Об’єкти дослідження і основні біохімічні показники

2. Кров використовується як один з найбільш важливих об’єктів біохімічних досліджень, оскільки в ній відбиваються всі метаболічні зміни в тканинних рідинах і лімфі організму. За зміною складу крові або рідкої її частини - плазми можна судити про гомеостатичний стан внутрішнього середовища організму або зміну його при спортивній діяльності.

Для багатьох досліджень потрібна невелика кількість крові (0, 01 0, 05 мл), тому беруть її з безіменного пальця руки або з ребра мочки вуха. Після виконаної фізичної роботи забір крові - рекомендуєтьсяпровести через 3-7 хв, коли наступають найбільші біохімічні зміни в ній.

При фізичних навантаженнях і впливі інших чинників середовища, а також при патологічних змінах обміну речовин або після застосування фармакологічних засобів вміст окремих компонентів крові істотно змінюється. Отже, за результатами аналізу крові можна охарактеризувати стан здоров’я людини, рівень його тренованості, протікання адаптаційних процесів та ін.

3. Сеча певною мірою відображає роботу нирок - основного видільного органу організму, а також динаміку обмінних процесів в різних органах і тканинах. Тому за зміною кількісного і якісного її складу можна судити про стан окремих ланок обміну речовин, надмірному їх надходженню, порушенню гомеостатичних реакцій в організмі, в тому числі пов’язаних з м’язової діяльністю. З сечею з організму виводяться надлишок води, велика кількість електролітів, проміжні і кінцеві продукти обміну речовин, гормони, вітаміни, чужорідні речовини.

Сеча не може бути достовірним об’єктом дослідження після короткочасних тренувальних навантажень, оскільки відразу після цього вельми складно зібрати необхідну для її аналізу кількість.

При різних функціональних станах організму в сечі можуть з’являтися хімічні речовини, не характерні для норми: глюкоза, білок, кетонові тіла, жовчні пігменти та ін. Визначення цих речовин в сечі може використовуватися в біохімічній діагностиці окремих захворювань, а також в практиці спорту для контролю ефективності тренувального процесу, стану здоров’я спортсмена.

4. Слина звичайно використовується паралельно з іншими біохімічними об’єктами. У слині визначають електроліти (Na⁺ і К⁺), активність ферментів (амілази), рН. Однак як об’єкт дослідження слина не отримала широкого поширення, оскільки склад її залежить не тільки від фізичних навантажень і пов’язаних з ними змін внутрішньоклітинного обміну речовин, але і від стану ситості (“голодна” або “сита” слина).

5. Піт в окремих випадках представляє інтерес як об’єкт дослідження. Необхідна для аналізу кількість поту збирається за допомогою бавовняної білизни або рушника, який замочують в дистильованій воді для витягання різних компонентів поту. Екстракт випаровують у вакуумі і піддають аналізу.

6. М’язова тканина є дуже показовим об’єктом біохімічного контролю м’язової діяльності, однак використовується рідко, оскільки зразок м’язової тканини необхідно брати методом голчатої біопсії. Для цього над м’язом, що досліджується робиться невеликий розріз шкіри і за допомогою спеціальної голки береться шматочок (проба) м’язової тканини (2-3 мг), яка відразу заморожується в рідкому азоті і надалі зазнає структурного і біохімічного аналізу. У пробах визначають кількість скорочувальних білків (актину і міозину), АТФ-азну активність міозину, показники енергетичного потенціалу (концентрацію АТФ, глікогену, креатинфосфату), продукти енергетичного обміну, електроліти і інші речовини. За їх змістом судять про склад і функціональну активність м’язів, її енергетичному потенціалі, а також змінах, які відбуваються при впливі однократного фізичного навантаження або довготривалого тренування.

При біохімічному обстеженні в практиці спорту використовуються наступні біохімічні показники:

· енергетичні субстрати (АТФ, КрФ, глюкоза, вільні жирні кислоти);

· ферменти енергетичного обміну (АТФ-аза, КрФ-кіназа, цитохромоксидаза, лактатдегідрогеназа та ін.);

· проміжні і кінцеві продукти обміну вуглеводів, ліпідів і білків (молочна і піровиноградна кислоти, кетонові тіла, сечовина, креатинін, креатин, сечова кислота, вуглекислий газ та ін.);

· показники кислотно-лужного балансу крові (рН крові);

· регулятори обміну речовин (ферменти, гормони, вітаміни, активатори, інгібітори);

· мінеральні речовини в біохімічних рідинах;

· анаболічні стероїди і інші заборонені речовини в практиці спорту (допінги), виявлення яких завдання допінгового контролю.