клієнтом;

- відповідністю, тобто умінням вести себе таким чином, щоб використані слова відповідали жестам, «мові рухів»; вмінням мати справу з ситуацією «тут і тепер».

Основою соціально-педагогічної діяльності є феномен допомоги, який проявляється в трьох видах: освітній, посередницькій і психологічній. Характер соціальної роботи з клієнтом випливає зі специфіки його життєдіяльності, а це, у свою чергу, впливає на індивідуалізацію форм і методів роботи.

Наприклад, з метою вирішення проблем дітей та підлітків, можна об'єднати зусилля медико-психологічної і соціальної служби, саме завдяки об'єднанню їхніх зусиль організовуються реабілітаційні, консультативні та оздоровчі послуги різним віковим групам дітей. Консультування дітей і підлітків передбачає вирішення широкого спектра психологічних і соціальних проблем, які характеризують сучасне суперечливе суспільство, що постійно змінюється.

Саме консультанти можуть навчити широке коло людей успішному старінню, тим самим розвіяти міфи, які оточують людину похилого віку.
3. Принципи й типологія соціального консультування.