Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення

Спортивний результат певною мірою лімітується рівнем розвитку механізмів енергозабезпечення організму. Тому в практиці спорту проводиться контроль потужності, ємності і ефективності анаеробних і аеробних механізмів енергоутворення в процесі тренування, що можна здійснювати і за біохімічними показниками.

Для оцінки потужності і ємності креатинфосфокіназного механізму енергоутворення використовуються показники загального алактатного боргу, кількість креатинфосфату і активність креатинфосфокінази в м’язах. У тренованому організмі ці показники значно вище, що свідчить про підвищення можливостей креатинфосфокіназного (алактатного) механізму енергоутворення.

Міру залучення креатинфосфокіназного механізму при виконанні фізичних навантажень можна оцінити також по збільшенню в крові змісту продуктів обміну КрФ в м’язах (креатину, креатиніну і неорганічного фосфату) або зміні їх вмісту в сечі.

Для характеристики гліколітичного механізму енергоутворення часто використовують величину максимального накопичення лактату в артеріальній крові при максимальних фізичних навантаженнях, а також величину загального і лактатного кисневого боргу, значення рН крові, вміст глюкози в крові і глікогену в м’язах, активність ферментів лактатдегідрогенази, фосфорилази та ін.

Про підвищення можливостей гліколітичного енергоутворення у спортсменів свідчить більш пізній вихід на максимальну кількість лактату в крові при граничних фізичних навантаженнях, а також більш високий його рівень. У висококваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються в швидкісних видах спорту, кількість лактату в крові при інтенсивних фізичних навантаженнях може зростати до 26 мМоль • л і вище, тоді як у нетренованих людей максимально переносимо кількість лактату становить 5-6 мМоль • л, а 10 мМоль • л 1 може призвести до смерті при функціональній нормі 1-1, 5 мМоль • л. Збільшення ємності гліколізу супроводиться збільшенням запасів глікогену в скелетних м’язах, особливо в швидких волокнах, а також підвищенням активності гліколітичних ферментів.

Для оцінки потужності аеробного механізму енергоутворення частіше за все використовуються рівень максимального поглинання кисню (МПК), час досягнення ПАНО. Підвищення рівня О₂ ^мах свідчить про збільшення потужності аеробного механізму енергоутворення.

Ефективність аеробного механізму енергоутворення залежить від швидкості утилізації кисню мітохондріями, що пов’язано передусім з активністю і кількістю ферментів окислювального фосфорилювання, кількістю мітохондрій, а також від частки жирів при енергоутворенні. Під впливом інтенсивного тренування аеробний спрямованості збільшується ефективність аеробного механізму за рахунок збільшення швидкості окислення жирів і збільшення їх ролі в енергозабезпеченні роботи.