Функції катехоламінів у формуванні адаптації до фізичних навантажень

Термінова адаптація, тобто початкова аварійна стадія процесу пристосування до фізичного навантаження, характеризується мобілізацією функціональної системи відносно недостатньо ефективно і раціонально. При цьому активація різних систем, носить інтенсивний, часто надлишковий характер і супроводжується яскраво вираженою стрес-реакцією, зокрема різкою активацією симпато-адреналової системи.

Головними результатами стрес-реакції є таке:

1. мобілізація енергетичних ресурсів організму і їх перерозподіл з вибірковим скеровуванням в органи і тканини функціональної системи адаптації;

2. підвищення потенціалів роботи самої цієї системи;

3. формування структурної основи довготривалої адаптації.

Друга, перехідна, стадія довготривалої адаптації до фізичних навантажень визначається тим, що виникаюча в процесі тренування активація синтезу нуклеїнових кислот і білків, викликана гормональними та іншими факторами, веде до вибіркового росту певних структур в клітинах і таким чином розширює ланки, які лімітують інтенсивність і тривалість рухової реакції на етапі термінової адаптації. В результаті керівництво діяльністю функції системи починає економізуватися, не дивлячись на більш інтенсивну рухову реакцію. Таким чином відбувається формування розгалуженого структурного сліду, який веде до підвищення потужності специфічної системи мітохондрій, апарату гліколізу, синтезу глікогену, механізмів метаболізму аміаку в скелетних м'язах, серцевому м'язі і печінці, лактат ацидемія, дефіцит глікогену, креатинфосфату і інші зміни, які ведуть до втоми і порушення гомеостазу, зменшуються. За всіма показниками зменшується стрес-реакція, тобто звільнення КА, кортикостероїдів, зменшується ферментемія, розпад білків, порушення азотистого балансу і інші пошкодження, характерні для " термінового" етапу адаптації. Ланки, які лімітують рухову реакцію, поступово починають розширюватися, а її інтенсивність і тривалість починає зростати.

Третя стадія процесу - стадія стійкої адаптації, яка характеризується завершенням формування системного структурного сліду. Перш рис характеризується формуванням умовнорефлекторного динамічного стереотипу і збільшенням фонду рухових навичок.

В підсумку утворюється врівноважена система цілісного центрального регулювання, яка характеризується економізацією адаптаційних реакцій і яка забезпечує адекватне виконання м’язової роботи. Важливим є збільшення потужності основної стрес-реалізуючої системи симпато-адреналової. Спостерігається підвищення потужності апарату синтезу КА.

Ці зміни супроводжуються зменшенням необхідних " витрат" КА при забезпеченні м’язової роботи і передбачають меншу активацію адренергічної системи в тренованому.

Четверта стадія процесу - стадія виснаження системи, яка відповідальна за адаптацію, але не є обов'язковою, оскільки стійка адаптація до фізичного навантаження може зберігатися на протязі багатьох років. Імовірність реалізації її зростає за двох обставин: по-перше, при тривалих перервах у тренуваннях, коли відновлення структурного сліду після поновлення тренувань має велику структурну " ціну"; по-друге, порушенню стійкої адаптації можуть сприяти умови, при яких фізичне навантаження поєднується з інтенсивними стресорними (типу змагання, емоцій на ситуація іншого характеру).