Розділ 4. В той же день, але пізніше ми зібралися на вулиці і пішли всі їсти

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

В той же день, але пізніше ми зібралися на вулиці і пішли всі їсти. Нас порозсаджували приблизно по загонах. Поївши нас зібрали разом три загони: наш, Юри та Макса. Ми «дружньо» стали в пари і відправились в музей під чітким керівництвом Зої Федорівни. Наші загони йшли приблизно пів години, щохвилини питаючи: «А ми вже прийшли?», «А ще довго?», «Ми точно туди йдемо?».

А ось і те місце у яке ми так довго, стомлені після тривалої поїздки, діставались- музей Кумлика.

Нам десь годину розповідала про Кумлика його дочка, потім про українські традиції, зав’язувала нам на голові хустки різними способами і т. д.. Закінчивши свою цікаву розповідь, дочка Кумлика провела нас із будинку і чекала на Яну Ігорівну та три інші загони: Вані, Іри та Тані.

Ми йшли назад і думали як назвати наш загін, бо це було одне із завдань напередодні. Була така ідея: «Карпатські пінгвіни», їх вижило лише 12… А девіз звучав так: «Улыбаемся и машем, ребята!». Але цю ідею відхилили за абсурдність. Коли ми прийшли на базу, у нас був «вільний» час, щоб придумати назву команди, девіз та вибрати капітана. На роль капітана висунули мене, за бажанням та Влада, як єдиного хлопця в команді. Ми, тобто всі крім Влада вирішили, що капітаном буде він. Добре, з лідером розібрались, а що робити з назвою та девізом? Зібравшись у кімнаті напроти, комусь прийшла в голову назва «TNT». Це почув Влад і давай складати початок девізу:

Пусть в Карпатах всё взорвётся!», -але цей варіант відхилили із-за слова вибухне, тому ми замінили цю фразу такими ловами:

Ми вирішили, що треба хоча б одягнутися під назву нашого загону. Не у кожного були сірі або червоні елементи одягу, тож до вечора ми якось поділилися один з одним.

Ми поїли і ось настав час презентації загону. У всіх на обличчях з’явилися написи «TNT», всі вдягли щось червоне чи сіре і пішли до вогнища поблизу «хлоп’ячого» будинку. Десь півгодини наші «дорослі чоловіки», «сильна» частина табору розводили вогонь. Микита із загону Вані грав з вожатим Максом на гітарі. А ось і назви наших команд:

Кожен гідно представив свій загін. Ми трохи поспівали, повеселились і пішли спати, бо були ДУЖЕ стомлені після такого шаленого дня. Ми спали, як убиті.