Занина Л.В., Меншикова Н.П. Основы педагогического мастерства. Ростов-на-Дону, 2003.

1. Зязюн И.А., Крамущенко Л.В., Кривонос И.Ф., Мирпшник Е.П, Семиченкп В.А., Тарасевич Н.Н. Педагогическая техника учителя // Школьные технологии. – 2005. - № 6. – С. 154–164
2. Калиниченко И.А. Индивидуальный стиль деятельности педагога // Справочник классного руководителя. – 2007. – № 8. – С. 68–76

7. Ковальчук Л. Основи педагогічної майстерності: Навчальний посібник. – Львов: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007 – 608с.

9. Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека И.Д.Зверев.

11. Основи педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник / Е.І.Федорчук, Т.І.Конькова, В.В.Федорчук, В.О.Заремба; За заг. ред.. Е.І.Федорчук. – Кам’янець-Подільський: АБЕТКА, 2006.

12. Педагогічна майстерність: Підручник /За ред. І.А.Зязюна. - К.: Вища школа, 2004– С. 43-53.

1. Педагогічна майстерність: хрестоматія: Навч. посіб./За ред..І.А.Зязюна, - К.: Вища школа., 2006.

Інформаційні ресурси:

15. https://pidruchniki.com.ua/

16. https://ukrkniga.org.ua/

17. https://readbookz.com/

18. https://vsetesti.ru/cat/tests/

19. https://ukrlibrary.com.ua/books/24/2/index.html

20. https://vsetesti.ru/cat/tests/

21. https://gddut.u-education.ru/index.php/

22. https://www.psychologos.ru/

23. https://girlfrend.liveforums.ru/viewtopic.php? id=438

24. https://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/34267/Autogennaya_trenirovka.html

Тема 4. Майстерність педагогічного спілкування.

.. У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина.

Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з

безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої

брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити

від усього зайвого.

В. О. Сухомлинський

Велика різниця — говорити самому чи викликати на розмову інших.

Останнє — мистецтво справжньою вчителя...

А. Дістервег

Питання для обговорення: 1. Поняття педагогічного спілкування, його особливості, функції, види. 2. Структура педагогічного спілкування. 3. Стилі педагогічного спілкування.

4. Професійне мовлення вчителя: вимоги культури мови (точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність)

5. Професійне мовлення вчителя як умова ефективного педагогічного спілкування.

6. Бар’єри в процесі спілкування вчителя з учнями та моделі його поведінки.

	Запис до педагогічного словника: спілкування, педагогічне спілкування, комунікація, комунікативність, діалогічне та монологічне спілкування, стиль спілкування, емпатія, рефлексія, педагогічна рефлексія, бар’єри спілкування, модальність каналів сприйняття інформації, атракція, соціальна перцепція, комунікативна атака
	Письмова робота: 1. Інформаційна функція спілкування: А. це вираз учасниками спілкування своїх емоцій та отримання співчуття з боку партнерів; Б. полягає в тому, що один з учасників спілкування намагається викликати у іншого певну активність, наштовхнути його на певну дію;

В. обмін певними повідомленнями, необхідність у яких наповнює людське життя;

Г. полягає в певному вольовому впливі на партнера, відчутті влади над ним.

Д. полягає у регулюванні поведінки суб’єктів спілкування;

2. Емотивна функція спілкування – це:

А. встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому й передачі повідомлень

Б. обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;

В. взаємне орієнтування й узгодження дій при організації спільної діяльності;

Г. адекватне сприйняття й розуміння змісту повідомлення і взаємне розуміння;

Д. формування у партнера потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів;

3. Перцептивна сторона спілкування – це:

А. обмін інформацією між індивідами, що спілкуються;

Б. організація взаємодії між індивідами, що спілкуються;

В. сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння;

Г. характеризує емоційну сферу спілкування;

Д. формування особистісних стосунків у процесі спілкування (створює умови для обміну ставленнями, переживаннями тощо);

4. Діалогічне спілкування – це:

А. розмова двох (і не більше) людей;

Б. взаємоспрямований інформаційний зв’язок;

В. односторонній інформаційний зв’язок;

Г. повідомлення інформації;

Д. система органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованця;

5. До бар’єрів педагогічного спілкування відносяться:

А. соціальні, фізичні, смислові, часові, вікові, ситуативні, емоційні, естетичні, психологічні;

Б. стереотипи мислення, завзятість, невірне відношення один до одного, відсутність інтересу до особистості учня;

В. відсутність певних здібностей, негативне ставлення до класу, неприйняття співрозмовника, розбіжність інтересів;

Г. вікові, професійні, особистісні;

Д. бар’єр страху, бар’єр плохого настою, бар’єр мови, бар’єр недостатнього розуміння сутності педагогічного спілкування;

6. Дидактичне спілкування – це:

А. суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції спілкування;

Б. спілкування у сфері виховання;

В. змістовна взаємодія вчителя і учня, яка може змінюватись в залежності від цілей, задач та типу уроку;

Г. система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності;

Д. специфічна форма взаємодії між учнем та вчителем;

7. Принципами і ознаками демократичного стилю є:

А. вчитель не втручається в діяльність учнів, справи в класі йдуть самі по собі; відсутність похвали, осуду; відсутність співпраці;

Б. «презумпція невинуватості», інструктування в формі пропозиції, товариський тон мови, планування вчителем заздалегідь і у повному обсязі всіх видів діяльності учнів;

В. конвенціональний тон мови вчителя, позиція лідера; плануючи заходи, вчитель враховує інтереси окремих учнів або їх пропонує інший вчитель (лідер класу);

Г. інструктування у формі пропозиції, товариський тон мови вчителя, похвала та осуд з дружніми порадами, розпорядження і заборони з дискусіями; обговорення всіх розділів роботи в класі, планування заходів не заздалегідь, а в учнівському колективі; відповідальність кожного за їхнє виконання;

Д. неврахування емоційного стану школярів, позиція лідера поза класом, заборони с погрозами, виключно ділові, короткі розпорядження, суха мова вчителя; визначення лише безпосередніх цілей;

8. Встановіть вірну послідовність структури педагогічного спілкування:

А. комунікативна атака; прогностичний етап; аналіз спілкування; планування нового етапу;

Б. етап встановлення зворотного зв’язку; прогностичний етап; комунікативна атака; аналіз спілкування;

В. прогностичний етап; комунікативна атака; керування процесом спілкування; аналіз спілкування;

Г. аналіз педагогічної ситуації; врахування вікових особливостей; аналіз попередніх результатів; педагогічна дія; аналіз результатів;

Д. прогнозування змісту спілкування, виявлення засобів впливу; використання механізмів педагогічного впливу; обмін інформацією між суб’єктами; взаємооцінка;

9. Зворотний зв’язок у спілкуванні – це:

А. неявний зміст мовленнєвого повідомлення;

Б. обставини, у яких відбувається взаємодія;

В. переклад змісту у набір знаків, зрозумілих співрозмовникові;

Г. реакція слухачів на висловлення;

Д. емоційний відгук партнера по спілкуванню на процес взаємодії;

10. Міжособистісна взаємодія – це:

А. взаємні дії учасників спілкування, спрямовані на співвіднесення цілей кожної зі сторін і організацію їхнього досягнення в процесі спілкування;

Б. інформативна і комунікативна сторона спілкування;

В. процес встановлення і підтримки цілеспрямованого, прямого чи опосередкованого контакту між людьми за допомогою мови;

Г. спілкування, яке характеризується нетривалим і обмеженим розв’язанням локальних комунікативних завдань;

Д. спілкування, що передбачає розгорнуте логічно зв’язане висловлювання одного з учасників;

	Практичне завдання:   Обов’язковий рівень: 1. Заповніть таблицю:
Поняття	Спільне	Відмінність
Професійне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків. (І.А.Зязюн)
Педагогічне спілкування – система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності (Н.П.Волкова)
Педагогічне спілкування – безпосередня форма прояву комунікації у навчально-виховному процесі між педагогом та вихованцем, спрямована на формування і розвиток особистості вихованця, спільне вирішення різноманітних педагогічних завдань, створення умов для реалізації творчих здібностей та сприяння само актуалізації (В.В.Ягупов, Ш.О.Амонашвілі)
Професійне педагогічне спілкування – система (прийоми і навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, виховний вплив, організація взаємин за допомогою комунікативних засобів (В.А.Кан-Калик)

2. Відомий педагог В.А.Кан-Калик виділив наступні стилі педагогічного спілкування. Заповніть таблицю, визначте характеристики стилів:

Високий рівень: 3. Як ви поясните з позиції педагогічного спілкування такі приказки та прислів'я.

· Що маєш казати — наперед обміркуй.

· Краще мовчати, ніж брехати.

· Мудрий не все скаже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

· Слово не горобець, вилетить — не піймаєш.

· Шабля ранить тіло, а слово — душу.

· Слово старше за гроші.

· Від солодких слів буває гірко.

· Не кидай словами, як пес хвостом.

· Слово до слова — зложиться мова.

• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красне слово — золотий ключ.
• Не кидай слова на вітер.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

4. Уважно прочитайте фрагмент з книги Милехіна Т.Є. Основи педагогічного спілкування. М., 2001. С. 11-13, 29-30, 34

«У людській культурі саме древнє|стародавнє| мистецтво – мистецтво спілкування. Як всякому|усякому| мистецтву, спілкуванню можна навчитися. Велику допомогу тут може надати знання основних правил спілкування, а також найбільш важливих|поважних| засіб|кошт| комунікації. Будь-якій людині, яка бажає освоїти мистецтво спілкування, перш за все|передусім|, необхідне знання деяких його закономірностей. Відомо, що контакти між суб'єктами реалізуються в ході послідовних етапів, кожен з яких має власні цілі, завдання|задачі|, способи здійснення. Охарактеризуємо основні етапи спілкування.

Попередній етап – моделювання спілкування – допомагає нам підготуватися до майбутнього контакту. На цьому етапі ми здійснюємо планування і прогнозування передбачуваної взаємодії відповідно до його цілей і завдань, продумуємо, наскільки вибрані форми спілкування узгоджуються з соціально – психологічною ситуацією майбутнього спілкування, з індивідуальними особливостями партнера, з нашою власною індивідуальністю.

Наступний етап – початковий безпосередній контакт – передбачає уточнення умов спілкування, конкретизацію вибраних форм і методів, визначення загальних для учасників «точок зіткнення», встановлення гарних особистісних стосунків. Успішність вирішення цих завдань помітно підвищується, якщо будувати спілкування на даному етапі по певних правилах.

Перш за все|передусім|, необхідно «побачити» людину, звернути на неї увагу. Наступний|такий| крок передбачає|припускає| сприйняття індивідуальних особливостей людини, його зовнішніх характеристик. Потім відбувається|походить| фізична взаємодія, що включає обмін поглядами, словами, можливе рукостискання або інші засоби|кошти| «наведення мостів». Далі ми виражаємо|виказуємо| зацікавленість людиною і перспективами справжнього|даного| спілкування, демонструємо довіру і пошану|повагу| до того, з|із| ким говоримо. На даному рівні|ступені| зазвичай|звично| використовують так звані «прогладжування» (різні компліменти, схвалення, вираження|вираз| задоволення і тому подібне|тощо|)

Після того як ви привернули людину до себе, |схильну| до спілкування з|із| вами, можна переходити до наступного|такого| кроку – вираження|виразу| своїх думок, намірів.

Не забудемо ще про один важливий|поважний| аспект, сприяючий встановленню гарних особистісних стосунків, про готовність надати підтримку партнерові по спілкуванню. Як правило, ми виражаємо|виказуємо| емоційну|емоціональну| підтримку у вигляді співчуття, підбадьорювання, прояву|вияву| симпатії. Це стимулює відвертість контактів. Емоційно|емоціональний| підтримати людину можна і без слів: поглядом, жестом, швидким дотиком, чимось невловимим, але|та| виразним. Головне, аби|щоб| ця підтримка була щирішою, а не у вигляді стандартних фраз, за якими ховається|переховується| байдужість.

Отже, підґрунтя для успішної взаємодії підготовлений. Приступаємо до третього основного етапу спілкування. Мета даної фази – реалізація завдань міжособистісної взаємодії. Оскільки мета спілкування, його характер можуть бути абсолютно різними, то дати загальну характеристику організації даного етапу досить складно.

І, нарешті, на четвертому, завершальному етапі, визначаються результати міжособистісної взаємодії, оформляються угоди і прийняті рішення, визначаються перспективи подальших контактів.

Варто відмітити|помітити|, що запропонована схема обов'язкова не для всіх видів міжособистісної взаємодії. Так, в буденному спілкуванні, для людини, що не відчуває|відчуває| складності у встановленні контактів, не обов'язковий перший етап – моделювання. У професійно|професіонально| – педагогічній взаємодії даний етап є необхідним.

Якості, важливі|поважні| для спілкування:

• Емпатія: уміння відчувати|почувати| іншу людину, бачити світ|мир| очима інших, сприймати їх поведінку з їх же позицій, здатність|здібність| сказати іншим про своє розуміння; тонка спостережливість|спостережність|.
• Доброзичливість: здатність|здібність| не лише|не тільки| відчувати|почувати|, але і показувати людям своє доброзичливе відношення|ставлення|, уміння приймати їх навіть тоді, коли не схвалюєш їх вчинки, готовність підтримати.
• Відвертість: готовність відкрити|відчиняти| свій внутрішній світ, уміння говорити про свої думки і відчуття|почуття|; щирість, уміння довіряти.
• Природність: здатність|здібність| бути самим собою у контакті, свобода в поведінці.
• Ініціативність: стійка потреба в спілкуванні з|із| людьми, інтерес до людей; здатність|здібність| встановлювати контакти самому, проявляти|виявляти| активність, не чекати активності інших
• Конкретність: відмова від загальних|спільних| міркувань, багатозначних|многозначних|, невиразних зауважень, готовність відповідати однозначно на питання|.
• Конфронтація: уміння, готовність в разі|у разі| відмінності|несхожості| думок піти на протистояння з|із| певною метою, наприклад, з надією на встановлення справжніх і щирих стосунків.

Додамо|добавлятимемо| ще декілька штрихів до портрета ідеальної товариської людини: ненав'язливість, відсутність прагнення нав'язати свої відчуття|почуття|, думки; терпимість, уміння і здатність|здібність| прийняти недоліки|нестачі| і слабкості іншої людини; самокритичність, здібність до аналізу власної поведінки

В процесі слухання співрозмовника|співрозмовника| важливо дотримуватися наступних|слідуючих| правил:

1. Встановите візуальний контакт зі співрозмовником|ізіі, що виражає|виказує| вашу зацікавленість бесідою.

2. Виберіть позу, яка свідчить про вашу готовність слухати (зазвичай|звично| – лицем до співрозмовника).

3. Прагніть уловити настрій співбесідника|співрозмовника| і емоційно|емоціональний| відгукнутися на його поведінку, аналізуйте невербальні сигнали, що виражають|виказують| стан|статок| партнера.

4. Не перебивайте співрозмовника, особливо в початковий період спілкування, перш, ніж зробити зауваження, діждіться|дочекайтеся|, поки|доки| він завершить свою думку.

5. Не квапитеся|поспішаєте| з|із| висновками|висновками|, поки|доки| повністю|цілком| не зрозумієте того, хто говорить|мовиться|, поки|доки| не з'ясуєте позицію співрозмовника|співрозмовника|, мотиви його вчинків.

6. Заперечуючи співрозмовникові|співрозмовникові|, не використовуйте категоричний тон і оцінюючі вирази типа|типу| «ні», «ви не маєте рації», «це погано, безглуздо», «це неправда». Відстоюючи свою точку зору, краще використовувати фрази, побудовані|спорудити| у формі|у формі| «я-повідомлень|сполучень|» («Я вважаю|гадаю|», «Мені здається|видається|, такий підхід може привести до помилки», «Я маю в своєму розпорядженні іншу інформацію») або у формі|у формі| умовної згоди|злагоди| («Ймовірно|мабуть| Ви маєте рацію, але|та|»).

7. Прагніть уникнути типових помилок, що заважають|мішають| слуханню: ігнорування інтересів, позицій, мотивів, відчуттів|почуттів| співрозмовника|співрозмовника|, невірна інтерпретація його слів, часті відвернення під час бесіди і інші прояви|вияви| зневаги|нехтування| до партнера.

Завдання: Уважно прочитайте наступні приклади спілкування з дітьми. Визначте, які з вищезгаданих правил порушені в процесі спілкування. Заповніть таблицю. Розберіть ситуації та визначте чи вірно було проведене спілкування, чи результативне воно.

Ситуація 1.

Діти: дев'ятирічна Ганна і одинадцятирічний|одинадцятирічний| Вася дивляться телевізор. Ганна не дає братові дивитися футбол і весь час|увесь час| перемикає|переключає| програму. Ситуація незабаром досягає свого піку|пік-фактора|. Вася сильно штовхає сестру прямо в обличчя, та падає, голосно|гучно| ридаючи. Мати прибігає з|із| сусідньої кімнати, застає сцену.

Мама. Що сталося?

Ганна. Він мене в обличчя вдарив!

Мама. Обертає гнівний погляд на Васю. Ударив прямо в обличчя?

Вася. Так|та|!

Мама. Тобі відомо, що обличчя людини ні за яких обставин чіпати не можна?

Вася. Відомо!

Мама Ти знаєш, що ударити в обличчя – це найбільша образа, яку можна нанести|завдавати| людині?

Вася. Знаю.

Мама Знав, і проте|тим не менше| зробив?

Вася. (з викликом) Так|та|, спеціально! (Втікає|тікає|).

Ситуація 2.

Тринадцятирічна Маша запрошена з|із| мамою на весілля. Дівчинка|дівчатко| дуже збуджена, приміряє різні «вбрання|наряди|», хоча вибір невеликий. Нарешті|урешті|, з'являється|появляється| перед мамою і бабусею із|із| завитим волоссям, в довгій спідниці і туфлях на високих підборах (то і інше «зайняте|позичати|» у старшої сестри).

Маша: (входить сяючи|сіяти|) Ну, як?

Мама: Господи! Ну і вбралася! Прямо перша красуня. Дивися, як би тебе з|із| нареченою не переплутали.

Бабуся: А туфлі-то навіщо? Ти в них як жирафа на ходулях! (Обличчя дівчинки|дівчатка| гасне|тухне|, настрій зіпсований).

Маша: Ну і ідіть самі, а я нікуди не піду.

Ситуація 3.

Сергій прийшов додому у|із| поганому настрої.

Сергій: Математик зла людина|противний|, знову ні за що|нізащо| з|із| класу вигнала.

Батько |тато|: Ну, звичайно, адже ти у нас «свята невинність!»

Бабуся: Як це ні за що|нізащо|? Що ти знову накоїв?

Мама: Що ти говориш? Ти повинен поважати|шанувати| старших!

Сергій: Ви ніколи мене не розумієте! Вам необхідно заборонити мати дітей, ви не батьки ви гірше математика, він хоча б стороння людина, а ви….

Таблиця відповідей.

5. Прочитайте діалоги. Виберіть варіант продуктивного спілкування з|із| дітьми|дитиною|. Визначите причину, яка перешкодила продовженню спілкування.

В процесі виконання завдання|задавання| заповните таблицю відповідей.

Діалог 1.

Дівчинка |дівчатко| п'яти років – батьку|отцеві| (плаче) Поглянь|подивися|, що він (брат) зробив з|із| моєю лялькою! Нога тепер бовтається|тиняється|.

а). Ось|от| вже трагедія! Грай з|із| іншою.

б). Так|та|, дійсно, а як це сталося? Не плач, уяви, що вона попала в аварію. Ми її зараз полікуємо.

Діалог 2.

Молодша дитина|малюк| бринькає на роялі, старша сестра|дівчатко| не може в такому шумі зосереджено робити|чинити| уроки. Вона просить|прохає| сестру перестати, та не відходить від інструменту.

Дівчинка|дівчатко| звертається|обертається| до домашніх|хатніх|: Я не можу робити|чинити| уроки в такому шумі.

а) Батько|тато|: Тобі вічно все не так. Що нам тепер навшпиньки ходити?

б) Мама: Розбирайтеся самі, у мене від вас голова довкруги йде.

в) Бабуся: А ти придумай|вигадуй|, як її відвернути, ти ж у нас така кмітлива!

Діалог 3.

Підліток приходить додому засмучений.

Петро: Мені ніхто не дзвонив?

Мама: Ні.

Батько|тато|: А ти чекаєш дзвінка? З|із| Оленою посварився? Щось у тебе поганий настрій. Що-небудь сталося?

Таблиця відповідей

Комунікативні вправи: «Техніка педагогічного спілкування»

Вправа 1. Привітання

Мета: розвиток простих навичок спілкування, розвиток навичок реагування на швидку зміну ситуації спілкування, діагностики педагогічної ситуації та пошук рішення, створення позитивної атмосфери для роботи.

Обладнання: картки з описом ситуації у класі

· раптовий сміх усіх учнів;

· один з учнів говорить «Ви помилилися класом, ви не наш вчитель»;

· «гул» у класі;

· учні встають привітати вчителя, але не сідають потім на місця;

Ведучий обирає першого учасника вправи на роль «Вчителя» та дає завдання: Потрібно увійти до класу та привітатися з |привітатися|учнями, привернути до себе увагу. Засоби привітання обираються вільно (міміка, пантоміміка, вербальні засоби тощо) Також необхідно попередити учасника, що можливо буде потрібно зреагувати на нетипову ситуацію (наприклад: увійшовши до класу, ви чуєте вибух сміху).

Після привітання та діагностики нетипової ситуації зустрічі класом вчителя, «Вчитель» повинен звернутися|обертатися| до учнів (учня), використавши різні прийоми (прохання, вимога, попередження|попереджувати|, похвала, жарт, |натяк, наказ|наказ-інструкція|, побажання і тому подібне|тощо|). Необхідно знайти не лише|не тільки| потрібні інтонації, але невербальні засоби впливу.

Після того як учасник вправи виходить, групі дається завдання «зустріти» вчителя. Нетипові ситуації зустрічі пропонуються на картках.

Завдання для «учнів»: 1. визначити «Вчителя» з найефективнішим привітанням. 2. Оцінити рішення педагогічної ситуації.

Питання для ведучого:

1. Хто з «Вчителів» виконав завдання краще, чому?

2. Що заважало підчас виконання вправи, пошуку рішення?

3. На що у першу чергу звертали увагу «учні» під час виконання вправи? Які риси, яка поведінка викликала позитивні чи негативні реакції з боку «учнів»?

Вправа 2. Лідер у спілкуванні

Мета: Розвивати вміння організовувати процес спілкування у формальних та неформальних об’єднаннях, визначати лідерські нахили.

Обладнання: картки з описом ролей: 1 учасник - підтримувати розмову з партнером у звичайній манері; 2 учасник - за будь-яку ціну захопити й утримати лідерство під час діалогу

Два виконавці отримують завдання у таємниці від групи і один від одного: перший – підтримувати розмову з партнером у звичайній манері, другий – за будь-яку ціну захопити й утримати лідерство під час діалогу. Потім ведучий пропонує їм організувати обговорення будь-якої проблеми. Після закінчення діалогу, який триває п’ять-сім хвилин, його стратегію й перебіг колективно аналізують.

Питання для ведучого:

1. Яку позицій займав кожен з партнерів по спілкуванню?
2. Яким чином позиція кожного проявлялася у спілкуванні?
3. Назвіть специфічні прийоми захвату та утримання лідерства у спілкуванні, які використовувалися під час діалогу?

Вправа 3. Вміння слухати

Мета: розвивати здатність уважно вислуховувати товаришів, чути співрозмовників і розуміти зміст їх висловлювань.

Обладнання: картка зі зразком інструкції:

«Останній член вашої команди має:

1. Вишикувати свою групу в ряд.

2. Поміняти місцями третього й п’ятого учасників.

3. Запропонувати другому учаснику обійти ряд за годинниковою стрілкою і стати за передостаннім учасником.

4. Запропонувати першому учаснику підійти до останнього й висловити йому співчуття, що він виявився останнім».

З числа виконавців утворюють дві команди, які ставлять в умови змагання між собою. Завдання полягає в передачі інструкції від учасника до учасника по ланцюжку. Критеріями оцінки завдання виступають швидкість передачі та відсутність спотворень, причому останній критерій є суттєвішим. Тобто виграє та команда, яка передає інструкцію без спотворень або з мінімальними порушеннями її змісту і лише за однакових результатів враховується фактор часу.

Командам пропонується обрати капітанів, розділитися за номерами і приготуватися до передачі інструкції. Останній учасник має не розповісти, та виконати інструкцію.

Питання для ведучого:

1. Що допомагало чи заважало під час вправи?