Її .її j

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Її .її j

1 1 ім\ дискусія про подальшу долю традиційної та електронної і ти nit і кидає дещо штучною і перебільшеною, що, до речі, ха-1 і'.и гермо для недостатньо розвинених у книговидавничому сенсі Країн, У високорозвинених книговидавничих державах цим, як КАЖУТЬ, не переймаються. Тому можна цілком погодитися з тими фахівцями, які передбачають подальше мирне співіснування цих двох видів книг, а не їх непримиренну, як дехто пророкує, боротьбу за виживання (13).

На жаль, у більшості випадків ми говоримо про значення інформації і, у зв'язку з цим, про провідну роль книги в політиці, освіті, культурі та вихованні, підкреслюємо її особливу роль в економічному, соціальному і духовному житті суспільства. Все, в цілому, вірно.

Однак, аж ніяк не применшуючи значення інформації в житті людини, суспільства і всього людства, слід сказати, що нині відбувається явна (свідома?) гіперболізація значення інформації. Дійшло до сумнозвісного афоризму: „Хто володіє інформацією, той володіє світом" (!?).

По-перше, невже всім і кожному обов'язково потрібно „володіти світом"? Може більшість людей влаштує менша територія? Сталін, наприклад, задовго до 22 червня 1941 року мав достатньо інформації про підготовку Гітлером нападу на СРСР. Як же він скористався тією інформацією? І де те „володіння світом"? Або інший приклад: американці першими здобули інформацію про атомну зброю. І що ж від цього отримали американці й увесь світ? Невже Хіросіма і Нагасакі - це „володіння світом"?

Так що занадто „прогресивних" документологів та інфор-маціологів варто застерегти: „Не принижуйте, не опошляйте Книгу своїм споживацьким відношенням до неї. Не забувайте, що оригінал Книги (її „мати") знаходиться на Небі. А за вашими гіперпрогнозами виходить, що вже сьогодні зайва Біблія, бо, бачте, з'явилась... „Інформаціологія".

Зрозуміло, не кожен „ комплект скріплених у корінці задру-кованих аркушів чи зошитів, що містять усі сторінки майбутнього видання", як визначає книжковий блок нинішній Держстандарт 3018-95, гідний називатися „книгою". Не випадково деякими фахівцями пропонується розмежовувати поняття „книжка" і „Книга". Наприклад, польський філософ і театрознавець Людвік Флашен пише: „Книжку пише письменник, видає видавець, читає 48

Читач. Пишуть, видають і читають книжку соціальні інститути. І (іму книжка пишеться для того, щоб стати інститутом серед інсти-іугів. Інакше з Книгою, бо поки її не створиш, тебе ще немає, ■ і иорюючи її, починаєш існувати сам, а коли вона створена, тебе немає знову, оскільки ти став іншим" (14).

Як би там не було, цілком очевидно, що характеристика книги і Іуде неповною і односторонньою, якщо обмежитися лише її цільо-мі ію, прагматичною настановою. Так, дійсно, розумна і чесна книга ііінжди комусь і чомусь допомагає, сприяє, служить. Однак це, хоч і головний, але все ж один її бік. Другий полягає у тому, що кожна книга має власне життя. „Книги, як і люди, мають власну ВОЛЮ, " - говорили ще у Стародавньому Римі.

І це життя складне, дивне і, багато в чому, загадкове. Великий винахід людського генія — книга витримала (і продовжує витримувати!) конкуренцію з іншими засобами передачі інформації не тільки тому, що вона відображає найбільш глибокі, суттєві знания і культурні цінності, акумулює соціальний досвід людства в гранично узагальненій формі, що вона впливає на людину з високим ступенем єдності логічних та емоціональних компонентів, що вона стимулює значно більшу творчу активність читача в процесі сприйняття тексту, ніж це притаманно глядачеві чи слухачеві і т. д., але й тому (а, можливо, саме тому), що книга володіє індивідуалізованим впливом на людину.

А саме: і вибір книги, який завжди залишається за читачем, і незалежність (у більшості випадків) від енергоносіїв при читанні, і час, який має читач для роздуму, для того, щоб повернутися до прочитаного, і духовний зв'язок між автором і читачем — цей постійний мовчазний діалог з книгою, її автором, з авторами інших книг, з самим собою та оточуючим середовищем.

„Як це дивно! Чиясь рука десь щось написала, чиясь душа висловила найменшу долю свого заповітного життя найменшим натяком, - що може висловити слово, навіть таке, як Ваше! - і от раптом зникає простір, час, несхожість доль і стану, і Ваші думки і почуття стають моїми, нашими спільними... І хіба не зрозумілий після цього мій порив написати Вам, щось висловити, щось розділити з Вами, на щось пожалітись? " (15).

Це - невеличкий фрагмент з оповідання І. Буніна „Невідомий друг", побудованого на листах до нього невідомої читачки з

Ірландії. Ці листи Бунін зберігав понад 20 років, а потім закарбував їх у цьому оповіданні.

А ось що пише про книгу відомий американський видавець Семюел С. Воєн: „Ще одна велика відмінність книги від багатьох її побратимів по культурі - кіно, газет і журналів, п'єс, телевізійних шоу або серіалів. З книгою завжди працюють індивідуально... У наш вік колективізму, співробітництва, консолідації книга залишається цитаделлю індивідуальності" [17, С. 6].

І додає: „Книга невичерпна. Як комунікаційна будова книга портативна, компактна, попередньо записана, повторювана. Хоча „екран" здається маленьким, насправді він так само безкрайній, як і уява. Одні книги виконані у кольорі, інші - у чудових чорно-білих тонах. Але найбільш яскраві барви книзі надає наша уява, вона малює картину життя фарбами, яких не знайдеш ні в якому каталозі" [17, С 9].

Так, могутня і багато в чому загадкова влада книги. Вона — 1 головний інструмент піднесення людської особистості. Книга належить до тих витворів людського розуму, які ніколи не зникнуть з людської цивілізації. А всім віщунам кінця „галактики Гутенберга" гідно відповів ще у довоєнні роки відомий австрійський письменник-гуманіст Стефан Цвейг, висловлювання якого варто привести навіть у завеликому для навчального по-сібник обсязі:

„... Той, хто одного разу пізнав ціну написаного і надрукованого, ціну духовного спілкування за допомогою слова в усій її незмірній глибині - чи сприяла цьому пізнанню одна книга або вся сукупність їх, - той посміхнеться співчутливо, бачачи малодушність, що охопила сьогодні багатьох/навіть розумних людей. Час книг минув, тепер слово належить техніці, журяться вони; грамофон, кінематограф, радіо, як більш вправні і зручні передавачі слова і думки, вже витісняють книгу, и скоро її культурно-історична місія відійде у минуле. Який вузький погляд, яка куца думка! Бо де і коли техніці вдалося звершити хоч одне диво, яке перевершило б або хоч зрівнялось з дивом, явленим нам тисячу років назад у книзі? Хімія не винайшла вибухової речовини, яка могла б так потрясти увесь світ; нема такої сталі, такого залізобетону, який перевершив би довговічністю оцей маленький стос покритого друкованими знаками паперу. Жодному джерелу енергії не вдалося ще створити такого світла, яке виходить часом

мін маленького томика, і ніколи електричний струм не буде волоці і и такою силою, якою володіє електрика, закладена в друкованому слові. Нестаріюча і незламна, непідвладна ^часУ> найбільш і щ 11 іентрована сила, у найбільш насиченій і різноманітній формі -|0ь що таке книга; так чи їй боятись техніки; хіба не за допомогою ш\ же книг техніка вдосконалюється і поширюється? Скрізь, не |цше у нашому особистому житті, книг^ ^є альфа і омега будь-ІХОї о знання, основа основ науки. І чим тісніше ти пов'язаний з і піною, тим глибше відкривається тобі > киття..." (16).

Здається, краще й не скажеш про Кн**гу- Не віриться, що це щік) сказано не сьогодні, а більше півстоліття тому. На такій переконливій ноті й хотілося б закінчити виклад теми про сутність і нііічення книги. Але є непереборне бажагіня попросити вислуха-ш ще одну думку на цю тему сучасника, високого урядовця, на і оіі час президента Португалії Маріо Соарєша, висловлену ним на XXIV з'їзді (2000 р.) Міжнародної асоціації видавців - найавторитетнішому форумі книговидавців усіх континентів:

„... в останні двадцять років, в період, коли телебачення практично є в кожному домі, книжкова справа переживає справжній (їум, настільки потужний, що книговиробництво в деяких країнах подвоїлось як за кількістю назв, так і ^за тиражами. За моїм глибоким переконанням, цей вибух - не тільки результат економічного піднесення, збільшення кількості шкіл, зростання населення і розвитку процесів урбанізації- Обсяг книговидання ібільшується, в першу чергу, завдяки тоуіУ, Щ° книга продовжує залишатися найкращою формою існування і збереження культурного надбання і в цьому сенсі - є незамінною складовою культури. Ми можемо сказати, шо в розповсюдженні культури книга иідіграє таку саму функцію як енергія 9 економічному розвитку... Завдяки тим зручностям, які книпа надає в різних сферах письмової комунікації, можна сказати, и1° ^вона знаходиться поза конкуренцією з точки зору вирішення оточуючого сучасної культури - розвитку уяви, тренуванні пам'яті» придбання знань, зас-иоєння аналітичних підходів до явищ свІ^тУ" [46, С. 3].

Коли розмірковуєш над словами цих (і> слава Богу, багатьох інших!) мудрих людей під акомпанемент" галасливих псевдовчених і псевдоноваторів про те, що ось-ось, ^леД^ь ^не завтра комп'ютерні технології, „біт-галактики", інфомаґ" і^стРалі, інфотраси, інфо-маршрути чи кіберпростори, віртуальні ^чи цифрові бібліотеки

замінять (похоронять!) книгу, мимоволі повертаєшся думками до стану української книжки в незалежній Україні, де вісім останніх років поспіль не вдається подолати межу в один примірник із загального річного накладу виданих книг на одну людину нашого суспільства.

Немає сумніву, що першопричина такого становища полягає не стільки у певній втраті авторитету книги в конкуренції і новітніми засобами створення і поширення інформації чи такій вже зовсім слабкій нашій економіці (на всілякі загальнодержавні паради, фуршети, феєрверки і т.п. знаходяться кошти!), скільки у відношенні влади (і суспільства в цілому) до книги. Коли влада і суспільство спільно налаштовані на побудову економічно сильної, духовно багатої держави, для книжкової справи настає пора розквіту. Коли ж ситуація складається протилежна, для книги настають найтяжчі часи.

Зрозуміло, ця проблема є більш політичною, ніж книгознавчою. Однак, це не може бути підставою, щоб книгознавці і всі прихильники книги перестали дбати про покращення подальшої долі української книжки, яка б гідно шанувалася у власній державі і зайняла (і ми разом з нею!) гідне місце у цивілізованому світі.

2. Барсук А.И. К определению понятия „книга" /А.И. Барсук Изд. дело. Книговедение. — 1970. - № 6. — С. 6.

3. Черняк А.Я. Еще раз об определении понятия «книга» /А.Я. Черняк //История книги: Теор. и методолог, основы — М., 1977. — С. 44-53.

4. Баренбаум И.Е. К вопросу об универсальном определении понятия „книга" /И.Е.Баренбаум //Книга: Исслед. и материалы. 1977. Сб. 34.-С. 11.

5. Иоффе А.Э. Введение в книговедение: Учеб. пособие / А.Э. Иоффе - М., 1984. - С. 7.

6. Моргенштерн И.Г. Динамика и статика книги: (Стабильность содержания как атрибут книги) /И.Г. Моргенштерн //Книга: Исслед. и материалы - 2002. - Сб. 80. - С. 160.

7. Франко І. Зібрання тв. У 50 т. Т. 2. - К.: Наук, думка, 1976, - С. 202

10. Коссов Б.И. Новое в определении понятия «книга» /Б.И. Кости //" Книга и культура" Шестая Всесоюз. науч. конф. по пробле-міім книговед.: Секция общих проблем книговед.: Тез. докл. - М., 1988.-С.49.

11. Коссов Б.И. Еще раз об определении понятия «книга» //Девя-і.ія международная конференция по проблемам книговедения: Тез. докл. - М.: Наука, 2000. - С. 22.

12. Опенков М.Ю. Философия книги или Сотворение книжного мира /М.Ю. Опенков //Библ. дело - 2005. - № 9. - С. 2-4.

13. Федулеева Н.Н. Книга: традиционная и электронная /Н.Н. Фе-дулеева //Библиогр. - 2003. - № 4. - С. 8-11.

14. Флашен Л. Книга /Л.Флашен //Вопросы философии - 1990. — №6. - С. 62.

15. Бунин И.А. Собр. соч. В 6 т. Т. 4. - М.: Худ. лит., 1988. - С. 242.

16. Слово о книге: Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты -М.: Книга, 1969. - С. 53.

1. Які основні підходи зарубіжних та вітчизняних книгознавців XXcm. ставилися до визначення поняття „книга "

2. Прокоментуйте визначення поняття „книга " в„Рекомендаціях..." ЮНЕСКО

3.Порівняйте визначення книги в енциклопедичному словнику „Книгознавство " та енциклопедії „ Книга "

4. Охарактеризуйте сучасні підходи до визначення поняття „книга "

5. Чим пояснюється дотеперішня невизначеність поняття „книга "

6. Які з поданих визначень книги найбільш прийнятні для Вас?

7. Традиційна та електронна книга: яке, на Вашу думку, їх сучасне і майбутнє

8. Охарактеризуйте місце і роль книги в інформаційному суспільстві