Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Как продвинуть сайт на первые места?
    Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.
    Ускорение продвижения
    Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.
    Начать продвижение сайта
  • Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги






    Тема: Соціально-педагогічне консультування як технологія соціально-педагогічної роботи.


    Мета вивчення: розглянути соціально-педагогічне консультування як технологію професійної діяльності соціального педагога, ознайомитися з принципами і типологією здійснення консультативної діяльності.

    Література: [6; 11; 14; 22; 36]

    План
    1. Поняття соціально-педагогічного консультування як технології соціально-педагогічної роботи.

    2. Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги

    3. Принципи й типологія соціально-педагогічного консультування.

    1. Поняття соціально-педагогічного консультування як технології соціально-педагогічної роботи.
    Соціально-педагогічне консультування – цекваліфікована порада, допомога людям, щомають різні проблеми, з метою їхньої соціалізації, поновлення й оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування. У рамках соціально-педагогічного консультування, поруч з іншими його видами (медико-соціальне, психолого-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське та ін.), сьогодні виділяють і соціально-педагогічний напрямок.
    Соціальний педагог у зв’язку зі специфікою своєї професійної діяльності часто виконує функції представників найрізноманітніших професій. Отже, соціально-педагогічне консультування включає в себе елементи інших напрямків соціальної консультативної діяльності.
    ^ Основною метою соціально-педагогічного консультування є надання допомоги клієнту в розв’язанні його соціальних проблем і в налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими. Така консультативна діяльність дозволяє клієнту розширити уявлення про себе і власну ситуацію, а потім пережити в собі свої нові можливості. Клієнт у результаті консультації повинен прийняти відповідальність на себе за те, що з ним відбувається. Особливість технології консультування полягає саме в активізації резервів і внутрішніх сил клієнтів для розв’язання проблемних, кризових або конфліктних ситуацій.

    Консультування як технологічний спосіб вирішення соціально-педагогічних проблем

    Загальна характеристика та види соціально-педагогічного спілкування, як засобу консультативної допомоги

     

    В житті кожної людини бувають такі критичні моменти, коли ускладнюються взаємовідносини з оточуючими, загострюються внутрішні протиріччя, стають нестерпними переживання стосовно свого становища, яке здається безвихідним. Допомогти в такий момент може консультація, яка здійснюється фахівцем. Консультування - це вид соціальної роботи, в ході якої спеціаліст соціальної роботи допомагає клієнту вивчити і зрозуміти суть існуючої проблеми і запропонувати різноманітні варіанти, котрі можуть бути використані для їх вирішення. В соціально-педагогічній діяльності виділяють особливий вид консультування – соціальне консультування. За змістом це є технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з метою їх соціалізації, відновлення і оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних норм спілкування.

    За своєю технологією і формою консультація уявляє собою взаємодію між двома або декількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію клієнту.

    За формою розрізняють групове та індивідуальне консультування, за змістом - конкретне і програмоване. У практиці соціальної роботи знаходять застосування всі форми і види консультування, а у відповідності з виникаючими проблемами може бути використано і їх поєднання.

    Консультативна допомога здійснюється під час взаємодії консультанта з клієнтом. Така взаємодія відбувається за допомогою процесу спілкування. Основними функціями соціально-педагогічного спілкування є:

    Інформаційна функція, яка полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до соціальних служб.

    ^ Психотерапевтична функція - це допомога клієнтам різноманітними психотерапевтичними засобами.

    Педагогічна функція, що передбачає здійснення виховного впливу у процесі роботи педагога з дітьми та молоддю.

    ^ Організаційна функція - це прийняття необхідних організаційних рішень і координація зусиль всіх суб'єктів соціально-виховної діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги

    Відповідно до вищеназваних функцій існують і окремі види соціально-педагогічного спілкування: інформаційне, психотерапевтичне, педагогічне, організаційне. Кожне з них має власні закономірності та особливості. Ці види спілкування потребують не просто добре розвиненої загальної комунікабельності, а сучасних наукових знань, переконань та відпрацьованих навичок. Ті негативні звички та манери, які можуть ставати на заваді інформаційного або організаційного спілкування, є абсолютно неприпустимими у психотерапевтичному та педагогічному спілкуванні.

    ^ Психотерапевтичне спілкування є для соціальних педагогів найбільш важливим за його обсягом та ефективністю у допомозі клієнту. Це пояснюється тим, що значне місце у соціально-педагогічній діяльності посідають такі види консультування: батьків - з приводу виховання дітей, подружжя - з проблем стосунків між ними, молоді - з приводу конфліктів з батьками, щодо труднощів міжособистісного спілкування та позитивної «Я - концепції», та інші. Цей вид спілкування є різновидом індивідуальної та групової психотерапії, яка безпосередньо спрямована на вирішення соціальних проблем клієнтів, на покращання їх психічного та фізичного здоров'я, хоча і опосередковано.

    Соціально-педагогічне консультування набуває у зв'язку з демократизацією і гуманізацією суспільства все більшого значення і перспектив, що фактично знаменує новий етап у забезпеченні психологічного комфорту, тобто більш високої якості життя людини. Добре відомо, наскільки важливим для людини є емпатійне (довірливе, щире, розуміюче) спілкування, можливість поділитися з кимось власними проблемами, отримати пораду і співчуття.

    Таким чином, консультант, по-перше, виконує функції уважного, розуміючого і співчуваючого співрозмовника (що вже багато важить), і, по-друге, допомагає вирішенню тієї проблеми, з якою звернувся клієнт. Це може бути проблема поведінки або емоційного стану клієнта, коли консультант допомагає порадою чи користується спеціальним психокорекційним впливом; може бути питання, вирішення якого потребує участі юриста, лікаря або інших спеціалістів соціально-педагогічних служб.

    Психотерапевтичне спілкування покликане сприяти зменшенню психологічного дискомфорту клієнта. Перша закономірність полягає у використанні консультантом такої тактики спілкування, яка передбачає необхідні послідовні етапи вирішення проблеми клієнта:

    етап створення сприятливих обставин для спілкування;

    етап вивчення проблеми клієнта;

    етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації;

    етап формулювання цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги;

    етап виконання програми допомоги;

    етап оцінки результатів.

    Головною проблемою педагогічного спілкування є те, що його специфіка - інструктування, пред'явлення вимог, накази, зауваження, роз'яснення, перестороги - породжує у педагогів установку переважно на директивний стиль, при якому важко утриматись у межах поміркованості, ввічливості і тактовності.

    Соціальному педагогу необхідно, по-перше, самому правильно здійснювати педагогічне спілкування з дітьми, підлітками та молоддю і, по-друге, орієнтувати на продуктивне педагогічне спілкування педагогів та батьків у процесі консультативної та просвітницької діяльності.

    Щоб стати досвідченим консультантом не достатньо бути розуміючим, потрібно ще вміло застосовувати на практиці відповідні прийоми і методи. Професійний консультант повинен володіти такими якостями:

    емпатією, або здатністю бачити світ очами іншої людини; повагою до клієнта, здатністю реагувати на проблему клієнта таким чином, щоб передати йому впевненість у тому, що він може справитися з нею самостійно; конкретністю, чіткістю; знанням самого себе і вмінням здійснювати допомогу іншим у самопізнанні;

    -відвертістю, вмінням вести себе природно у взаємовідносинах з клієнтом;

    - відповідністю, тобто умінням вести себе таким чином, щоб використані слова відповідали жестам, «мові рухів»; вмінням мати справу з ситуацією «тут і тепер».

    Основою соціально-педагогічної діяльності є феномен допомоги, який проявляється в трьох видах: освітній, посередницькій і психологічній. Характер соціальної роботи з клієнтом випливає зі специфіки його життєдіяльності, а це, у свою чергу, впливає на індивідуалізацію форм і методів роботи.

    Наприклад, з метою вирішення проблем дітей та підлітків, можна об'єднати зусилля медико-психологічної і соціальної служби, саме завдяки об'єднанню їхніх зусиль організовуються реабілітаційні, консультативні та оздоровчі послуги різним віковим групам дітей. Консультування дітей і підлітків передбачає вирішення широкого спектра психологічних і соціальних проблем, які характеризують сучасне суперечливе суспільство, що постійно змінюється.

    Саме консультанти можуть навчити широке коло людей успішному старінню, тим самим розвіяти міфи, які оточують людину похилого віку.
    3. Принципи й типологія соціального консультування.

    Можна виділити ряд основних принципів соціально-педагогічного консультування: доброзичливе й безоцінне ставлення до клієнта; орієнтація на норми й цінності клієнта; заборона давати поради клієнту; анонімність консультування; включеність клієнта в процес консультування; розмежування особистих і професійних стосунків.

    ^ Процес консультування передбачає дотримання його основних принципів:

    доцільності й цілеспрямованості (консультація повинна ставити конкретну мету, вирішувати суворо конкретне завдання, проблему);

    добровільності й ненав’язливості (консультований має право в будь-який час відмовитись від допомоги консультанта; ефективність консультації визначається цінністю ідей, а не статусом консультанта);

    методичної грамотності й компетентності (ядром технології консультування є встановлення довірливих взаємостосунків консультанта й консультованого; розумний консультант повинен мати широку ерудицію й бути компетентним в галузі проблеми, що обговорюється, уміти методично правильно, впевнено проводити консультації).

    У практиці соціальної роботи зустрічаються й широко використовуються декілька типів консультування:
    загальне консультування клієнтів спеціалістами соціальної роботи;
    спеціальне консультування клієнтів за направленням соціальних працівників, спеціалістами соціальних служб або закладів;
    навчальне консультування спеціалістами соціальних служб і організацій працівниками вищих організацій і закладів (робота з персоналом, роз’яснення змісту законів, соціальної політики, програм, процедур, спрямованих на покращення соціального обслуговування населення);
    договірне консультування спеціалістами соціальних організацій з різних організаційних, економічних, професійних та інших питань.
    Таким чином, за своєю технологією і формою консультація становить собою взаємодію між двома або кількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання й відповідну інформацію консультованій особі з метою допомогти їй у розв’язанні складних проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм тощо.

    Питання для самостійної роботи:

    1. Соціалізуюча роль консультативної технології.

    2. Методи консультування з соціально-педагогічних проблем.

    3. Роль консультанта в роботі з клієнтом.

     


     

    Лекція № 2.

    Тема: Особливості консультування у діяльності соціального педагога

    Мета вивчення: розглянути особливості соціально-педагогічного консультування, ознайомитися з функціями, видами, методами і засобами здійснення консультативної діяльності.

    Література: [6; 11; 14; 22; 36]

     

    План

    1. Особливості соціально-педагогічного консультування як виду діяльності

    2. Функції консультування

    3. Правила проведення консультації.

    4. Критерії професійної придатності соціального педагога






    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.