Червня відзначається людством як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.

Деградація земель та опустелювання є одними з найбільших викликів для сталого розвитку людства, спричиняючи серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру, включаючи голод та вимушену міграцію населення.

За даними ООН опустелювання загрожує понад 1 млрд га земель світу. До виникнення такого явища як опустелювання призводить спільна дія декількох чинників, яка різко погіршує екологічну ситуацію території. На території, схильній до опустелювання, погіршуються фізичні властивості ґрунтів, прогресує зменшення рослинності, збільшується забруднення води, різко падає продуктивність земель та здатність екосистеми до самовідновлення.

За період з 1981 по 2003 роки було деградовано 24% грунтів планети.

Щорічно людство втрачає 12 мільйонів гектарів земель та 75 мільярдів тонн родючих грунтів.

На землях, які втрачаються щорічно, можна було б отримувати 20 млн тонн зерна.

Щохвилини в світі від голоду вмирає 16 осіб, з яких 12 дітей.

Близько 40% населення земної кулі страждає від нестачі води.

Посушливі землі займають близько 45% суходолу в світі; на них проживає більше 2 мільярдів населення.

До основних причин опустелювання слід віднести:

Водний дефіцит. Відсутність потрібної кількості ґрунтових вод для забезпечення норм водного балансу для різних видів рослинності і сільськогосподарських культур.

Тривала посуха. Спровокована змінами в кліматі, засуха впливає на екосистему в цілому. Процес опустелювання в такому випадку прискорюється.

Вирубка лісів. При різкій вирубці лісу може початися ерозія ґрунту. Через зменшення лісових насаджень змінюється баланс вологи, тому не відбувається поступового танення снігу і збереження вологи в ґрунті.

Низький рівень ґрунтових вод. Основною причиною цього є природне осушення водойм. Пов'язаний цей процес зі зниженою кількістю опадів, які не можуть заповнити і нормалізувати потрібний водний баланс. Також рівень ґрунтових вод може знижуватися через штучно створені дренажі.

Проблема деградації земель в Україні є актуальною та гострою. До деградаційних процесів, характерних для нашої країни, можна віднести ерозію (близько 57.5% земель країни), забруднення (близько 20% земель країни), підтоплення територій (близько 12% земель країни), зсуви ґрунту (щорічно фіксується близько 23 тис. одиниць зсувів).

Суховії, посухи та пилові бурі є характерними для степової зони України. Вони є найбільш небезпечними для сільського господарства. Луганська область повністю знаходиться в межах степової зони, тому боротьба з опустелюванням для нашого регіону має велике значення.

Унаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя Азовського і Чорного морів.

Кількість підземних і поверхневих карстопроявів становить близько 27 тисяч.

Причини такої ситуації мають комплексний характер та історичні передумови. Йдеться про порушення екологічно збалансованого співвідношення між основними видами земельних угідь, а саме: сільськогосподарськими угіддями (а у їх складі між площами ріллі, сіножатей, пасовищ та ін.), лісами тощо, використання недосконалих технологій в сільському господарстві, промисловості, енергетиці, транспортній та інших галузях господарства. Для прикладу, Україна є 44 за величиною території країною світу. Водночас за площею орних земель (32.5 млн га) – посідає 9 місце, а за рівнем розораності (53.8%) – одне з перших місць у світі.

Зважаючи на гостроту проблеми, в 1992 році Конференція ООН щодо довкілля та розвитку (UNCED), яка проходила в м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія, звернулася із закликом до Генеральної Асамблеї ООН щодо створення Міждержавного переговорного комітету з метою підготовки до червня 1994 року Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (далі – Конвенція).

17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, Конвенція була ухвалена та відкрита для підписання.

26 грудня 1996 року, через 90 днів після того, як Конвенцію ратифікували 50 країн, вона набула чинності.

4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 61-IV “Про приєднання України до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці”. Після цього Україна стала повноправною стороною Конвенції. До цього часу представники країни брали участь у відповідних офіційних подіях як спостерігачі.

В рамках Конвенції ООН опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Саме тому сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні.

У країна входить до 5-го додатку Конвенції (країни Центральної та Східної Європи).

Конвенцією визначено зобов’язання країн:

- приділяти першочергову увагу боротьбі з опустелюванням і пом’якшенню наслідків посухи і виділяти адекватні ресурси у відповідності з їх власними обставинами і можливостями;

- розробляти стратегії і встановлювати пріоритети в рамках планів і/чи стратегій збалансованого розвитку у боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;

- розглядати питання усунення причин, що лежать в основі опустелювання і приділяти особливу увагу соціально-економічним факторам, що сприяють розвитку процесів опустелювання;

- сприяти обізнаності місцевого населення і його участі, особливо жінок і молоді, за підтримки неурядових організацій, у зусиллях в боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;

- створювати сприятливу атмосферу за допомогою належного посилення відповідних існуючих законів, а в тих випадках, коли вони відсутні - за допомогою видання нових законів і формування довготермінової політики і програм дій.